Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №201/6256/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/6256/25

Провадження № 2/201/567/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

01 травня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 (третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

06.11.2023 року о 20 годині 00 хвилин водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Садової у м. Синельникове, здійснив наїзд на громадянина ОСОБА_3 , який лежав на проїжджій частині дороги по вул. Садовій м. Синельникове в районі перехрестя з вулиці Бараболкіна, після чого місце події покинув, чим порушив вимоги п.п 1.3., 1.5., 2.3 б), 2.10 а), г), г), д), та 12.3. Правил дорожнього руху України.

Порушення вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної події, внаслідок якої ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла, що належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень від яких і помер на місці ДТП.

Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 року у справі № 191/314/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На час скоєння даної ДТП ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ на підставі поданих документів провело розрахунок розміру відшкодування у зв`язку з втратою годувальника та прийняло рішення про виплату ОСОБА_2 : 120 600,00грн. - відшкодування у зв`язку з втратою годувальника; 27 440,00грн. - відшкодування витрат на поховання.

20.03.2024 року МТСБУ прийнято рішення (Наказ №3.1/5307 від 20.03.2024 року) про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 148040,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №848343 від 21.03.2024 року.

07.08.2024 року МТСБУ прийнято рішення (Наказ №3.1/14791 від 07.08.2024 року) про доплату відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування (витрати на пам`ятник) в розмірі 52960,00грн. що підтверджується платіжною інструкцією №924505 від 08.08.2024 року.

Загальна сума витрат МТСБУ, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю потерпілого склала 201000,00грн (148040,00+52960,00).

Предмет позову

Стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі понесених витрат в сумі 201000,00 грн.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач позовні вимоги не визнав. 22.10.2025 його представник – адвокат Плотніченко Д.Г. надав відзив (а.с. 41 - 47), в якому вказав, що 29.11.2023 року ОСОБА_1 повністю відшкодовано ОСОБА_2 обумовлену суму матеріальної та моральної шкоди у розмірі 10000,00 доларів США, у зв`язку із чим ОСОБА_2 29.11.2023 року написано заяву про те, що до ОСОБА_1 він не має претензій морального і матеріального характеру, шкода відшкодована в повному обсязі. Справжність підпису ОСОБА_2 на заяві засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. та зареєстровано в реєстрі за №2038.

Враховуючи думку потерпілого, 24.06.2024 року між прокурором та ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12023040000001176 від 06.11.2023 року.

Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року у справі №191/314/24 затверджено угоду про визнання винуватості від 24 червня 2024 року та визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначене йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Зі змісту вироку видно, що в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 підтвердили надану згоду. Претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не мають. Завдана шкода відшкодована обвинуваченим на стадії досудового розслідування.

Вважає, що потерпілий ОСОБА_2 ввів в оману позивача та повідомив про відсутність будь-яких взаєморозрахунків із ним, в результаті чого неправомірно отримав страхове відшкодування. Із системного аналізу положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) вбачається, що за наявності факту компенсації матеріальної та моральної шкоди особою відповідальною за заподіяну шкоду перед потерпілим, в сумі, що перевищує страхове відшкодування вдвічі, підстави для страхового відшкодування цієї ж шкоди, в тих самих правовідносинах, відсутні.

Оскільки ОСОБА_2 отримав подвійне відшкодування однієї й тієї ж шкоди, що законом не допускається, належним способом захисту позивача у спірних правовідносинах є заявлення позову саме до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів. Стягнення цих грошових коштів із ОСОБА_1 є надмірним тягарем для останнього, а з оглядом на вище викладене, вбачається що позивачем невірно обрано спосіб захисту його прав.

Просив відмовити у задоволенні позову.

Рух справи.

Ухвалою судді від 10.07.2025 відкрите провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 31).

Ухвалою суду від 27.11.2025 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 (а.с. 58).

Представник позивача – адвокат Глузд О.В. надавала суду заяву, у якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а.с. 39).

Представник відповідача - адвокат Плотніченко Д.Г. в судове засідання надав суду заяву, у якій просив розглядати справу за її відсутності, у задоволенні позову відмовити (а.с. 65).

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання жодного разу не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений неодноразово належним чином (а.с. 60, 64).

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено та перевірено за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, що вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 року у справі № 191/314/24 затверджено угоду про визнання винуватості від 24 червня 2024 року у кримінальному провадженні №12023040000001176 від 06.11.2023, укладену між прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури Кузьменко Кристиною Олександрівною, обвинуваченим ОСОБА_1 та його захисниками Олексієнко Юлією Олександрівною та Плотниченко Денисом Геннадійовичем.

Визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Зі змісту вироку встановлено, що ОСОБА_1 06.11.2023 року приблизно о 20 годині 00 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_2 від 10.07.2015 належить ТОВ «Корпорація Агро-Союз», рухався у темний час доби по сухому дорожньому покриттю проїжджої частини вул. Садової у м. Синельникове, яка освітлюється зовнішнім електроосвітленням та має по дві смуги для руху у кожному напрямку без видимої дорожньої розмітки та дорожніх знаків, з боку вул. Якова Ніколенка у напрямку вул. Квіткової м. Синельникове.

В цей же час, тобто о 20 годині 00 хвилин 06 листопада 2023 року, на проїжджій частині вул.Садової м.Синельникове в районі перехрестя з вул.Бараболкіна, перпендикулярно руху транспорту, головою до лівого краю дороги на животі лежав пішохід ОСОБА_3 .

Під час свого руху 06 листопада 2023 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_1 , порушуючи Правила безпеки дорожнього руху України, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки, виявляючи кримінальну протиправну недбалість, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити перешкоду для руху у вигляді пішохода ОСОБА_3 , який лежав на смузі для руху керованого ним автомобіля, не зменшив швидкість руху, аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, чим не виконав покладені на нього обов`язки, як на водія транспортного засобу, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, та, як наслідок, на відстані 5,2 м від перехрестя з вул. Бараболкіна скоїв наїзд передніми колесами керованого ним автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з подальшим переїздом тіла ОСОБА_3 через голову, шию та верхню третину грудної клітини, після чого місце події покинув.

Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3 б), 2.10 а), г), ґ), д), та 12.3. Правил дорожнього руху України.

Потерпілим ОСОБА_2 надано письмову згоду на укладення угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості з призначенням обвинуваченому узгодженої міри покарання.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 підтвердили надану згоду. Претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не мають. Завдана шкода відшкодована обвинуваченим на стадії досудового розслідування.

Позивачем надано заяву, справжність підпису ОСОБА_2 на якій засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. та зареєстровано в реєстрі за №2038 такого змісту «До ОСОБА_1 жодних претензій морального та/ чи матеріального характеру не маю. Шкода мені відшкодована в повному обсязі. А саме, ОСОБА_1 виплатив мені суму в розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США. В свою чергу я зобов`язуюсь не наполягати на притягненні до відповідальності ОСОБА_1 , а в разі притягнення - наполягаю на призначенні ОСОБА_1 , мінімальної міри покарання, не пов`язаної з реальним позбавленням волі. В разі зміни власної думки стосовно призначення можливої міри покарання та примирення з ОСОБА_1 , зобов`язуюсь повернути раніше сплачені мені кошти в повному обсязі» (а.с. 48).

Також встановлено, що ОСОБА_5 22.11.2023 (після ухвалення вироку судом) звернувся до МСБУ із заявою на виплату страхового відшкодування, у якій вказав, що в ході розслідування кримінального провадження був встановлений автомобіль учасник ДТП марки «Мітсубісі Лачеті» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 . Відповідно до п. 27.2 та п.27.3 ст. 27, ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) просив здійснити відшкодування шкоди заподіяної в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди у сумі 321600 гривень 00 копійок, що складається з витрат, пов`язаних з похованням (у відповідності до п.4 ст. 27 Закону) - 27 440,00 грн, втрата годувальника – 24120,00 грн. Належне відшкодування просив здійснити шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 в «ПриватБанк».

Заявою від 22.11.2023 ОСОБА_2 повідомив МТСБУ, що будь-яких взаєморозрахунків з водієм винуватцем дорожньо-транспортної пригоди в нього не було. Похованням сина займався за власний рахунок, що підтверджується довідкою КП «Ритуальна Служба». У разі виникнення спірних питань щодо частини виплати страхового відшкодування зобов`язується вирішити питання за власний рахунок (а.с. 15).

Після отримання заяви МТСБУ направлено ОСОБА_7 запит, яким повідомило про отримане звернення щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06.11.2023. Відповідно до підпункту “а” пункту 41.1. статті 41 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі -Закон №1961), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. В МТСБУ відсутня інформація щодо наявності у ОСОБА_7 на дату ДТП чинного полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. З метою з`ясування причин, обставин ДТП та розміру шкоду, заподіяної внаслідок її скоєння, запропоновано ОСОБА_7 письмово повідомити МТСБУ та надати належне документальне підтвердження можливої наявності: чинного на дату ДТП договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного по відношенню до керованого ним транспортного засобу; статусу особи, яка згідно з п. 13.1 ст. 13 Закону №1961 звільнена від обов`язкового страхування; факту, що керований транспортний засіб належить особі з інвалідністю І групи, і під час ДТП така особа була присутня; обставин, які можуть вплинути на розмір відшкодування; факту взаєморозрахунків з потерпілим. Повідомлено, що у разі не отримання інформації чи документального підтвердження зазначених обставин МТСБУ прийме рішення на підставі наявних документів (а.с. 14).

Відповіді позивачем до матеріалів справи не надано.

МТСБУ на підставі поданих документів здійснений розрахунок розміру відшкодування у зв`язку з втратою годувальника та прийняті рішення про виплату ОСОБА_2 120 600,00грн - на відшкодування у зв`язку з втратою годувальника; 27 440,00 грн – на відшкодування витрат на поховання.

Так, 20.03.2024 року МТСБУ прийнято рішення, оформлене наказом № 3.1/5307 від 20.03.2024 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 148040,00 грн (а.с. 18, 19).

07.08.2024 року МТСБУ прийнято рішення, оформлене наказом №3.1/14791 від 07.08.2024 року про доплату відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування (витрати на пам`ятник) в розмірі 52960,00 грн (а.с. 19).

Всього МТСБУ виплачено 201000,00 грн.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодовувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV (у редакції на момент спірних правовідносин) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст.38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц та від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц, у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом №1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

У постанові від 06.11.2019 у справі №131/153/17 (на яку посилається МТСБУ в касаційній скарзі) Верховний Суд також виснував, що одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, особа, яка завдала шкоди, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди може бути зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) відповідно до статті 1194 ЦК України.

У зазначеній постанові Верховний Суд визнав неправильним висновок про наявність у потерпілої особи права на отримання відшкодування в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному, оскільки зазначене стосується права особи задовольнити свої вимоги в одному з таких зобов`язань, а подвійне стягнення відшкодування однієї й тієї ж шкоди законом не допускається. Водночас наявність невиконаного особою, що завдала шкоди, судового рішення не може бути підставою для покладення на страховика, у якого була застрахована цивільна відповідальність, зобов`язання здійснити виплату страхового відшкодування.

У постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/77 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, зокрема, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим.

Наведені правові позиції викладені в постановах Верховного Суду, спірні правовідносини в яких виникли між потерпілою особою, заподіювачем шкоди та страховиком, у якого була застрахована цивільна відповідальність заподіювача шкоди, тоді як цивільна відповідальність особи (заподіювача спірної в цій справі шкоди) не була застрахована. Однак враховуючи приписи підпункту (а) пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV, який у таких випадках покладає на МТСБУ обов`язок із відшкодування шкоди на умовах, визначених цим Законом, Верховний Суд вважає за необхідне врахувати mutatis mutandis (з урахуванням відповідних відмінностей) наведені висновки щодо застосування норм права під час розгляду цієї справи

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 жовтня 2023 року у справі № 910/4678/22 для правильного вирішення спору щодо виникнення кондикційних правовідносин та стягнення коштів як безпідставно набутого майна (глава 83 ЦК України), суду необхідно з`ясувати наявність чи відсутність у МТСБУ правової підстави для відшкодування шкоди потерпілому на момент здійснення відповідної регламентної виплати, а також факт правомірності або безпідставності збільшення майна набувача за рахунок іншої особи.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судом встановлено, що на момент звернення ОСОБА_2 до МТСБУ (22.11.2023 року) та на момент здійснення регламентних виплат МТСБУ (у березні та серпні 2024 року), шкода потерпілому вже була повністю та в повному обсязі відшкодованан винною особою ОСОБА_1 у розмірі 10000 доларів США, що значно перевищувало розмір регламентної виплати МТСБУ.

Відповідно до вимог п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися, серед іншого, інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих.

Отже, стаття 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладає на потерпілого обов`язок повідомити страховика або МТСБУ про всі відомі йому обставини, що мають значення для вирішення питання про виплату, у тому числі про проведені взаєморозрахунки з особою, відповідальною за шкоду.

Норми статей 36, 41 Закону надають МТСБУ право збирати інформацію та встановлювати обставини страхового випадку перед прийняттям рішення про виплату.

Як видно з матеріалів, наданих МТСБУ ОСОБА_2 не повідомив після отримання відшкодування МТСБУ, про ці виплати, що призвело до безпідставного одержання ним подвійного відшкодування за одну й ту ж шкоду. Натомість МТСБУ направило запит ОСОБА_1 щодо обставин ДТП та відшкодування шкоди, однак відповіді не отримало. Відтак, позивач не вжив належних заходів для перевірки інформації.

Оскільки деліктне зобов`язання з відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, було в повному обсязі виконане ОСОБА_1 ще 29.11.2023 року (до здійснення виплат МТСБУ), у МТСБУ були відсутні правові підстави для задоволення майнової вимоги ОСОБА_2 та здійснення регламентної виплати у розумінні системного аналізу норм Закону № 1961-IV.

Покладення регресного тягаря на відповідача ОСОБА_1 , який діяв добросовісно і повністю компенсував завдані збитки потерпілій стороні на стадії досудового розслідування, суперечитиме загальним принципам цивільного судочинства, справедливості та призведе до покладення на нього надмірного й неправомірного тягаря.

Суд зауважу, що належним і ефективним способом захисту порушеного права МТСБУ у даних правовідносинах є пред`явлення кондикційного позову на підставі ст. 1212 ЦК України до набувача безпідставно отриманих коштів.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки право стягнення зазначених коштів в порядку регресу виникає виключно у випадку правомірного виконання МТСБУ обов`язку боржника в деліктному зобов`язанні, яке існувало на момент виплати. В даному випадку деліктне зобов`язання припинилося задовго до наказів МТСБУ у зв`язку з його повним виконанням винуватцем.

Щодо судових витрат

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі не підлягають стягненню із відповідача у зв`язку із відмовою у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 155, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 (третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 01 травня 2026 року.

Суддя О.С. Наумова