Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №711/319/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/319/26

Номер провадження2/711/974/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

представника позивача за довіреністю Давиденка В.Ю.,

представника відповідача за довіреністю Кучмія Л.Г.,

представника відповідач за дорученням адвоката Гудзя О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2026 року ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та внесків, що сукупно складає 27 481,30 грн, та заборгованість за інфляційну складову боргу, три відсотки річних і судові витрати(вхідний №1415/26, а.с.2-8).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що надання послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».

Оскільки в будинку АДРЕСА_1 встановлений будинковий лічильник загального обліку теплопостачання, то нарахування за послугу здійснювалися згідно п.12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, відповідно до якого, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири.

У квартирі АДРЕСА_2 не встановлено квартирний лічильник теплової енергії, тому згідно п.24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показів вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності – пропорційно опалювальній площі приміщення споживача відповідно до Методики розподілу, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315.

За послугу гарячого водопостачання по квартирі АДРЕСА_2 оплата не нараховується

Також позивач у позові зазначає, що типові договори приєднання на надання відповідних послуг згідно постанов Кабінету Міністрів України №830 та 1182 опубліковані на офіційному веб-сайті позивача за посиланням: https://khimvolokno.com.ua/dogovir-na-poslugu.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про її бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка на надання послуги, факт отримання послуги.

З огляду на викладене, позивач робить висновок, що з відповідачем укладено договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом акцепту публічної оферти відповідно до ст.642 ЦК України.

Відповідач своєчасно з квітня 2013 року не вносила плату за отриману послугу з централізованого опалення (постачання теплової енергії), а також не здійснювала оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії (згідно положень ст.17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та рішення Черкаського міськвиконкому №1021 від 17.09.2019), внаслідок чого утворилась заборгованість, яка, станом на 01.12.2025, сукупно складає 27 481 грн 30 коп, що підтверджується листом-розрахунком по ОР №31233015.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за послугу з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та внесків, що сукупно складає 27 481 грн 30 коп.

Також позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу, що відповідно до розрахунку становить 7747,85 грн, та 3% річних з простроченої суми, що відповідно до розрахунку становить 2010,40 грн. Означені позовні вимоги обгрунтовує положеннями ч.2 ст.625 ЦК України. Крім того позивач просить стягнути з відповідача, сплачений розмір судового збору.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 12 год 00 хв 17 лютого 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.27-28).

Судове засідання, що було призначене о 12 год 00 хв 17 лютого 2026 року, не відбулося у зв`язку з неявкою в перше судове засідання усіх учасників справи про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.37). Розгляд справи відкладений до 16 березня 2026 року.

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.03.2026 розгляд справи був відкладений у зв`язку із задоволенням клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи з метою залучення представника шляхом звернення до системи БПД для отримання професійної правничої допомоги (а.с.41,55). Розгляд справи відкладений до 11 год 30 хв 15 квітня 2026 року.

09 квітня 2026 року представником відповідача за дорученням адвокатом Гудзем О.С. поданий до суду відзив на позовну заяву, в якому цей учасник справи, просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, застосувавши строк позовної давності (вхідний №15655, а.с.62-68).

Заперечення проти позовних вимог представник відповідача обгрунтовує тим, що доказом у цій справі, який повністю спростовує позовні вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно», є акт обстеження від 17 жовтня 2016 року, складений комісією Придніпровської СУБ. Цей офіційний документ детально фіксує технічний стан квартири АДРЕСА_2 , підтверджуючи, що в житловому приміщенні відповідача повністю відсутні прилади опалення (батареї), які були демонтовані.

Особливу увагу представник відповідача звертає на той факт, що стояки теплопостачання, які проходять через квартиру АДРЕСА_2 , були не просто залишені, а ретельно ізольовані двошаровим матеріалом «Теплоізол» загальною товщиною 18 мм, що практично виключає теплообмін між трубами та повітрям у кімнатах.

Також представник відповідача у відзиві зазначає про те, що внутрішньоквартирна мережа теплопостачання була офіційно від`єднана від загальнобудинкової системи, заглушена та опломбована представниками обслуговуючої організації, що підтверджує неможливість самовільного відновлення споживання послуги. За таких технічних умов теплова енергія фізично не передається до приміщення відповідачки в обсягах, необхідних для обігріву житла або передбачених нормами споживання, а отже, послуга з централізованого опалення їй позивачем не надається.

Як стверджує представник відповідача, ОСОБА_1 була змушена піти на такий крок ще у 2016 році через аварійний стан внутрішніх мереж, які неодноразово проривали та заливали сусідів, оскільки труби у будинку 1964 року побудови десятиліттями не замінювалися.

