Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №297/1762/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 297/1762/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 травня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого: судді Джуги С.Д.,

суддів: Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08 вересня 2025 року у складі судді Леньо В.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №469685-КС-001 від 07.07.2023 у розмірі 43368, 38 грн., з яких: 10 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 31936,38 грн. заборгованість за процентами, 1500,00 грн. заборгованість за комісією.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.07.2023 між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір №469685-КС-001 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». 07.07.2023 позивач направив відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту. 07.07.2023 відповідач прийняв пропозицію на умовах, визначених офертою. Позивач направив відповідачу одноразовий ідентифікатор на номер телефону, зазначений відповідачем у анкеті в особистому кабінеті. Відповідач ввів ідентифікатор. Відповідно до умов Кредитного договору, позивач надає відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Позивач виконав зобов`язання за договором. надав кошти шляхом перерахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , вказану позичальником у особистому кабінеті.

Позичальник належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, в зв`язку з чим станом на 14.09.2024 заборгованість за Договором кредиту складає 43368, 38 грн., з яких: 10 000, 00 грн заборгованість за тілом кредиту, 31936,38 грн. заборгованість за процентами, 1500,00 грн. заборгованість за комісією. У зв`язку з цим, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача вказану заборгованість та судові витрати.

20.08.2025 в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на сплату заборгованості в розмірі 16843,00 гривень за кредитним договором.

25.08.2025 року до суду першої інстанції позивач подав заяву про зменшення позовних вимог.

Мотивуючи заяву тим, що заборгованість відповідача становили на час подачі позову 43 436,38 грн. На час розгляду справи відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості. Так, здійснивши платіж на погашення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 16 843,00 грн. від 20.08.2025, Відповідач не погасив у повному обсязі свою заборгованість за Кредитним договором перед Позивачем, в зв`язку з чим позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 469685-КС-001 про надання кредиту від 07.07.2023 року, 26 593,38 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 0,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах – 25 093,38 грн.; суми прострочених платежів за комісією за надання кредиту – 1 500,00 грн.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08 вересня 2025 року зменшені позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 469685-КС-001 про надання кредиту від 07.07.2023 року, що становить 26 593,38 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 0,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах – 25 093,38 грн.; суми прострочених платежів за комісією за надання кредиту – 1 500,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що первісний кредитор відступив право вимоги за кредитним договором третій особі і таке відступлення прав вимог в цілому відбулося тричі; апелянт вказує, що борг оплатила первісному кредитору, а тому заборгованість відсутня.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.

Повністю погодитись з такими висновками суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані – це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб`єкт персональних даних – фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Судом встановлено, що 07.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір №469685-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 1 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та Договором про надання кредиту.

Згідно з умовами зазначеного Договору, стандартна процентна ставка в день становить 2,00000000 за кожен день користування кредитом.

Комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія): 1500,00 грн. Нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту.

Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору.

Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Супровідні послуги відсутні, тарифи не змінні в продовж дії Договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до договору, який Сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою

Загальний розмір наданого Кредиту: 10 000,00 грн.

Строк дії Договору: до 22.12.2023 року.

Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 26 040,00 грн.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9249,88 процентів.

Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей Кредит є споживчим кредитом.

Однак, ОСОБА_1 всупереч умовам кредитного договору не виконала свого зобов`язання та не погасила кредитну заборгованість перед позивачем.

Із доданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором вбачається, що залишок заборгованість згідно кредитного договору станом на 21.08.2025 17:15:48 складає: 26 593,38 грн. за кредитом: 0 грн. по відсотках: 25 093,38 грн. по комісії: 1 500 грн. по штрафам: 0 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять докази здійснення часткового погашення відповідачем суми заборгованості, а саме відповідач періодично вносила суму коштів на погашення боргу, зокрема, відповідачем внесено кошти на погашення боргу у сумі 16 843,00 грн., що також підтверджує факт визнання нею наявних кредитних зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильних висновків і з такими погоджується колегія суддів, що оскільки ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором та не сплатила проценти за користування кредитними коштами, наявні підстави для їх стягнення з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором, колегія суддів виходить з наступного.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з абз.4 ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі №640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі №343/557/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №496/3134/19 від 13 липня 2022 року (п.31.33,32.2-32.8 постанови) викладено правовий висновок про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що умовами кредитного договору встановлено зобов`язання ОСОБА_1 сплатити ТОВ «Бізнес Позика» комісію за надання кредиту у розмірі 1500,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем у кредитному договорі не зазначено, які саме послуги надаються за комісію, пов`язану з наданням кредиту. Натомість з її змісту вбачається, що така є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику, що є обов`язком позивача за кредитними договором, тобто не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику, а тому такі умови є нікчемними.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за несплату комісії за надання кредиту у розмірі 1500,00 грн. слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором № 469685-КС-001 про надання кредиту від 07.07.2023 року, що становить 25 093,38 грн.; яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 0,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах –25 093,38 грн.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що первісний кредитор відступив право вимоги за кредитним договором третій особі і таке відступлення прав вимог в цілому відбулося тричі, а борг відповідач оплатила первісному кредитору, є недоречними, оскільки жодного відступлення прав вимог за вищевказаним кредитним договором не було. Позивач є єдиним кредитором відповідача за Договором №469685-КС-001 про надання кредиту від 07.07.2023 року. Натомість доказів про те, що відповідачем погашено борг в повному обсязі відсутні.

Відповідно до ч. 1 п. 1,4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, відтак рішення у частині стягнення комісії підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у даних вимогах, а в частині стягнення процентів – в розмірі 25 093,38 грн. залишенню без змін.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачем в врахуванням заяви про зменшення позовних вимог заявлено позов на суму 26 593,38 грн. Апеляційним судом задоволено вимоги позивача в загальному розмірі 25 093,38 грн., що складає 94,35% від пред`явлених вимог.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову в сумі 2422,40 грн. Відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4542 грн.

Загальний розмір судових витрат по справі становить 6964,40 грн., а отже на позивача слід покласти 5,65% від судових витрат – 393,48 грн., а на відповідача 94,35% судових витрат – 6570,92 грн.

З огляду на викладене та враховуючи приписи ч.10 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути різницю судових витрат у розмірі 2028,92 грн. (2422,40 -393,48).

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08 вересня 2025 року у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості по прострочених платежах за комісією у сумі 1500,00 грн. та судового збору у розмірі 2422,40 грн. скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по прострочених платежах за комісією у сумі 1500,00 грн. відмовити.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08 вересня 2025 року у частині стягнення заборгованості по прострочених платежах по процентах у сумі 25 093,38 грн. залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ: 41084239, Місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) судовий збір в розмірі 2028,92 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 29 травня 2026 року.

Головуючий:

Судді: