Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №464/1800/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1800/26

пр.№ 1-кп/464/353/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

у складі судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження, внесене 05 березня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026142410000040 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Львова, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

згідно зі ст.89 такий, що судимостей немає,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357 КК України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_4 04 березня 2026 року близько 13:00 год перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Трильовського 9, неподалік закладу дошкільної освіти № 130, помітив на землі банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , після чого впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, розуміючи що вказана банківська картка за сукупністю норм ст.1 Закону України «Про інформацію», п.1, п.3, ст.36 Закону України «Про платіжні послуги», ч.ч.1, 2 ст.51 «Про банки та банківську діяльність» є офіційним документом, оскільки перебуває в офіційному обігу, має необхідні реквізити установи банку АТ «ПриватБанк» і містить інформацію, яка засвідчує факти, котрі мають юридичне значення, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із корисливих мотивів, з метою подальшого незаконного використання, шляхом здійснення покупки товару з вказаної картки, привласнив знайдену ним банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 .

У подальшому, 04.03.2026 о 14:38 год, ОСОБА_4 перебуваючи в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою: м. Львів, вул. Антонича, 10, здійснив платіжну операцію по купівлі товарів на загальну суму 312 грн, використовуючи при цьому для розрахунку вищевказану банківську картку, яка належить потерпілому ОСОБА_6 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за викладених обставин визнав та надав суду показання, які повністю підтверджують фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, просив суд суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, просить розгляд кримінального провадження проводити за його відсутності.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав можливим обмежитися лише допитом обвинуваченого та з`ясуванням даних про його особу. При цьому судом обвинуваченому було роз`яснено, що в цьому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_4 кваліфіковані правильно за ч.1 ст.357 КК України, як у привласненні офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів. Правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діяння учасниками судового провадження не оспорюється.

Разом з тим, як вбачається із обвинувального акта обвинувачений діяв всупереч п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст. 1, п. 15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч.4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Натомість, вказані суспільні відносини регулюються ст.1 Закону України «Про інформацію», п.1, п.3, ст.36 Закону України «Про платіжні послуги», ч.ч.1, 2 ст. 51 «Про банки та банківську діяльність».

Таким чином, у силу ч.3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд прийшов до переконання щодо наявності підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті в цій частині, при цьому не змінюючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, і це жодним чином не впливає на становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

При призначенні покарання обвинуваченому на підставі ст.ст.65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, який згідно зі ст.12 КК України є проступком, обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що підтверджується його поведінкою при розгляді в суді кримінального провадження за спрощеним порядком, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який згідно зі ст.89 КК України такий, що судимостей немає, його вік, не одружений, осіб на утриманні немає, офіційно не працевлаштований (відповідно відсутність постійної зайнятості та доходу), захворювань не має, з грудня 2019 року перебуває на обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» із діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання кількох лікарських засобів та інших психоактивних речовин, за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався, за адресою проживання скарг не поступало.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації – покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у межах санкції статті, у виді пробаційного нагляду, строком на 1 рік.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. Разом з цим такий вид покарання як штраф не може бути застосоване, оскільки в обвинуваченого відсутній дохід та такий не працює, крім того, відсутні відомості про перебування у нього у власності будь-якого майна.

Правових підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, на підставі ст.69 КК України, суд не знаходить.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід стосовно обвинуваченого, не застосовувались.

Керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374, 532, ч.15 ст.615 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.357 КК України і призначити йому покарання у виді 1 року пробаційного нагляду.

На підставі ст.59-1 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).

Виконання покарання у виді пробаційного нагляду покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання обвинуваченого.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали до органів Національної поліції для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.

Речові докази:

- банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 залишити потерпілому ОСОБА_6 ;

- компакт-диск із записами камер відеоспостереження з місця події залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення. Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку, з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку після проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_7