Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №456/6108/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/6108/25

Провадження № 2/456/417/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Валовін Ю. В. ,

з участю секретаря Байко В.З.,

представника позивача Марець Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін та учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника – адвоката Марець Ю.І. скориставшись системою «Електронний суд», звернувся в Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 04.04.2024 в розмірі 296 526,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено Договір позики (безвідсотковий) від 04.04.2024 року. Згідно з п. 2.1. договору, позика надавалась на строк до 20.03.2026 року. Згідно з п. 3.1. Договору, позичальник зазначає, що вказані у п. 1.1. кошти передані йому позичальником на момент підписання договору. Факт передачі коштів підтверджується також платіжними інструкціями про переказ коштів.

Стверджує, що згідно договору позика мала повертатись рівними частинами щомісячно до 20 числа кожного місяця впродовж двох календарних років починаючи з 20.04.2024 року і до 20.03.2026 року, з визначеним у договорі графіком.

Незважаючи на те, що позика у сумі 299 026 грн була надана в повному обсязі, станом на дату звернення до суду 27.10.2025 року наявна заборгованість у розмірі 235 000 грн. За весь період з квітня 2024 року позичальник повернув лише 2 500,00 грн.

В подальшому 24.03.2026 представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у сукупному розмірі 296 526,00 грн.

Також, в заві від 04.05.2026 представник просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви (клопотання) учасників справи.

13.01.2026 представник позивача подав заяву про участь в розгляді справи в режимі відеоконференції.

25.02.2026 на електронну пошту суду надійшли військово-облікові документи відповідача ОСОБА_2 , водночас жодних заяв, клопотань чи пояснень по суті спору вказаний лист не містив.

Будь-яких інших заяв та/чи клопотань від учасників справи не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2025 головуючим суддею у справі визначено суддю Валовін Ю.В.

На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності – відповідача ОСОБА_2 , в результаті чого на повторно скерований запит суду 07.01.2026 з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики прийнято до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29.01.2026. На вказану дату судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, наступне засіданні призначено на 02.03.2026.

Ухвалою від 02.03.2026 на підставі заяви представника позивача постановлено проводити судове засідання в режимі відео конференції.

В судовому засіданні від 02.03.2026 розгляд справи відкладено на 30.03.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою від 30.03.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 27.04.2026.

В судовому засіданні 27.04.2026 розгляд справи відкладено на 14.05.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Розгляд справи відбувся 14.05.2026 з оголошенням перерви перед ухваленням та оголошенням рішення на 21.05.2026.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, на виклик суду в жодне судове засідання не з`явився, про причину неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних, які необхідні для встановлення фактичних обставин справи, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву.

За наслідком судового засідання 14.05.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та визначив дату та час оголошення судового рішення на 21.05.2026.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як зазначено у постанові Об`єднаної палати Касаційної цивільної палати Верховного Суду України від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) з урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Враховуючи наведене вище, розгляд справи завершився 21.06.2026 без участі сторін, однак датою ухвалення рішення у вказаній справі є дата складення повного судового рішення 01.06.2026, що не суперечить розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 04 квітня 2024 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено Договір позики.

В п.1.1. договору визначено що позичальник надає, а позикодавець зобов`язується повернути позику в розмірі 299 026 грн.

Згідно з п. 2.1. договору, позика надана на строк до 20.03.2026 року. Згідно з п. 3.1. Договору, кошти передані позичальником на момент підписання договору. Факт передачі коштів підтверджується платіжними інструкціями про переказ коштів, а також дослідженою в судовому засіданні в оригіналі розпискою.

Зі змісту п. 3.4. договору вбачається, що позичальник зобов`язувався повертати позику частинами згідно встановленого графіку по місячно до 20 числа кожного наступного місця починаючи з 20.04.2024 до 20.03.2026.

Водночас, відповідач порушив умови договору, не виконав взяті на себе грошові зобов`язання, позику повернув лише частково в сумі 2 500,00 грн, не погашеною залишається сума позики в розмірі 296 526,00 грн.

Розмір спірної заборгованості за договором позики від 04.04.2024 відповідачем ОСОБА_2 не спростовано, своїх розрахунків відповідач суду не надав.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження N 14-465цс18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі N 642/4200/17 (провадження N 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047ЦК України свідчить, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дату отримання коштів.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Такий висновок судів узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 червня 2022 року у справі № 344/17277/20 , від 7 грудня 2022 року у справі № 565/12/19 та від 19 грудня 2022 року у справі № 754/10390/16.

Оцінка доказів та висновки суду за результатами розгляду справи.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази укладення договору, повну інформацію про отримання коштів позичальником та наявності заборгованості в останнього, під час дослідження доказів судом досліджено оригінал розписки.

Суд вважає, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну оцінку, суд встановив, що укладений сторонами письмовий договір позики підтверджує факт укладення такого договору і виникнення у ОСОБА_2 зобов`язання з повернення позики; відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав, грошові кошти ОСОБА_2 у визначений розпискою строк не повернув.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки такі містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог та підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач ОСОБА_2 порушив умови договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором позики від 04.04.2024 у розмірі 296 526,00 грн є підставними та обґрунтованими, а тому позов необхідно задовольнити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати у справі, які полягають у сплаті позивачем судового збору в розмірі 2372,30 грн, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Щодо заявленою суми правової допомоги суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 20 000,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги № 0107 від 12.08.2025; акт наданих послуг від 24.04.2026; рахунок № 23/04-1 від 23.04.2026.

З врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), ціни позову, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати представника позивача за надання правничої допомоги в розмірі 20 000,00 грн є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності та розумності). Таким чином, суд вважає, що з відповідача слід стягнути витрати за надання професійної правової допомоги на загальну суму 10 000,00 грн, що відповідає критеріям виправданості та справедливості.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 296 526,00 грн (двісті дев`яносто шість тисяч п`ятсот двадцять шість гривень нуль копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 12 372,3 грн (дванадцять тисяч триста сімдесят дві гривні тридцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Юлія ВАЛОВІН