Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №452/1788/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1788/26

Провадження № 1-кп/452/365/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

із участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника-адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області кримінальне провадження №62025140110000454 від 07.02.2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бісковичі, Самбірського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 ; громадянина України, українця; з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом, у військовому званні «солдат», раніше не судимого, -

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 під час проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, 2 грудня 2024 року самовільно залишив розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та перебував за межами місця служби понад три доби, проводив час на власний розсуд та не виконував свої службові обов`язки в умовах воєнного стану, до моменту добровільної явки 13 лютого 2025 року до в/ч НОМЕР_2 .

Крім того ОСОБА_4 під час проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 , умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, 27 березня 2025 року самовільно залишив розташування підрозділу військової частини НОМЕР_3 у АДРЕСА_3 та перебував за межами місця служби понад три доби, проводив час на власний розсуд та не виконував свої службові обов`язки в умовах воєнного стану, до моменту добровільної явки 21.08.2025 року до в/ч НОМЕР_4 .

Крім того ОСОБА_4 під час проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_5 , умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, 23 серпня 2025 року не з`явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_5 , розташованої у АДРЕСА_4 та перебував за межами місця служби понад три доби, проводив час на власний розсуд та не виконував свої службові обов`язки в умовах воєнного стану, до моменту добровільної явки 23.02.2026 року до в/ч НОМЕР_4 .

Крім того ОСОБА_4 19 лютого 2026 року о 20:00 год. по АДРЕСА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, із приміщення кімнати житлового будинку викрав 3 сталеві радіатори (батареї) опалення торговельної марки «Termoteknik» 22 тип, розміром 500х800 вартістю 11341,38 гривень, 1 сталевий радіатор (батарею) опалення торговельної марки «Termoteknik» 22 тип, розміром 500х1200, вартістю 5577,22 гривень, сталевий радіатор (батарею) опалення торговельної марки «Sanica» 11 тип, розміром 500х800 вартістю 1465,11 гривень, а також 21.02.2026 о 09:00 год. продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, з вказаного приміщення таємно викрав телевізор марки «Panasonic» моделі «TX-L32E5E» вартістю 2666,33 гривень, які належать потерпілому ОСОБА_6 , розпорядившись вказаним майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 21050,04 гривень.

Судом проаналізовано показання обвинуваченого, позицію прокурора, докази досудового розслідування в сукупності та, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в умовах воєнного стану, а також тричі самовільне залишення військової частини військовослужбовцем понад три доби в умовах воєнного стану; кваліфікація дій за вказаними нормами Кримінального Закону є вірною і обвинувачений повинен би за це понести кримінальну відповідальність.

На підтвердження встановлених судом обставин винність особи вбачається із допитаного безпосередньо у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_4 , який свою вину в скоєнні кримінальних правопорушень визнав повністю, у вчиненому розкаявся; пояснив, що він тричі покидав розташування військових частин, де проходив службу, оскільки за станом здоров`я не міг впоратися із покладеними на нього військовими обов`язками, однак надалі повертався до місця служби; також дане було пов`язане із вагітністю та пологами його дівчини, з котрою від має тепер спільну дитину 24.06.25 року народження. Щодо крадіжки, то визнав, що проник до житлового будинку та викрав вказане майно, однак на сьогодні потерпілому все повернуто.

Крім визнання вини обвинуваченим його винність в інкримінованому правопорушенні доведена сукупністю доказів зібраних у ході досудового розслідування, дослідження яких відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд за погодженням із учасниками кримінального провадження визнав недоцільним. Водночас судом з`ясовано чи правильно розуміють сторони кримінального провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено, що у такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вивченням особи обвинуваченого, встановлено, що він раніше не притягався до кримінальної відповідальності; на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває; по місцю служби характеризується негативно.

У відповідності до вимоги ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Також суд зазначає, що у зв`язку із набранням 27 січня 2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. ст. 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Тобто, вказаний Закон вносить зміни до статей 69 та 75 Кримінального кодексу і виключає можливість призначення більш м`якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, враховуючи те, що в умовах воєнного стану обвинуваченим ОСОБА_4 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відсутні правові підстави застосування положень ст. 69 та ст. 75 КК України.

Тому, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості ним учиненого; також судом ураховано особу винного, його характеристику, сімейне становище, обставини вчинення злочинів. Із урахуванням цього слід призначити обвинуваченому покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для переходу до більш м`якого покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини Кримінального Кодексу України за вчинене, - не встановлено.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття; обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення повторно.

Тому, розглядаючи кримінальне провадження в межах установленого звинувачення обвинуваченому ОСОБА_4 із урахуванням наведеного і загальних засад призначення покарання, аналізуючи матеріали досудового розслідування в сукупності із позиціями обвинуваченого, сторони обвинувачення і захисника-адвоката, потерпілого, котрий жодних претензій до обвинуваченого не має, про що свідчить йог письмова заява; із урахуванням особи ОСОБА_4 , котрий раніше не судимий, характеристики, сімейного становища, стану здоров`я, поведінки до і після вчинення злочинів, вимоги закону, наслідки та обставини вчиненого особою, - суд дійшов висновку, що йому слід призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років, за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років п`ять місяців позбавлення волі, і визначити особі остаточне покарання на підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців,- що є тотожним позиції сторони обвинувачення, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових злочинів для реалізації принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому судом ураховано окрім загальних засад такого, і роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Таке покарання обвинуваченому перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; при цьому судом справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (постанова ВС від 10 червня 2020 року в справі №161/7253/18), - що має місце в даній ситуації при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.

Також, під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді від 25.03.2026р. було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; під час судового розгляду ухвалою суду від 20.05.2026р. обрано аналогічний запобіжний захід.

За змістом ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Отже, суд вважає необхідним відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення з 24.03.2026р. до дня набрання вироком законної сили включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Оскільки призначається покарання у вигляді позбавлення волі, з метою забезпечення виконання вироку на підставі п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили, залишити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Цивільного позову в установленому порядку не заявлено; згідно вимог ст. 124 КПК України із обвинуваченого підлягає стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у сумі 6239,8грн; питання речових доказів долучених до кримінального провадження №62025140110000454 згідно постанови про визнання речовим доказом від 25 лютого 2026 року слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5(п`ять) років;

- за ч. 5 ст. 407 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5(п`ять) років 6(шість місяців).

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 5(п`ять) років 6(шість) місяців.

Строк відбування покарання особі рахувати із часу затримання 24 березня 2026 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили стосовно ОСОБА_4 залишити тримання особи під вартою.

Скасувати накладені арешти на майно згідно ухвал слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25.02.2026р.

Речові докази, а саме телевізор марки «Panasonic» чорного кольору та п`ять сталевих радіаторів опалення (батареї) білого кольору в упакуванні, - вважати повернутими потерпілому.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 6239,8грн (шість тисяч двісті тридцять дев`ять гривень 80коп).

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. У відповідності до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскарженим в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього кодексу.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору (ч. 15 ст. 615 КПК України).

Суддя