Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №199/14992/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/14992/25

(2/199/1457/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Воробйов О.С.,

за участі представника позивача адвоката Томського О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку загального позовного провадження (заочний розгляд справи) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Яковлева Інна Миколаївна, ОСОБА_2 , про визнання права власності на житло в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 2/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , належали її померлій доньці ОСОБА_3 . Квартира перебувала у спільній власності доньки, її чоловіка ОСОБА_4 та їхнього сина ОСОБА_2 , кожному з яких належало по 1/3 частині. Після смерті ОСОБА_4 у 2021 році його дружина, яка проживала та була зареєстрована разом із ним, прийняла спадщину та набула право на належну йому частку квартири, унаслідок чого стала власником 2/3 частин спірного майна. Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на зазначену частку квартири, спадкоємцями першої черги за законом є позивач та син померлої, однак останній спадщину не прийняв. Позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, проте постановою приватного нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру.

Вказуючи на неможливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та відсутність спору щодо її права на спадкування, позивач просить суд визнати за нею право власності на 2/3 частини спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті доньки.

Представник позивача в окремо поданій суду заяві просив задовольнити позов.

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 280 ЦПК України).

Процесуальні дії у справі:

?ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 11.11.2025 р. позовну заяву залишено без руху;

?ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01.12.2025 р. прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження;

?ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27.02.2026 р. задоволено клопотання позивача про витребування доказів;

?ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 19.05.2026 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті;

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 – 80 ЦПК України, встановлено, що квартира за адресою АДРЕСА_1 , належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 08.01.1989 р. на праві спільної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по 1/3 частині кожному.

Право власності на вказане майно підтверджується відомостями КП «ДМБТІ».

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , про що видано свідоцтво про смерть.

Заповіту після своєї смерті він не залишив. На час відкриття спадщини місце проживання його дружини ОСОБА_3 було зареєстровано та вона проживала разом зі спадкодавцем у зазначеній вище квартирі.

Син померлого ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за вказаною адресою зареєстрований не був та до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не звертався. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , матеріали справи не містять.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видано відповідне свідоцтво.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належні їй 2/3 частини квартири.

ОСОБА_3 не залишила заповіту.

Позивач є матір`ю ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження, та належить до спадкоємців першої черги за законом.

Іншим спадкоємцем першої черги є син спадкодавиці ОСОБА_2 , син померлої, який на час відкриття спадщини разом із матір`ю не проживав та до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався, тобто спадщину не прийняв.

У встановлений законом строк позивач звернулася до приватного нотаріуса ДМНО Яковлевої І.М. з заявою про прийняття спадщини після смерті доньки, у зв`язку з чим була заведена спадкова справа № 25/2025, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру від 13.03.2025 р.

Постановою приватного нотаріуса ДМНО Яковлевої І.М. від 09.10.2025 р. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено у зв`язку з ненаданням правовстановлювального документу, а саме свідоцтва про право власності на житло від 08.01.1998 р., виданого Дніпровським заводом прокатних валків, згідно - розпорядженням № 11A-9/98, яке зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєєтрову книгу № 119п за реєстровим № 19-38, яке посвідчує право власності померлих гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на 2/3 частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту прав позивача на спадкове майно.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову повністю, враховуючи наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і є непорушним.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Вимоги щодо доказів сформульовані у ст.ст. 76- 80 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21 вересня 2022 р. у справі №645/5557/16-ц).

Як встановлено судом та зазначено вище, позивач є спадкоємцем першої черги після смерті доньки ОСОБА_3 та прийняла спадщину, інший спадкоємець (син померлої) спадщину не прийняв; отримання свідоцтва про право на спадщину унеможливлено через відсутність у позивача правовстановлюючого документа не спадкове майно, втім, належність цього майна померлій доведена суду доказами у розумінні ст.ст. 76 – 80 ЦПК України. Отже, на переконання суду, позивач виконалаобов`язок, передбачений ст.ст. 12,81 ЦПК України, надав докази у відповідності до ст.ст. 76 – 80 ЦПК України, існування стверджувальної позивачем обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст.13,п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 2 ст. 258, ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264-265, 273, 280 - 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Яковлева Інна Миколаївна, ОСОБА_2 , про визнання права власності на житло в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 2/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 55,3 кв. м, житловою площею 35,0 кв. м, допоміжні 20,3 кв.м, що складається з двох житлових кімнат площею 16,1 кв.м та18,9 кв.м, коридору – 6,2 кв.м, шафи - 0,6 кв.м, санвузла - 5,2 кв.м, кухні - 8,3 кв.м.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Дата складення повного судового рішення 02.06.2026 р.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї