Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №334/580/21 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 02.06.2026

Справа № 334/580/21

Провадження № 1-кп/334/85/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження № 12020080050002919 від 01.11.2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Оріхів, Запорізької області, українця, громадянина України, розлученого, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, маючого середньотехнічну освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2020 року, приблизно об 11 год 30 хв. водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «Кеа Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по лівій смузі проїжджої частини вул. Тиражної зі сторони вул. Святославської в напрямку вул. Полінської в м. Запоріжжі, зі швидкістю не менше 111,0 км/год., що перевищує максимально дозволену швидкість руху у населеному пункті- 50 км/год.

В цей час, з автозаправної станції «Shell», що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тиражна,70 на проїжджу частину виїхав автомобіль «ВАЗ- 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який діючи в порушення вимог п.10.2 ПДР України де сказано: «виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.» та п. 10.3 ПДР України де сказано : «У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися, не надавши перевагу в русі водію автомобіля «Кеа Ceed», змінив напрямок руху та почав маневр перестроювання на ліву смугу, з метою подальшого виконання лівого розвороту.

Під час руху по вищевказаній вулиці, в районі буд. 70, водій ОСОБА_6 продовжуючи рух з перевищенням дозволеної швидкості на даній ділянці дороги, маючи можливість своєчасно виявити автомобіль «ВАЗ-21099» та момент його зміни напрямку руху, а також маючи об`єктивну можливість уникнути з ним зіткнення при русі з максимально дозволеною швидкістю руху в населеному пункті - 50 км/год. відповідних заходів не вжив, внаслідок чого допустив передньою частиною керованого ним транспортного засобу зіткнення з задньою частиною кузова автомобіля ВАЗ-21099.

Своїми діями водій ОСОБА_6 порушив вимоги п.п.12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, відповідно до яких:

12.4. Водієві забороняється у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.;

12.9. б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4- 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ 21099, ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений до КНП «Міська лікарня №9».

Порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.п.12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України з технічної точки зору знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, своїми діями водій ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 своєї вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав та зазначав суду, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення.

По суті пред`явленого обвинувачення пояснив, що 01 листопада 2020 року він рухався на власному автомобілі «Кеа Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 разом з дружиною по вул. Тиражній у м. Запоріжжі. Проїзна частина має за напрямком його руху дві полоси, ліворуч знаходиться розділовий газон, який розділяє зустрічні смуги руху. Рух здійснював у крайній лівій полосі. Швидкість руху сказати не може. Погода була ясна, опадів не було, почував себе добре. Будь яких перешкод, які б обмежували оглядовість проїзної частини не було. Зір та слух в нормі. Хронічних захворювань не має. Також зазначив, що наближаючись до автозаправної станції «Shell», яка знаходиться праворуч за напрямком руху, по вул. Тиражній, побачив як з прилеглої території автозаправки здійснює виїзд автомобіль ВАЗ 21099, який почав зміщатись вліво в сторону роздільного газону. Коли водій ОСОБА_4 почав зміщуватись на його крайню ліву полосу приблизно за 15 метрів почав застосовувати гальмування, однак уникнути зіткнення не вдалось і в`їхав в задню частину автомобіля ВАЗ 21099. Від удару ВА321099 розвернуло на 60 градусів проти часової стрілки. Також повідомив, що будь яку допомогу потерпілому не надавав. Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 не визнає. Просив суд його виправдати за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Під час судових дебатів захисник обвинуваченого просила суд ухвалити виправдовуваний вирок у відношенні до обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки вина останнього не доведена належними та допустимими доказами.

Обґрунтовуючи позицію сторони захисту, захисник обвинуваченого зазначала, що матеріали кримінального провадження містять висновок автотехнічної експертизи, який стороною обвинувачення використовується для обґрунтування вини ОСОБА_6 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Водночас зазначений висновок є таким, що не відповідає вимогам повноти, всебічності та об`єктивності, містить логічні суперечності та не враховує істотні обставини ДТП, що мають визначальне значення для вирішення питання про наявність або відсутність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення. Неправильне визначення моменту виникнення небезпеки. Експертизою момент виникнення небезпеки для обвинуваченого, як водія автомобіля КІА Ceed НОМЕР_1 , визначено без урахування того, що водій автомобіля ВАЗ 21099 ОСОБА_4 виїжджав з прилеглої території, при цьому, не подавав сигнал покажчиком повороту та не забезпечив прогнозованість своїх дій для інших учасників дорожнього руху. За таких умов момент виникнення небезпеки не міг бути визначений коректне, оскільки відсутність сигналу повороту об`єктивно позбавляла обвинуваченого можливості своєчасно оцінити наміри постраждалого та завчасно обрати безпечний алгоритм дій. Також, експертизою не враховано несправність стоп-сигналу автомобіля потерпілого. Фактично, експертизою проігноровано технічну несправність автомобіля ВАЗ, а саме: несправний стоп-сигнал, який безпосередньо впливає на можливість своєчасного виявлення гальмування, адекватність та швидкість реагування іншими водіями, формування безпечної дистанції. Неврахування цього фактору, на думку сторони захисту, призвело до спотворення оцінки дорожньої обстановки та необґрунтованості висновків щодо технічних можливостей водія автомобіля КІА Ceed уникнути зіткнення.

Крім того, захисник звертала увагу, що у межах цієї ж дорожньо-транспортної пригоди водія автомобіля ВАЗ 21099 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП за порушення Правил дорожнього руху п.10.2., що підтверджується постановою Ленінського (наразі Дніпровського) районного суду від 17.02.2021 по справі № 334/705/21. При цьому, під час розгляду вказаного адміністративного провадження ОСОБА_4 визнав свою провину повністю. Зазначене порушення є первинними, оскільки саме воно створило небезпечну дорожню обстановку та стало відправною точкою розвитку подій, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП. Незважаючи на цей факт, ані експертизою ані слідством ці обставини залишилися без належної правової та технічної оцінки.

Щодо тілесних ушкоджень потерпілого та причини їх виникнення, захисник зауважувала, що експертний висновок не розмежовує причину виникнення дорожньо-транспортної пригоди та причину тілесних ушкоджень потерпілого. Під час ДТП, постраждалий не був пристебнутий ременем безпеки, про що він сам зазначав під час судового засідання та підтверджується матеріалами медичної документації, а також встановлено судово- медичним висновком № 1283. Дана обставина безпосередньо впливає на характер та тяжкість отриманих травм.

Твердження сторони обвинувачення про перевищення ОСОБА_6 швидкості руху, на переконання сторони захисту не доведена як пряма причина ДТП. А самою експертизою не встановлено, що саме швидкість руху транспортного засобу КІА Ceed НОМЕР_1 , а не первинні порушення водія автомобіля ВА321099 НОМЕР_2 , стала визначальним фактором настання дорожньо-транспортної пригоди.

Підсумовуючи викладене, захисник зазначала, що навіть за гіпотетичного порушення правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, наслідки які сталися в результаті аварії не можуть автоматично покладатися на дії ОСОБА_6 , оскільки вони перебувають у причинному зв`язку з поведінкою самого потерпілого і не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками, що виключає його кримінальну відповідальність у справі.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, винуватість ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

-витягом з ЄРДР № 12020080050002919 від 01.11.2020 з коротким викладом фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення з кримінально-правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 286 КК України;

-протоколом огляду місця події від 01.11.2020 року з доданої схемою ДТП та фото-таблицею, в якому зафіксовані: погодні умови (похмуро, без опадів); вид події (зіткнення транспортних засобів); місце ДТП, яким є проїзна частина вул. Тиражної в районі буд.70 у м. Запоріжжя; дорожнє покриття - сухе, чисте, асфальтобетонне; розташування транспортних засобів, які після огляду місця ДТП були вилучені та поміщені на майданчик, вся слідова інформація та пошкодження транспортних засобів;

-висновком експерта від 26.01.2021 №9-966 за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів» на момент експертного дослідження рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина знаходились у працездатному стані;

-висновком експерта №1283 від 18.11.2020 відповідно до підсумків якого, потерпілий отримав тілесне ушкодження у вигляді повного розриву акроміально-ключичного зчленування (за даними представленої мед.документації та проведеного оперативного втручання від 03.11.2020 р.), яке кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечним для життя, але спричинило короткочасний розлад здоров`я строком понад 21 день. Дане ушкодження утворилось від дії тупого предмета (предметів) і могло виникнути в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Давність утворення не суперечить строку, вказаному в постановіслідчого та в наданій медичні документації;

-оглядом відеозапису з відео-реєстратора автомобіля «Кеа Ceed», який був вилучений 01.11.2020 під час огляду місця події і в подальшому визнаний речовим доказом. Під час перегляду файлу 12340028 встановлено, що у нижньому правому куті фіксується дата та час ДТП - 01.11.2025. Камера відео-реєстратора фіксує рух автомобіля «Кеа Ceed», дорогу по якій він рухається та оточуюче середовище, в тому числі погодні умови. З оглянутого відозапису можна дійти висновку, що швидкість автомобіля «Кеа Ceed», значно перевищувала максимально дозволену у населених пунктах - 50 км/год, що у подальшому підтвердилось висновком проведеної судової комплексної фото-технічної та інженерно-транспортної експертизи за спеціальність «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод». Також під час перегляду відеофайлу встановлено, як на 12 хв.38 сек. автомобіль ВАЗ 21099 під керуванням водія ОСОБА_4 виїхав з прилеглої території АЗС на проїзну частину вул. Тиражної та почав перетинати її під деяким кутом, рухаючись в бік розриву розділювального газону в попутному напрямку з автомобілем «КІА» під керуванням водія ОСОБА_6 , який здійснював рух у крайній лівій смузі вказаної проїзної частини. І також камера відео-реєстратора зафіксувала безпосередньо сам момент зіткнення, коли передня частина автомобіля ВАЗ 21099 вже перебувала в районі розділового газону, тобто коли відбувся початок виконання маневру повороту наліво відбулось зіткнення у ліву задню частину автомобіля ВАЗ;

-висновком експерта від 16.01.2021 №9-989/25-145 за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» з урахуванням наданого відеозапису, з відео-реєстратору встановити швидкість руху автомобіля ВАЗ 21099 р.н. НОМЕР_3 , в момент ДТП, засобами наявними в розпорядженні експерта, не надалось можливим, оскільки камера відео реєстратора знаходиться в русі та через особливість руху зазначеного автомобіля кількісні орієнтири придатні для розрахунку швидкості не відобразились. З урахуванням наданого відеозапису, з відео-реєстратору встановити швидкість руху автомобіля «КІА Ceed» р.н. НОМЕР_1 , в момент ДТП, засобами наявними в розпорядженні експерта, не надалось можливим, оскільки кількісні орієнтири придатні для розрахунку швидкості зазначеного автомобіля в момент ДТП не відобразились. Швидкість руху автомобіля, іменованого як «КІА Ceed», на ділянці, наближеній до моменту ДТП, де відобразились кількісні орієнтири, знаходиться в інтервалі від 111,00 км/год до 114,34 км/год. З урахуванням наданого відеозапису з відео реєстратора, час, який триває небезпека для руху водію автомобіля «КІА Ceed», під керуванням водія ОСОБА_6 у вигляді виїжджаючого з прилеглої території автомобіля ВАЗ 21099 знаходиться в інтервалі від 1,98 с до 2,02 с. В дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, водій автомобіля «КІА Ceed», ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.3, 12.4, 12.96 правил дорожнього руху. В дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, водій автомобіля «ВАЗ 21099», ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 10.2, 10.3 Правил дорожнього руху. В дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, дії водія автомобіля «КІА Ceed», ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 12.4, 12.96 правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. В дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, дії водія автомобіля «ВАЗ 21099», ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п. 10.2,10.3 Правил дорожнього руху, що знаходяться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. В дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, водій автомобіля «КІА Ceed», ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ 21099 шляхом зупинки керованого ним транспортного засобу до місця зіткнення при умові руху з дозволеною швидкістю в населеному пункті. В дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, технічна можливість водія автомобіля «ВАЗ 21099», ОСОБА_4 уникнути зіткнення з автомобілем «КІА Ceed» залежала від виконання вимог п.п. 10.2, 10.3 Правил дорожнього руху.

При цьому твердження сторони захисту що висновок автотехнічної експертизи не відповідає вимогам повноти, всебічності та об`єктивності, а також містить логічні суперечності та не враховує істотні обставини ДТП, є неспроможним, оскільки захисником не наведено протилежного, оскільки в розпорядженні експертів були надані усі зібрані на той час докази.

Суд не знаходить підстав визнавати зібрані на досудовому розслідуванні та досліджені в судовому засіданні письмові докази, зокрема висновки проведених експертиз такими, що не відповідають вимогам Закону, а отже доводи захисника вважає необґрунтованими.

Доводи сторони захисту про те, що саме діями водія ОСОБА_4 була створена аварійна обстановка, яка й призвела до його травмування, суд відхиляє виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3-5, 8 ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» за №14 від 23.12.2005 року - при розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено ст. ст. 286 - 288, 415 КК України, слід мати на увазі, що диспозиції сформульованих у них норм - бланкетні. У зв`язку з цим суди повинні з`ясовувати у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Так, ч.1 ст. 286 КК України встановлює відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло середньої тяжкості тілесне ушкодження, зазначені дії караються обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 року у справі за №13-31кс19 зазначила, що диспозиція ст. 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР України, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР України, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в ч. 1 та ч. 2 ст. 286 КК , тобто тільки такі порушення ПДР України, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку.

Таким чином, об`єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; суспільно - небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження ч.1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження ч. 2, загибель кількох осіб ч. 3; причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (не зниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).

Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.

Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР України можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР України) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР України, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Тільки порушення ПДР України, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.

Як вбачається з висновку експерта від 26.01.2021 №9-966 за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів» на момент експертного дослідження рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина знаходились у працездатному стані.

Згідно висновку експерта №1283 від 18.11.2020 відповідно до підсумків якого, потерпілий отримав тілесне ушкодження у вигляді повного розриву акроміально-ключичного зчленування (за даними представленої медичної документації та проведеного оперативного втручання від 03.11.2020 р.), яке кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечним для життя, але спричинило короткочасний розлад здоров`я строком понад 21 день. Дане ушкодження утворилось від дії тупого предмета (предметів) і могло виникнути в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Давність утворення не суперечить строку, вказаному в постанові слідчого та в наданій медичні документації.

Судом оглянуто відеозапис з відео-реєстратора автомобіля «Кеа Ceed», який був вилучений 01.11.2020 під час огляду місця події та в подальшому визнаний речовим доказом, з якого вбачається наступне: у нижньому правому куті фіксується дата та час ДТП - 01.11.2025. Камера відео-реєстратора фіксує рух автомобіля «Кеа Ceed», дорогу по якій він рухається та оточуюче середовище, в тому числі погодні умови. З оглянутого відозапису можна дійти висновку, що швидкість автомобіля «Кеа Ceed», значно перевищувала максимально дозволену у населених пунктах - 50 км/год, що у подальшому підтвердилось висновком проведеної судової комплексної фото-технічної та інженерно-транспортної експертизи за спеціальність «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод». Також під час перегляду відеофайлу встановлено, як на 12 хв.38 сек. автомобіль ВАЗ 21099 під керуванням водія ОСОБА_4 виїхав з прилеглої території АЗС на проїзну частину вул. Тиражної та почав перетинати її під деяким кутом, рухаючись в бік розриву розділювального газону в попутному напрямку з автомобілем «КІА» під керуванням водія ОСОБА_6 , який здійснював рух у крайній лівій смузі вказаної проїзної частини. Також камера відео-реєстратора зафіксувала безпосередньо сам момент зіткнення, коли передня частина автомобіля ВАЗ 21099 вже перебувала в районі розділового газону, тобто коли відбувся початок виконання маневру повороту наліво відбулось зіткнення у ліву задню частину автомобіля ВАЗ.

З метою об`єктивності, повноти і всебічності досудового розслідування, правильного визначення пунктів порушення правил дорожнього руху учасниками ДТП, а також правильної кваліфікації кримінального порушення слідчим було призначено проведення судової комплексної фото-технічної та інженерно-транспортної експертизи за спеціальність «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод». Для експертного дослідження слідчим надано вихідні дані, які зафіксовані в протоколі та схемі огляду місця ДТП від 01.11.2020 з урахуванням відеозапису, на якому зафіксовано момент ДТП.

З урахуванням наданого відеозапису з відео реєстратора, час, який триває небезпека для руху водію автомобіля «КІА Ceed», під керуванням водія ОСОБА_6 у вигляді виїжджаючого з прилеглої території автомобіля ВАЗ 21099 знаходиться в інтервалі від 1,98 с до 2,02 с. Отже, в дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, водій автомобіля «КІА Ceed», ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.3, 12.4, 12.9 правил дорожнього руху. В дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, а водій автомобіля «ВАЗ 21099», ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 10.2, 10.3 Правил дорожнього руху.

Проте, водій автомобіля «КІА Ceed», ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ 21099 шляхом зупинки керованого ним транспортного засобу до місця зіткнення при умові руху з дозволеною швидкістю в населеному пункті. А технічна можливість водія автомобіля «ВАЗ 21099», ОСОБА_4 уникнути зіткнення з автомобілем «КІА Ceed» залежала від виконання вимог п.п. 10.2, 10.3 Правил дорожнього руху.

Таким чином, суд зазначає, що під аварійною обстановкою необхідно розуміти таку дорожньо-транспортну ситуацію, в якій водій не має технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути ДТП. Така ситуація може виникнути, коли водій мав змогу виявити перешкоду на відстані, яка перевищує зупинний шлях, але своєчасно не виконав заходів для запобіганню пригоді, або коли перешкода з`являється на відстані, що менша, ніж зупинний шлях.

Аварійна обстановка може створюватися тим учасником дорожнього руху, котрий своїми діями, що протирічать вимогам ПДР України та інших нормативних актів, позбавив себе чи іншого учасника руху можливості запобігти пригоді. Аварійна обстановка може виникнути також незалежно від дій учасників руху, наприклад, при раптовій несправності транспортного засобу.

В даному випадку, як встановлено судом та доведено дослідженими доказами, в дорожній обстановці водій ОСОБА_6 мав технічну можливість своїми діями уникнути ДТП шляхом зупинки керованого ним транспортного засобу до місця зіткнення при умові руху з дозволеною швидкістю в населеному пункті.

Аналізуючи досліджені по кримінальному провадженню вище приведені докази, суд розцінює не визнання вини обвинуваченим і в той же час клопотання про ухвалення виправдувального вироку у зв`язку з недоведенням в його діянні складу кримінального правопорушення, як бажання уникнути відповідальності за скоєне.

Твердження сторони захисту про те, що причиною ДТП є сукупність порушення правил дорожнього руху виключно водієм ОСОБА_4 , що і призвело до його травмування - є неспроможними, оскільки спростовуються дослідженими судом доказами, а відтак, з огляду на викладені обставини, ретельно, перевіривши доводи сторони захисту в цій частині, суд не знаходить підстав для визнання їх аргументованими.

Відповідно до положень ст. 3 Конституції України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищими соціальними цінностями.

