Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №452/1420/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/1420/26

Провадження №3/452/669/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Никловичі Самбірського району Львівської області, громадянина України, українця, що має середню освіту, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, непрацюючого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), -

В С Т А Н О В И В :

27 березня 2026 року близько 14 год. 36 хв. ОСОБА_1 знаходячись в громадському місці біля магазину, що розташований по вул. Центральній у с. Никловичі Самбірського району Львівської області, вчинив дії, які пов`язані з порушенням громадського порядку та спокою громадян, а саме, вчинив сварку із ОСОБА_2 , під час якої виражався нецензурними словами в сторону потерпілого, усно погрожував, внаслідок чого потерпілий вимушений був звернутися за допомогою до правоохоронного органу.

Розгляд справи вперше було призначено на 16 квітня 2026 року о 14 год. 15 хв. та в подальшому декілька раз було відкладено з різних підстав, останній раз на 02 червня 2026 року об 11 год. 30 хв..

Потерпілий ОСОБА_2 у судові засідання, у тому числі в судове засідання, призначене на 02 червня 2026 року, не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи кожного разу був повідомлений належним чином засобами телефонного зв`язку, а саме шляхом направлення SMS-повідомлення на номер телефону, зазначений у матеріалах, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, яке останній раз він отримав 19 травня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку SMS-повідомлення адресату, про причини своєї неявки не повідомив, жодних заяв чи клопотань від нього до суду не надходило.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав посилаючись на те, що він не вчиняв жодних протиправних та хуліганських дій стосовно ОСОБА_2 .. Зазначив, що ОСОБА_2 є чоловіком його рідної сестри ОСОБА_3 , які живуть з ним на одній вулиці по сусідству, у них з ними довгий період часу неприязні відносини через побутові питання, відтак останні постійно намагаються спровокувати конфлікт. Додатково пояснив, що 27 березня 2026 року близько 14 години він знаходився на подвір`ї свого будинку і займався прибиранням прибудинкової території, коли до його прибудинкової території підійшла сестра з чоловіком і почали кричати, що він викидає сміття біля їхнього будинку. Він особисто не вступав у конфлікт з ними, не ображав нікого нецензурними словами, не порушував громадський порядок, відтак не вбачає у своїх діях ознак дрібного хуліганства.

Під час розгляду справи в суді представник ОСОБА_1 – адвокат Калинич Я.А., з врахуванням письмових клопотань, поданих 12 травня 2026 року та 02 червня 2026 року в судовому засіданні,

підтримав позицію ОСОБА_1 , прохав закрити провадження у справі відносно останнього, посилаючись на те, що події, які відбулись 27 березня 2026 року, не містять ознак дрібного хуліганства з боку ОСОБА_1 , оскільки розмова між фігурантами справи хоч і відбувалася з підвищенням голосу, проте не містила нецензурних слів та погроз, таке спілкування продовжувалось короткий проміжок часу та відбувалось поряд із прибудинковою територією ОСОБА_1 без присутності сторонніх осіб. При цьому, матеріали справи не містять відомостей про перебування учасників розмови саме в громадському місці біля магазину, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення. Також вказав, що працівником поліції було власноручно написані пояснення від імені ОСОБА_1 , які останній підписав фактично не читаючи, оскільки не мав при собі окулярів, а також є особою старшого віку та юридично необізнаним, відтак повірив запевненням працівника поліції, що такі пояснення є звичайною формальністю. Разом з тим, зазначив, що сторони даного інциденту не перебували в громадському місці, оскільки єдиний магазин, який знаходиться на даній вулиці є на подвір`ї сім`ї ОСОБА_4 , а сама подія трапилась біля будинку ОСОБА_1 .. Крім того, пояснив, що саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 раніше притягувались до адміністративної та кримінальної відповідальності, що у свою чергу характеризує їх з негативної сторони і їхні показання не можуть бути єдиними доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Суд, вислухавши пояснення сторони захисту, вивчивши письмове клопотання, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності всі докази, дійшов наступного висновку.

Згідно із ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а тому суд не може виконувати одночасно функцію дізнання, обвинувачення і правосуддя.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

З п.1 ч.1 ст.247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративн е правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом

порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол про адміністративне правопорушення, в діях конкретної особи суд вирішує в межах протоколу, складеного стосовно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №991566 від 06 квітня 2026 року, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.173 КУпАП.

Відповідно дост.173 КУпАП, відповідальність на стає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

При цьому такі дії мають вчинятися особою безпричинно, з неповаги до громадського порядку і спокою громадян. Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Громадське місце – це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Не відносяться до громадських місць, де громадський порядок може бути порушений: житло (приватні будинки, квартири, місця загального користування в багатоповерхівках), виробничі приміщення, приміщення закритого типу тощо. Правильне розуміння громадського місця має практичне значення для юридичної кваліфікації правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Разом з тим, виклад фактичних обставин вчиненого адміністративного правопорушення, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає диспозиції ст.173 КУпАП, оскільки посадовою особою в протоколі не вказано в якому саме конкретному громадському місці ОСОБА_1 вчинив дрібне хуліганство та взагалі не надано доказів вчинення даного правопорушення саме біля магазину,

розташованого по вул. Центральній в с. Никловичі Самбірського району Львівської області, виходячи ще й з того, що в письмових поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказують на те, що всі учасники конфлікту знаходились біля своїх будинків.

Крім того, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Нецензурна лайка - це одна з грубих форм неповаги до громадської моральності, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності. Словесне хуліганство не загрожує життю та здоров`ю людей, проте використання нецензурних слів виявляє, перш за все, грубе, образливе ставлення до оточуючих. Нецензурна лайка це лексика, яка виходить за межі літературної мови.

При цьому, слід врахувати, що конфлікт між сусідами може кваліфікуватися як хуліганство, але тільки якщо він супроводжується грубим порушенням громадського порядку, виходить за межі побутової сварки та демонструє явну неповагу до суспільства, супроводжуються нецензурною лайкою, образливим чіплянням до громадян, активними діями, що порушують спокій громадян (наприклад, гучний стукіт у двері, провокація бійки, якщо при цьому ображається людська гідність). Звичайна ж побутова сварка – це, якщо суперечка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків (наприклад, щодо поділу межі ділянки, ремонту, затоплення чи гучної музики), і сторони просто сваряться між собою без залучення сторонніх осіб та без агресивних дій на публіці, що не є хуліганством. Такі цивільно-правові спори вирішуються мирно або в порядку цивільного судочинства через суд.

Письмові пояснення потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , які є подружжям між собою, не містять відомостей, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 саме хуліганських дій по відношенню до ОСОБА_2 , викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а сам ОСОБА_1 вчинення хуліганських дій та, зокрема, нецензурну лайку та погрози фізичною розправою, заперечував під час розгляду справи в суді.

Також, до справи не долучено жодного доказу щодо нецензурної лайки в громадському місці, чіпляння до громадян чи порушення громадського порядку чи спокою громадян з боку ОСОБА_1 .. В матеріалах справи, окрім заяви про подію, пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в яких міститься посилання на постійний спір між сусідами щодо ймовірного виливу ОСОБА_1 нечистот у рів біля дороги, відсутні докази вчинення такою особою правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. При цьому, на переконання суду, заяви про вчинення адміністративного правопорушення лише зацікавленої сторони недостатньо для висновку про винуватість ОСОБА_5 ..До того ж судом враховано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в жодне судове засідання не з`явилися та не підтвердили вчинення ОСОБА_5 хуліганських дій відносно ОСОБА_2 ..

Крім того, суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.

Відтак, для кваліфікації дій особи за ст.173 КУпАП необхідна наявність в цих діях хуліганського мотиву, оскільки сам лише факт наявності між учасниками справи сварки, конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення дрібного хуліганства.

Отже, матеріали справи не містять жодних даних на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, посадовою особою, що склала протокол відносно

ОСОБА_1 , не доведено належними та допустимими доказами наявність об`єктивної та суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Між тим, згідно із положеннями ст.279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно конкретної особи, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд не зобов`язаний та не має права в будь-який спосіб конкретизувати пред`явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати самостійно, а також відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення та сам особисто звинувачувати особу у вчиненні неправомірних дій, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст.129 Конституції України. Крім того, суд не має права виходити за межі викладених в протоколі обставин та притягнути особу до адміністративної відповідальності, навівши інші обставини правопорушення, які не були викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та не підтверджуються відповідними доказами. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Компетенція суду полягає в тому, щоб перевірити обґрунтованість складеного протоколу про адміністративне правопорушення шляхом дослідження доказів та надання їм оцінки.

Також, згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відтак, суд при розгляді справи не має права збирати докази, а тільки оцінює ті докази, які були надані у судовому засіданні чи надійшли разом з протоколом про адміністративне правопорушення.

Висновки суду про фактичні обставини вчиненого правопорушення не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, - у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги, що в силу вимог ст.251 КУпАП обов`язок доказування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, покладено на особу, яка уповноважена складати такий протокол, та враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні докази наявності кваліфікуючої ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, вважаю, що провадження в справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись стст.173, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283,284 КУпАП, суддя, –

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ознаками ст.173 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції – Самбірський міськрайонний суд Львівської області.

Суддя Т.М. Кущ