Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №458/586/26 — Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/586/26

1-кп/458/88/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 м.Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі: головуючий суддя ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участі сторін кримінального провадження –

сторона обвинувачення:

начальник Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 ,

потерпілий ОСОБА_4 не прибув,

представник потерпілого адвокат ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_6 ,

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Турка Львівської області в дистанційному режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представником потерпілого обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2021 року № 12021141290000045 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Лосинець Турківського району Львівської області, житель та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, одружений, раніше не судимий, ідентифікаційний код – НОМЕР_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

01.06.2026 начальником Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 передано до Турківського районного суду Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2021 № 12021141290000045 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України про те, що 19.03.2021 року приблизно о 19.30 год ОСОБА_6 знаходячись на дорозі по АДРЕСА_2 , з мотивів раптово виниклих неприязних відносин щодо ОСОБА_4 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень останньому, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, наніс потерпілому удар кулаком руки в ділянку кута нижньої щелепи справа, чим спричинив ОСОБА_4 перелом кута нижньої щелепи справа, який згідно висновку судово-медичного експерта відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України – в умисному спричиненні потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

В судовому засіданні 02.06.2026 року обвинувачений ОСОБА_6 , та його захисник адвокат ОСОБА_7 подали клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 122 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ.

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор не заперечив проти розгляду справи у відсутність потерпілої сторони, та задоволення клопотання, оскільки закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за вчинення правопорушення, яке було скоєно 19.03.2021 року.

Представник потерпілого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 не заперечила проти розгляду справи у відсутність потерпілої сторони, оскільки потерпілий подав заяву про слухання справи у його відсутність. Окрім цього Представник потерпілого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 повідомила, що потерпілий ознайомлений з клопотанням обвинуваченого, у зв`язку з чим потерпіла сторона не заперечує проти закриття кримінального провадження оскільки закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за вчинення правопорушення.

Позиція обвинуваченої особи.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки правопорушення вчинено 19.03.2021 року.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 підтримав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 .

Правова оцінка та мотиви суду.

За правилами п. 1 ч. 2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно із ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Крім того, ст. 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 ч.1 ст.49 КК України;

десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст.49 та ст.106 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 ст. 49 КК).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КК України умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину - карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Відповідно до приписів ч.3 ст.12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Відповідно до приписів ч.4 ст.12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

З обвинувального акту вбачається, що з моменту вчинення інкримінованого обвинуваченим правопорушення 19.03.2021 року минуло понад 5 років.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_6 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, тобто в тому, що він 19.03.2021 року приблизно о 19.30 год знаходячись на дорозі по вул. Середня, 28 в с. Мельничне Самбірського району Львівської області наніс потерпілому удар кулаком руки в ділянку кута нижньої щелепи справа, чим спричинив ОСОБА_4 перелом кута нижньої щелепи справа, який згідно висновку судово-медичного експерта відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 ч.1 ст.49 КК України.

Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинено, тобто, згідно обвинувального акту 19.03.2021 року і ця обставина сторонами не заперечується.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України єлише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

З огляду на наведене, у даному кримінальному провадженні і розгляду клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 від 02.06.2026 року про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 122 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, закінчився трирічний строк давності, передбачений п.3 ч. 1 ст.49 КК України.

Обвинувачений надає згоду на звільнення від відповідальності на підставі статті 49 КК України.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення з визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності в передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. (Постанова ВС від 30.11.2022 р. по справі № 734/3220/17).

Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. ч. 2, 3 ст.49 КК України.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовною і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.

За частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Касаційним Кримінальним Судом у складі Верховного Суду в Постанові від 19.11.2019 року в справі №345/2618/16-к зроблено висновок, що звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК України.

Відповідно до п.п. 2, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті. Підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності). Судам слід звернути увагу на те, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18.02.2025 року по справі № 712/8174/23 Положення ч. 1-3 ст. 49 КК, якими передбачено підстави та умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не наділяють суд дискрецією. Адже законодавець чітко визначив, що суд звільняє від кримінальної відповідальності особу у разі існування підстав для застосування положень ст. 49 КК. Ця підстава звільнення від кримінальної відповідальності є безумовною, на відміну від інших, наприклад, передбачених ст. ст. 47, 48 КК, в яких вказано, що суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності. Передбачений сг. 49 КК вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду. Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. У результаті закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.07.2021 року по справі № 552/5595/18 за змістом статей 284288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов' язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено. Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення звизнанням ними своєї вини у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

У відповідності до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 з огляду на те, що правопорушення за яким він обвинувачується є нетяжким злочином, та з моменту скоєння правопорушення минуло більше трьох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст.49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд приходить до переконання, що клопотання ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 від 02.06.2026 року про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за ч.1 ст.122 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак таке слід задовольнити і звільнити останнього від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 п.3 ст. 49 КК України, закривши відносно нього кримінальне провадження за ч.1 ст.122 КК України.

Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченої, що є недопустимим.

Крім цього, така відмова може призвести до порушенняст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.

Питання про судові витрати суд вирішує на підставі ст.124 КПК України.

У кримінальному провадженні відсутні витрати на залучення експерта.

В рамках кримінального провадження прокурором в порядку ст.128 КПК України не було пред`явлено цивільного позову.

Цивільного позову не було заявлено, матеріальних збитків не заподіяно, а тому в силу ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Таким чином, закриваючи кримінальне провадження, суд, при відсутності цивільного позову - не вирішує такого питання.

Питання про долю речових доказів і документів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження і таке питання потрібно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

До кримінального провадження долучено речові докази, а тому дане питання вирішується в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

У зв`язку з наявністю речових доказів, дане питання вирішується наступним чином – медичну карту стаціонарного хворого №8221 від 20.03.2021 року, яка заведена на ОСОБА_4 КНП КЛШМД м. Львова – повернути медичній установі.

Інші письмові докази і характеризуючі особу матеріали, які були долучені до матеріалів кримінального провадження, у подальшому слід – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,7,21,30-33,110, п.1 ч.2 284,314,369-372,376 КПК України, суд,-

20.03.2021 року № 12021141290000045 за обвинуваченням ОСОБА_6

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 від 02.06.2026 року про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 122 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності – задовольнити.

Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Лосинець Турківського району Львівської області, житель та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 від кримінальної відповідальності в частині ч. 1 ст. 122 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження в частині внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2021 року № 12021141290000045 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України - закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України - у зв`язку із звільненням ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності

Речові докази після вступу ухвали в законну силу – медичну карту стаціонарного хворого №8221 від 20.03.2021 року, яка заведена на ОСОБА_4 КНП КЛШМД м. Львова – повернути Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м.Львова» (юридична адреса: 79059, м. Львів вул. Миколайчука,9).

Докази, які підтверджують вину в скоєному і які були долучені до матеріалів кримінального провадження після вступу ухвали в законну силу - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження, скерувати на електронну адресу Самбірської окружної прокуратури Львівської області, а також направити для відома обвинуваченому потерпілому ОСОБА_4 , представнику потерпілого адвокату ОСОБА_5 , обвинуваченому ОСОБА_6 , захиснику обвинуваченого адвокату ОСОБА_7 .

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи діб з дня її винесення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, веб-адреса сторінки Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/.

Текст судового рішення складено 03.06.2026 року.

Суддя ОСОБА_1