Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №571/119/26 — Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа №571/119/26

Провадження № 2/571/162/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року селище Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі:

судді Верзун О.П.,

з участю:

секретаря судових засідань Шупрудько І.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась із позовом до батька дитини ОСОБА_2 , в якому вказує, що з 06.10.2000 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від шлюбу мають три дочки. Оскільки подружнє життя не склалося, 30.06.2016 шлюб розірвано судом. У 2017 році позивач стягнула на утримання дітей аліменти у твердій грошовій сумі. Старші дві дочки досягли повноліття, а тому аліменти на них не сплачуються та нею не стягуються. Зазначає, що мінімальний розмір аліментів у твердій сумі був зумовлений тим, що відповідач на дату видачі судового наказу не працював і не мав стабільного доходу. З моменту присудження аліментів змінився матеріальний стан відповідача: його мобілізували до ЗСУ та призначено грошове забезпечення, яке перевищує середню заробітну плату. Стан здоров`я добрий, інших дітей він не має, аліменти на їх утримання він не сплачує. Позивач, в інтересах дитини, з метою забезпечення належного рівня її життя, достатнього для забезпечення фізичного, інтелектуального, соціального, культурного, духовного і соціального розвитку звернулась до суду з цим позовом та просить його задовольнити.

Ухвалою суду від 29 січня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання 02.03.2026 сторони не з`явилися, позивачка просила розглянути справу без її участі. Від відповідача повернувся конверт про те, що він у ЗСУ.

Згідно повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач 02.03.2022 призваний на військову службу по загальній мобілізації та проходить службу у вч НОМЕР_1 .

З відповіді командування сухопутних військ Міноборони від 18.04.2026 вбачається, що ОСОБА_2 не обліковується у списках особового складу підпорядкованих військових частин.

20.05.2026 судом отримано відомості, що відповідач є військовослужбовцем вч НОМЕР_2 , яка більше не підпорядкована вч НОМЕР_1 , місце її розташування невідомі. Конверт із ухвалою суду та копією позову з додатками повернуто суду без вручення.

Проте, у судове засідання 11.05.2026 з`явився відповідач, заперечив щодо позову, просив відкласти розгляд справи, щоб мати можливість звернутися за правничою допомогою. Клопотання судом задоволено, копію ухвали, позову з додатками вручено відповідачу, судове засідання відкладено на 02.06.2026.

У судове засідання з`явилась позивач. Відповідач, який був повідомлений про час і місце судового засідання згідно закону – не з`явився та не повідомив суд про причини своєї неявки у судове засідання. Позивач повідомила, що з 23.05.2026 неодноразово бачила відповідача, він приїздив на весілля дочки, останній раз бачила його перед судовим засіданням, причини його неявки у судове засідання їй невідомі.

Суд, відповідно до положень ч. 3 ст. 223 ЦПК України, враховуючи, що відповідач був повідомленим про час та місце розгляду справи, попереднє судове засідання відкладалося за його клопотанням, пояснення позивача, яка бачила відповідача в день розгляду справи, відсутність клопотань про відкладення справи, вважає його неявку у судове засідання з неповажних причин та не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, а відтак вважає можливим розглянути справу без його участі.

Позивач підтримала позовні вимоги. Пояснила, що з відповідачем у них троє дочок, найменша - ОСОБА_3 , яка є неповнолітньою, має 16 років, навчається у Березнівському лісотехнічному фаховому коледжі. Матеріально її утримує сама, забезпечує їй проїзд до місця навчання, харчування. Відповідач добровільно не допомагає. Шлюб між нею і відповідачем розірвано у 2016 році, за аліментами звернулась у 2017 році, ще коли всі діти були неповнолітні. Проте, відповідач не працював, тому аліменти їй не сплачував. Коли був мобілізований, їй виплати борг та зараз вона отримує на ОСОБА_3 по 1700 грн. щомісяця. Цих коштів дитині не вистачає, навіть з урахуванням того, що вона також даватиме їй 1700 грн., оскільки треба оплатити послуги за Інтернет ресурс, перерахувати на оплату мобільного зв`язку, заплатити за гуртожиток, поїсти, купити все необхідне для навчання. Покликаючись на те, що розмір аліментів за рішенням суду на утримання дитини є таким, що не забезпечує потреби дитини, позивачка просить суд ухвалити рішення, яким змінити спосіб стягнення аліментів, що був визначений у судовому наказі Рокитнівського районного суду Рівненської області від 21.12.2017 року у справі № 571/1593/17, стягнувши з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частину з усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи та доведеність їх доказами, які оцінені судом кожен зокрема та всі разом у сукупності, суд прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення, з огляду на наступні фактичні обставини, що встановлені судом.

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 червня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу задоволено, шлюб розірвано, а неповнолітніх дітей залишено проживати з матір`ю. ( а.с. 8) .

Згідно судового наказу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 21грудня 2017 року у справі № 571/1593/17 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 05.12.2017 до досягнення повноліття ( а.с. 9).

Позивачка зазначає, що встановлений судовим рішенням попередній розмір аліментів не забезпечує належного рівня утримання дитини.

З довідки про склад сім`ї та проживання № 2183 від 23.12.2025 встановлено, ОСОБА_1 ( до одруження ОСОБА_5 ) та ОСОБА_6 (дочка) мають різні місця реєстрації, проте фактично проживають без реєстрації разом по АДРЕСА_1 ( а.с. 13).

Батько дитини ОСОБА_2 , який є відповідачем, зареєстрований та проживає окремо ( а.с. 13). На даний час мобілізований до лав ЗСУ.

Згідно з положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України (далі СК України), батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно Сімейного законодавства України, обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним. Закон не передбачає яких-небудь спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.

Згідно ч.ч.1-3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Зі змісту наведених законодавчих приписів Сімейного кодексу України, закон передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження, стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим їх здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року, винесеній за результатами розгляду справи №6-143цс13 за заявою про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Отже, виходячи з положень ст.ст. 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із зміною сімейного стану, значним покращенням чи погіршенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення чи зменшення розміру аліментів. Зміна способу стягнення аліментів здійснюється судом за позовом саме одержувача аліментів, яким є той з батьків, з ким проживає дитина.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття (ст.ст.150,180 СК України).

Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Так, ч.5 ст.183 СК України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Зміна способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу відповідача у розмірі однієї чверті не порушує прав та законних інтересів батька дитини, навіть із врахуванням тієї обставини, що останній проходить військову службу в ЗСУ.

Судом, не ініціююється питання про зупинення провадження у справі, так як таке зупинення хоч і може відповідати певним інтересам відповідача, але шкодить інтересам неповнолітньої дитини в отриманні передбаченого законом утримання з свого батька та з врахуванням конкретних обставин у справі порушуватиме баланс інтересів дитини і матері, що суперечитиме найкращим інтересам дитини.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України, а саме :судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачка була звільнена від сплати судових витрат, то судові витрати у розмірі 1331,20 грн.підялгають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст.12,89,141,263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задоволити повністю.

Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був визначений наказом Рокитнвіського районного суду Рівненської області від 21 грудня 2017 року у справі № 571/1593/17.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу набрання рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 грн. (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 коп.) судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_4 .

Суддя