Кримінальний кодекс України здійснює охоронну функцію щодо вказаних цінностей, зокрема, ч.1 ст. 286 КК України встановлює кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами, якщо воно заподіяло потерпілій особі середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_4 засвідчив суду, що точно всіх обставин не пам`ятає, однак добре пам`ятає у листопаді 2020 року, він здійснював виїзд з автозаправної станції «Shell», яка знаходиться по вул. Тиражній в м. Запоріжжя. Під час виїзду впевнився що відсутні автомобілі, які рухаються по вул. Тиражній зі сторони вул. Святославської, включив лівий покажчик повороту після чого почав рух в напрямку розділового газону, поступово перетинаючи смугу для розгону при виїзді, крайню праву і наближаючись до лівої смуги для виконання розвороту ліворуч, поступово зміщуючись. Швидкість руху була приблизно 20 км/год. Коли вже передня частина автомобіля перебувала в районі розділового газону побачив в дзеркало як їде на великій швидкості автомобіль, після чого відчув сильний удар в задню частину автомобіля. Від удару автомобіль розвернуло і зупинився на розділовому газоні. З машини йому допомагали витягнути люди які проїжджали.

Також, ОСОБА_4 зазначав, що оглядовість нічим не обмежувалась, погодні умови були ясні та без опадів. Після ДТП обвинувачений до нього не звертався, здоров`ям не цікавився, допомогу не надавав.

Цивільний позов підтримує в повному обсязі.

Представник потерпілого звернув увагу суду, що досліджений в суді висновок судової автотехнічної експертизи, свідчить про те, що саме у діях обвинуваченого встановлено причинно-наслідковий зв`язок із виникненням дорожньо - транспортної пригоди та її наслідками. Допущені обвинуваченим порушення вимог безпеки дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку із заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень.

Висновок судово-медичної експертизи підтверджує, що потерпілому були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що повністю відповідає обов`язковим ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Сторона захисту акцентував на тому, що дійсно, потерпілого було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Однак зазначена обставина жодним чином не спростовує винуватості обвинуваченого та не виключає наявності в його діях складу кримінального правопорушення.

Сама по собі наявність певних порушень з боку потерпілого не усуває кримінальної відповідальності іншої особи, якщо саме її дії також перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням суспільно небезпечних наслідків. Закон та усталена судова практика виходять із того, що у дорожньо-транспортних пригодах причинний зв`язок може бути встановлений одночасно у діях кількох учасників дорожнього руху.

У даному випадку експертним шляхом чітко встановлено, що порушення, допущені обвинуваченим, були однією з безпосередніх причин виникнення ДТП та отримання потерпілим тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, тому посилання сторони захисту на адміністративну відповідальність потерпілого не є підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Також, представник потерпілого доводив суду, що потерпілий ОСОБА_4 був вимушений проходити лікування, зазнав фізичного болю, психологічних переживань, зміни звичного способу життя та обмеження своїх можливостей. У зв`язку з цим вважає заявлені вимоги щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_8 , пояснила суду, на момент ДТП, точну дату не пам`ятає, у зв`язку зі значним спливом часу, працювала на автозаправній станції «Shell», яка знаходиться по вул. Тиражній у м. Запоріжжя. В момент ДТП сиділа на території заправки на вулиці. Пам`ятає як водій автомобіля ВАЗ 21099 після того як заправив свій автомобіль направився на виїзд. Виїжджаючи з території АЗС направився до розділового газону, ймовірно для виконання розвороту ліворуч. Виїжджав за правилами, як всі автомобілі. Після чого почула звук гальм і удар. Коли перевела погляд, зрозуміла, що сталась ДТП і побачила як автомобіль ВАЗ 21099 знаходить вже на розділовому газоні, а чорний автомобіль зупинився на проїзній частині. Чоловік з чорної машини вийшов і підбіг до пасажира жінки, яка була на передньому сидінні. До автомобіля ВАЗ почали підбігати інші люди. Одразу викликала швидку медичну допомогу. Погода була ясна, сонячна, опадів не було.

