Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №205/17439/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1624/26 Справа № 205/17439/25 Суддя у 1-й інстанції - Таус М.М. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро апеляційну скаргу захисника - Лихачової М.Б., яка діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1 , на постанову Новокадацького районного суду м. Дніпра від 08 квітня 2026 року якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП -

В С Т А Н О В И В :

Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень, 60 коп.

При обставинах зазначених в оскарженій постанові Новокодацького районного суду від 08 квітня 2026 року, 02 листопада 2025 року о 12 годині 56 хвилин ОСОБА_1 , рухаючись у Новокодацькому районі міста Дніпра по вулиці Велика Діївська, біля будинку №175, керував транспортним засобом ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. На законну вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці або в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою захисник Лихачова М.Б. яка діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження. В апеляційній скарзі, апелянт, просить змінити постанову Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 квітня 2026 року, а саме виключити з резолютивної частини постанови суду першої інстанції рішення про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Обґрунтовуючи поновлення строку апеляційного оскарження, захисник вказує, що подала апеляційну скаргу в строк апеляційного оскарження, але постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2026 року скарга була повернута заявнику для усунення недоліків, тож з вищесказаного, апелянт вважає, що за можливе поновити строк апеляційного оскарження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального законодавства, наявне порушення принципу презумпції невинуватості та обов`язку суду щодо всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи, також зазначає, що суд допустив однобічний, неповний і необ`єктивний розгляд матеріалів справи, що істотно вплинуло на законність та обґрунтованість прийнятого рішення.

Вказує, що на відеозапису зафіксовано стоянку транспортного засобу, в якому перебував ОСОБА_1 , а не рух транспортного засобу, а тим більше те, що ОСОБА_1 ним керує. Таким чином, не вбачається жодного беззаперечного зв`язку між особою, що перебувала за кермом, та ОСОБА_1 який не керував транспортним засобом, тобто не був водієм, а отже обов`язку щодо проходження вказаного огляду в нього не було.

Також зазначає, що працівники поліції не є уповноваженими особами, які мають право проводити огляд військовослужбовця Збройних Сил України, а огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, проведений огляд із порушенням вимог законодавства вважається недійсним.

Також вказує, що працівниками поліції не було складено ані акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, ані направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, протокол фактично не містить жодних чітко визначених доказів, які б підтверджували викладені в ньому обставини, що є істотним порушенням вимог Інструкції № 1376.

Наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт наявності підстав для зупинки транспортного засобу. Крім того, не було складено окремий протокол про вчинення відповідного адміністративного правопорушення, що є грубим порушенням процесуальних вимог та ставить під сумнів законність зупинки і подальших дій поліцейських.

Звертає увагу на те, що з урахуванням відсутності об?єктивних доказів встановлення та наявності в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп?яніння - підстав згідно Інструкції №1452/735, для проведення огляду на стан алкогольного сп?яніння не було, відтак такий потрібно вважати недійсним.

Посилається на те, що Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, більше того обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №501162 від 02 листопада 2025 року не підтверджені належними та допустимими доказами, які б доводили наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник Лихачова М.Б. не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань та заяв про відкладення розгляду не надавали.

Дослідивши матеріали та письмові докази, наявні в справі, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Розглядаючи клопотання захисника про поновлення строку апеляційного оскарження, враховуючи, що апеляційну скаргу захисник подала у строк, але вона була повернута заявнику для усунення недоліків та захисник повторно подала апеляційну скаргу поза межами строку на апеляційння оскарження, з метою дотримання принципу доступу до правосуддя приходжу до висновку про поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення та, вважаю необхідним задовольнити клопотання, поновити строк на оскарження постанови та розглянути подану апеляційну скаргу по суті.

Щодо клопотання захисника про зупинення апеляційного провадження щодо ОСОБА_2 у зв”язку з проходженням ним військової служби, то воно не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до положень ст. 277 КУпАП, строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Тобто, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено право чи обов`язку суду (судді) зупиняти провадження у справах про адміністративні правопорушення, які пов`язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху, зокрема, за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів під час розгляду справи в суді.

Нормами діючого КУпАП передбачено можливість зупинення строків розгляду справ про адміністративні правопорушення лише пов`язаних з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

За таких обставин та оскільки у Кодексі України про адміністративні правопорушення міститься норма, яка регулює питання щодо зупинення провадження у окремій категорії справ, вважаю, що в даному випадку до застосування аналогія закону із ст. 335 КПК України, яка регулює зупинення судового провадження, не підлягає.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Як вбачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази.

Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відповідальність особи, яка керує транспортним засобом виникає і в разі її відмови від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, обов`язковими елементами об`єктивної сторони такого складу правопорушення як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є: факт керування транспортним засобом та факт відмови особи, яка керує таким засобом від проходження огляду на стан сп`яніння.

Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Процедура та порядок огляду на стан сп`яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Положеннями абзацу п`ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII встановлено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці лані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Дослідивши наявний в матеріалах справи відеозапис апеляційний суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки останній особисто повідомив працівнику поліції про те, що він їхав з рибалки.

Апеляційний суд зазначає, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

У зв”язку з вищенаведеним апеляційний суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення час та місці.

Також, на відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Оспорювання захисником в апеляційній скарзі наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, як на підставу для закриття провадження у справі, є безпідставним, оскільки законодавство про адміністративне правопорушення не передбачає можливості оспорювання водієм встановлених уповноваженою особою ознак алкогольного сп`яніння, внаслідок чого заперечення апелянтом таких ознак у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, як на окрему підставу для скасування постанови судді та закриття провадження у справі не ґрунтуються на вимогах закону.

Вимогами п. 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже законодавцем не встановлено жодної вимоги до працівників поліції надавати докази на підтвердження виявлених ознак алкогольного сп`яніння. Більше того, поліцейський фактично виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак алкогольного сп`яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані такого сп`яніння.

Доводи ж апелянта щодо відсутності підстав для зупинки автомобіля його підзахисного не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підстави для зупинки транспортного засобу або відсутність таких підстав не спростовують факту відмови водія ОСОБА_1 від проведення огляду на стан алкогольного сп”яніння, тобто порушення водієм п.2.5 ПДР, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення, встановленого санкцією даної норми закону. Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що протокол за ч. 1 ст.130 КУпАП на військовослужбовця нібито, складено не уповноваженою на те особою, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 – 221, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції), в тому числі й за статтею 130 КУпАП.

Передбачене п. 22 ст. 7 Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних силах України» право військовослужбовців служби правопорядку, направляти у разі необхідності на медичний огляд водіїв військових транспортних засобів, не є виключним правом тільки військовослужбовців військової служби правопорядку. Таке право згідно чинного законодавства мають і поліцейські, а відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 КУпАП, військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Посилання захисника на вимоги ст. 266-1 КУпАП, не є слушними, оскільки вказана норма статті передбачена лише для тих військовослужбовців, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Враховуючи вищенаведене, на переконання апеляційного суду дії працівників поліції відповідали вимогам ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану сп`яніння при обставинах встановлених постановою суду, чим було порушено вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення.

Що стосується прохальної частини апеляційної скарги щодо зміни призначеного покарання, апеляційний суд зазначає наступне.

Призначаючи адміністративне стягнення, суддя врахував санкцію частини 1 статті 130 КУпАП та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Статтею 25 КУпАП передбачено, що позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення.

За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з частиною 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом`якшуючи обставини при накладенні адміністративного стягнення на правопорушника, апеляційним судом не враховуються.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, та не містить альтернатив щодо застосування адміністративного стягнення.

Отже, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП встановлено основне і додаткове стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.

Враховуючи наведене, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни постанови суду за наведених апелянтом підстав.

Беручи до уваги наведені вище норми права та встановлені у справі обставини, апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що матеріалами справи зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, як особи, що керувала транспортним засобом.

Апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції які могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан сп`яніння.

Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_3 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, розцінюються апеляційним судом критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.

Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Строк апеляційного оскарження - поновити.

Клопотання захисника про зупинення апеляційного провадження - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника - Лихачової М.Б., яка діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Новокадацького районного суду м. Дніпра від 08 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.О. Пістун