Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №759/13473/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/13473/26

пр. № 3/759/3641/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Проскурня Олег Іванович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

08.05.2026 о 13 год. 40 хв. у м. Києві по проспекту Академіка Палладіна, 7А, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Peugeot», номерний знак НОМЕР_2 , провадив господарську діяльність - надавав послуги таксі з перевезення пасажирів через додаток «Bolt» без отримання ліцензії на провадження такого виду господарської діяльності, чим порушив п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Про час, місце та дату розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, однак в судове засідання не з`явився, доказів не подавав. До початку розгляду справи ОСОБА_1 направив на адресу суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Клопотання обґрунтоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази використання транспортного засобу ОСОБА_1 для господарської діяльності з перевезення пасажирів та отримання прибутку, відсутні докази надання ОСОБА_1 послуг таксі та отримання за це грошових коштів. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що сам факт згоди із вчиненим адміністративним правопорушенням не звільняє суб`єкта владних повноважень від необхідності довести вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, належними та допустимими доказами.

Зважаючи на правила ст.ст. 268, 277 КУпАП, у зв`язку з тим, що у справі є достатні дані про обізнаність особи про час, дату і місце розгляду справи в суді, суддя розглянув дану справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суддя констатує, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовані обставини вчинення адміністративного правопорушення;

- рапортом старшого інспектора відділу контролю на автомобільному транспорті УПП у місті Києві ДПП Шарандака О.;

- відеозаписом, де зафіксовано автомобіль «Peugeot», номерний знак НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 (21 хв. 29 сек.), в ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 підтвердив, що надавав послуги таксі та перевозив пасажира, який перебував в салоні транспортного засобу (21 хв. 35 сек.), а також ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що він не має ліцензії на такий вид господарської діяльності (21 хв. 45 сек.), також ОСОБА_1 пояснював, що надає послуги таксі через застосунок «Bolt» (21 хв. 58 сек.), надалі ОСОБА_1 зазначав про свою обізнаність з нормами закону, які зобов`язують отримувати у встановленому законом порядку ліцензію для провадження діяльності з надання послуг таксі (22 хв. 51 сек.), та вказував, що не може отримати таку ліцензію у зв`язку з тим, що не має достатнього водійського стажу (22 хв. 58 сек.), при цьому на пряме запитання працівника поліції, чи визнає ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, останній відповів ствердно (23 хв. 07 сек.), в подальшому працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 порядок подальшого розгляду справи та ознайомили з протоколом про адміністративне правопорушення (36 хв. 00 сек.), при цьому жодних заперечень щодо протоколу ОСОБА_1 не висловлював.

Дослідивши додані до протоколу докази, суддею критично оцінюється доводи ОСОБА_1 , викладені у його клопотанні про закриття провадження у справі, з огляду на таке.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ставиться в вину здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, без отримання такої ліцензії.

Відповідно до положень п.п. 5, 6 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; ліцензування - засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямований на забезпечення безпеки та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров`я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Пунктом 24 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що перевезення пасажирів внутрішнім автомобільним транспортом є господарською діяльність, яка підлягає ліцензуванню.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Частиною 12 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

За приписами статті 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» ліцензуванню підлягає господарська діяльність з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі, а стаття 39 цього Закону вимагає наявність ліцензії у перевізника, який здійснює перевезення пасажирів на таксі.

Тобто, з наведених вимог нормативно-правових актів вбачається, що обов`язковою умовою належного перевезення пасажирів автомобільним транспортом є ліцензійний документ на право перевезення та державна реєстрація відповідно до вимог діючого законодавства.

Адміністративним правопорушенням, відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доданий до протоколу відеозапис містить фактичні дані про те, що ОСОБА_1 надавав послуги таксі з перевезення пасажирів через додаток «Bolt», який передбачає виключно оплатні поїздки, без отримання ліцензії на провадження такого виду господарської діяльності. Крім того, відеозаписом зафіксовано пасажира на задньому сидінні автомобіля «Peugeot», номерний знак НОМЕР_2 , який користувався послугами таксі, що надавалися особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З огляду на зазначене, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Обставини, які перешкоджають притягненню винної особи до адміністративної відповідальності та накладенню адміністративного стягнення, під час розгляду справи не встановлені.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 23, 40-1, 164, 221, 283, 284 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол серії ВАБ № 982429 від 11.05.2026), та накласти на нього адміністративне стягнення - штраф у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, без конфіскації виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва.

Суддя Олег ПРОСКУРНЯ