Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №932/9635/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3432/26 Справа № 932/9635/25 Суддя у 1-й інстанції - Леміщенко О. О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коноваленко Олена Володимирівна,

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 16 грудня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

11.08.2025 року до Шевченківського районного суду м. Дніпра надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, у якій заявниця просила встановити юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без шлюбу у період з жовтня 2000 року по час його зникнення безвісті, по листопад 2022 року, за адресою: АДРЕСА_1 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 16 грудня 2025 року закрито провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

30.12.2025 рокувід ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коноваленко Олена Володимирівна надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Дніпра від 16 грудня 2025 року, та направлення справи для продовження розгляду.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що в заяві була чітка зазначена мета, з якою заявниця звернулась до суду, з метою комунікації з правоохоронними та військовими органами з приводу розшуку чоловіка та отримання грошових коштів, передбачених законодавством України.

Вважає, що права заявниці, що виникнуть після рішення суду, не впливають на права пропавшего безвісті.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.168-173).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

Відповідно до вимог, викладених у заяві, ОСОБА_1 просить встановити юридичний факт проживання однією сім`єю її та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без шлюбу у період з жовтня 2000 року по час його безвісного зникнення листопад 2022 року, за адресою: АДРЕСА_1 .

Як із заяви, так і з доданих документів, вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти під час ведення бойових дій 13 листопада 2022 року поблизу н.п. Соледар Донецької області.

Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявника та ОСОБА_5 , який вважається зниклим безвісти з 13 листопада 2022 року, в період з жовтня 2000 року по листопад 2022 року необхідно заявнику для реалізації права, передбачені ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісті за особливих обставин», як близькому родичу та члену сім`ї особи, зниклої безвісті.

Суди розглядають цивільні справи про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в порядку окремого провадження у випадку смерті одного з них.

Відтак, у разі відсутності відомостей про смерть особи, з якою заявник проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу, необхідним є безпосереднє звернення до суду саме із позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю, оскільки рішення суду може вплинути на обсяг прав і обов`язків кожного з них, а не лише заявника.

Таким чином, на переконання суду, відсутність судового рішення про визнання ОСОБА_5 померлим або належних доказів його смерті перешкоджає розгляду заяви про встановлення факту його проживання з заявником ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в порядку окремого провадження.

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов висновку, що заяву необхідно залишити без розгляду та роз`яснити його право на звернення до суду із позовом на загальних підставах.

Але колегія суддів апеляційного суду погодитись з таким висновком не може з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

При застосуванні статті 74 СК України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.

Для визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Статтею 1 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" до числа близьких родичів та членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зокрема, віднесено осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Статтею 6 цього Закону визначені права близьких родичів, зокрема, близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право: на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме); на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України; на безоплатну правничу допомогу відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановивши, що ОСОБА_1 надала належні та достатні докази на підтвердження факту проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, та що встановлення цього факту їй необхідне з метою реалізації прав, передбачених Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин", суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення її заяви.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначеній в касаційній скарзі постанові.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 як особа, яка проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не має право на виплату грошового забезпечення на підставі Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, є аналогічними запереченням військової частини НОМЕР_1 на заяву ОСОБА_1 та доводам апеляційної скарги, яким суди попередніх інстанцій надали належну оцінку, і висновки судів є достатньо аргументованими.

Разом з тим, суди не врахували, що згідно зі статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 розділу VII "Прикінцеві положення" СК України цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Кодекс про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України ), який був чинним до 01 січня 2004 року, не містив норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 682/415/20 (провадження № 61-6297св21), від 11 липня 2022 року у справі № 755/6427/19 (провадження № 61-17021св21).

Враховуючи викладене, у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для задоволення позову в частині встановлення факту проживання чоловіка та жінки без шлюбу з 01 червня 2003 року до 01 січня 2004 року.

До таких висновків дійшов Верховний Суду у постанові від 18 лютого 2026 року, справа № 485/2263/24, провадження № 61-9653св25.

Тож враховуючи практику Верховного Суду у розгляді аналогічної справи, апеляційний суд вважає, що справа підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 09 липня 2025 року по справі № 201/1017/25 не є ревалентною практикою та не може бути взяти до уваги, оскільки у справі № 201/1017/25 вирішувалось питання про встановлення батьківства безвісно відсутньої особи. Особливості розгляду даної категорії справ прямо передбачені статтею 130 СК України (факт батьківства чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини може бути встановлений за рішенням суду у разі його смерті).

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коноваленко Олена Володимирівна задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 16 грудня 2025 рокускасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 02.06.2026 року.

Судді: