Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №447/22/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/574/26

Справа №447/22/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

02.06.2026 м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді - Рябчун А. В.,

за участі секретаря – Непопалової М. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Миколаївського районного суду Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

30 грудня 2025 року до Миколаївського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, у якій позивач просить суд:

-стягувати щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 8 000,00 грн щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 липня 2019 року між нею та ОСОБА_2 , було укладено шлюб, від якого у них народився син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 21 серпня 2025 року рішенням Миколаївського районного суду Львівської області у справі № 447/3514/25 шлюб між сторонами розірвано.

Позивачка зазначає, що син проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. При цьому їй важко забезпечувати дитину усіма життєвими благами, які потребує дитина відповідного віку. Вважає, що аліменти у розмірі 8 000,00 грн щомісячно є необхідними для забезпечення дитини. Посилаючись на норми СК України просить позов задовольнити.

Процесуальні дії суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 січня 2026 року справу передано судді Рябчун А. В.

Ухвалою суду від 19 січня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 12 лютого 2026 року.

Протокольною ухвалою від 12 лютого 2026 року розгляд справи відкладено на 10 березня 2026 року.

У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання 10 березня 2026 року, розгляд справи відкладено на 07 травня 2026 року.

Протокольною ухвалою від 07 травня 2026 року розгляд справи відкладено на 02 червня 2026 року.

В судове засідання, призначене на 02 червня 2026 року позивачка та її представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлені належно.

В судове засідання, призначене на 02 червня 2026 року відповідач не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідно до частини 2статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 13 липня 2019 року, виданого Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, 13 липня 2019 року укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , актовий запис № 407 /а. с. 11/.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 09 вересня 2021 року Залізничним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного територіального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьки: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 /а. с. 8/.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 21 серпня 2025 року у справі № 447/3514/25 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано /а. с. 9-10/.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 05 грудня 2025 року ОСОБА_1 з 03 листопада 1992 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а. с. 7/.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Це відповідна (фіксована) сума коштів на утримання дитини, яка не є одноразовим платежем, а твердою грошовою сумою визначеною судом на утримання дитини до її повноліття.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Стаття 183 СК України визначає, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років – 2 817,00 гривень.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18) сформульовано висновок про те, що положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим. При цьому зміст положень Переліку № 146 включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин. Крім того, у пункті 13 Переліку № 146 вказується, що утримання аліментів провадиться із суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміна «дохід» у дужках після терміна «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті цього Переліку. Отже, Перелік № 146 не є вичерпним.

Відповідно до частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Представник позивачки позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та вказала на обов`язок відповідача забезпечувати дитину. Вважає, що аліменти у розмірі 8 000,00 грн є достатніми для забезпечення належного розвитку та виховання дитини. Просила позовні вимоги задовольнити та 02 червня 2026 року подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

В судовому засіданні 07 травня 2026 року відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, вказавши, що не заперечує сплачувати аліменти на утримання сина, проте розмір аліментів у сумі 8 000,00 грн, які просить стягнути відповідачка, є надмірним. Зазначив, що не заперечує проти сплати аліментів на утримання сина у розмірі 5000,00 грн.

Дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, від якого у них народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 09 вересня 2021 року.

З копії свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого 09 вересня 2021 року, вбачається, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На момент розгляду справи в суду відсутні заперечення відповідача, що дитина проживає разом з позивачем.

Згідно статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує те, що дитина проживає разом з матір`ю та перебуває на утриманні матері.

Стягуючи аліменти та визначаючи їх розмір, суд враховує, що відповідач спроможний виконувати свої батьківські обов`язки, зокрема надавати матеріальну допомогу дитині, та не заперечує проти цього.

Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримання малолітнього сина судом не встановлено.

Судом враховано також те, що на підтвердження заявленого розміру позовних вимог (аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 8 000,00 грн) позивачем не надано достатніх доказів наявності у відповідача доходів, які б дозволяли йому сплачувати аліменти на утримання дитини саме у заявленому розмірі. При цьому судом взято до уваги позицію відповідача, який вказав, що не заперечує проти сплати аліментів на утримання сина у розмірі 5 000,00 грн.

Враховуючи, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, позицію відповідача, який не заперечує утримувати малолітнього сина, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітнього сина у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн, але не менше 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Разом з тим, суд роз`яснює, що відповідно до статті 193 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Нормами частини 1 статті 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на її користь на утримання дитини 30 грудня 2025 року, тому із зазначеного дня підлягають відрахуванню аліменти з відповідача на користь позивача на утримання їх дитини.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 62,5 %.

Отже, згідно з вимогами статті 141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 757,00 грн (1 211, 20 грн*62,5%), від сплати якого позивач при подачі позову була звільнена, проте його сплатила, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Решта сплаченого ОСОБА_1 при зверненні до суду судового збору у розмірі 454,20 грн підлягає поверненню з держави позивачці ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268, 273, 274 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити частково.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, але не менше 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня звернення з даним позовом до суду – 30 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 включно.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 757 (сімсот п`ятдесят сім) гривень 00 копійок.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 20 копійок, сплачений відповідно до платіжної інструкції

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 02 червня 2026 року

Суддя Анна Рябчун