Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №173/1321/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1321/26

Номер провадження2-а/173/6/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 червня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Островерхової А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Мєшкової В.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Десятерик В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції, справу за адміністративним позовом представника позивача, адвоката Десятерик Вікторії Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2026 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровська області надійшла позовна заява представника позивача, адвоката Десятерик Вікторії Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позов обґрунтовано тим, що 31.10.2025 старшим лейтенантом офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 складено наступні протоколи відносно ОСОБА_1 :

-протокол № 423/25 про адміністративне правопорушення. Згідно зі змістом протоколу, позивач був доставлений поліцією як такий, що не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП, що порушує ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» без поважних причин у воєнний стан, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.

-протокол № 424/25 про адміністративне правопорушення. Згідно зі змістом вказаного протоколу, позивач був доставлений поліцією як такий, що не має військово-облікового документа, що порушує ч. 6 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП;

-протокол № 425/25 про адміністративне правопорушення. Згідно зі змістом вказаного протоколу, позивач був доставлений поліцією як такий, що відмовився від проходження ВЛК, що порушує п. 2 розділу ІІ ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП;

-протокол № 426/25 про адміністративне правопорушення. Згідно зі змістом протоколу, позивач був доставлений поліцією як такий, що відмовився від проходження ВЛК в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 усупереч ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" без поважних причин, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

У подальшому, 13 листопада 2025 року, на підставі вказаних протоколів начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено наступні постанови:

-постанова № 423/25, якою Позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.;

-постанову № 424/25, якою Позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.;

-постанову № 425/25, якою Позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.;

-постанову № 426/25, якою Позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25 500 грн.

Вказані постанови позивач не отримував, про їх існування дізнався у зв`язку з накладенням арешту на рахунки в рамках виконавчого провадження щодо виконання вказаних постанов. У зв`язку із зазначеним, з метою отримання постанов та ознайомлення з їх змістом, було направлено адвокатський запит.

Відповідь на адвокатський запит було отримано 16.04.2026.

Оскаржувані постанови були винесені 13 листопада 2025 року, проте копії постанов в день їх складання позивачу не вручали. Позивач отримав можливість ознайомитися зі змістом постанов лише після того, як звернувся за правовою допомогою та отримав відповідь на адвокатський запит.

Враховуючи, що десятиденний строк був пропущений з об`єктивних причин, які не залежали від волі позивача (відсутність примірників постанов на руках), наявні підстави для поновлення строку на оскарження відповідно до ст. 121 КАС України та ст. 289 КУпАП.

Вважають вказані постанови незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги заяви підтримав, просив їх задовольнити, скасувати постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, підтвердивши факти, викладені в заяві.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, надали заяви про слухання справи в їх відсутність.

Також представниками відповідачів надано суду відзиви на позовну заяву.

Представник відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначає у відзиві, що стосовно позивача було складено чотири протоколи про адміністративні правопорушення та винесено чотири постанови про накладення адміністративних стягнень, а саме: за неявку за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відсутність військово-облікового документа, непроходження повторного медичного огляду (ВЛК) у встановлений законодавством строк та відмову від проходження військово-лікарської комісії після доставлення до ТЦК та СП. Також вважає, що вказані дії є самостійними порушеннями вимог законодавства про військовий обов`язок, військовий облік та мобілізаційну підготовку, у зв`язку з чим за кожним фактом правопорушення було складено окремий протокол та прийнято окрему постанову. Крім того, він посилається на те, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справ про адміністративні правопорушення, однак у їх розгляді участі не брав та клопотань про відкладення розгляду справ не подавав. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відзиві на позовну заяву зазначив, що стосовно позивача було складено чотири протоколи про адміністративні правопорушення та винесено чотири постанови про накладення адміністративних стягнень. Дані постанови винесені обґрунтовано та законно, так як позивач був обізнаним про дату, час та місце розгляду справ, однак у їх розгляді участі не брав та клопотань про відкладення розгляду справ не подавав. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та поновити строк на подання відзиву.

Як встановлено судом, 13.11.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 була розглянута справа, враховуючи наявні докази, надані пояснення, обтяжуючі та пом`якшуючі обставини, винесено постанову № 423/25 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП відносно ОСОБА_1

13.11.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 була розглянута справа, враховуючи наявні докази, надані пояснення, обтяжуючі та пом`якшуючі обставини, винесено постанову № 424/25 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1

13.11.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 була розглянута справа, враховуючи наявні докази, надані пояснення, обтяжуючі та пом`якшуючі обставини, винесено постанову № 425/25 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1

13.11.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 була розглянута справа, враховуючи наявні докази, надані пояснення, обтяжуючі та пом`якшуючі обставини, винесено постанову № 426/25 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст. 286 КАС України.

Стаття 19 Конституції України, передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до оскаржуваних постанов № 423/25 від 13.11.2025, № 424/25 від 13.11.2025, № 425/25 від 13.11.2025, № 426/25 від 13.11.2025 ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень та накладено стягнення у вигляді штрафів.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, вказані постанови позивач не отримував, про їх існування дізнався у зв`язку з накладенням арешту на рахунки в рамках виконавчого провадження щодо виконання вказаних постанов. У зв`язку із зазначеним, з метою отримання постанов та ознайомлення з їх змістом, було направлено адвокатський запит. Відповідь на адвокатський запит було отримано 16.04.2026.

Відповідно до ч. 1ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 1322 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Тобто, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 640/12324/19 вказано на те, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржувані постанови були винесені 13.11.2025. 31.10.2025 на ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено протоколи про адміністративні правопорушення та повідомлено про розгляд справ, які призначено було на 13.11.2025. Даний факт зазначено у протоколах та повідомлено позивачу. Однак останній відмовився від отримання копій протоколів під особистий підпис та надання пояснень, зміст протоколів було озвучено та доведено в присутності свідків, про що містяться підписи свідків.

Таким чином, позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справ.

Посилання позивача на те, що він дізнався про наявність складених на нього постанов лише після накладення арешту на рахунки в рамках виконавчого провадження не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, позивачем зазначено, що після накладення арешту на рахунки було направлено адвокатський запит, відповідь на який було отримано 16.04.2026.

Однак, суд не погоджується з тим, що це є поважною причиною строку пропуску подачі позову до суду, так як позивач не позбавлений права самостійно звернутися до відповідного органу для отримання вказаної вище інформації стосовно нього.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк для оскарження, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

У випадку відмови у задоволенні позову, витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст.5,9,72,74,77,143,252,286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову представника позивача, адвоката Десятерик Вікторії Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Шевченка, буд. 85 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Островерхова