Проте, на переконання представника відповідача, позивач у позовній заяві помилково стверджує, що квартира не від`єднана від мереж з дотриманням офіційного порядку, оскільки наявність вищезгаданого акта обстеження доводить, що фактичне споживання теплової енергії відповідачем припинено ще вісім років тому.

Оскільки житлово-комунальні послуги мають оплачуватися споживачем лише у разі їх фактичного надання, нарахування плати за опалення за період після жовтня 2016 року є безпідставним, адже за відсутності батарей та наявності ізоляції труб об`єкт теплопостачання (квартира) позбавлений можливості приймати теплову енергію. Жодні посилання позивача на відсутність дозволу міжвідомчої комісії на відключення не можуть нівелювати той факт, що послуга фізично не надходила до споживача, а отже, правовідносини з оплати за ненадану послугу не могли виникнути. Підсумовуючи викладене, представник відповідача констатує, що детальна фіксація відсутності обладнання в акті від 17.10.2016 є безумовною підставою для відмови у задоволенні вимог щодо стягнення боргу, нарахованого за неспожите тепло.

Також представник відповідача у відзиві звертає увагу суду на те, що квартира АДРЕСА_2 , стала фактично непридатною для проживання ще у січні 2006 року. Саме 14 січня 2006 року у приміщенні сталася пожежа, внаслідок якої було серйозно пошкоджено внутрішні комунікації, зокрема газову колонку. Через аварійний стан обладнання вже 20 січня 2006 року фахівці газової служби провели роботи з від`єднання квартири від газопостачання, а відповідні труби були опломбовані. Згодом, 17 січня 2012 року, було зафіксовано від`єднання та опломбування труб централізованого водопостачання. Таким чином, житло було позбавлене базових умов для життєдіяльності людини. Через неможливість перебування в таких умовах ОСОБА_1 була вимушена залишити квартиру і з 2006 року фактично в ній не проживає.

Отже, сукупність факторів: відсутність газу, води, опалювальних приладів, аварійний стан мереж та документально підтверджене проживання в іншому населеному пункті, на переконання представника відповідача, беззаперечно свідчать про те, що відповідач не отримувала і не могла отримувати послуги з теплопостачання у спірному приміщенні, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того представник відповідача у відзиві зазначає про те, що відповідач не вчиняла жодних дій для акцепту публічного договору, а навпаки роками вчиняла дії для юридичного оформлення відмови від послуг, процедура укладення договору з боку ПрАТ «Черкаське хімволокно» вважається порушеною, а сам договір - таким, що не набрав чинності щодо ОСОБА_1 .

Також у мотивувальній частині відзиву представник відповідача звертає увагу суду на те, що протягом тривалого періоду, а саме у 2016, 2017 та 2019 роках, ОСОБА_1 виявляла максимальну сумлінність, звертаючись до теплопостачальної організації та органів місцевого самоврядування з офіційними заявами про припинення нарахувань за послугу, якої вона фактично не отримує. Факт отримання позивачем цих звернень та його повна обізнаність із технічним станом квартири підтверджуються його ж власними письмовими відповідями від 4 листопада 2016 року, 26 січня 2017 року та 27 березня 2017 року. У цих документах представники ПрАТ «Черкаське хімволокно» прямо посилаються на заяви ОСОБА_1 , проте замість проведення перерахунку на основі реальних даних про відсутність споживання, вони надавали шаблонні відмови, маніпулюючи нормами відомчих наказів щодо неможливості індивідуального відключення. Така поведінка позивача, на переконання представника відповідача, є прикладом крайньої недобросовісності, оскільки, достовірно знаючи про неможливість надання послуги в натурі, позивач продовжував нараховувати не лише основну суму заборгованості, а й нараховувати на неї санкції у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.

Більше того, у серпні 2018 року позивач вдався до відвертого психологічного та юридичного тиску, направивши відповідачу попередження про примусове стягнення боргу, погрожуючи арештом рухомого і нерухомого майна, а також забороною виїзду за кордон, повністю ігноруючи всі попередні докази відсутності її вини у виникненні боргу. Навіть після засідання міжвідомчої комісії у січні 2019 року, де вкотре розглядалося питання відповідача, ПрАТ «Черкаське хімволокно» не вчинило жодних кроків для коригування особового рахунку. Свідоме накопичення боргу протягом дванадцяти років за рахунок особи з інвалідністю, яка роками повідомляє про відсутність потреби в послузі та відсутність технічної можливості її приймати, на переконання представника відповідача, є нічим іншим, як використанням цивільного права на шкоду інтересам іншої особи.

Також представник відповідача у відзиві констатує, що ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на сьогоднішній день є особою вельми похилого віку, чий вік сягає вісімдесяти восьми років, а також вона є особою з інвалідністю II групи, яка встановлена їй безтерміново.

У зв`язку з цим, позовні вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно» про стягнення суми у розмірі 37 239,55 грн становлять для відповідача як особи такого похилого віку та вкрай важкого стану здоров`я надмірний та непропорційний тягар.

Крім того у відзиві представник відповідача констатує, що відсутність оригіналів або належним чином завірених копій щомісячних відомостей обліку теплової енергії по будинку АДРЕСА_1 робить надані таблиці тарифів лише довідковою інформацією, яка не має прямого зв`язку з доведенням вини відповідача у виникненні боргу. Таким чином, вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно» залишаються лише декларативними нарахуваннями, що не підкріплені нормативно встановленою первинною звітністю.

Також представник відповідача у відзиві зазначає про те, що нараховані 3% річних та інфляційне збільшення боргу не підлягають стягненню у період, коли діє воєнний стан в Україні, оскільки відповідно до постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 не підлягає нарахуванню та стягненню інфляційні нарахування, проценти річних, які нараховані на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги саме в період воєнного стану, тобто починаючи з 24.02.2022.

Крім того представник відповідача просить суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, обгрунтовуючи це тим, що відповідно до матеріалів справи № 711/319/26, ПрАТ «Черкаське хімволокно» пред`явило вимоги про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, яка, за твердженням позивача, накопичувалася протягом надзвичайно тривалого періоду - з квітня 2013 року по грудень 2025 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Судове засідання, що було призначене о 11 год 30 хв 15 квітня 2026 року, не відбулося у зв`язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.86) та надходженням від представника позивача клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.84). Розгляд справи відкладений до 09 год 10 хв 13 травня 2026 року.

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.05.2026 у розгляді справи була оголошена перерва до 11 год 30 хв 22 травня 2026 року (а.с.97).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.05.2026 розгляд справи був відкладений до 08 год 25 хв 29 травня 2026 року у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача адвоката Гудзя О.С. про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні (а.с.112).

У судових засіданнях представник позивача за довіреністю Давиденко В.Ю. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснив суду, що квартира АДРЕСА_2 є такою, що невід`єнана від системи централізованого теплопостачання, адже відповідною комісією при Черкаській міській раді було прийняте рішення про відмову відповідачу у від`єднанні від централізованого теплопостачання. У зв`язку з цим, нарахування відповідачу за комунальну послугу з централізованого теплопостачання проводилося правомірно, а відповідно нарахований борг є таким, що підлягає стягненню з відповідача. У випадку, якщо суд дійде висновку, що згідно акту Придніпровської СУБ відповідач правомірно від`єдналася від системи централізованого теплопостачання, то це створить прецидент.

Представники відповідача Коваль Г.П. як за довіреністю Кучмій Л.Г., так і за дорученням Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги адвокат Гудзь О.С. у судових засіданнях заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково представники відповідача звернули увагу суду, що, станом на день відключення опалювальних приладів у квартирі АДРЕСА_2 , борг перед ПрАТ «Черкаське хімволокно» був повністю погашений; у цьому контексті також акцентували увагу суду на тому, що останній платіж ОСОБА_1 за надання послуги з централізованого теплопостачання був здійснений останньою іще у 2016 році, а не у 2023 році як це зазначено у документах, що долучені позивачем до позовної заяви. Також представники відповідача просили суд зважити на те, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини щодо надання житлово-комунальних послуг, в тому числі і укладені в порядку, передбаченому ст.642 ЦК України.

Підсумовуючи викладене, представники відповідача Коваль Г.П. як за довіреністю ОСОБА_2 , так і за дорученням Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги адвокат Гудзь О.С .просили суд позовні вимоги залишити без задоволення, застосувавши також строк позовної давності.

29 травня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 16 год 50 хв 02 червня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача Давиденка В.Ю., представників відповідача Коваль Г.П. за довіреністю ОСОБА_3 та за дорученням адвоката Гудзя О.С., врахувавши процесуальну позицію представника позивача та відповідачів, висловлені письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» на підставі ліцензії №374 від 30.11.2012, що видана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (а.с.22), та рішень Черкаської міської ради «Про забезпечення населення гарячим водопостачанням та центральним опаленням державним підприємством «Черкаська ТЕЦ» № 520 від 24.05.2000 (а.с.17-18), «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси» № 1480 від 31.10.2007 (а.с.19), забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у місті Черкаси.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.05.2018 судом встановлено, що основним видом економічної діяльності Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» є виробництво електроенергії (а.с.20).

На підставі витягу з Положення про Відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» (далі - Положення) суд встановив, що Відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» заснований на приватній власності ПрАТ «Черкаське хімволокно» (а.с.23). Крім того, відповідно до п.2.6 Положення, суд встановив, що Відокремлений підрозділ має право бути позивачем, відповідачем та третьою особою в судових органах, від імені засновника вступати у встановлені законом правовідносини з іншими юридичними та фізичними особами.

Із листа-розрахунку по ОР №31233015 суд встановив, що надання послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) до квартири АДРЕСА_2 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (а.с.9).

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 , що видане 12 вересня 1996 року органом приватизації Придніпровського райвиконкому, яке зареєстроване Черкаським бюро технічної інвентаризації (а.с.15).

Таким чином, із досліджених у судовому засідання матеріалів справи, суд встановив, що відповідач є споживачем послуги з централізованого опалення, що їй надає приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».

З листа-розрахунку по ОР №31233015 суд встановив, що за період із квітня 2013 року до листопада 2025 року включно відповідач має заборгованість перед Відокремленим підрозділом «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» за надану їй послугу з централізованого опалення та внесків у загальному розмірі 27 481,30 грн, оскільки оплата послуги і внесків відповідачем проводилася періодично та не в повному розмірі.

Крім того з розрахунків 3% річних та інфляційних втрат по о/р НОМЕР_2 суд встановив, що позивачем нараховано відповідачу, за період з травня 2013 року до листопада 2021 року, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, що складає 2010,40 грн (а.с.12-13), та інфляційних втрат за період із травня 2013 року до листопада 2021 року, що становить 7747,85 грн (а.с.11).

Також, в судовому засіданні встановлено, що договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не укладався, однак, не укладення договору не виключає можливість стягнення з відповідача на користь позивача вартості фактично отриманих послуг і не може бути підставою для звільнення споживача (відповідача ОСОБА_1 ) від оплати таких послуг.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 15.03.2018 в справі №401/710/15-ц.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, що діяв у період 01.01.2005 до 01.05.2019 (далі – Закон №1875), залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (далі – Закон №2189), що діє, починаючи з 01.05.2019, до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Необхідність застосування під час ухвалення судового рішення в цивільній справі №711/319/26 як положень Закону №1875, так і Закону №2189, обумовлено тим, що спірні правовідносини між сторонами виникли у період часу з 01.04.2013 до 01.12.2025, тобто у період дії означених нормативно-правових актів.

Серед основних зобов`язань споживача як Закон №1875, так і Закон №2189 визначають оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.3 ст.20 Закону №1875 та п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону №2189).

Частиною 3 ст.9 Закону №2189 встановлено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що власність зобов`язує. Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, якою встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач є споживачем послуги з централізованого опалення в розумінні положень як Закону №1875, так і Закону №2189, що їй надає ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до квартири АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач ОСОБА_1 , яка, станом на момент виникнення заборгованості, була і продовжує бути власником, станом на день розгляду справи, квартири АДРЕСА_2 , мала право на проживання у цьому об`єкті нерухомості, була споживачем комунальної послуги, що надається позивачем до вказаної квартири, проте своєчасно та у повному обсязі не вносила плату за надану послугу з централізованого опалення тому, згідно з розрахунком ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», зобов`язана сплатити заборгованість по оплаті вказаної комунальної послуги у розмірі 27 400,17 грн, оскільки оплата послуги відповідачем проводилась періодично та не в повному розмірі.

Крім того, оскільки відповідач є споживачем означеної комунальної послуги, що надається позивачем до квартири, власником якої є відповідач ОСОБА_1 , що розташована у будинку АДРЕСА_1 , то відповідач має також сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, розмір яких встановлений рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №1021 від 17.09.2019, і, згідно з розрахунком ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», становить 81,13 грн (а.с.9-10).

Вказаний розрахунок є зрозумілим, чітким та об`єктивним, а тому суд вважає його належним та допустимим доказом існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі, що заявлений до стягнення.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідачем не надано суду доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті означеної житлово-комунальної послуги, а також свого контррозрахунку заборгованості, або ж доказів про повне погашення заборгованості, що утворилася у зв`язку з неналежним виконанням нею зобов`язань з оплати за отриману комунальну послугу. Крім того, відповідачем не доведено наявності розбіжності між здійсненими сплатами та тими сплатами, що відображені позивачем у листі-розрахунку заборгованості по ОР №31233015. Також у матеріалах справи відсутні докази, що позивач неналежно надавав комунальну послугу, або відповідач, у встановленому законом порядку, відмовилася від отримання вказаної комунальної послуги.

З огляду на встановлені факти і безпосередньо досліджені докази, що їх підтверджують, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» підлягають до задоволення, оскільки встановлено, що позивач є надавачем послуги з централізованого опалення, ним надана відповідна послуга відповідачу ОСОБА_1 як споживачу такої послуги, наведені ним розрахунки розміру боргу здійснені за встановленими тарифами (а.с.16) та розміром внесків, затвердженим рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради, а відповідно і не спростовані відповідачем ОСОБА_1 та її представниками, а тому до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» підлягає заборгованість за послугу з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та внесків сукупно в розмірі 27 481,30 грн, що утворилася станом на 01.12.2025.

Щодо заперечень представників відповідача про те, що згідно акту обстеження від 17 жовтня 2016 року, який складений комісією Придніпровської СУБ, зафіксовано технічний стан квартири АДРЕСА_2 , відповідно до якого в житловому приміщенні відповідача повністю відсутні прилади опалення (батареї), які були демонтовані та вилучені, що підставою для відмови у позові, то суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2018 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО та ГВП із заявою про надання дозволу на відключення від мережі централізованого опалення і влаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання, відповідно до змісту якої просила надати дозвіл на відключення від централізованого опалення квартири АДРЕСА_2 (а.с.72).

Також із копії акту обстеження від 17.10.2016, що затверджений директором КП «Придніпровська СУБ», судом встановлено, що на момент обстеження квартири АДРЕСА_2 прилади опалення в означеній квартирі відсутні, стоякові труби ізольовані двійною обгорткою, внутрішньо квартирна розводка системи заглушена заглушками відповідного діаметру (а.с.72 зворот).

Зі згоди співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на відключення квартири АДРЕСА_3 від мережі централізованого опалення, суд встановив, що 37 власників/співвласників квартир у будинку АДРЕСА_1 не заперечили проти відключення квартири АДРЕСА_3 від мережі централізованого опалення (а.с.73).

Крім того в судовому засіданні суд безпосередньо дослідив витяг з протоколу засідання постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання виконавчого комітету Черкаської міської ради №1 від 30.01.2019, зі змісту якого встановив, що, розглянувши заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на відключення квартири за адресою: АДРЕСА_4 , від мереж ЦО та ГВП і влаштування індивідуального опалення системи теплопостачання, вирішила відмовити в наданні дозволу на відключення від мереж ЦО та ГВП (а.с.71 зворот).

Суд, надаючи правову оцінку твердженням представника відповідача про те, що квартира, власником якої є відповідач, від`єднана від мереж централізованого опалення, а тому у відповідача відсутній обов`язок сплачувати за комунальну послуги з централізованого опалення, зазначає про таке.

Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила №630), що були чинним на час подання відповідачем заяви про відключення від централізованого опалення, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення. Відключення споживачів від мережі централізованого опалення здійснюється в порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Законодавством не передбачено окремого Порядку відключення квартир у багатоквартирному будинку від мереж централізованого опалення, тому відключення окремої квартири вимагає дотримання Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, який затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005 № 4 (далі – Порядок №4).

Згідно з абз.2 п.2.2 Порядку №4, Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від

мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації.

При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП (п.2.2.1 Порядку №4).

Пунктом 2.3 Порядку №4 передбачено, що отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією.

Пунктами 2.3.1, 2.4, 2.4.2 Порядку №4 передбачено, що проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником.

Проект індивідуального (автономного) теплопостачання повинен відповідати вимогам чинних нормативних документів.

Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.

Пунктом 2.5 Порядку №4 передбачено, що відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймач а(орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.

По закінченні робіт складається акт про відключення

будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження (пункт 2.6 Порядку №4).

Однак такого акту ані відповідачем, ані її представниками надано суду не було, відтак належними доказами відключення квартири АДРЕСА_2 , від мереж централізованого опалення матеріалами цивільної справи №711/319/26 не підтверджується.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що долучений представником відповідача до відзиву акт обстеження від 17 жовтня 2016 року, який складений комісією Придніпровської СУБ та затверджений директором КП «Придніпровська СУБ», не є належним доказом у розумінні Порядку №4 щодо легального відключення квартири АДРЕСА_2 від мережі централізованого опалення.

Щодо заперечень представників відповідача ОСОБА_2 та адвоката Гудзя О.С. проти задоволення позовних вимог з призми того, що позивач не надав доказів укладення між сторонами індивідуального договору, то суд відхиляє означені заперечення, оскільки факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 16 вересня 2020 року у справі №755/10683/17 та від 13 березня 2019 року у справі №521/3743/17-ц).

Водночас суд відхиляє як твердження представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гудзя О.С., що викладене у відзиві на позовну заяву, так і твердження представників відповідача за довіреністю ОСОБА_2 та за дорученням адвоката Гудзя О.С., проголошені в судових засіданнях, про те, що відповідач тривалий час не проживає в квартирі АДРЕСА_2 , що свідчить про неотримання відповідної комунальної послуги, а відповідно і про відсутність підстав для її оплати, з огляду на таке.

Пунктом 6 ч.1 ст.20 Закону №1875 передбачено було, що споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас п.6 ч.1 ст.7 Закону №2189 наразі передбачено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Аналіз положень Закону №2189 дає підстави для висновку, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг, однак крім постачання теплової енергії.

Оскільки предметом позову є саме стягнення заборгованості з оплати такої комунальної послуги як постачання теплової енергії, тому як тимчасова, так і постійна відсутність споживача в житловому приміщенні не є підставою для неоплати вартості означеної комунальної послуги.

Щодо заперечень представників відповідача проти позовних вимог з призми стану здоров`я та статусу відповідача, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, то суд зазначає, що ані вік, ані соціальний статус відповідача не є підставою для не нарахування вартості комунальної послуги з постачання теплової енергії ані в розумінні Закону №1875, ані в розумінні Закону №2189. Незадовільний стан здоров`я та майновий стан можуть бути підстаовю для відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення, однак не є такими під час визначення розміру боргу з призми його не стягнення або стягнення у меншому розмірі.

Щодо заперечень представників відповідача проти задоволення позовної заяви з призми неможливості встановити, за який період нарахована заборгованість за теплову енергію, та щодо відсутності первинних документів обліку теплової енергії по будинку АДРЕСА_1 , то суд зазначає про таке.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом або судом, покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, що вказано у ст.76 ЦПК України.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою статтею 129 Конституції України.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», роз`яснено, що, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Як встановлено судом, матеріалами справи підтверджується як період, за який позивач здійснив нарахування відповідачу заборгованості з оплати комунальної послуги з постачання теплової енергії, так і надав належний допустимий доказ щодо заборгованості за кожен розрахунковий період. Водночас, ані відповідач, ані представники відповідача не надали суду жодного належного і допустимого доказу тому юридичному факту, що відомості, викладені у листі-розрахунку по ОР №31233015, є такими, що не відповідають обставинам справи з призми розміру заборгованості.

Водночас, заперечення представників відповідача з призми неоплати відповідачем розміру боргу, починаючи з 2016 року, суд відхиляє, оскільки долучені представником відповідача за довіреністю Кучмієм Л.Г. засоби доказування: відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 18.02.2026 (а.с.116) та довідка ГУ ПФУ в Черкаській області №2300-0205-8/13780 від 13.02.2026 (а.с.117), які, на переконання представника відповідача, свідчать про об`єктивну неможливість відповідача здійснювати оплату спірної комунальної послуги з підстав відсутності у відповідача доходів, є неналежними засобами доказування в означеному контексті, оскільки містять інформацію про відсутність оподаткованого доходу лише за IV квартал 2025 року та виплати соціальної допомоги, однак часткова сплата вартості комунальної послуги була у період з 2016 року до 2023 року.

Також суд відхиляє як неналежний засіб доказування – фототаблицю, що міститься на а.с.107-109, оскільки, як вже констатував суд, єдиним належним і допустимим доказом легально відключення квартири споживача від мережі централізованого опалення в розумінні Порядку №4 є акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП; водночас, самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, то суд зазначає про таке.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат в сумі 7747,85 грн та 3% річних в сумі 4109,07 грн у зв`язку з простроченням відповідачами оплати комунальних послуг.

Суд перевірив означені розрахунки на предмет їх відповідності положенням ч.2 ст.625 ЦК України та встановив, що позивачем вони виконані у чіткій відповідності до означеної норми матеріального права, а також з врахуванням суми боргу відповідача за надану комунальну послуги з постачання теплової енергії.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що і позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання є доведеною та обгрунтованою.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача за дорученням адвоката Гудзя О.С., що викладене у відзиві на позовну заяву, про те, що нарахування інфляційних втрат та 3 процентів річних здійснено позивачем всупереч положенням постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», оскільки зі змісту розрахунків як інфляційних втрат, так і 3 процентів річних суд встановив, що позивачем вони здійснені за період з травня 2013 року до листопада 2021 року, тобто до введення в Україні воєнного стану. У зв`язку з цим, суд встановив, що позивач, здійснюючи нарахування відповідачу ОСОБА_1 3 процентів річних та інфляційних втрат, дотримався положень чинного законодавства.

Водночас, згідно правового висновку щодо застосування судом позовної давності, що викладений у п.7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (провадження № 12-143гс18), застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Як зазначалось судом в описовій частині судового рішення, представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Гудзем О.С. у відзиві на позовну заяву заявлено про необхідність застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Оскільки позовні вимоги позивача судом визнані як такі, що доведені та обгрунтовані, тому суд дійшов висновку про необхідність розгляду по суті заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гудзя О.С. про застосування строку позовної давності.

Згідно мотивувальної частини означеної вище заяви, адвокат Гудзь О.С. обгрунтовує необхідність застосування до спірних правовідносин строку позовної давності з огляду на те, що позовні вимоги про стягнення боргу за послуги централізованого опалення і додаткових вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних, що нараховані на вказану суму, подані позивачем поза межами строку позовної давності, а тому не підлягають задоволенню.

Вирішуючи по суті заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гудзя О.С. про застосування позовної давності, суд зазначає про таке.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.3,4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом ст. 256, 261 ЦК України, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України), установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

У зв`язку із цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Воєнний стан неодноразово було продовжено і є діючим, станом на день розгляду судом цієї справи.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки з 12.03.2020 на всій території України запроваджений загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 13.01.2026 (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, позивач звернувся з вимогами до суду поза межами позовної давності, а саме щодо позовних вимог про стягнення боргу за послугу з централізованого опалення і додаткових вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних, що нараховані на вказану суму, за період з квітня 2013 року до лютого 2017 року включно.

Отже, заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гудзя О.С. про застосування позовної давності є обгрунтованою і вмотивованою, а відповідною такою, що підлягає врахуванню судом під час ухвалення судового рішення.

Так, як вбачається із листа-розрахунку по ОР №31233015 (а.с.9-10), за період часу з квітня 2013 року до 01 грудня 2025 року, відповідачу було нараховано до сплати вартість послуги з централізованого опалення та внесків на загальну суму 27 481,30 грн (підтверджується стовбцем «До сплати» листа-розрахунку по ОР №31233015).

Таким чином, розмір боргу, що розрахований позивачем у межах строку позовної давності, тобто у період часу з березня 2017 року до 01 грудня 2024 року, за надану житлово-комунальну послугу з централізованого опалення складає 21 767,62 грн (27481,30 грн (вартість означеної послуги та розміру внесків за період із квітня 2013 року до 01.12.2025 (підтверджується стовбцем «Сальдо на кінець» листа-розрахунку по ОР №31233015) – 5713,68 грн (розмір заборгованості зі сплати за комунальну послугу з постачання теплової енергії за період з 01.04.2013 до 01.03.2017 (підтверджується стовбцем «Сальдо на початок березня 2017 року» листа-розрахунку по ОР №31233015)).

Саме 21 767,62 грн як вартість наданих позивачем відповідачам житлово-комунальні послуг із централізованого опалення та внесків, з врахування строку позовної давності, за період із квітня 2013 року до лютого 2017 року включно, визнається судом доведеною та обгрунтованою, а тому такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується суми стягнення інфляційних втрат з урахуванням строку позовної давності, то суд зазначає про таке.

Як встановлено судом, згідно розрахунку інфляційних втрат, розмір останніх за період часу з травня 2013 року до листопада 2021 року, позивачем визначений в сумі 7747,85 грн (а.с.11).

Водночас, як встановлено судом, частина позовних вимог (за період із квітня 2013 року до лютого 2017 року включно) позивачем пред`явлена без врахування строку позовної давності, про застосування якого заявлено представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Гудзем О.С.

Із аналізу розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що за період виникнення у відповідача боргу з оплати такої житлово-комунальної послуги як централізоване опалення, а саме: із квітня 2013 року до лютого 2017 року включно, інфляційні втрати позивачем визначені у розмірі 5 759,01 грн (підтверджується стовбцем «Інфляційні, грн» розрахунку інфляційних по ОР №31233015).

Саме 1 988,84 грн (7747,85 грн (сума інфляційних втрат за період виникнення боргу із квітня 2013 року до листопада 2021 року (підтверджується стовбцями «Період боргу» та «Інфляційні, грн» розрахунку інфляційних по ОР №31233015)) – 5759,01 грн (сума інфляційних втрат за період виникнення боргу із квітня 2013 року до лютого 2017 року включно (підтверджується стовбцями «Період боргу» та «Інфляційні, грн» розрахунку інфляційних по ОР №31233015)) як розмір інфляційних втрат за несвоєчасну оплату вартості відповідачем, наданої позивачем житлово-комунальної послуги з централізованого опалення, з врахування строку позовної давності, за період виникнення боргу із квітня 2013 року до лютого 2017 року включно, визнається судом доведеною та обгрунтованою, а тому такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується суми стягнення 3% річних з урахуванням строку позовної давності, то суд зазначає про таке.

Як встановлено судом, згідно розрахунку 3% річних, розмір останніх за період часу з квітня 2013 року до листопада 2021 року, позивачем визначений в сумі 2010,40 грн (а.с.12-13).

Водночас, як встановлено судом, частина позовних вимог (за період із квітня 2013 року до лютого 2017 року включно) позивачем пред`явлена без врахування строку позовної давності, про застосування якого заявлено представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Гудзем О.С.

Із аналізу розрахунку 3% річних судом встановлено, що за період виникнення у відповідача боргу з оплати такої житлово-комунальної послуги як централізоване опалення, а саме: із квітня 2013 року до лютого 2017 року включно, 3% річних позивачем визначені у розмірі 1 211,84 грн (підтверджується стовбцем «Сума річних, грн» розрахунку 3% річних по ОР №31233015).

Саме 798,56 грн (2010,40грн (сума 3% річних за період виникнення боргу із квітня 2013 року до листопада 2021 року (підтверджується стовбцями «Період боргу» та «Сума річних, грн» розрахунку 3% по ОР №31233015)) – 1 211,84 грн (сума 3% річних за період виникнення боргу із квітня 2013 року до лютого 2017 року включно (підтверджується стовбцями «Період боргу» та «Сума річних, грн» розрахунку 3% річних по ОР №31233015)) як розмір 3% річних за несвоєчасну оплату вартості відповідачем наданої позивачем житлово-комунальної послуги з централізованого опалення, з врахування строку позовної давності, за період виникнення боргу із квітня 2013 року до лютого 2017 року включно, визнається судом доведеною та обгрунтованою, а тому такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої платіжної інструкції №7 від 08.01.2026 (а.с.1) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3328 грн.

Оскільки суд позовні вимоги до ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» визнав частково обгрунтованими, а саме: 21 767,62 грн – заборгованість зі сплати за послугу з централізованого опалення та внесків, 1 988,84 грн – заборгованість за інфляційну складову боргу та 798,56 грн – три відсотки річних, а всього в сумі 24 555,02 грн, що складає 65,94% від ціни позову (24 555,02 грн / 37 239,55 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягав стягненню судовий збір в сумі 2 194,48 грн (3328 грн х 0,6594).

Проте, згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Як вбачається з копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 26.07.2024, а також з копії довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №432763 від 09.05.2024, відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново (а.с.70 зворот).

Ураховуючи, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а відповідач ОСОБА_1 , відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору, оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи, суд, з урахуванням положень ч.1, 6 ст.141 ЦПК України, дійшов висновку, що судові витрати позивача на сплату судового збору у сумі 2 194,48 грн слід компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 256, 257, 261, 267, 509, 525, 526, 610, 625 ЦК України, ст.5,7,9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 244, 247, 258, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послугу з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та з оплати внесків, за період з 01.04.2013 до 01.12.2025, у розмірі 21 767 (двадцять одна тисяча сімсот шістдесят сім) гривень 62 (шістдесят дві) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за інфляційну складову боргу в розмірі 1988 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки та три відсотки річних у розмірі 798 (сімсот дев`яносто вісім) гривень 56 (п`ятдесят шість) копійок, а всього 2 787 (дві тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 40 (сорок) копійок.

Компенсувати приватному акціонерному товариству «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2194 (дві тисячі сто дев`яносто чотири) гривні 40 (сорок) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 02 червня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», код ЄДРПУО: 00204033: місцезнаходження: м.Черкаси, проспект Хіміків, 76.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_5 .

Головуючий: О. В. Петренко