Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №295/9360/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/9360/25 Головуючий у 1-й інст. Біднина О. В.

Категорія 39 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Галацевич О.М., Панкеєвої В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) у місті Житомирі цивільну справу № 295/9360/25 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»

на заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 25 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Біднини О.В. у м.Житомирі,

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулося до суду із названим позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 67 766,79 грн заборгованості за тілом кредиту; 16 446,96 грн заборгованості за простроченими відсотками, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 08.02.2024 ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування та підписав паспорт кредиту. З метою отримання банківських послуг 08.02.2024 відповідач підписав власноруч на планшеті заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювальна кредитна лінія до 200 000 грн, тип кредитної карти: Картка «Універсальна», строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією, процентна ставка, відсотків річних: 42,0%, кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00%.

На підставі укладеного договору відповідач отримав платіжний інструмент - кредитні картки № НОМЕР_1 , строк дії - 05/28, № НОМЕР_2 , строк дії -05/28, № НОМЕР_3 , строк дії - 12/28.

Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, та з урахуванням внесених коштів станом на 18.06.2025 ОСОБА_1 має заборгованість 84 213,75 грн.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Заочним рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 25 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.02.2024 року в сумі 67 766,79 грн та 1 949,31 грн витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення даних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту. Висновок суду, що Заява про приєднання нібито не містить конкретної інформації про тип обраного продукту та умови, на які погодився відповідач, суперечить матеріалам справи. Так, у а.9.2 цієї Заяви визначено тип кредитної картки: картка «Універсальна», а п.9.3 визначено розмір процентної ставки – 42,0% річних, що становить 3,5% на місяць. Відповідач своїм підписом та подальшою поведінкою після укладення договору (до 01.12.2024 він виконував умови договору) свідчить про його обізнаність про реальну річну процентну ставку (42%) та загальну вартість кредиту.

Визнавши факт отримання відповідачем коштів та зобов`язавши його повернути тіло кредиту в сумі 67 766,79 грн, місцевий суд фактично підтвердив дійсність кредитного договору. Проте, відмова у стягненні відсотків, яка є невід`ємною частиною кредитного зобов`язання за ст.1054 ЦК України, є неправомірним втручанням у договірні відносини сторін та порушенням права Банку на отримання прибутку від надання фінансових послуг.

Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині незадоволених позовних вимог, а тому в іншій частині не переглядається судом апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 05 травня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 08.02.2024 ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою визначені основні умови кредитування:

тип кредиту – відновлювальна кредитна лінія

тип платіжної картки – Картка «Універсальна»

строк кредитування 12 місяців з пролонгацією

процентна ставка 42,0 % річних - для карт Універсальна,

процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 84,0 % річних - для карт Універсальна (а.с. 23-36).

У п.9.4 визначено, що повернення кредиту здійснюється шляхом: договірного списання з рахунку клієнта, у т. ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань клієнта; шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно; - 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення.

Пунктом 9.5 визначені наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором: пеня - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, процентів річних: 84,0% - для карт Універсальна; інші платежі у разі: неповернення клієнтом кредиту в строк, зазначений в п.2.1.1.2.4 цього договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, та/або: у разі, якщо клієнт не виконав вимогу банку щодо усунення порушення, в порядку, передбаченому п.2.1.1.6.1 цього договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, встановленого вимогою банку, та/або в разі несвоєчасної сплати клієнтом мінімального обов`язкового платежу в строк, зазначений в п. 2.1.1.3.1 цього договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку платежу, та/або в разі настання обставин, передбачених п.2.1.1.3.5 договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнтом із погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини другої ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 60,0% річних.

Паспорт споживчого кредиту щодо різних типів кредитних продуктів, в тому числі і «Картка Універсальна», за яким відповідач отримав кредит, підписана ОСОБА_1 08.02.2024 (а.с. 36-40).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача перед АТ КБ «Приватбанк» станом на 18.06.2025 складає 84 213,75 грн, з яких: 67 766,79 грн заборгованість за тілом кредиту, 16 446,96 грн заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 20-21).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції з посиланням на норми ст.ст. 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» дійшов правильного висновку, що між сторонами існують кредитні правовідносини, умови яких відповідачем були порушені, оскільки отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №б/н від 08.02.2024 в сумі 67 766,79 грн, яка складається з тіла кредиту.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, місцевий суд помилково вважав, що паспорт споживчого кредиту та заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, містять узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту. Конкретної інформації відносно типу кредитного продукту, який вибрав відповідач та на який розмір процентів, необхідних для повернення, він погодився, вказані документи не містять.

Вказані висновки суду першої інстанції спростовуються змістом заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою визначені основні умови кредитування, які надав позивач, зокрема, визначивши тип платіжної картки – Картка «Універсальна» та процентну ставку 42,0 % річних - для карт Універсальна, що є доказом погодження між сторонами відповідних умов та обізнаності з ними відповідача.

Оскільки сторони кредитного договору встановили строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів, тому кредитодавець згідно ст. 1056-1 ЦК України вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що згідно виписки по рахунку відповідач до 01.12.2024 належним чином виконував зобов`язання за даним договором, а саме користувався кредитним лімітом, повертав кошти та сплачував проценти за користування (а.с. 22), що свідчить про його погодження із такими умовами договору.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову в означеній частині із ухваленням нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 16 446,96 грн.

Відповідно до вимог п.б ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції проводить перерозподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи. Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 6 056,00 грн витрат по сплаті судового збору (2 422,40 грн в суді 1 інстанції + 3 633,60 грн в суді ІІ інстанції).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.

Заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 25 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в цій частині.

Викласти резолютивну частину судового рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.02.2024 року в сумі 84 213,75 грн, з яких 67 766,79 грн – заборгованість за тілом кредиту, 16 446,96 грн – заборгованість за простроченими відсотками».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 6 056,00 грн».

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.Й.Григорусь

Судді О.М.Галацевич

В.А. Панкеєва

Повний текст постанови складений 02 червня 2026 року.