Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №293/1135/25 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 293/1135/25 Головуючий у 1-й інст. Лось Л. В.

Категорія 60 Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Шалоти К. В.,

суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б.,

за участю секретаря

судового засідання Прохорчук Д. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Павлова Дарина Дмитрівна,

на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 05 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Лось Л. В. у м. Черняхів,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення змісту заповіту,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі також позивачка) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі також відповідач) про тлумачення змісту заповіту.

2. Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_3 , після якої відкрилась спадщина, яка складається з земельних ділянок, що розташовані на території Оліївської сільської ради (Оліївської територіальної громади) Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер 1825684400:10:000:0169, площею 2,2524 га та кадастровий номер 1825684400:02:000:0428, площею 0,0998 га.

3. Вказувалося, що за життя ОСОБА_3 склала заповіт від 13 лютого 2018 року, яким заповіла ОСОБА_1 , “земельну ділянку площею 3,61 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належного заповідачу згідно свідоцтва про право на спадщину за законом НМЕ228964, виданого Черняхівською державною нотаріальною конторою 13 червня 2017 року, розташовану на території Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області”.

4. Позивачка вказувала, що звернулася до приватного нотаріуса Драч Н. В. із заявою про прийняття спадщини в межах строку, встановленого законом, надала всі необхідні документи для оформлення спадкового майна, однак 08 лютого 2024 року нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з огляду на те, що складений ОСОБА_3 заповіт стосується земельної ділянки площею 3,61 га, розташовану на території Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, належного ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом НМЕ228964 від 13 червня 2017 року, тоді як позивач просила видати свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, що розташовані на території Оліївської сільської ради (Оліївської ТГ) Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер 1825684400:10:000:0169, площею 2,2524 га та 1825684400:02:000:0428, площею 0,0998 га.

5. Зазначалося, що земельні ділянки 1825684400:10:000:0169, площею 2,2524 га та 1825684400:02:000:0428, площею 0,0998 га, передані у власність ОСОБА_3 на підставі розпорядження Черняхівської районної державної адміністрації № 371 від 30 жовтня 2017 року утворились із земельної ділянки площею 3,61 га, розташованої на території Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, належного ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом НМЕ228964 від 13 червня 2017 року.

6. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 , заповідаючи «свідоцтво про право власності на земельну частку (пай)», вважала, що немає різниці між земельним паєм та власне земельними ділянками, на які вона зареєструвала право власності, позивач просила суд:

- зміст заповіту, складений 13 лютого 2018 року ОСОБА_3 , посвідчений в.о. старости сіл Зороків, Іванків, Вишпіль Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Лисюком Г.М., реєстровий номер 1-2, відповідно до якого ОСОБА_3 заповідала дочці ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,61 га, яка розташована на території Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить їй згідно свідоцтва про право на спадщину за законом НМЕ 228964 від 13 червня 2017 року, виданим Черняхівською державною нотаріальною конторою, необхідно розуміти так, що ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_1 , земельні ділянки, що розташовані на території Оліївської сільської ради (Оліївської територіальної громади) Житомирського району Житомирської області з кадастровим номером 1825684400:10:000:0169, площею 2,2524 га, та з кадастровим номером 1825684400:02:000:0428, площею 0,0998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

7. Черняхівський районний суд Житомирської області рішенням від 05 січня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про тлумачення заповіту відмовив.

8. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив того, що спір між спадкоємцями щодо тлумачення змісту заповіту відсутній, право позивачки на спадкування ніким не порушене і не оспорюється, а тому таке право позивача не підлягає судовому захисту.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

9. Позивачка з рішенням суду першої інстанції не погодилася та через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясуванням судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

10. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

— з 2021 року по 2024 рік спадкоємці не досягли згоди щодо тлумачення змісту заповіту від 13 лютого 2018 року, нотаріус винесла постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, наявність якої зумовлює неможливістю оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, то необхійдно дійти висновку про наявність спору щодо тлумачення заповіту, а тому відповідно до частини 2 статті 1256 ЦК тлумачення заповіту має здійснювати суд;

— суд не враховував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 вересня 2022 року у справі № 165/3014/20, від 16 грудня 2020 року у справі № 467/356/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 576/2742/18, від 26 вересня 2022 року у справі № 543/539/21, в яких йдеться про наявність підстав для тлумачення заповіту судом щодо земельних ділянок.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

11. ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення її недоліків. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 17 лютого 2026 року апеляційну скаргу

12. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 24 лютого 2026 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та встановив строк для подання відзиву.

13. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 08 квітня 2026 року призначив справу до апеляційного розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу

14. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до апеляційного суду не надходив.

15. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).

Короткі позиції учасників справи в апеляційному суді

16. Позивачка та відповідач у судове засідання не прибули, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК та вважаються належним чином повідомленим про розгляд справи, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

17. ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20 червня 1986 року, копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_2 від 24 березня 1995 року.

18. 15 листопада 2010 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла своїй дочці ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,26 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Зороківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, що належить їй згідно із державним актом на право власності серії ЯБ № 234295, виданим Черняхівською райдерж адміністрацією 15 лютого 2008 року, що стверджується копією заповіту, посвідченого секретарем Зороківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Логвинчук Л.Р., зареєстрований в реєстрі за № 150.

19. 30 червня 2017 року державний нотаріус Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області Пилипчук В.І. видав ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 , а саме спадщину, що складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ВАТ "Черняхівське" с.Зороків, Черняхівського району, Житомирської області, розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належного померлій на підставі дубліката сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН №147532, виданого Черняхівською райдержадміністрацією Житомирської області 1 лютого 2008 року.

20. 30 жовтня 2017 року розпорядженням Черняхівської районної державної адміністрації №371 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельних ділянок - 2,3522 га ОСОБА_3 на території Зороківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області та передано у власність ОСОБА_3 земельні ділянки загальною площею - 2,3522 га, в тому числі: площею 2,2524 га кадастровий номер 1825684400:10:000:0169, площею 0,0998 га кадастровий номер 1825684400:02:000:0428, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності реформованого ВАТ "Черняхівське" Вільської (Зороківської) сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

21. 13 лютого 2018 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла своїй дочці ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,61 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, що належить їй згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом НМЕ 228964 від 13 червня 2017 року, що стверджується копією заповіту, посвідченого в.о. старостою сіл Зороків, Іванків, Вишпіль Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Лисюком Г.М., реєстровий в реєстрі за № 1-2.

22. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 27 квітня 2021 року.

23. 04 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Драч Н. В. заведено спадкову справу № 239/2021 до майна померлої ОСОБА_3 , відповідно до матеріалів якої спадкоємцями за заповітом та за законом після ОСОБА_3 є дочка ОСОБА_1 ; спадкоємцем за законом є син ОСОБА_2 . Інші спадкоємці за заповітом та за законом відсутні.

24. 31 січня 2022 року ОСОБА_2 склав нотаріально завірену заяву, в якій повідомив, що права на обов`язкову частку у спадщині, визначеного ст. 1241 ЦК, він не має.

25. 21 лютого 2022 року приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Драч Н.В. видала ОСОБА_1 два свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 листопада 2010 року після смерті матері ОСОБА_3 , а саме на:

26.1) земельну ділянку, розташовану на території Оліївської сільської ради (Оліївської територіальної громади) Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер 1825684400:02:000:0297, площею 0,1477 га, належну ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 234295, виданого Черняхівською районною державною адміністрацією Житомирської області 15 лютого 2008 року;

27.2) земельну ділянку, розташовану на території Оліївської сільської ради (Оліївської територіальної громади) Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер 1825684400:04:000:0017, площею 2,1127 га, належну ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 234295, виданого Черняхівською районною державною адміністрацією Житомирської області 15 лютого 2008 року.

28. 08 лютого 2024 постановою приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Драч Н.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, розташовані на території Оліївської сільської ради (Оліївської територіальної громади) Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер 1825684400:10:000:0169 площею 2,2524 га, кадастровий номер 1825684400:02:000:0428 площею 0,0998 га, після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вказане майно не охоплене заповітом складеним ОСОБА_3 , дія щодо тлумачення заповіту є волевиявленням спадкоємців, а відомості щодо бажання укласти договір про тлумачення заповіту спадкоємцем ОСОБА_2 відсутні.

Позиція апеляційного суду

29. Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

30. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

31. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 ЦПК).

32. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

33. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

34. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

35. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

36. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК).

37. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

38. Згідно зі статтею 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

39. За змістом статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

40. Відповідно до частин 1, 2 статті 1220 ЦК спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

41. У статтях 1217, 1223 ЦК передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261–1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої–п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

42. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини (стаття 1236 ЦК).

43. Частинами 1 та 2 статті 1256 ЦК передбачено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК.

44. Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

45. Верховний Суд у постанові від 28 серпня 2024 року у справі № 755/21821/21 (провадження № 61-1189св24) зазначив, що суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту – спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. Тлумачення заповіту судом не повинно замінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпорядження його майном на випадок смерті.

46. За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

47. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК).

48. Достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частиною 1 статті 80 ЦПК).

49. Відповідно до частин 1, 2 статті 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

50. У справі, яка переглядається, встановлено, що заповітом від 13 лютого 2018 року ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,61 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

51. Відмовляючи у задоволенні позову про тлумачення заповіту, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність спору між спадкоємцями щодо тлумачення змісту заповіту, а саме різне уявлення про волевиявлення заповідача у зв`язку з чим право позивачки на спадкування відповідачем не порушене і не оспорюється, а тому не підлягає судовому захисту.

52. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на правильному застосуванні норм права та встановлених обставинах справи.

53. Однією з умов для тлумачення заповіту судом є наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту, тобто різне уявлення спадкоємців про волевиявлення заповідача.

54. Спір про право – це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом (див., зокрема, постанову Верховного Суд від 11 лютого 2026 року у справі № 930/1399/24).

55. Доводи апеляційної скарги про наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення змісту заповіту від 13 лютого 2018 року не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи слідує, що сторони однаково розуміють волевиявлення заповідача; відповідач ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву, в якій проти задоволення позову не заперечував (а.с. 130).

56. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

57. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21).

58. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

59. Колегія суддів вважає, що наявність постанови нотаріуса про відмову позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 лютого 2024 року не свідчить про наявність спору про тлумачення змісту заповіту між спадкоємцями та наявність підстав для тлумачення заповіту судом на підставі статті 1256 ЦК, а лише вказує на різне уявлення про волевиявлення заповідача між позивачем та нотаріусом, яким відмовлено у вчиненні відповідної нотаріальної дії.

60. При цьому, позивач постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 лютого 2024 року в установленому законом порядку не оскаржувала.

61. Пред`явлений позивачкою позов про тлумачення заповіту фактично спрямований не на усунення розбіжностей між спадкоємцями щодо волевиявлення заповідача, а на подолання постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії у непередбачений законом спосіб.

62. Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що права позивача як спадкоємця за заповітом відповідачем не порушуються та не оспорюється, бо у сторін відсутній спір щодо тлумачення заповіту. Вказане є підставою для відмови у задоволенні позову з наведеної підстави.

63. Також не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду щодо тлумачення заповіту у подібних правовідносинах, оскільки обставини цієї справи є відмінними від обставин справ, зазначених в апеляційній скарзі, зокрема, не стосувалися питання тлумачення заповіту судом за відсутності спору між спадкоємцями щодо змісту заповіту.

64. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції, та спрямовані на переоцінку доказів і встановлених обставин справи, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, з якою погоджується колегія суддів.

65. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні статей 213, 1256 ЦК, відповідають встановленим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують і на правильність ухваленого рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

66. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК).

67. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК).

68. Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки апеляційним судом не встановлено обставин для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на правильність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Щодо розподілу судових витрат

69. Частиною 13 статті 141 ЦПК передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

70. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павлова Дарина Дмитрівна, залишити без задоволення.

2. Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 05 січня 2026 року у справі № 293/1135/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 червня 2026 року.

Суддя-доповідач: К. В. Шалота

Судді: О. С. Коломієць

О. Б. Талько