Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №607/7662/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2026 Справа №607/7662/26 Провадження №2/607/4518/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді - Позняка В.М.,

за участю секретаря Козак О.Є., позивача – ОСОБА_1 , його представника – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , просить змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2025 року у справі № 607/15661/25, визначивши аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, брав безпосередню участь у бойових діях та має статус учасника бойових дій.

Під час виконання обов`язків військової служби отримав важке поранення, внаслідок чого наразі перебуває на тривалому лікуванні та реабілітації.

У зв`язку із пораненням та проведенням службового розслідування, з січня 2026 року виплата грошового забезпечення була повністю припинена, що призвело до раптового та істотного погіршення його матеріального становища.

Додатково позивач зазначив, що сімейні відносини з відповідачкою припинено, він змушений орендувати інше житло, що створює додатковий фінансовий тягар.

Попередньо встановлений розмір аліментів (1/3 частина від усіх видів доходу) призвів до нарахування значної заборгованості виконавчою службою за відсутності реального доходу, що повністю позбавляє його коштів на лікування та існування.

Ухвалою суду від 10.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, відзиву на позовну заяву не подала, про причини неявки суд не сповістила. За таких обставин, керуючись статтею 280–281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.08.2009, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.03.2026 у справі №607/19546/25.

В цьому шлюбі народилися двоє дітей: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2025 року у справі № 607/15661/25 із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання вказаних дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 вересня 2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

На підставі вказаного судового рішення відкрито виконавче провадження № 79738542.

Відповідно до розрахунку заборгованості, виданого органом державної виконавчої служби від 23.03.2026, за позивачем рахується заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 19844,75 грн.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форми ОК-5, ОК-7), позивач був військовослужбовцем, брав участь у бойових діях (посвідчення УБД серії НОМЕР_1 ), з січня 2026 року виплата грошового забезпечення йому була припинена.

Позивачем надана медична документація про наявність в нього хвороби опорно-рухового апарату та інших захворювань.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши докази по справі, надавши їм оцінку на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд доходить переконання, щ о в задоволенні позову слід відмовити, зважаючи на таке.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

За положеннями статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, , від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, від 19 лютого 2025 року у справі № 367/10126/19 та інших.

Відповідно до статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином чинне законодавство України допускає зміну способу стягнення коштів. При цьому право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків з ким проживає дитини і право ініціювати зміну способу їх стягнення закон надає виключно одержувачу аліментів.

Оскільки діти проживають з матір`ю (відповідачкою), яка обрала спосіб стягнення у частці від доходу, вимога платника аліментів (позивача) про зміну способу стягнення на тверду грошову суму суперечить частині третій статті 181 СК України.

Позивач просив змінити спосіб стягнення з нього аліментів на утримання дітей з частки від доходу, який визначений судовим наказом про стягнення з нього аліментів, на тверду грошову суму.

Таким чином позивач фактично пред`явив позов не про зменшення розміру аліментів, який визначений судовим наказом, а про зміну способу стягнення аліментів з частки доходу платника аліментів на тверду грошову суму.

Суд виходить із того, що саме стягувачу аліментів, а не платнику, надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі.

Також, суд звертає увагу на те, що сторони не позбавлені можливості, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (стаття 192 СК України).

Тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 81, 141, 259, 263-268, 272, 273, 352, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, статтями 180, 182, 192 Сімейного кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяВ. М. Позняк