Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №458/271/26 — Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі: головуючий - суддя Ференц Р.І., секретар судового засідання Баранишин Д.В.,

Справа № 458/271/26

Провадження №2/458/233/2026

за участі сторін цивільного провадження:

позивачка ОСОБА_1 не прибула,

представник позивачки адвокат Канарєєв І.О.,

відповідач ОСОБА_2 не прибув,

третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 не прибула,

третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 не прибула,

третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 не прибула,

третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6 не прибула,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Самбірського району Львівської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 , третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 , третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6 , про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди у порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

24.03.2026 року через канцелярію Турківського районного суду Львівської області представник позивача – адвокат Канарєєв І.О. подав позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа 1: ОСОБА_3 , третя особа 2: ОСОБА_4 , третя особа 3: ОСОБА_5 , третя особа 4: ОСОБА_6 , про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди у порядку спадкування за заповітом, у якій позивач просить визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок та господарські споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до технічного паспорту на вказаний житловий будинок, виготовлений станом на 18.10.2022 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2026 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана дана справа.

Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. Підсудність є розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Територіальна підсудність є підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Ч.ч.9, 16 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) і позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст..30 ЦПК України.

Окрім цього, ч.7 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Статтею 30 ЦПК України передбачена виключна підсудність, оскільки позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020 року, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Турківський район Львівської області та утворено Самбірський район (з адміністративним центром у місті Самбір) у складі територій Бісковицької сільської, Боринської селищної, Добромильської міської, Новокалинівської міської, Ралівської сільської, Рудківської міської, Самбірської міської, Старосамбірської міської, Стрілківської сільської, Турківської міської, Хирівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Спірне нерухоме майно заходяться на території Труківської міської ради Самбірського району і становлять предмет спору.

Пунктом 3.1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який неодноразово продовжувався і діє на сьогоднішній день.

Зважаючи на вище вказане, справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.ст.23,28,30 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Позиція особи, яка подала позов.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивачки ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивачки ОСОБА_7 . Після смерті баби позивачки залишилося спадкове майно житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .Після смерті баби позивачки являється спадкоємицею за заповітом від 17.03.2016 року. Іншими можливими спадкоємцями першої черги спадкування являлися діти спадкодавиці, тобто відповідач та треті особи у справі, які небажаючи приймати спадщину не звернулися в установленому законом порядку до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, а отже вважаються такими, що спадщину не прийняли. У встановленому законом порядку позивачка подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини за заповітом та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після чого була відкрита спадкова справа. Після звернення позивачки із вказаною заявою до приватного нотаріуса Федаша М.М. у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок за вказаною вище адресою та рекомендовано звернутися до суду.

Позиція відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 не забезпечив самопредставництво, або при допомозі участі у справі свого представника, будучи повідомленим про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи підтвердженнями, клопотань на адресу суду не надсилав, причини не прибуття в суд не повідомив.

Треті особи на стороні позивача які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судові засідання не прибули, пождали заяви про слухання справи у їхню відсутність, проти задоволення похову не заперечують.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивачем 24.03.2026 року подано позовну заяву.

Позивачем 24.03.2026 року подано клопотання про витребування доказів – спадкової справи.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 подала 31.03.2026 року клопотання про слухання справи у її відсутність.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 подала 01.04.2026 року клопотання про слухання справи у її відсутність.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 подала 10.04.2026 року клопотання про слухання справи у її відсутність.

16.04.2026 року представник позивача адвокат Канарєєв І.О. подав клопотання про проведення судового засідання у цивільній справі без позивача та представника позивача.

Інших клопотань і заяв від сторін на адресу суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, відкрито підготовче провадження, призначено підготовче судове засідання, постановлено викликати в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, визнано явку сторін по справі в судові засідання обов`язковою, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву, визначено відповідачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу роз`яснено право подати зустрічний позов в строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив, а відповідачу – заперечення.

Ухвалою суду 27.03.2026 року витребувано в приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Федаша М.М. належним чином завірену копію спадкової справи, після смерті після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10.04.2026 року Турківським районним судом Львівської області отримано спадкову справу після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду 21.04.2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено до судового розгляду по суті цивільну справу, визначено дати судових засідань.

Судові засідання по справі було призначено 16.04.2026 року, 21.04.2026 року, 04.05.2026 року, 20.05.2026 року, 27.05.2026 року, 01.06.2026 року.

