Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №608/1317/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Справа № 608/1317/26

Номер провадження2-а/608/109/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючої судді Яковець Н. В.

з участю секретаря Олійник О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В позовній заяві посилається на те, що 17 квітня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Сергієм Лозицьким, при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було складено постанову № 2478 (інший номер, відповідно до штампу - № 5882, що дає підстави вважати, що постанова має подвійну нумерацію) про адміністративне правопорушення, на підставі якої накладено штраф у розмірі 34 000 гривень у зв`язку із нібито порушенням ним вимог ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вважає факти викладені у постанові недостовірними, а постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню зважаючи на наступне.

Згідно з розпорядженням № 5426 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.04.2026 директор комунального підприємства «Райгород» Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_1 був зобов`язаний здійснити належне оповіщення військовозобов`язаних працівників підприємства, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також забезпечити їх своєчасне прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Водночас на момент виконання зазначеного розпорядження вказані працівники перебували у відпустках без збереження заробітної плати, а саме: ОСОБА_3 - у період з 07 квітня 2026 року по 14 квітня 2026 року відповідно до наказу №4-від від 06.04.2026р., а ОСОБА_2 - у період з 08 квітня 2026 року по 15 квітня 2026 року відповідно до наказу №5-від від 07.04.2026 р. З метою належного виконання покладеного обов`язку директор КП ’’Райгород’’ 09 квітня 2026 року близько 9 год. 00 хв. разом із начальником відділу матеріально-технічного забезпечення та господарської діяльності ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_5 здійснили виїзд за місцем проживання зазначених вище осіб для їх оповіщення та вручення повісток і листів №19 та №20. Однак, за вказаною адресою вони були відсутні, а зі слів членів сім`ї було встановлено, що родина ОСОБА_6 (у т.ч. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) перебувала на території Закарпатської області. Про дані обставини комісією було складено відповідний акт про оповіщення та вручення повісток №18 від 09.04.2026 р. Крім того, директором КП ’’Райгород’’ було надіслано листи №19 та № 20 на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про необхідне прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних. Того ж дня (9 квітня 2026 року) у другій половині дня (близько 16-17 год.), директор КП ’’Райгород’’ ОСОБА_1 разом із головним бухгалтером підприємства ОСОБА_7 особисто прибули до ІНФОРМАЦІЯ_2 для передання відповідних документів, а саме: листа-повідомлення, листа №19 від 09.04.2026р та №20 від 09.04.2026, акту про оповіщення та вручення повісток від 09.04.2026 р. №18, невручених повісток та копій наказів про надання відпусток від 06.04.2026 №4-від та від 07.04.2026р. №5-від - для подальшого реагування та вжиття заходів. Однак, черговий попри отримання зазначених документів відмовився проставити відмітку про їх прийняття. Пізніше 14 квітня 2026 року під час робочої наради ОСОБА_1 надійшов телефонний дзвінок від представників ІНФОРМАЦІЯ_2 , який відбувався у присутності усіх працівників, в тому числі головного бухгалтера підприємства ОСОБА_7 . Під час розмови директору КП ’’Райгород’’ була повідомлена вимога з`явитися 15 квітня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після прибуття ОСОБА_1 15 квітня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у кабінеті юриста той помітив документи, які напередодні були передані черговому. Після цього працівниками центру було усно повідомлено ОСОБА_1 про його нібито неналежне виконання обов`язку щодо оповіщення, зокрема з мотивів неправильного способу вручення повісток. Також на пояснення директора КП ’’Райгород’’ щодо факту передачі документів працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомили, що жодних документів не отримували (хоча документи були передані черговому та напередодні у той ж день помічені на столі у кабінеті юриста відповідного центру).

Під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення були допущені істотні порушення процедури. Зокрема, ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення, який на момент підписання не містив обов`язкових відомостей, зокрема дати, часу та місця розгляду справи. Копію належним чином оформленого протоколу йому не вручено, права та обов`язки, передбачені ст. 268 Кодексом України про адміністративні правопорушення, не роз`яснено, письмові пояснення у нього не відбиралися. 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 отримав постанову у справі про адміністративне правопорушення, що підтверджується даними поштового трекінгу АТ ‘’Укрпошта’’№4850106284820.

Оскільки позивач як директор КП ’’Райгород’’ вжив усіх можливих та залежних від нього заходів для виконання покладеного обов`язку щодо оповіщення військовозобов`язаних працівників, зокрема здійснив виїзд за місцем їх проживання, однак у зв`язку з їх фактичною відсутністю не мав об`єктивної можливості вручити повістки особисто та надіслав листи за їх адресою про необхідність прибути до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водночас він належним чином повідомив про вказані обставини ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом передачі документів до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому з огляду на вжиття всіх можливих заходів для виконання обов`язку та відсутність реальної можливості вплинути на явку зазначених осіб у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких представник зазначив, що позивач обіймає посаду директора КП “Райгород” Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, та є особою, відповідальною за ведення військового обліку на підприємстві, директором якого він є. Розпорядженням тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.04.2026 № 5426, адресованим до виконання директору КП “Райгород” Колиндянської сільської ради з метою уточнення облікових даних, визначення ступеня придатності до військової служби, визначено завдання: здійснити оповіщення військовозобов`язаних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 та забезпечити їх прибуття 10.04.2026 о 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання Розпорядження № 5426 від 07.04.2026 директором КП “Райгород” Колиндянської сільської ради Михайлом Хабою 09.04.2026 за вихідним №17 надано письмове повідомлення, згідно якого: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають у відпустках без збереження заробітної плати, під час відвідування їх за місцем проживання військовозобов`язані відсутні, тому вручити їм повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 немає можливості. До повідомлення від 09.04.2026 № 17 додано копії наказів про надання відпусток зазначеним військовозобов`язаним. Зазначена у позовній заяві спроба здійснення оповіщення військовозобов`язаних не відповідає приписам абзацу 2 пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487. Відтак, під час вивчення документів, наданих Позивачем на виконання Розпорядження від 07.04.2026 № 5426, Відповідачем виявлено можливе порушення порядку здійснення оповіщення військовозобов`язаних особою, що є відповідальною за ведення військового обліку.

Позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 15.04.2026. Відповідальною особою відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення від 15.04.2026 № 278, в якому Позивачу було роз`яснено суть інкримінованого йому правопорушення, повідомлено про право надавати пояснення, заявляти клопотання, користуватись правовою допомогою. Позивач особистими підписами засвідчив, що йому повідомлено про призначення розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього на 11.00 на 17.04.2026, а також вручено копію протоколу. Від надання письмових пояснень Позивач відмовився, заяв та клопотань по справі від Позивача не надходило. Пізніше, в той же день 15.04.2026 Позивач надав лист № 21 про ніби то виконання Розпорядження від 07.04.2026 № 5426, оповіщення військовозобов`язаних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом направлення викликів поштовим відправленням рекомендованим повідомленням з додатком фіскальних чеків про направлення листів. Однак, слід звернути увагу на те, що згідно Розпорядження від 07.04.2026 № 5426 Позивачу належало оповістити військовозобов`язаних про їх виклик на 10.00 на 10.04.2026 та за результатами виконання Розпорядження проінформувати ІНФОРМАЦІЯ_3 до 15.00 год 10.04.2026. Направлення Позивачем листів на зареєстровані/задекларовані адреси проживання військовозобов`язаних 15.04.2026 завідомо унеможливлюють своєчасне прибуття останніх на вказані у розпорядженні дату та час. Тобто, не може вважатися належним виконанням розпорядження. Оскільки Позивач був належним чином оповіщений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а присутність під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у такому випадку є правом, а не обов`язком особи, відносно якої розглядається справа, неявка Позивача об 11 годині 17.04.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не перешкоджає розгляду справи про адміністративне правопорушення. Тож, справа про адміністративне правопорушення була розглянута за відсутності належно оповіщеного Позивача за наявними матеріалами. Та за результатами розгляду справи винесено постанову від 17 квітня 2024 року №2478 про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності на накладення на нього санкції у вигляді штрафу у розмірі, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мороз І. М. в судове засідання не з`явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримують та просять задовольнити.

Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, у додаткових поясненнях просили розгляд справи проводити без участі представника та відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 15 квітня 2026 року начальником групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень лейтенантом юстиції ОСОБА_8 складено протокол № 278 про адміністративне правопорушення, згідно якого встановлено, що директор КП «Райгород» Колиндянської сільської ради ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, відповідальною за організацію та ведення військового обліку на підприємстві, неналежним чином виконав покладені на нього обов`язки щодо оповіщення військовозобов`язаних.

На підставі вказаного протоколу 17 квітня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_9 виніс постанову № 2478, згідно якої вбачається, що директор КП «Райгород» Колиндянської сільської ради ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, відповідальною за організацію та ведення військового обліку на підприємстві, неналежним чином виконав покладені на нього обов`язки. Відповідно до розпорядження № 5426 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.04.2026 директор комунального підприємства «Райгород» Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_1 був зобов`язаний здійснити належне оповіщення військовозобов`язаних працівників підприємства, а також забезпечити їх своєчасне прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Однак, директор КП «Райгород» ОСОБА_1 не забезпечив належного оповіщення військовозобов`язаних працівників; не довів наказ про оповіщення до відома працівників у встановлений спосіб; не здійснив направлення повідомлень рекомендованими поштовими відправленнями з описом вкладення та повідомлення про вручення; не надав до ТЦК та СП підтверджуючих документів щодо здійснення оповіщення; не забезпечив контроль за прибуттям військовозобов`язаних.

Таким чином, директор КП «Райгород» ОСОБА_1 , будучи відповідальним за організацію та ведення військового обліку, не виконав вимоги пунктів 8 та 47 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487, що призвело до порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. У його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тому вказаною постановою позивача визнано винуватим у вчиненні вказаного правопорушення та накладено штраф у сумі 34 000 гривень.

Вирішуючи питання правомірності оскаржуваної постанови, суд виходить з такого.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оборону України», підприємства, установи та організації усіх форм власності: виконують державні контракти (договори), укладені за результатами проведення оборонних закупівель, в тому числі проводять наукові дослідження та виконують розробки у сфері оборони, створюють і підтримують у готовності мобілізаційні потужності, зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву; здійснюють на договірних засадах виробництво і поставки Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам продукції, виконують інші роботи, надають комунально-побутові та інші послуги, що не передбачені державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель; здійснюють згідно із законодавством заходи щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації; забезпечують та беруть участь у здійсненні заходів цивільного захисту.

Посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності: виконують передбачені законодавством обов`язки у сфері оборони; забезпечують ведення персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сприяють їх підготовці до військової служби, призову на строкову військову службу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, створенню працівникам належних умов для виконання ними військового обов`язку згідно із законодавством, забезпечують здійснення заходів з їх військово-патріотичного виховання; несуть відповідальність за підготовку підприємств, установ та організацій до виконання мобілізаційних завдань, збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; забезпечують виробництво оборонної продукції та постачання її за призначенням у встановлені строки та за визначеною номенклатурою, а також виконання робіт, надання послуг.

Згідно вимог ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підприємства, установи і організації зобов`язані, зокрема, здійснювати під час мобілізації заходи щодо переведення виробництва (діяльності) на функціонування в умовах особливого періоду; сприяти територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінню та/або регіональним органам Служби безпеки України, відповідним підрозділам розвідувальних органів України у їхній роботі в мирний час та в особливий період; забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п`ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів із подальшою компенсацією витрат за здійснення такого процесу з Державного бюджету України, яка здійснюється не пізніше ніж через місяць після подання відповідного звернення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; вести військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку; надавати відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування інформацію, необхідну для планування і здійснення мобілізаційних заходів; утворювати мобілізаційні підрозділи та призначати працівників з питань мобілізаційної роботи; сприяти своїм працівникам, які є резервістами, у виконанні ними обов`язків служби у військовому резерві та своєчасному їх направленню до органів військового управління, військових частин тощо.

За приписами ч. 1, 2 ст. 26 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників. Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень п. 34 Порядку № 1487, з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють оповіщення на вимогу районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів і забезпечення їх своєчасного прибуття.

Відповідно до пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані:

видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

вручити призовникам, військовозобов`язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю);

письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;

забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.

Згідно пояснень позивача ОСОБА_1 встановлено, що на момент виконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 працівники перебували у відпустках без збереження заробітної плати, а саме: ОСОБА_3 - у період з 07 квітня 2026 року по 14 квітня 2026 року відповідно до наказу №4-від від 06.04.2026р., а ОСОБА_2 - у період з 08 квітня 2026 року по 15 квітня 2026 року відповідно до наказу №5-від від 07.04.2026 р. З метою належного виконання покладеного обов`язку позивач як директор КП ’’Райгород’’ 09 квітня 2026 року близько 9 год. 00 хв. разом із начальником відділу матеріально-технічного забезпечення та господарської діяльності ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_5 здійснили виїзд за місцем проживання зазначених вище осіб для їх оповіщення та вручення повісток і листів №19 та №20. Однак, за вказаною адресою вони були відсутні. Про дані обставини комісією було складено відповідний акт про оповіщення та вручення повісток №18 від 09.04.2026 р. Крім того, директором КП ’’Райгород’’ було надіслано листи №19 та № 20 на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про необхідне прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних.

Таким чином, судом встановлено, що на виконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачем у повній мірі здійснено заходи щодо оповіщення військовозобов`язаних, під час якого було встановлено їх відсутність за місцем проживання. Тому забезпечення явки оповіщених осіб стало об`єктивно унеможливленим у зв`язку з відсутністю таких осіб за зареєстрованим місцем проживання.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд зазначає, що у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).

Згідно ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, зокрема, підлягають з`ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. У випадках, передбачених ст. 258 КУпАП, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Як вказує позивач, під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення були допущені істотні порушення процедури, ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення, який на момент підписання не містив обов`язкових відомостей, зокрема дати, часу та місця розгляду справи, копію належним чином оформленого протоколу йому не вручено, права та обов`язки, передбачені ст. 268 Кодексом України про адміністративні правопорушення, не роз`яснено, письмові пояснення у нього не відбиралися.

Згідно приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб`єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Позиція ОСОБА_1 зводиться до заперечень самого факту вчинення правопорушення, отже ця обставина входить до предмету доказування.

Відповідачем у додаткових поясненнях не доведено та належними доказами не підтверджено факту порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, від 17 квітня 2026 року № 2478 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, тому позовні вимоги слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 210, 242-246, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати постанову № 2478 від 17 квітня 2026 року про адміністративне правопорушення, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_10 про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у сумі 34 000 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом:

Рішення набрало законної сили "____" ______________ 2026 року.

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/1317/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. В. Яковець

Копію рішення видано "____" ______________ 2026 року.

Секретар: