Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №752/2605/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2605/26

Провадження №: 1-кп/752/1699/26

В И Р О К

Іменем України

02 червня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження №12025100010003099 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Туреччина, уродженця м. Стамбул Республіки Туреччина, із середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше не судимого,

обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

з участю сторін кримінального провадження

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_3 10.11.2025 приблизно о 18:00 год., перебував на вулиці за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 23.

У цей час поблизу зазначеного місця знаходилася ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Побачивши ОСОБА_8 , ОСОБА_3 безпідставно почав висловлювати в її бік образи.

Цього ж дня, приблизно о 18:10 год., до ОСОБА_8 підійшов її знайомий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому вона розповіла про образливі висловлювання з боку ОСОБА_10 . З метою з`ясування ситуації ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_3 та запитав, чому він ображав ОСОБА_12 . Під час спілкування між ними виникла короткочасна бійка, після чого конфлікт припинився.

Незважаючи на наявну можливість уникнути подальшого конфлікту та залишити місце події, ОСОБА_3 залишився на місці, при цьому в нього виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, свідомо допускаючи настання тяжких наслідків у виді заподіяння шкоди здоров`ю ОСОБА_11 , передбачаючи та бажаючи їх настання, скоротив з ним дистанцію, дістав із кишені куртки, в яку був одягнений, ніж та умисно наніс ним декілька ударів в область тулубу ОСОБА_13 .

Після цього, ОСОБА_3 одразу залишив місце вчинення злочину та зник у невідомому напрямку.

В результаті злочинних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_11 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного тороко-абдомінального поранення грудної клітки зліва - рани (визначеної як колото-різаної) на передній поверхні грудній клітки у нижнього краю реберної дуги (розміром 2,5x0,3 см) від якої йде рановий канал з пошкодженням хрящової частини реберної дуги, який проникає у плевральну та черевну порожнину, з наскрізним пораненням лівого куполу діафрагми (розміром 2,0x0,5 см) та пораненням ділянки великої кривизни шлунка, (розміром 5,0x2,0 см), що супроводжувалося явищами пневмогематораксу (наявність у плевральній порожнині - до 500 мл крові та згортків та повітря) та гемалеритонеуму (наявність у черевній порожнині до 500 мл рідкої крові та згортків); різаної рани лівого стегна: рани на передній поверхні лівого стегна в нижній третині (розміром до 8 см), дном якої є м`язи, які у своїй сукупності відносяться до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя).

Таким чином, ОСОБА_3 визнається винним за ч. 1 ст. 121 КК України, а саме в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.

На підтвердження встановлених судом обставин свідчать наступні докази, які суд враховує та бере до уваги.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 , після роз`яснення суті обвинувачення, визнавши себе винним, підтвердив вищезазначені обставини. Щиро розкаявся та пояснив, що в день події він викликав таксі. В цей час підійшов потерпілий ОСОБА_9 та висловив притензію в його бік, чому він так дивився на його дівчину. Після цього потерпілий вдарив його декілька разів, він впав на землю. Потерпілий продовжив наносити удари кулаками. Потім він піднявся і дістав ніж, який мав при собі для самооборони, був наляканий, здійснив рух ножем, наніс два удари в область живота та ноги, це було раптово. Крові не бачив. Єдине що пам`ятає, це те, що потерпілий поїхав на своєму автомобілі. Він також пішов з місця події. Сама подія відбулась раптово та дуже швидко. З потерпілим намагався зв`язатись захисник, однак зворотного зв`язку не було. Вважає, що причиною всього стало те, що потерпілий не правильно його зрозумів.

Наявні в справі докази його винуватості він не оспорює. Щиро кається.

Суд, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, керуючись вимогами ст. 349 КПК України, після допиту обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Сторони судового провадження, яким було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає.

При призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину - злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України відноситься до категорії тяжких, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання, не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, обставину, що пом`якшує та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що перевиховання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі.

Необхідність застосування покарання з його реальним відбуттям обумовлена тим, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи, що є найвищою соціальною цінністю. Такі злочини мають підвищений соціальний резонанс. Лише щире каяття не дає достатніх підстав для виправлення особи без реального відбування покарання, при відсутності інших пом`якшуючих обставин.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 103-104, 368, 370, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 02.06.2026.

Зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 11.11.2025 по 01.06.2026, з розрахунку що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 , у виді тримання під вартою, залишити без змін, до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж на 60 днів.

Речові докази:

- пару кросівок сірого кольору «Puma» зі слідами речовини бурого кольору, які поміщено до спец. пакету ЕХР0430997;

- пошкоджені джинси синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, футболку чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору та майку чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору, що поміщено до спец. Пакету ЕХР0430998;

- ніж розкладного типу чорного кольору, який поміщено до паперового конверту та опечатано печаткою «Для пакетів Голосіївське УП», що знаходяться в камері зберігання речових доказів Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №008512 - знищити;

- DVD-R диск, об`ємом 4,7 ГБ, який знаходиться у паперовому конверті білого кольору, на якому міститься відеозаписи з камер відеоспостереження ПрАТ «Марс», які встановлено за адресою: м. Київ, вул. Жилянська 22, на якому зафіксовано нанесення ОСОБА_3 , тілесні ушкодження ОСОБА_9 , що мало місце 10.11.2025 приблизно о 18:00 год. - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення, а особою, що утримується під вартою протягом цього ж строку з моменту отримання копії вироку.

Суддя ОСОБА_1