Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №650/3132/24 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3132/24

провадження № 1-кп/650/217/26

ВИРОК

іменем України

01 червня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

із секретарем – ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка кримінальне провадження № 62023080200000099 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Білгород-Дністровський Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із середньою освітою, одруженого, такого, що має на утриманні неповнолітню дитину, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого 05 грудня 2025 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за частиною першою статті 164 КК України до покарання у виді одного року пробаційного нагляду,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, призваним за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 40, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 – 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, після закінчення лікування, яке проходило з 26 липня 2023 року у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону м. Одеса відповідно до наказу командира військової частини № НОМЕР_1 № 210, після чого, о 08.00 годині 24 серпня 2023 року не з`явився вчасно на службу до місця несення служби з лікувального закладу без поважних причин до розташування 2 стрілецької роти у селі Зміївка Бериславського району Херсонської області, не пов`язуючи його з обов`язками військової служби, при цьому заходів для повернення до місця несення служби не вживав та незаконно перебував за межами місця служби.

У судових дебатах прокурор зазначила, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України, підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, показаннями свідків та показаннями самого обвинуваченого.

Обставинами, які пом`якшують покарання, прокурор вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального провадження. Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено. Також прокурор врахувала, що вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2025 року ОСОБА_4 засуджено за частиною першою статті 164 КК України до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду.

Прокурор просить визнати ОСОБА_4 винним за частиною п`ятою статті 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі частини четвертої статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного попереднім вироком, більш суворим покаранням, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Початок строку відбування покарання просить обчислювати з дня його фактичного затримання. Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України, визнав. Пояснив, що проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця. Після проходження лікування у Військово-медичному клінічному центрі південного регіону в місті Одесі мав повернутися до місця несення служби, однак 24 серпня 2023 року вчасно на службу не з`явився. Поважних причин для нез`явлення не мав, до командування військової частини належним чином не звернувся та протягом тривалого часу перебував поза місцем служби. У вчиненому розкаюється.

У судових дебатах обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні не заперечував, просив суд врахувати обставини справи, його ставлення до вчиненого та не призначати покарання, запропоноване прокурором, оскільки вважав його надмірно суворим.

Вина ОСОБА_4 підтверджується дослідженими судом матеріалами службового розслідування за фактом неприбуття з лікувального закладу до військової частини солдата ОСОБА_4 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проведеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26 серпня 2023 року № 284. Службове розслідування розпочато 26 серпня 2023 року та закінчено 25 вересня 2023 року.

З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13 березня 2022 року № 89/1 вбачається, що солдата ОСОБА_4 відповідно до Указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» з 13 березня 2022 року зараховано на всі види забезпечення, призначено на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 при військовій частині НОМЕР_3 та визнано таким, що справи і посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Підставою наказу зазначено Укази Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 25 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».

Копія військового квитка серії НОМЕР_4 підтверджує, що ОСОБА_4 перебував на військовому обліку, мав військове звання солдата та 13 березня 2022 року прийняв військову присягу у військовій частині НОМЕР_1 . Тимчасове посвідчення військовозобов`язаного, видане на ім`я ОСОБА_4 , також підтверджує його військово-облікові дані, військове звання солдата, військово-облікову спеціальність та придатність до проходження військової служби за станом здоров`я на момент призову.

З довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13 лютого 2022 року № 1184 вбачається, що ОСОБА_4 проходив медичний огляд військово-лікарською комісією, за результатами якого був визнаний придатним до військової служби. Цей документ додатково підтверджує відсутність медичних перешкод для призову та проходження військової служби на момент мобілізації.

З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24 липня 2023 року № 210 вбачається, що солдата ОСОБА_4 , стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти, з 24 липня 2023 року направлено до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону в місті Одесі для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби у Збройних Силах України. Цим же наказом його визнано таким, що вибув з району оборони, та знято з котлового забезпечення з обіду 24 липня 2023 року.

Крім того, матеріали службового розслідування містять журнал реєстрації довідок військової частини НОМЕР_1 . Із запису № 457 вбачається, що 21 липня 2023 року ОСОБА_4 видано направлення на військово-лікарську комісію до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону. Цей запис узгоджується з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24 липня 2023 року № 210, яким ОСОБА_4 направлено до зазначеного медичного закладу для проходження військово-лікарської комісії.

З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27 липня 2023 року № 213 вбачається, що солдат ОСОБА_4 27 липня 2023 року під час проходження військово-лікарської комісії у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону в місті Одесі був госпіталізований до зазначеного лікувального закладу. Підставами наказу зазначено копію медичної карти стаціонарного хворого № 3590 від 27 липня 2023 року, атестат на продовольство № 33 від 27 липня 2023 року та рапорт молодшого лейтенанта ОСОБА_5 .

Матеріали службового розслідування містять медичні документи, які підтверджують факт перебування ОСОБА_4 на лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону в місті Одесі, час його госпіталізації, виписки та висновок військово-лікарської комісії. З медичної карти стаціонарного хворого № 3590 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону вбачається, що ОСОБА_4 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , перебував на стаціонарному лікуванні у зазначеному лікувальному закладі. У медичній карті зазначені його анкетні дані, місце проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 та посада стрільця.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого № 3590, ОСОБА_4 перебував на лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону з 27 липня 2023 року до 23 серпня 2023 року. У виписці зазначено, що його госпіталізовано до клініки гепатології та гастроентерології, встановлено відповідний діагноз, проведено лікування, після якого стан хворого покращився. Також із цієї виписки вбачається, що 22 серпня 2023 року ОСОБА_4 був представлений на військово-лікарську комісію, за результатами якої на підставі статей 2-в, 57-в, 53-в графи II Розкладу хвороб його визнано обмежено придатним до військової служби. Таким чином, медичні документи підтверджують, що після завершення лікування та проходження військово-лікарської комісії він був виписаний з лікувального закладу 23 серпня 2023 року.

Матеріали службового розслідування містять також медичну характеристику ОСОБА_4 , відповідно до якої він прибув до військової частини НОМЕР_1 у березні 2022 року, скарг на стан здоров`я не пред`являв, помітних відхилень від норми не виявлено. У характеристиці зазначено, що з 26 липня 2023 року до 23 серпня 2023 року він перебував на лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону, де йому встановлено діагноз виразкова хвороба шлунку. На обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на момент складення характеристики не перебував.

Зі службової характеристики ОСОБА_4 вбачається, що він проходив службу на посаді стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . За час проходження служби за місцем служби характеризувався негативно; у висновку службової характеристики зазначено, що займаній посаді не відповідає. Ці відомості суд враховує як дані, що характеризують особу обвинуваченого.

Також у матеріалах службового розслідування міститься книга обліку тимчасово відсутнього та тимчасово прибулого особового складу на 2023 рік військової частини НОМЕР_1 . Із відповідних записів цієї книги вбачається, що ОСОБА_4 , солдат 2 роти, вибував до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону в місті Одесі для проходження військово-лікарської комісії. У книзі містяться посилання на накази по військовій частині, зокрема № 210 від 24 липня 2023 року, № 213 від 27 липня 2023 року та № 243 від 26 серпня 2023 року. Такі записи підтверджують облік вибуття ОСОБА_4 до лікувального закладу та подальше службове оформлення факту його неприбуття після виписки.

Відповідно до рапорту тимчасово виконуючого обов`язки командира 2 стрілецької роти молодшого сержанта ОСОБА_6 від 26 серпня 2023 року, солдат ОСОБА_4 після перебування на лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону в місті Одесі не повернувся до розташування підрозділу. У рапорті зазначено, що згідно з випискою ОСОБА_4 був виписаний 23 серпня 2023 року, однак протягом наступної доби до розташування підрозділу не прибув, на зв`язок не виходив. Під час спроб зв`язатися з ним повідомив, що повертатися до розташування підрозділу не планує, після чого вимкнув телефон.

На підставі зазначеного рапорту наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26 серпня 2023 року № 284 призначено службове розслідування з метою з`ясування причин та умов відсутності солдата ОСОБА_4 на військовій службі та встановлення ступеня його вини. Проведення службового розслідування доручено комісії, якій визначено строк його проведення до 25 вересня 2023 року.

З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26 серпня 2023 року № 243 вбачається, що солдата ОСОБА_4 з 26 серпня 2023 року знято з усіх видів забезпечення у зв`язку з неприбуттям з лікування з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону в місті Одесі. Підставами такого наказу зазначено рапорт молодшого сержанта ОСОБА_6 від 26 серпня 2023 року та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26 серпня 2023 року № 284 про призначення службового розслідування.

Крім того, у матеріалах службового розслідування міститься доповідь командира військової частини НОМЕР_1 від 26 серпня 2023 року про неприбуття військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , підпорядкованої військовій частині НОМЕР_3 , солдата ОСОБА_4 . У доповіді зазначено, що 26 серпня 2023 року о 10 годині 00 хвилин від тимчасово виконуючого обов`язки командира 2 стрілецької роти молодшого сержанта ОСОБА_6 отримано повідомлення про неприбуття солдата ОСОБА_4 після лікування.

