Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №308/5245/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5245/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання – Майор Ю.В.

за участі:

представника позивача – ОСОБА_1

представник відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_3 в особі уповноваженого представника ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 в особі уповноваженого представника ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 18.08.2023 року уклала шлюб зі ОСОБА_4 , який зареєстрований міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис N? 783, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .

У даному шлюбі у сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що з 11.03.2026 року ведення спільного господарства між сторонами та подружні стосунки припинено, кожен із них живе своїм життям, а тому шлюб існує лише формально. Спору про поділ майна немає.

Представник вказує, що причиною розірвання шлюбу між сторонами є різні характери, відсутнє взаєморозуміння і взаємодопомога, втрачено спільні інтереси.

Примирення та збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача. У зв`язку з чим позивач вважає, що шлюб носить формальний характер, оскільки жодних обов`язків у сторін, як подружжя не існує.

Позивач разом із неповнолітньою дитиною проживає спільно та дитина знаходиться повністю на її утриманні. Відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, в добровільному порядку матеріально не забезпечує дитину, не бере участі у її вихованні.

Окрім цього, позивач зазначає, що відповідач є працездатною, здоровою особою, працевлаштований. Окрім того, позивач вказує на те, що відповідач не бере належної участі в утриманні сина. Позивач самостійно оплачує всі необхідні витрати пов`язані із утриманням дитини.

Вказує, що відповідач працює неофіційно, має регулярний гарний дохід. Його стан здоров`я відмінний, матеріальне становище добре, інших дітей на утриманні він немає, непрацездатних батьків теж немає, а відтак позивач вважає, що розмір аліментів на сина має складати 20000,00 грн.

Оскільки в добровільному порядку відповідач не надає допомогу на утримання дитини, позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач зазначає, що потребує утримання від чоловіка - батька дитини, який є працездатним, може надавати їй утримання до досягнення сином віку трьох років.

З посиланням на приписи Сімейного кодексу України просить суд розірвати шлюб укладений 18.08.2023 року між Кіндратів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , який зареєстрований міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис N? 783; Стягнути із ОСОБА_4 ( НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 20000 гривень щомісячно до досягнення сином повноліття; Стягнути із ОСОБА_4 ( НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ) аліменти на її утримання аліменти в розмірі 10000 грн щомісяця частини його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення її дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років; Стягнути із відповідача витрати по сплаті судового збору.

13.05.2026 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив наступне.

Відповідач підтверджує, що спільне життя з позивачем у них не склалося, шлюбні відносини між ними фактично припинені, шлюб існує формально, примирення неможливе, збереження шлюбу суперечить його інтересам, а тому відповідач не заперечує проти задоволення позову в частині розірвання шлюбу, зареєстрованого міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №783.

З приводу вимоги про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 20000,00 грн. зазначає, що обґрунтування такої зводиться до оціночних суджень (припущень) позивачки про працевлаштування, достатній дохід, нормальний стан здоров`я, гарне матеріальне становище відповідача та перебування на його утримання інших осіб.

Вказує, що на противагу зазначеному, позивачкою та її представником не надано суду жодних належних, достовірних та достатніх доказів, які б кожен окремо, або у своїй сукупності дозволяли б дійти висновку про дійсність обставин (на які здійснюється посилання у позовній заяві), на основі яких позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 20000,00 грн.

В обґрунтування надмірності заявленої вище вимоги варто зазначити, що згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 476411621 від 08.05.2026, у відповідача відсутні право власності, інші речові права на будь-яке нерухоме майно, іпотеки чи обтяження.

Зазначає, що позивач хворіє на Бронхіальну астму персистуючого перебігу середньої важкості, що підтверджується випискою-епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №11741 та №14500 КНП «ЗОКЛ Ім. А.Новака» ЗОР від 22.07.2024, актами медичного обстеження від 18.07.2024 та виписками із медичної картки стаціонарного хворого 1747 від 03.04.2025 КНП «Обласний клінічний Фтизіопульмонологічний лікувально-діагностичний центр» Закарпатської обласної ради. Лікування вказаної хвороби є дороговартісним та потребує значних матеріальних затрат з боку Відповідача.

Зазначає, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу станом на 08.05.2026, відповідач, працюючи в ТОВ «Євро Дрінк» отримав за лютий 2026 року – 21 700,00 грн. (заробітної плати, а за березень 2026 року – 14 122,93 грн. заробітної плати. Згідно з довідкою від 11.05.2026 №ЧТ000000002, відповідач працює в ТОВ «Чіп Транс» з 03.04.2026, займає посаду комірник та отримав дохід за період з 03.04.2026 по 31.05.2026 в сумі 22 040,00 грн. Інших доходів у минулому році Відповідач не мав.

З огляду на зазначене представник відповідача вважає аліменти на утримання малолітнього сина відповідача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі – 3500,00 грн. такими, що нададуть можливість забезпечити інтереси дитини, не ставитимуть відповідача у скрутне матеріальне становище, відповідатимуть критерію щодо рівності батьків у понесенні витрат на утримання дитини, а також загальним засадам сімейних відносин справедливості, розумності та моральності.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років в розмірі 10000,00 грн. зазначає наступне.

Зазначає, що за змістом статті 84 Сімейного кодексу України, можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитини до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.

Отже, на підставі наведених вище обставин, враховуючи матеріальне становище відповідача, стан його здоров`я, яке потребує постійного контролю та коштовного лікування, відсутність у його власності будь-якого нерухомого майна та обмежений дохід, він не в змозі надавати передбачену статтею 84 Сімейного кодексу України допомогу Позивачу.

З посиланням на викладене представник позивача просить суд позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років задовільнити частково; Шлюб, укладений 18 серпня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрований міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №783 – розірвати; Стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 3500,00 гривень, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття; В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Позиція сторін:

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Зазначив, що відповідач має таке матеріальне становище, що може сплачувати аліменти у визначених сумах. Просив суд задовільнити позовну заяву у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Не заперечив проти задоволення позовних вимог в частині розірвання шлюбу. Зазначив, що відповідач згідний сплачувати аліменти на утримання дитини, проте не погодився із заявленим розміром, оскільки отримує невелику заробітню плату. Просив суд врахувати довідку про доходи відповідача. Зазначив,що він готовий сплачувати аліменти на утримання дитини, однак в меншому розмірі в сумі 3500,00 грн. Позовні вимоги в частині стягнення коштів на утримання дружини не визнав, оскільки відповідач не може надавати їй утримання у зв`язку з своїм матеріальним станом.

Заяви, клопотання.

13.05.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

07.04.2026 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Заслухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Фактичні обставини.

Як встановлено судом, сторони уклали шлюб 18.08.2023 року зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що було зроблено актовий запис № 783, що стверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_4 від 18.08.2023 року, яке приєднано до матеріалів справи.

У сторін народилася спільна дитина: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 26.03.2024 року, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Судом встановлено, що згідно витягу з реєстру територіальної громади №2023/004414269 від 13.06.2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що згідно витягу з реєстру територіальної громади №2023/005329382 від 03.04.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи №274 від 16.06.2020 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого 1747, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 має повний діагноз: Основний J45.8 Змішана астма, перситуючий перебіг середньої важкості, частково контрольована, загострення. Супутнє J41.0 Простий хронічний бронхіт , ст. загострення. Ускладнення J43.9 Емфізема (легені) (легенева). Ускладнення J96.99 Респіраторна недостатність, тип не уточнений ЛН ІІ. Перебування у стаціонарі з 03.04.2025 по 10.04.2025 року.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №476411621 від 08.05.2026 року, вбачається, що за ОСОБА_4 не значиться зареєстрованого на праві власності майна.

Судом встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 08.05.2026 року, вбачається, що з жовтня 2025 року по березень 2026 року ОСОБА_4 отримав дохід у розмірі 36 658,74 грн.

Судом встановлено, що згідно довідки №ЧТ000000002 від 11.05.2026 року виданої ТОВ «ЧІП ТРАНС» вбачається, що ОСОБА_4 працює в ТОВ «ЧІП ТРАНС» з 03.04.2026 року. На даний момент займає посаду комірника. Дохід за період з 03.04.2026 по 31.05.2026 року склав 22040,00 грн.

Нормативно-правове регулювання.

Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України.

Майновий спір між сторонами відсутній.

Шлюбні відносини між подружжям, як стверджує позивач припинені з 11.03.2026 року.

Суд враховує, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

У відповідності зі ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно положення ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру та бажання зберегти шлюб з відповідачем.

З урахуванням викладеного, оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін, суд вважає, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім`ї неможливо, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, як це передбачено ст.112 Сімейного Кодексу України, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 носить формальний характер.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що дана сім`я розпалась остаточно, примирення між подружжям є неможливим, є всі підстави для задоволення позову в частині розірвання шлюбу.

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Згідно ст. 56 ч. 3 СК України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, а ч. 4 цієї ж статті передбачає, що примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.

Підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині судом не встановлено.

Щодо позовних вимог у частині стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку .

Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Відповідно до ст.80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Згідно статті 84 СК України Дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Вищезазначене кореспондується з висновками Верховного Суду викладених у постанові від 19.01.2018 року по справі № 541/1208/16-ц.

Мінімальний розмір аліментів на дружину чинним сімейним законодавством не передбачено.

Судом не встановлено, обставин, які б свідчили про неможливість відповідача надавати дружині утримання до досягнення дитиною трирічного віку.

У Сімейному кодексі України не встановлено мінімального та максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, відсутність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивачем не надано суду будь-яких доказів розміру заробітку (доходу) відповідача або такого його майнового стану, які дозволяли б йому сплачувати аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку саме у розмірі 10000,00 щомісячно.

Суд вважає за доцільне частково задовольнити вимоги позивача в частині стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку, а саме: стягнути з відповідача аліменти на утримання позивача у розмірі 1500,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву додано довідку про доходи, які свідчать про його матеріальний стан.

З урахуванням вищевказаного, даних, які могли вказувати на неможливість або істотність обмеження надавати відповідачем матеріальну підтримку позивачу судом не встановлено.

Судом також враховується, що у позовній заяві не обґрунтовано необхідність стягнення із відповідача на користь позивача аліментів на утримання останньої у розмірі 10000,00 грн.

Суд вважає, що сума аліментів у розмірі 1500,00 грн. буде достатньою для того, щоб ОСОБА_3 у результаті їх сплати перестала бути такою, що потребує матеріальної допомоги.

Зазначений розмір аліментів, на думку суду, є достатнім для забезпечення належних умов для життя, що буде об`єктивним, необхідним, достатнім та справедливим розміром стягнення аліментів.

При таких обставинах суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років в розмірі 1500,00 грн. до досягнення дитиною трирічного віку.

Аліменти підлягають стягненню з моменту подання позову (ч.1 ст.79 СК України).

Обґрунтованими є і вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів на її користь на утримання неповнолітньої дитини.

Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України, зокрема згідно до вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Так, відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Ненадання матеріальної допомоги на утримання дитини є порушенням обов`язку батьків піклуватися про своїх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов`язаний сплачувати щомісячно, з метою матеріального утримання дитини.

Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленністю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 158/1638/18.

Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька, матері і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 1 статті 182 СК України зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 статті 182 СК України зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно ч.1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2026 рік» затверджено на 2026 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня 2026 року - 2817 гривні.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).

При визначенні способу стягнення аліментів суд погоджується з обраним позивачем способом стягнення аліментів та вважає, що він повинен бути визначений у твердій грошовій сумі.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. ст. 182, 183 СК України, надані сторонами докази в підтвердження своїх позовних вимог та заперечень проти позовних вимог, враховує матеріальний стан позивача, відповідача, стан здоров`я, потреби дитини, та працездатний вік відповідача, розмір одержаних доходів , відсутність у відповідача нерухомого майна, відповідач є фізично здоровою особою , що здатний забезпечувати належний рівень утримання як себе, та і неповнолітньої дитини, враховує встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, а також покладення обов`язку утримання дітей на обох батьків.

Факт відсутності у батька можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

При цьому, суд вважає необґрунтованою, заявлену позивачем, вимогу про стягнення з відповідача аліментів на дитину у розмірі 20 000,00 грн. щомісячно, оскільки позивачем не представлено суду доказів, що саме такі витрати необхідні для належного утримання дитини, а також не доведено належними та допустимими доказами можливість відповідача сплачувати аліменти у такому розмірі.

Позивачем по справі не було надано належних та допустимих доказів того, що відповідач має змогу сплачувати аліменти у розмірі 20 000,00грн. щомісячно, не надала й доказів на підтвердження наявності у відповідача більших доходів, і не довела спроможності відповідача сплачувати аліменти на дитину у визначеній нею сумі.

Отже, визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню, суд, враховує матеріальний стан відповідача;розмір одержаних доходів , відсутність у відповідача на утриманні інших дітей; відсутність в матеріалах справи належних доказів щодо зареєстрованого за відповідачем права власності на нерухомість, грошові кошти, корпоративні права, об`єкти інтелектуальної власності, автомобілі, інше.

Крім того, визначаючи такий розмір аліментів, суд також враховує, що законодавець покладає обов`язок з утримання дітей на обох батьків.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері , так і батька.

Однак позивач не надала доказів на підтвердження наявності у відповідача більших доходів, і не довела спроможності відповідача сплачувати аліменти на дитину у визначеною нею сумі у розмірі 20 000,00 грн. Посилання позивача на те, що саме така сума може надати їй можливість на належному рівні утримувати дитину, враховуючи вартість життя, не є підставою для стягнення аліментів у вказаній нею сумі. Тому підстав для стягнення з відповідача аліментів у розмірі, зазначеному позивачкою, суд не вбачає.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач в порядку ст.188 Сімейного Кодексу України від обов`язку утримувати дитину не звільнений, угоди про добровільну сплату аліментів згідно ст. 189 Сімейного кодексу України між сторонами на даний час не укладено.

Будь яких обставин, що перешкоджали б відповідачу сплачувати аліменти на утримання дитини в судовому засіданні не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини -права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Оскільки дитина сторін проживає разом з матір`ю, а ОСОБА_4 є її батьком та на нього покладено однаковий з Кіндратів Каріною- ОСОБА_7 обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто, а відтак наявні правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, які присудити у твердій грошовій сумі за вибором матері дитини, разом з якою проживає дитина.

З урахуванням викладеного, зважаючи на приписи чинного законодавства, часткове визнання позовних вимог відповідачем ОСОБА_4 , беручи до уваги те, що відповідач офіційно працевлаштований, оцінюючи його майновий стан та дохід, що підтверджується наданими ним судом доказами, суд приходить до висновку, що для задоволення всіх потреб дитини: калорійного харчування та забезпеченням одягу відповідно до його віку, з урахуванням принципу співмірності, достатніх потреб дитини, дійсної участі батька у її утриманні, а також покладення обов`язку утримання дітей на обох батьків, слід визначити розмір аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що не є заздалегідь непомірним для сплати відповідачем та буде в достатній мірі відповідати заявленим позивачем потребам утримання дитини, з огляду на законодавчо визначений розмір прожиткового мінімуму на дитину, починаючи із дня подачі позову до суду 06.04.2026 року і до досягнення дитиною повноліття, що відповідає приписам ч.1 ст. 184 СК України, таким чином задовольняючи позовні вимоги частково.

Стягнення з відповідача на користь позивача аліменти в сумі 20 000,00 грн. на переконання суду поставить відповідача в скрутне матеріальне становище.

Крім того, суд роз`яснює, що у разі зміни матеріального чи сімейного стану платника аліментів одержувач аліментів, рівно як і платник аліментів вправі в порядку ст. 192 СК України звернутися до суду з позовом відповідно про збільшення чи зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дитини підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Оскільки з позовом позивач звернулася 06.04.2026 року, аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з цієї дати.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Підстав для відмови у задоволенні позовних вимог судом не встановлено.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог тому суд вважає, що оскільки позивач за подання позову про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, відповідно до Закону України "Про судовий збір", з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень .

Окрім того, відповідно ст. 141 ЦПК України суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений нею судовий збір у розмірі 1331,20 грн. за позовні вимоги про розірвання шлюбу.

Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 272 – 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 84, 105, 110,112, 182-184 Сімейного Кодексу України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 в особі уповноваженого представника ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років – задовольнити частково.

Шлюб укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрований 18.08.2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що було зроблено актовий запис № 783 ? розірвати.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (мешканка: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання дружини з якою проживає дитина, у розмірі 1500,00 грн., щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, а саме: з 06 квітня 2026 року, до дня досягнення сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (мешканка: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000,00 грн., щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня подачі позову до суду 06 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду в межах стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь держави суму судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (мешканка: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (мешканка: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Дата оголошення повного тексту рішення суду – 01.06.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Бенца К.К.