З урахуванням ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

Предметом позову є визнання у порядку спадкування за заповітом спадковго майна.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивачки, а відповідно чоловік баби позивачки ОСОБА_8 , що підтверджується витягом з Держреєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивачки по лінії матері ОСОБА_7 яка до дня смерті була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15.12.2021 року та довідкою по формі спадкування №560 від 09.08.2022 року, виданою Турківською міською радою Симбірського району Львівської області.

Після смерті баби позивачки залишилося спадкове майно житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 загальною вартістю 148252 грн, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок, за вказаною вище адресою, довідкою про технічну характеристику об`єктів нерухомого майна від 29.01.2026 року та довідкою Турківської міської ради № 178 від 07.02.2023 року.

Земельна ділянка під ОЖБ за вказаною адресою,до дня смерті знаходилася в постійному користуванні баби позивача,що підтверджується довідкою Турківської міської ради Самбірського району Львівської області № 31 від 12.01.2026 року. Вищевказаний будинок було збудовано дідом та бабою позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в 1953 році на законних підставах, що підтверджується записами в технічному паспорті, технічним звітом на вказаний житловий будинок, у висновку якого вказано, що житловий будинок збудовано в 1953 року і він відповідає чинним будівельним нормам і правилам обліковою карткою об`єкта погосподарського обліку по даному домогосподарству за 2016-2021 роки, погосподарською книгою Ільницької сільської ради Туринського району Львівської області по с. Закіпці за 1991-1995 роки, довідкою Турківської міської ради № 178 від 07.02.2023 року.

Після смерті діда позивачки 22.11.1997 року, баба позивачки ОСОБА_7 не зверталася до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті чоловіка, однак вона вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилася після його смерті в порядку п.1 ч.І ст.549 ЦК УРСР 1963 року, оскільки вона вступила у володіння та управління вказаним спадковим майном.

ОСОБА_9 позивачки постійно до дня своєї смерті була зареєстрована та проживала у вказаному будинку, доглядала його та господарські споруди, користувалася земельною ділянкою для ОЖБ, наведене також підтверджується довідкою по формі спадкування Турківської міської ради № 30 від 12.01.2026 року.

Після смерті баби позивачки являється спадкоємицею за заповітом від 17.03.2016 року. Іншими можливими спадкоємцями першої черги спадкування являлися діти спадкодавиці, тобто відповідач та треті особи у справі, які небажаючи приймати спадщину не звернулися в установленому законом порядку до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, а отже вважаються такими, що спадщину не прийняли.

У встановленому законом порядку позивачка подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини за заповітом та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після чого була відкрита спадкова справа.

Після звернення позивачки із вказаною заявою до приватного нотаріуса Федаша М.М. у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок за вказаною вище адресою та рекомендовано звернутися до суду.

Позивачка зареєстрована, постійно проживає та користується житловим будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою для ОЖБ, доглядає за ними, утримує їх у належному стані. Нікому іншому на праві приватної власності вказаний будинок не належить, що підтверджується довідкою Самбірського МБТІ та Інформаційною довідкою з Держреєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчудження об`єктів нерухомого майна № 459153465 від 02.01.2026 року.

Вказаний житловий будинок знаходиться в задовільному стані, придатний до експлуатації відповідає вимогам надійності та безпечної експлуатації та чинним будівельним нормам і правилам, що підтверджується висновком у Технічному звіті за результатами технічного огляду будівельних конструкцій та інженерних мереж на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам житлового будинку.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Відповідно до абз.3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 2. ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст..1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Спадкування за заповітом поставлене, серед видів спадкування, на перше місце відповідно до домінанти пріоритетності волі особи. Це підтверджується статтею 1223 ЦК України, яка залишає право на спадкування спадкоємцям за законом лише за відсутності заповіту або повного чи часткового визнання заповіту недійсним, неприйняття (відмови) спадщини спадкоємцем за заповітом, усунення від права на спадкування спадкоємця за заповітом, неохоплення заповітом усієї спадщини. Таким чином, спадкування за законом має місце, коли й оскільки воно не змінене заповітом.

Заповіт - односторонній правочин, який вважається дійсним після того, як заповідач в установленому порядку і в належній формі виявить свою волю. Про складення заповіту заповідач може сповістити своїх спадкоємців чи інших зацікавлених осіб, а може і не знайомити їх із своєю останньою волею, що ніяк не впливає на дійсність заповіту. Заповіт, згідно вимог ст.1233 ЦК України це також особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

До права на заповіт належить: право заповідача на призначення спадкоємців - заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, яка не може одержати право на спадкування. Також до права на заповіт належить: право заповідача на призначення спадкоємців - право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом - заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов`язки, що можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини. Також до права на заповіт належить: право заповідача на призначення спадкоємців - право заповідача на заповідальний відказ - заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини. Також до права на заповіт належить: право заповідача на призначення спадкоємців - право заповідача на скасування та зміну заповіту - заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт або внести до нього зміни. Заповіт є односторонньою угодою, правові наслідки якого настають лише після смерті заповідача. Оскільки при житті спадкодавця складений ним заповіт не покладає на нього будь-яких правових обов`язків стосовно спадкоємців і не створює будь-яких прав для останніх, заповідач вправі в будь-який час його скасувати або змінити. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який складено пізніше, скасовує попередній повністю або у тій частині, у якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не поновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не поновлюється, крім випадків, встановлених ст.ст.225,231 ЦК України. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Заповідач повинен бути дієздатним на момент укладання заповіту, не повинен суперечити закону, повинен відображати дійсну волю заповідача і заповіт має бути посвідчений приватним або державним нотаріусом, що є необхідною умовою його дійсності, або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст.1251-1252 ЦК України.

Статті 1216, 1297 ЦК України передбачають право та обов`язок спадкоємців, чию спадщину складає нерухоме майно, оформити документи про спадщину.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позивачка, як спадкоємець майна спадкодавця підставно просить суд визнати за нею право власності на спадкове майно.

За таких обставин справи, суд дійшов, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових прав, так як інший правовий механізм оформлення таких прав у неї відсутній.

При цьому, сам факт відсутності правовстановлюючого документу на ім`я спадкодавця не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оформлення права власності, за умов доведення таких обставин як належність спадкодавцю цього майна. А тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного суду від 14.08.2019 року по справі N 523/3522/16-ц, та в силу положень чю4 ст.263 ЦПК України враховується при прийнятті рішення по справі.

Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23.01.2013 року у справі №6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла.

Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання права власності на нерухоме майно підлягають задоволенню.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що відношення до позову відповідачем не відображено, і це визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб. А згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного. Судові витрати в цій справі складаються з судового збору. Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-8 від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У рішенні Конституційного суду України № 12-рп/2013 зазначено, що звернення до суду пов`язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого ст.55 Конституції України. Зазначене відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 року № R (81) 7, якою визначено: «у тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (пп. 12 п. D).

Питання повернення судового збору регламентовано ст.7 Законом України «Про судовий збір», де передбачено п`ять підстав для повернення сплаченого судового збору: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення суми судового збору у більшому розмірі, ніж було потрібно; 2) повернення заяви або скарги стороні за заявою (клопотанням) заявника; 3) відмова суду у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду; 5) закриття (припинення) провадження у справі в усіх інстанціях.

Відповідно до процесуального кодексу, при винесенні рішення суддя повинен в обов`язковому порядку розподілити судові витрати між сторонами процесу. До судових витрат входить і судовий збір.

Вимогами ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Окрім цього, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Згідно ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно п.11 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року розміри ставок судового збору визначаються з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна позовна заява, інша заява і скарга подані до суду. При цьому ставки судового збору також визначаються розміром мінімальної заробітної плати, встановленої у році, коли позовну заяву, іншу заяву і скаргу було подано до суду.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Згідно долученої до заяви квитанції № 35 від 24.03.2026 року вбачається, що позивачем у ТВБВ №10013/21 філії – Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк»було оплачено судовий збір у сумі 1 1483,00 грн за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, що становить 1 відсоток ціни позову – 148 252 грн та не є менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (1 331,20 грн) і не є більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (16 640,00 грн) та підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою автоматизованою системою документообігу суду.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, зважаючи на відсутність вимоги позивачки про стягнення з відповідача оплаченого нею судового збору за позовну вимогу, суд не вирішує таку вимогу, не вирішує питання стягнення з відповідача на користь позивачки оплаченого нею судового збору.

Приймаючи до уваги вище вказане, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-5,10,12,19,23,27,28,258,259,268,272,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 , третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 , третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6 , про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди у порядку спадкування за заповітом – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий житловий будинок та господарські будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до технічного паспорту на вказаний житловий будинок, виготовлений станом на 18.10.2022 року.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП (для фізичних осіб): НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ;

місце реєстрації за адресою: 66220 с. Дубинове Подільський район Одеська область; РНОКПП (для фізичних осіб): НОМЕР_2 .

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача 1: ОСОБА_3 місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 .

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача 2: ОСОБА_4 місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача 3: ОСОБА_5 місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача 4: ОСОБА_6 місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 .

Повне судове рішення складено 01.06.2026 року.

Суддя Р.І.Ференц