Зі змісту цієї доповіді вбачається, що ОСОБА_4 перебував на лікуванні з 26 липня 2023 року у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону в місті Одесі, був виписаний 23 серпня 2023 року та мав повернутися до військової частини 24 серпня 2023 року. На телефонні дзвінки він не відповідав, а 26 серпня 2023 року вийшов на зв`язок і повідомив, що повертатися до військової частини не планує. Мобільний телефон військовослужбовця був відключений, пошукові дії проводилися через родичів. У доповіді також зазначено, що зброя, боєприпаси та засоби захисту, закріплені за ОСОБА_4 , перебували в наявності.

З акта службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 25 вересня 2023 року, вбачається, що розслідування проведено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26 серпня 2023 року № 284 з метою з`ясування причин та умов неприбуття солдата ОСОБА_4 з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону до військової частини НОМЕР_1 та встановлення ступеня його вини.

У зазначеному акті підставою для проведення службового розслідування визначено рапорт тимчасово виконуючого обов`язки командира 2 стрілецької роти молодшого сержанта ОСОБА_6 від 26 серпня 2023 року № 68/3577. За змістом акта, ОСОБА_4 після виписки з лікувального закладу 23 серпня 2023 року протягом наступної доби до розташування 2 стрілецької роти в населений пункт Зміївка Бериславського району Херсонської області не прибув. Під час спроб зв`язатися з ним він повідомив, що повертатися до розташування підрозділу не планує, після чого вимкнув телефон. У подальшому на телефонні дзвінки не відповідав, а пошуки через знайомих та родичів результату не дали.

Актом службового розслідування встановлено, що 24 липня 2023 року ОСОБА_4 вибув із населеного пункту Зміївка Бериславського району Херсонської області до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону в місті Одесі для визначення ступеня придатності до військової служби, що підтверджувалося наказом по стройовій частині № 210 від 24 липня 2023 року. 27 липня 2023 року під час проходження військово-лікарської комісії його було госпіталізовано до цього ж медичного закладу, що підтверджувалося медичною картою стаціонарного хворого № 3590 та наказом № 213 від 27 липня 2023 року.

У службовому розслідуванні також враховано, що 26 серпня 2023 року тимчасово виконуючий обов`язки командира 2 стрілецької роти повідомив про неприбуття ОСОБА_4 у визначений строк після виписки з лікування. Акт містить посилання на виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 3590 від 23 серпня 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_4 був виписаний з лікувального закладу.

Крім того, актом службового розслідування зафіксовано, що 26 серпня 2023 року по лінії оперативно-чергової служби направлено доповідь про неприбуття солдата ОСОБА_4 до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , яка підпорядкована військовій частині НОМЕР_3 . У доповіді зазначено, що ОСОБА_4 був виписаний з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону 23 серпня 2023 року, мав повернутися 24 серпня 2023 року, однак 26 серпня 2023 року вийшов на зв`язок та повідомив, що повертатися не планує.

З акта також вбачається, що під час службового розслідування були враховані пояснення військовослужбовців підрозділу, відповідно до яких ОСОБА_4 під час телефонної розмови повідомив, що до розташування 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокується в населеному пункті АДРЕСА_3 , повертатися не планує.

Згідно з висновком акта службового розслідування, солдат ОСОБА_4 , будучи стрільцем 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , порушив порядок несення військової служби, оскільки без поважних причин не з`явився на службу в умовах воєнного стану. У діях ОСОБА_4 службовим розслідуванням встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України. Причинами та умовами, що призвели до такого порушення, у службовому розслідуванні визначено особисту недисциплінованість ОСОБА_4 та порушення ним вимог військових статутів.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25 вересня 2023 року № 16 «Про результати службового розслідування» службове розслідування за фактом неприбуття ОСОБА_4 з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону до військової частини НОМЕР_1 визнано закінченим. У цьому наказі повторно зафіксовано, що ОСОБА_4 24 липня 2023 року вибув до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону для проходження військово-лікарської комісії, 27 липня 2023 року був госпіталізований до цього лікувального закладу, 23 серпня 2023 року був виписаний, однак протягом наступної доби до розташування підрозділу не прибув.

У наказі від 25 вересня 2023 року № 16 також зазначено, що під час телефонної розмови ОСОБА_4 повідомив про відсутність наміру повертатися до розташування 2 стрілецької роти та вимкнув телефон. У подальшому на зв`язок не виходив, а пошуки через близьких родичів і знайомих результату не дали. Командир військової частини дійшов висновку, що ОСОБА_4 як військовослужбовець Збройних Сил України порушив порядок несення військової служби, оскільки не з`являється на службу в умовах воєнного стану, а в його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України.

Цим же наказом визначено направити копії матеріалів службового розслідування командиру військової частини НОМЕР_3 та до Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Мелітополі для прийняття правового рішення. Зазначене підтверджує, що встановлені службовим розслідуванням обставини були передані компетентному органу досудового розслідування у зв`язку з наявністю ознак кримінального правопорушення.

Під час дослідження вказаних доказів жодна із сторін не заявила про недотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства при їх отриманні на стадії досудового розслідування, про їх недопустимість чи неналежність.

Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що знає ОСОБА_4 по службі, оскільки вони разом проходили військову службу. ОСОБА_4 мав військове звання солдата. Під час проходження служби він скаржився на проблеми зі здоров`ям, зокрема на біль у шлунку, про що повідомляв як командуванню, так і військовослужбовцям підрозділу.

Свідок зазначив, що у зв`язку з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_4 за розпорядженням командування направили на лікування до військового шпиталю в місті Одесі. Після вибуття на лікування ОСОБА_4 до місця служби не повернувся. Про це свідку стало відомо від командування. Також йому відомо, що командування та військовослужбовці намагалися зв`язатися з ОСОБА_4 телефоном, однак це результату не дало.

Під час служби командування регулярно проводило з військовослужбовцями роз`яснення щодо порядку проходження військової служби, обов`язку перебувати за місцем служби та відповідальності за самовільне залишення військової частини або місця служби. Такі роз`яснення проводилися усно, приблизно один-два рази на тиждень.

Свідок також показав, що військова частина за місцем дислокації була забезпечена необхідними матеріальними засобами, зокрема харчуванням та іншими видами забезпечення. Після вибуття ОСОБА_4 на лікування свідок із ним не спілкувався та причин його неповернення до місця служби не знає.

За час спільного проходження служби ОСОБА_4 дисциплінарних порушень не допускав. Про наявність у нього особистих проблем, крім проблем зі здоров`ям, свідку не відомо. Відомостей про нестатутні відносини щодо ОСОБА_4 або негативне ставлення до нього з боку командування свідок не має.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що знає ОСОБА_4 , оскільки вони разом проходили військову службу. Під час спільного проходження служби ОСОБА_4 мав проблеми зі здоров`ям, зокрема скаржився на біль у спині, висипання та інші проблеми зі станом здоров`я. Останні такі скарги, які пам`ятає свідок, мали місце під час перебування підрозділу в селі Зміївка Херсонської області.

Свідок пояснив, що у разі скарг на стан здоров`я військовослужбовець звертався до ротного медика, який оглядав його та за потреби оформлював документи через батальйонного медика для направлення на обстеження або лікування. За таким порядком ОСОБА_4 направили спочатку на обстеження, а надалі на лікування. Після направлення на лікування ОСОБА_4 до військової частини не повернувся, і свідок його більше не бачив. Причини неповернення ОСОБА_4 до місця служби свідку не відомі, сам ОСОБА_4 про такі причини йому не повідомляв.

Також свідок показав, що під час проходження служби командування доводило до відома військовослужбовців роз`яснення щодо відповідальності за залишення військової частини без поважних причин, військовослужбовці ознайомлювалися з такими роз`ясненнями під підпис. Військовослужбовці були забезпечені необхідними матеріальними засобами для проходження служби. Випадків нестатутних відносин у підрозділі, з боку командування щодо ОСОБА_4 чи інших військовослужбовців, свідку не відомо. Відомостей про порушення ОСОБА_4 службової дисципліни під час спільного проходження служби свідок не має.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що знає ОСОБА_4 по спільному проходженню військової служби. Вони разом проходили службу з 2022 року, ОСОБА_4 перебував на посаді стрільця, а підрозділ територіально знаходився в Херсонській області, у селі Зміївка.

Під час проходження служби ОСОБА_4 постійно скаржився на проблеми зі здоров`ям, зокрема на сильні висипання та проблеми зі шлунком. Під час приймання їжі він повідомляв військовослужбовцям, що не може їсти через біль. На ці обставини командування відреагувало, і ОСОБА_4 направили на лікування, за наявними у свідка відомостями, до міста Одеси. Після вибуття на лікування свідок ОСОБА_4 більше не бачив.

Причини, з яких ОСОБА_4 після лікування не з`явився до військової частини, свідку достеменно не відомі. Про його неповернення він дізнався зі слів інших військовослужбовців або командування. ОСОБА_4 особисто не повідомляв йому про намір самовільно залишити військову частину чи не повертатися до місця служби.

Командування проводило з військовослужбовцями бесіди та роз`яснювало положення закону щодо відповідальності за порушення військової дисципліни. Підрозділ був належним чином забезпечений, у тому числі харчуванням та необхідними матеріальними засобами. Нестатутних відносин між військовослужбовцями або з боку командування, а також проявів дискримінації щодо ОСОБА_4 він не спостерігав, оскільки всі перебували в однакових умовах.

За його спостереженнями, ОСОБА_4 загалом добре ставився до військової служби, разом з іншими військовослужбовцями ніс наряди та виконував поставлені завдання. Водночас свідок зазначив, що останнім часом ОСОБА_4 був тривожним, часто перебував у підвалі, а також згадував про певні сімейні проблеми, однак детальних обставин цих проблем свідок не знає.

Отже, наведені письмові докази, а також показання свідків у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_4 на момент події мав статус військовослужбовця, проходив військову службу за призовом під час мобілізації, був призначений на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , вибув до лікувального закладу для проходження військово-лікарської комісії, був госпіталізований та перебував на лікуванні до 23 серпня 2023 року. Після виписки він був зобов`язаний повернутися до місця служби, однак до розташування підрозділу не прибув, повідомив про небажання повертатися, надалі на зв`язок не виходив, а проведені командуванням пошукові заходи результату не дали.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження у межах пред`явленого обвинувачення, відповідно до частини першої статті 337 КПК України, безпосередньо дослідивши в судовому засіданні письмові докази, показання обвинуваченого ОСОБА_4 , а також показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , суд, надавши цим доказам оцінку відповідно до вимог статті 94 КПК України, дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого.

Досліджені письмові докази узгоджуються між собою, підтверджуються показаннями свідків щодо проходження ОСОБА_4 військової служби, його направлення на лікування, неповернення після лікування до місця служби, відсутності відомих їм поважних причин такого неповернення, а також доведення до військовослужбовців вимог військової дисципліни та відповідальності за самовільне залишення військової частини чи нез`явлення на службу. Показання обвинуваченого в частині фактичних обставин події також не суперечать іншим доказам у справі.

Суд визнає наведені докази належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність - достатньою для ухвалення обвинувального вироку. За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану без поважних причин не з`явився вчасно на службу після виписки з лікувального закладу, тривалістю понад три доби.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за частиною п`ятою статті 407 КК України, як нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд дійшов таких висновків.

Положеннями частин першої, другої статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Пунктом 3 частини першої статті 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 12 КК України та санкції частини п`ятої статті 407 КК України інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення є тяжким злочином проти встановленого порядку несення військової служби, яке, передбачає відповідальність у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Отже, при визначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, характер його дій, а саме те, що будучи військовослужбовцем, який повинен був захищати Україну та її територіальну цілісність в умовах воєнного стану, обвинувачений вирішив не виконувати свої обов`язки, не з`явився вчасно на службу та фактично ухилявся від виконання військового обов`язку. Суд також бере до уваги його ставлення до вчиненого, наслідки його дій, а також те, що він не звертався до командування з належними поясненнями чи підтверджуючими документами. Суд бере до уваги особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, до кримінальної відповідальності притягається не вперше.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України – суд не встановив.

Зважаючи на те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби в умовах воєнного стану, який у зв`язку з цим становить підвищену суспільну небезпечність, наслідки якого виявились, зокрема, у фактичному ухиленні від виконання військового обов`язку, а також враховуючи те, що обвинувачений не вчинив активних дій для своєчасного повідомлення командування про обставини, які перешкоджали його поверненню, та не надав підтверджуючих документів, суд дійшов висновку, що його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливі шляхом призначення покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

Суд також враховує, що вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2025 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 року пробаційного нагляду.

Оскільки після постановлення зазначеного вироку встановлено, що ОСОБА_4 винен ще й у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України, яке він вчинив до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання слід призначити за правилами частини четвертої статті 70 КК України.

З огляду на вид і розмір покарання, призначеного попереднім вироком, та покарання, яке суд призначає за цим вироком, остаточне покарання ОСОБА_4 необхідно визначити за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2025 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком.

Таке покарання, на думку суду, є справедливим і достатнім, а також відповідатиме його меті.

Під час досудового розслідування та судового розгляду запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувався, підстав для його обрання на час ухвалення вироку, до набрання ним законної сили, суд не встановив.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, речові докази, судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 КПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України, та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі частини четвертої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2025 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі частини четвертої статті 70 КК України у строк остаточно призначеного ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі зарахувати частково відбуте по день ухвалення вироку покарання у вигляді пробаційного нагляду за вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2025 року з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду, за правилами статті 72 КК України.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_4 обраховувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку суду.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили – не застосовувати.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику і прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ________________ ОСОБА_1