Приписами ст.91 КПК України установлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню (серед іншого), подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують чи пом`якшують покарання.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора, а в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства та закріплені в статті 129 Конституції України.

Національне законодавство України узгоджується з усталеною судовою практикою ЄСПЛ, що сформульована зокрема у п. 43 рішення від 14.02.2008 в справі "Кобець проти України" (з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини"), згідно яких "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом".

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом кримінального провадження, крім того, що інкримінований злочин вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

В ході судового розгляду, судом перевірено та надано оцінку доведеності вини ОСОБА_6 , що містися у матеріалах кримінального провадження.

Оцінюючи дані докази в їх сукупності, суд вважає, що вони узгоджуються між собою, є логічними послідовними, не суперечать обставинам викладеним в обвинувальному акті та у сукупності підтверджують вину ОСОБА_6 в інкримінованому правопорушенні.

Суд також враховує, що відповідно до вимог ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Відповідно до вимог п. 12.3 ПДР, де чітко прописані дії водія в умовах виникнення небезпеки для руху, тобто в умовах небезпеки гарантіям безпеки і можливості попередити ДТП, це гальмування. Таким чином, завчасно виявивши небезпеку для руху, обвинувачений повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Натомість, відповідно до показів самого обвинуваченого та письмових доказів, замість гальмування обвинувачений зіткнувся з транспортним засобом потерпілого.

Таким чином, суд цілком обґрунтовано дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_6 порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України і його дії за цією статтею кваліфіковані вірно.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_6 та доводи сторони захисту на те, що в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

У судовому засіданні були ретельно перевірені доводи захисника та обвинуваченого про відсутність в діях водія обвинуваченого порушень правил дорожнього руху та про його необґрунтоване обвинувачення органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення та визнані такими, що не відповідають дійсності, оскільки повністю спростовуються сукупністю зібраних під час досудового розслідування та досліджених під час судового розгляду цього кримінального провадження вищенаведених доказів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, у відповідності до вимог статті 65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, згідно статті 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України судом не встановлено.

Обставини, яка пом`якшують покарання обвинуваченого згідно статті 66 КК України відсутні.

Відповідно до вимог, визначених у статтях 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , судом враховується, особа винного, який раніше не судимий, вину не визнав, позитивно характеризується за місцем свого проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його поведінку до, під час та після вчиненого кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, керуючись принципами індивідуалізації покарання, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі з випробуванням з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк.

Потерпілим ОСОБА_9 подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., з ПАТ «Страхова Група «ТАС» виплату страхового відшкодування пов`язаного з лікуванням потерпілого в сумі 5724,20 грн. та шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та за моральну шкоду в сумі 67 810 гривень. Солідарно з відповідачів стягнути витрати на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_6 вищевказаний цивільний позов не визнає, просить залишити його без задоволення.

При вирішенні питання щодо обґрунтованості позовних вимог потерпілого про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ПАТ «Страхова Група «ТАС», суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми нього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону».

Згідно до п. 33.1.4 ст. 33 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», «У разі настання дорожньо - транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування регламентованої виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільної відповідальності.

Згідно п.35.1 ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів»: «Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування».

Згідно п. 36.2. ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання повідомлення відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати).

Отже, для отримання страхового відшкодування, потерпілій особі необхідно звернутися до страхової компанії у передбачений законом спосіб та надати усі необхідні документи для визначення розміру шкоди.

Як встановлено в ході судового розгляду, позивач ОСОБА_4 не подавав до ПAT «СГ «ТАС» (приватне) заяву про страхове відшкодування, а лише 24.02.2021р. подав повідомлення про страховий випадок. Таким чином, рішення про виплату страхового відшкодування не приймалося за відсутністю звернення із заявою про страхове відшкодування, тому вимога позивача до ПАТ «Страхова група «ТАС» є безпідставною.

Стосовно стягнення з ПAT «СГ «ТАС» 67 810,00 грн. шкоди у зв`язку з пошкодженням автомобіля, суд зазначає наступне.

Згідно п. 30.1., ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової від власників наземних транспортних засобів «Транспортний засіб вважається фізично знищений, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної і

Згідно звіту № 247 від 10,03.2021р. вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 71 717,03 грн., а ринкова вартість відновлюваного ремонту автомобіля «ВАЗ- 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату ДТП становить 65 760,00. Отже автомобіль є фізично знищеним.

Згідно п. 30.2., ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», «Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди».

Таким чином, страхове відшкодування розраховується наступним чином:

65760,00 (ринкова вартість до ДТП) - ринкова вартість після ДТП = Страхове відшкодування

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення 67 810,00 грн. матеріальної зв`язку з пошкодженням автомобіля необґрунтованою та не доведеною належними та допустимими доказами.

Також, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з ПAT «СГ «ТАС» 5 724,20 грн. на лікування.

Висновок суду ґрунтується наступним:

Згідно п. 24.1 ст. 24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікування, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснити мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Виходячи з вищенаведеного, усі витрати понесені потерпілими у зв`язку з лікуванням повинні бути обґрунтовані та документально підтверджені медичним закладом, а саме кожна витрата повинна підтверджуватися чеками, та згідно витягу з історії хвороби за період лікування в закладі, засвідченим належним чином медичним закладом, в якому повинно зазначатися про призначення даних лікарських препаратів потерпілому.

ОСОБА_4 не додано до позовної заяви та не надано суду документів з призначенням йому лікарських засобів, які мають бути підтвердженні відповідним закладом охорони здоров`я, що не дає можливості здійснити розрахунок страхового відшкодування у зв`язку з ушкодженням здоров`я позивача.

Щодо вимоги потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування завданої моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_6 суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ч. ч.1, 2ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичній болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Зокрема, судом враховано, що потерпілому ОСОБА_4 завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях з приводу ДТП, порушено його нормальний спосіб життя, у зв`язку з чим він змушений докладати зусиль для його налагодження та організації. Судом також враховано, що кримінальне провадження довгий час було зупинене через розшук обвинуваченого. ОСОБА_6 під час тривалого судового розгляду не висловив каяття у вчиненому, не просив вибачення, у добровільному порядку завдану шкоду не відшкодував.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд враховує характер та обсяг душевних та психічних страждань позивача, характер немайнових втрат, психологічної травми, обставини описані вище, при цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і оцінює моральну шкоду, спричинену позивачу протиправними діями відповідача ОСОБА_6 у 5 000 гривень.

У задоволенні іншої частини вимог потерпілого слід відмовити.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 5884,20 грн.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжні заходи не обирались, підстав для їх обрання судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.49, ч.5 ст.74 КК України, ст.ст.284, 288, 373, 374, 376 КПК України, ст. ст.23, 1167-1168 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 1 (один) рік, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Держави України - 2615,20 гривень процесуальних витрат, пов`язаних з проведенням експертизи №9-966 від 26.01.2021 року.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Держави України - 3269,00 гривень процесуальних витрат, пов`язаних з проведенням експертизи №9-989/25-145 від 16.01.2021 року.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) - 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не застосовувався.

Арешт накладений ухвалами слідчого судді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 02.11.2020 року на транспортні засоби: автомобіль марки «ВАЗ-21099» реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль марки «Кеа Ceed» д.н.з НОМЕР_1 - скасувати.

Речові докази: автомобіль «ВАЗ-21099» реєстраційний номер НОМЕР_3 - повернути власнику; автомобіль марки «Кеа Ceed» д.н.з НОМЕР_1 – повернути власнику; флеш носій інформації з відео реєстратора автомобіля «Кеа Ceed» д.н.з НОМЕР_1 – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

З текстом вироку суду можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Вирок суду складений та підписаний суддею у нарадчій кімнаті 02 червня 2026 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1