Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №755/178/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/178/26

Провадження №: 2/755/167/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд змінити розмір аліментів, визначений рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2019 року по справі № 755/8835/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500,00 грн на аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 18 лютого 2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, рішенням Баришівського районного суду Київської області від 05 липня

2019 року шлюб розірвано. Під час спільного проживання у сторін народилося два сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу діти проживають з позивачем. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від

27 жовтня 2019 року по справі № 755/8835/19 з відповідача стягнуто аліменти у розмірі 3 000,00 грн щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Станом на дату звернення до суду відповідач намагається усунутися від сплати аліментів на неповнолітнього сина. На утриманні позивача перебуває повнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач є інвалідом ІІ групи, самостійно забезпечує синів. Розмір аліментів, визначений рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2019 року по справі № 755/8835/19 в умовах збільшення цін та прожиткового мінімуму на дитину є недостатнім для матеріального утримання дитини. Відповідач не бере участі у вихованні та житті сина ОСОБА_3 , приховує дійсний розмір своїх доходів, постійно працює, його матеріальний стан покращився, однак, матеріальної допомоги не надає. Син потребує додаткових занять та догляду. З огляду на викладене позивач вважає за доцільне змінити розмір аліментів з 1 500,00 грн до 5 000,00 грн.

З огляду на викладене позов просила задовольнити.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 24 лютого 2026 року на

10 год. 30 хв. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

24 лютого 2026 року сторони у судове засідання не з`явилися. Наступне судове засідання призначено на 08 квітня 2026 року на 10 год. 20 хв.

08 квітня 2026 року сторони у судове засідання не з`явилися. Наступне судове засідання призначено на 26 травня 2026 року на 10 год. 00 хв.

26 травня 2026 року сторони у судове засідання не з`явилися. Представник позивача

ОСОБА_1 - адвокат Персентьєва О.М., 26 травня 2026 року (вхід. № 33361) подала до суду заяву, у якій просила справу розглядати без участі позивача за наявними у справі матеріалами. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, правом на подання відзиву не скористався. Конверти з ухвалою про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви з додатками та повістками про виклик до суду, що неодноразово направлялися на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, отримав 28 квітня 2026 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Строки для подання відзиву закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 05 липня 2019 року по справі № 355/815/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, позов задоволено, розірвано шлюб, зареєстрований 18 лютого 2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Баришівського районного управління юстиції у Київській області, про що свідчить актовий запис № 18 між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ».

Під час розгляду справи № 355/815/19 судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі зареєстрованому 18 лютого 2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Баришівського районного управління юстиції у Київській області, про що свідчить актовий запис № 18. Від спільного проживання сторони мають неповнолітніх дітей, синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2019 року по справі № 755/8835/19 позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) гривень, з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, з проведенням індексації у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», починаючи з

03 червня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.

До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про народження від 19 серпня 2006 року серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Баришівського районного управління юстиції Київської області, відповідно до якого ОСОБА_3 народився

ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 19 серпня 2006 року в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис № 82. Батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зі свідоцтва про народження від 11 лютого 2011 року серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Баришівського районного управління юстиції у Київській області, встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 11 лютого 2011 року в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис № 23. Батьками зазначені

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Суд також враховує, що відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 19 червня 2025 року № 2025/008149526, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

З витягу з реєстру територіальної громади від 25 листопада 2025 року № 2025/017607504 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 25 листопада 2025 року

№ 2025/017607654, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 .

З довідки від 02 грудня 2025 року, вих. № 02-23/420, виданої Ліцеєм № 176 імені Мігеля де Сервантеса Сааведри Дніпровського району міста Києва, встановлено, що ОСОБА_3 навчається у 9-А класі ліцею.

До матеріалів справи також долучено копію посвідчення від 03 вересня 2025 року серії НОМЕР_3 , про призначення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства ОСОБА_3 , 2006 року народження.

Також в матеріалах справи міститься копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , виданого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про призначення пенсії по інвалідності (2 група, загальне захворювання), та копія довідки від 25 травня 2022 року серії 12 ААВ № 300685 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, виданої ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1959 року, підписаною Україною 21 лютого 1990 року та ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно із положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до роз`яснень пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від

15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частини другої статті 182 СК України.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відтак, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей

183, 184 СК України.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті181 СК України).

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

У спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й інші норми, щодо обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач просить ухвалити рішення, яким збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього сина, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн, з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, позивачем заявлено про зміну (збільшення) розміру аліментів, стягнутих заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2019 року по справі

№ 755/8835/19, у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн, за вирахуванням частки повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн.

Суд враховує, що із часу винесення попереднього рішення про стягнення аліментів у державі об`єктивно відбулись зміни, які стосуються цін на продукти харчування, одяг, шкільне приладдя тощо та зріс прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

За змістом частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частиною другою статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» з

01 січня 2025 року прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років становить 3 196,00 грн.

Вказані величини свідчать лише про мінімальний рівень матеріального забезпечення.

Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то положеннями СК України він не визначений, а їх граничний розмір визначений частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 % заробітної плати боржника.

Відповідач є працездатним, інших стягнень на утримання інших непрацездатних осіб також не має, доказів протилежного суду не надано. Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дітей, передбачених статтею 188 СК України, не встановлено.

Водночас, з відкритого порталу даних Єдиний державний реєстр судових рішень встановлено, що у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа

№ 755/179/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, а саме позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи від дні пред`явлення позову до суду і до закінчення сином навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що відповідач є особою працездатного віку, має стабільний дохід, його матеріальний стан покращився.

Водночас, слід також врахувати, що матеріали справи не містять відомостей про доходи ОСОБА_2 , наявність у нього на праві власності об`єктів рухомого чи нерухомого майна, заощаджень на рахунках тощо.

Таким чином, позивачем не обґрунтовано наявність можливості у відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини у заявленому розмірі.

Слід врахувати, що аліменти стягуються не для зрівняння матеріального становища платника та одержувача аліментів, а для того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.

Крім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Також суд зауважує, що аліменти на утримання дитини мають забезпечувати матеріальні потреби дитини з урахуванням її віку і стану здоров`я, а також нормальні фізіологічні потреби дитини, а також засад розумності та справедливості, вимог забезпечення належного матеріального утримання дітей та їх гармонійного розвитку.

Суд враховує, що позивачем на надано відомостей про розмір щомісячних витрат на утримання дитини та не надано жодного доказу на підтвердження заявленого розміру аліментів.

Слід враховувати, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси всіх осіб та має брати до уваги інтереси не тільки позивача, але й відповідача.

Також суд звертає увагу на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження свого матеріального стану.

Таким чином, суду не надано доказів на підтвердження необхідності саме вказаного розміру аліментів - 5 000,00 грн щомісячно, для забезпечення належного розвитку та належного рівня життя дитини, виходячи з рівного обов`язку батьків брати участь в її матеріальному утриманні.

На підставі викладеного, враховуючи принцип рівності прав та обов`язків батьків, стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, відомості про наявність на утриманні відповідача ще однієї дитина, яка продовжує навчання, справедливим та доцільним є стягнення з відповідача аліментів у розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що відповідатиме інтересам дитини сторін у справі та є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та достойного рівня його матеріального забезпечення.

Виходячи з закріплених частиною дев`ятою статті 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, такий розмір аліментів сприятиме гармонійному фізичному та духовному розвитку дитини, а платник аліментів, враховуючи встановлені судом обставини, має можливість нести відповідні витрати. Аліменти у вказаному розмірі є помірною сумою в умовах сьогодення, з урахуванням віку та потреб дитини, її звичного способу життя та графіку.

Суд звертає увагу сторін, що згідно зі статтею 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Таким чином, позовні вимоги в частині зміни (збільшення) розміру стягнення аліментів, визначених заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2019 року по справі № 755/8835/19, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Водночас, суд звертає увагу на те, що аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від

15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з дня набрання законної сили рішення суду про зміну розміру аліментів.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про охорону дитинства», статтями 180-185, 191 СК України, статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 259, 263 - 265, 274, 279, 280, 281, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заочного рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2019 року по справі № 755/8835/19, з 3 000,00 грн, за вирахуванням частки повнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до розміру одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі

1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Повне рішення суду виготовлено 01 червня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова