Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №386/477/23 — Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/477/23

Провадження № 2/386/23/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року селище Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі :

головуючого судді Гут Ю. О.

з участю: секретаря судового засідання Корніцької Л.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

Адвокат Мелєзгінов Ю.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований 15.03.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голованівського районного управління юстиції у Кіровоградської області, актовий запис №5. Від вказаного шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживає з позивачкою. Шлюб між сторонами розірвано в судовому порядку 19.09.2022 року.

За час перебування у шлюбі сторонами за спільні кошти було придбано у власність автомобіль марки AUDI A4 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 за 5500 доларів США, який було поставлено на державний реєстраційний облік 16.11.2021 року на ім`я відповідача.

Відповідач після припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу одноособово користується спірним транспортним засобом та відмовляється сплачувати відповідачці компенсацію половини його вартості. Позивачка користуватися вказаним автомобілем можливості не має.

Відповідно до звіту про оцінку, повна вартість спірного автомобіля складає 173650 грн., а частка позивачки, відповідно, 86825 грн. Позивачка погоджується на припинення її права на 1/2 частину автомобіля та отримання такої компенсації.

Враховуючи вищевикладене представник позивачки просив:

- визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль марки AUDI A4, кузов номер НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску.

-в порядку поділу спільного майна подружжя виділити автомобіль марки AUDI A4, кузов номер НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску у власність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частку ринкової вартості автомобіля AUDI A4, кузов номер НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску в розмірі 86825 грн.

-стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 26.04.2025 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 13.11.2023 у справі призначено судову автомобільно-товарознавчу експертизу на час проведення якої провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 18.12.2023 року провадження у справі поновлено для вирішення клопотання експерта про надання для огляду і проведення дослідження спірного автомобілю.

В зв`язку з не проведенням оплати призначеної експертизи, ухвала суду була повернута суду без виконання.

Ухвалою суду від 12.03.2024 року судом повторно була призначена судова автомобільно-товарознавча експертиза.

Ухвалою суду від 20.08.2025 року провадження у справі було поновлене в зв`язку із надходженням до суду висновку експертизи.

Ухвалою суду від 22.09.2025 в даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 13.01.2026 задоволено клопотання представника позивачки про повернення до стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 09.02.2026 судом витребувані докази – документи, що стали підставою для реєстрації за відповідачем спірного автомобілю.

Ухвалою суду від 16.04.2026 в даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судових засіданнях представник позивачки позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних в позові та просив позов задовольнити. Пояснив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2012 року по 2022 рік. У 2019 році ними за 5500 доларів США було придбано, а 19.11.2021 відповідачем поставлено на облік на своє ім`я спірний автомобіль AUDI A4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску. Позивачка не має можливості користуватися спірним автомобілем і відповідач не погоджується компенсувати їй половину вартості автомобілю. В зв`язку з викладеним позивачка була змушена звернутися до суду із вказаним позовом. Представник позивачки просив заявлені позовні вимоги задовольнити з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача в судових засіданнях позов не визнав. Факт перебування сторін у шлюбі не заперечував, але зазначив, що спірний автомобіль є особистою приватною власністю відповідача. Пояснив, що сторони перебували у шлюбі з 2012 року. Фактичні шлюбні стосунки між сторонами припинені у липні 2021 року, що встановлено судом під час розірвання шлюбу і на чому наполягала позивачка. В той же час спірний автомобіль був придбаний 16.11.2021 року, що вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Із посиланням на ч. 6 ст. 57 СК України та ч. 1 ст. 328 та ч. 4 ст. 334 ЦК України просив у задоволенні позову відмовити. В ході судового розгляду також заявив, що спірний автомобіль було відчужено відповідачем.

02.06.2026 року представник позивача та відповідача в судове засідання не зявились, надіслали до суду письмові заяви щодо розгляду справи без їх участі, в яких висловили свої позиції щодо прийняття судом рішення по справі.

Заслухавши представника позивача, та представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 19.09.2022 встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 15.03.2012. З серпня 2021 року сторони однією сім`єю не проживають. Вказаним рішенням шлюб розірвано, рішення набрало законної сили 19.10.2022 року.

З відповіді Територіального сервісного центру МВС 3545 вих. №31/263/3545/-23 від 12.04.2023 вбачається, що спірний автомобіль AUDI A4, кузов номер НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску з 16.11.2021 року зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 .

Із звіту №В-14 від 13.04.2023 автотоварознавчої експертизи з оцінки транспортного засобу (наданий позивачкою) вбачається, що оцінювачем визначена вартість спірного автомобіля AUDI A4, кузов номер НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску в розмірі 173650 грн. Вказана оцінка проводилася без фактичного огляду транспортного засобу.

Із звіту №В-15 від 10.08.2023 автотоварознавчої експертизи з оцінки транспортного засобу (наданий відповідачем) вбачається, що оцінювачем визначена вартість спірного автомобіля AUDI A4, кузов номер НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску в розмірі 79390 грн. Вказана оцінка проводилася з фактичним оглядом транспортного засобу, але під час її проведення деякі відомості, зокрема, про несправність АКПП були отримані оцінювачем зі слів відповідача ОСОБА_2 .

З постанови Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.09.2020 року у справі №396/931/20 (з урахуванням виправлених описок) вбачається, що відповідачу ОСОБА_2 було інкриміновано керування 22.06.2020 близько 13:24 год. транспортним засобом АУДІ А4, номерний знак НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп`яніння. Провадження у справі закрито в зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

З відповіді Територіального сервісного центру МВС 3545 вих. №31/11/3545/АЗ/-739-23 від 20.09.2023 вбачається, що підставою для реєстрації спірного автомобіля AUDI A4, кузов номер НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску серед інших документів є свідоцтво про реєстрацію ТЗ із-за кордону в якому зазначено номерний знак НОМЕР_3 .

У письмовому клопотанні представника відповідача адвоката Сигляка В.А. від 22.02.2024 зазначено, що вже під час судового розгляду спірний автомобіль відповідачем був відчужений. Докази відчуження суду не надані.

З висновку експерта (КНДІСЕ) за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №4522/24-54 від 01.08.2025 вбачається, що станом на 01.04.2023 ринкова вартість автомобіля AUDI A4, кузов номер НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску складає 172547,55 грн.

З відповіді Територіального сервісного центру МВС 3545 вих. №31/31/3545- без дати вбачається, що первинні документи, які стали підставою підставою для реєстрації 16.11.2021 спірного автомобіля AUDI A4, кузов номер НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску на відповідача ОСОБА_2 надати неможливо, тому що ці документи знищені за закінченням термінів зберігання. Крім того, вбачається, що 16.09.2023 спірний автомобіль перереєстровано на нового власника у ТСЦ №7141 РСЦ ГСЦ МВС Черкаської області, що підтверджує твердження представника відповідача про продаж останнім автомобілю.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 15.03.2012 по 19.10.2022 року, спільно проживали по липень 2021 року включно.

З відповідей Сервісного центру МВС та постанови Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.09.2020 року в їх сукупності вбачається, що спірний транспортний засіб зареєстровано на ім`я відповідача 16.11.2021 в т.ч. на підставі іноземного свідоцтва про реєстрацію із номерним знаком НОМЕР_3 , тобто в період зареєстрованого шлюбу, а також те, що вказаний автомобіль перебував у власності сім`ї ОСОБА_4 станом на 22.06.2020 року. Така тотожність автомобілів встановлена на підставі відповідності марки, моделі автомобіля, а також його номерного знаку на іноземній реєстрації.

У пп. 7.10-7.11 Постанови Великої Палати Верховного Суду України від 05.04.2023 у справі №911/1278/20 зроблено наступний правовий висновок, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України). На відміну від нерухомого майна, ЦК України не передбачено переходу права власності на рухоме майно за наслідком державної реєстрації переходу права на підставі правочину, навіть якщо реєстрація рухомого майна є обов`язковою виходячи з нормативного регулювання (частина четверта статті 334 ЦК України). Відповідно до статті 34 Закону № 3353-XII державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Отже, правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі загальних положень ЦК України про перехід права власності за договором, спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону № 3353-XII та прийнятих на його виконання нормативних актів відповідних органів, що регламентують порядок державної реєстрації окремих видів транспортних засобів.

При цьому суд також враховує той факт, що відповідно до п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМУ від 7 вересня 1998 р. № 1388, під час державної реєстрації права власності на автомобіль відповідачем, окрім закордонного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу мав бути наданий документ, що підтверджує правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортного засобу (вантажно-митна декларація, посвідчення на право реєстрації, а в разі придбання автомобіля у торгівельній організації – договір купівлі-продажу).

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою, третьою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого ,що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Таким чином, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Згідно із ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що спірний автомобіль набутий сторонами за час шлюбу, презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу відповідачем не спростована, а тому вказане майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Посилання відповідача на положення ч. 6 ст. 57 СК України як на підставу для визнання спірного автомобіля особистою власністю останнього, на думку суду, є необґрунтованими виходячи із вищевикладених обставин та норм права. Позовні вимоги про визнання автомобіля особистою власністю відповідачем суду також не заявлялися.

При цьому представником відповідача не заперечувалося, що спірний автомобіль під час судового розгляду був останнім відчужений.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивачкою була надана згода на відчуження автомобіля.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц зроблено висновок, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Суд виходить із того, що спірний автомобіль набутий сторонами у шлюбі за спільні кошти, є спільною сумісною власністю подружжя, відповідач розпорядився ним на власний розсуд без згоди позивачки, а тому позивачка має право на 1/2 грошової компенсації вартості спірного транспортного засобу.

На думку суду, саме такий спосіб захисту прав позивачки буде найбільш ефективним.

Вартість спірного автомобіля суд вважає за необхідне визначити на підставі висновку експерта (КНДІСЕ) за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №4522/24-54 від 01.08.2025 із якого вбачається, що станом на 01.04.2023 ринкова вартість автомобіля AUDI A4, кузов номер НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску складає 172547,55 грн.

До звітів оцінювачів наданих сторонами суд ставиться критично, оскільки звіт наданий позивачкою проведений без огляду транспортного засобу, а у звіті наданому відповідачем певні відомості які вплинули на вартість об`єкта оцінки зазначені із його слів. Факт відчуження автомобіля унеможливив проведення експертизи із оцінкою його вартості з фактичним оглядом автомобіля.

На підставі викладеного, суд вважає, що заявлені позивачкою вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на її користь має бути стягнута 1/2 частина вартості спірного автомобіля в розмірі 86273,77 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданої квитанції від 18.04.2023 та виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України,позивач за подання даного позову до суду, сплатила судовий збір в розмірі 2808 грн., а тому, на думку суду, та з урахуванням недобросовісної по віденки відповідача по відчуженню автомобіля вказаний судовий збір підлягає відшкодуванню відповідачем в повному обсязі.

Судові витрати за виготовлення звітів про оцінку майна не підлягають задоволенню, оскільки звіти про оцінку не є судовими експертизами та не відносяться до судових витрат.

Також з відповідача на користь позивачки має бути стягнута вартість проведеної судової автомобільно-товарознавчої експертизи, яка згідно квитанції складає 7572,80 грн.

Представником позивача у судовому засіданні надано орієнтовний розрахунок витрат на правову допомоги, який складає 10736 грн. Водночас посилаючись на ч. 8 ст. 141 ЦПК України представник позивача зазначив, що докази розміру судових витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене, при прийнятті рішення питання розподілу витрат на правничу допомогу адвоката судом не вирішується.

Суд вважає за необхідне роз`яснити представнику позивача про необхідність подати в п`ятиденний строк з дня винесення рішення (з дня складення повного судового рішення) суду підтвердження судових витрат на правничі послуги з врахуванням ст.ст. 137-138 ЦПК України.

Судові витрати понесені відповідачем, суд вважає за необхідне залишити за останнім.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення відсутні.

Керуючись ст.3, 4, 10, 12, 13, 60, 81, 137, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частку ринкової вартості автомобіля AUDI A4, кузов номер НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску в розмірі 86273,77 (вісімдесят шість тисяч двісті сімдесят три гривні сімдесят сім копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2808 грн. (дві тисячі вісімсот вісім) грн., а також 7572 грн. (сім тисяч п`ятсот сімдесят дві гривні, 80 коп. (вісімдесят копійок), витрат на проведення судової експертизи.

Роз`яснити представнику позивача про необхідність подати в п`ятиденний строк з дня винесення рішення (з дня складення повного судового рішення) суду підтвердження судових витрат на правничі послуги з врахуванням ст.ст. 137-138 ЦПК України.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Місце проживання відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Гут Ю. О.