Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №453/840/26 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/840/26

№ провадження 2/453/775/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Брони А.Л.,

секретаря судового засідання Бендеш А.І.,

без учасників справи,

розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області за порядком спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

в с т а н о в и в:

06.05.2026 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Брони А.Л. від 08.05.2026 було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що постановою Львівського апеляційного суду від 15.04.2026 вирішено стягувати з неї на користь ОСОБА_2 на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частини з усіх її видів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Вказує, що вона не в змозі сплачувати вказану суму аліментів зважаючи на те, що має проблеми з зором та не може працювати. Просить суд встановити розмір аліментів у сумі 1 200,00 грн.

23.05.2026 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Вуйцік О.Б. на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 11.12.2025 року у цивільній справі № 453/853/25 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Служби у справах дітей Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину, задоволено у повному обсязі. Позбавлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у частці від заробітку (доходу) – у розмірі 1/4 частини з усіх її видів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 27.05.2025, і до досягнення вказаною дитиною повноліття.

Постановою Львівського апеляційного суду від 20.04.2026, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема рішення Сколівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2025 року в частині позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано та постановлено нове судове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовлено. Врешті оскаржуване рішення залишено без змін

В позові позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що має «проблеми із зором», через що начебто не може працювати і встановлений розмір аліментів є для неї непомірним. Однак, на думку сторони відповідача, наявність захворювання, в тому числі проблем із зором, сама по собі не є безумовним свідченням повної втрати працездатності. Разом з тим, до позовної заяви позивачем не долучено жодних доказів погіршення стану здоров`я позивачки, що б свідчило про неможливість її працевлаштування та, відповідно, отримання нею доходу, зокрема, відсутні висновок МСЕК про встановлення групи інвалідності, висновок експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, довідка ЛКК щодо втрати працездатності чи обмежень у працевлаштуванні, тобто відсутні будь-які докази, які б свідчили про зміни матеріального стану або погіршення здоров`я позивачки ОСОБА_1 . Станом на 2026 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2817,00 грн, відповідно 50% становить 1408,50 грн. Заявлена позивачкою вимога про встановлення аліментів у розмірі 1 200 грн., на думку представника відповідача, прямо суперечить імперативній нормі Сімейного кодексу України, оскільки є меншою за законодавчо встановлений мінімальний розмір аліментів для дитини відповідного віку.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно рішення Сколівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2025 року, ухваленого у справі №453/853/25, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Служби у справах дітей Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину було задоволено у повному обсязі, позбавлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та вирішено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у частці від заробітку (доходу) – у розмірі частини з усіх її видів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 27.05.2025 року, і до досягнення вказаною дитиною повноліття.

Постановою Львівського апеляційного суду від 20.04.2026, апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення Сколівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2025 року в частині позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано та постановлено нове судове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовлено, а в решті оскаржуване рішення залишено без змін.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачка, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що у неї наявні проблеми з зором, внаслідок чого вона не може працювати, а тому вважає, що розмір аліментів, які стягуються з неї за рішенням суду, підлягають зменшенню (зміні).

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.ст. 182, 183, 184).

Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).

Суд зауважує, що позов про зменшення розміру аліментів позивачкою поданий до суду 06.05.2026 року, тобто через 15 днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Всі обставини щодо її стану здоров`я та здатності працювати вже були предметом дослідження під час розгляду справи № 453/853/25 у судах першої та апеляційної інстанцій. Наявність захворювання, в тому числі проблем із зором, сама по собі не є безумовним свідченням повної втрати працездатності. До позовної заяви позивачкою не долучено жодних доказів погіршення стану її здоров`я, яке унеможливлює отримання нею доходу, тобото відсутні будь-які документи, які б свідчили про зміни матеріального стану або погіршення здоров`я позивачки.

Разом з тим, малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний момент виповнилося 3 роки. Станом на 2026 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2 817,00 грн, відповідно 50% – 1 408, 50 грн. Заявлена позивачкою вимога про встановлення аліментів у розмірі 1 200 грн. прямо суперечить імперативній нормі Сімейного кодексу України, оскільки є меншою за законодавчо встановлений мінімальний розмір аліментів для дитини відповідного віку.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Отже, погіршення матеріального становища матері (батька) може бути підставою для вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 182 СК України визначені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів.

Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї.

З урахуванням викладеного, позивач має не лише зазначити про зміну матеріального становища в бік погіршення, а й надати докази про зміну свого матеріального становища.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини, відтак не може бути безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Оцінюючи надані позивачкою докази, суд приходить до висновку, що обставини позову не узгоджуються з вимогами ст. 192 СК України.

Зменшення розміру аліментів є правом суду, а не його обов`язком, виходячи з диспозиції ст. 192 СК України, тобто навіть за умови доведеності факту зміни матеріального стану платника аліментів, суд, який розглядає справу, може не задовольняти вимоги останнього про зменшення розміру аліментів, зважаючи на інші обставини справи, зокрема, у разі, якщо зменшення розміру аліментів не відповідатиме інтересам малолітніх дітей, які мають право на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Доводи позивачки не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду щодо відсутності підстав для зменшення розміру аліментів.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст. 192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачкою суду не надано.

Також, позивачкою не надано і доказів зміни її матеріального стану, а саме його погіршення, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі. Крім того, позивачкою в ході розгляду даного спору не надано суду переконливих доказів, які б вказували на вагомі підстави щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Відтак, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 206, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354, ЦПК України, ст. 180-184, 191, 192 СК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя