Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №629/3063/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження №629/3063/26

Номер провадження 1-кп/629/242/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Лозова Харківської області кримінальне провадження (№ 42025222120000058) за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка, Лозівського району, Харківської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , з середньою технічною освітою, фізичної особи-підприємця, особи з інвалідністю ІІІ групи, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 2009 та 2014 років народження, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 ,

- обвинуваченого – ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з статтею 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт» магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об`єктами і спорудами, зв`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів.

Стаття 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт» зазначає, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об`єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.

Положення статті 112 Земельного кодексу України визначають, що охоронні зони створюються: б) уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» до охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів відноситься територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

Згідно з частиною 7 статті 11 Закону України «Про правовий режим земель охоронних об`єктів магістральних трубопроводів», для забезпечення безпечної експлуатації об`єктів магістральних аміакопроводів встановлюються охоронні зони вздовж магістральних аміакопроводів з обох боків від їх осі залежно від умовного діаметра.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів», охоронні зони об`єктів магістральних трубопроводів зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічному обґрунтуванні використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, рекреаційного, історико-культурного, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), іншій визначеній законом документації із землеустрою. Охоронні зони об`єктів магістральних трубопроводів зазначаються в документації із землеустрою з моменту надання земельної ділянки для будівництва об`єкта магістрального трубопроводу. Власники або користувачі земельної ділянки, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства магістральних трубопроводів вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів.

Статтею 8 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» закріплено обмеження прав на земельні ділянки в межах охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів. На використання власником або користувачем земельної ділянки чи її частини в межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів встановлюються обмеження в обсязі, передбаченому цим Законом. Обмеження на використання земельних ділянок у межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів встановлюються і діють з дня введення відповідного об`єкта магістрального трубопроводу в експлуатацію. Перехід права власності чи користування земельною ділянкою не є підставою для припинення дії обмежень на використання земельної ділянки в межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів.

Відповідно до п. 12 Постанови Кабінету міністрів України № 1747 від 16 листопада 2002 року «Про затвердження правил охорони магістральних трубопроводів», будівельні, ремонтні, земляні, геологорозвідувальні, бурові, підривні гірничі, землечерпальні та поглиблювальні роботи на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, у місцях, де магістральні трубопроводи проходять через ріки, водойми та болота, торфорозробка та організація кар`єрів для добування корисних копалин проводяться лише за письмовою згодою підприємств магістрального трубопровідного транспорту та відповідних органів державного нагляду і контролю.

Згідно з статтею 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт» від 15.05.1996 р. до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, a використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об`єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.

Так, відповідно до п. 11 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 16.11.2002 р. № 1747, обмеження господарської та іншої діяльності в охоронних зонах застосовуються відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» (далі - Закон).

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону власники та користувачі земельних ділянок при здійсненні ними господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів зобов`язані дотримуватися особливого режиму господарської діяльності та обмежень, які поділяються на загальні обмеження, що діють в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів незалежно від внутрішніх зон безпеки, та особливі обмеження, що встановлюються в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів залежно від категорії зони безпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону, будівельні, ремонтні, земляні, геологорозвідувальні, бурові, вибухові, гірничі та днопоглиблювальні роботи на земельних ділянках, розташованих в охоронних зонах, у місцях, де магістральні трубопроводи проходять через водні об`єкти, болота, торфорозробки та місця видобутку корисних копалин, а також всі інші роботи, пов`язані з розробкою ґрунту на глибину більше 30 сантиметрів на таких земельних ділянках, проводяться лише на підставі письмового погодження з підприємствами магістральних трубопроводів.

Згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України № 562 від 07.11.2005 р. Про затвердження стандарту Міністерства палива та енергетики України «Правила безпечного виконання робіт в охоронних зонах магістральних та міжпромислових трубопроводів», пунктом 6.1.11 передбачено, що під час виконання сільськогосподарських робіт в охоронних зонах магістральних або міжпромислових трубопроводів із застосуванням машин і механізмів не дозволяється обробіток ґрунту на глибині понад 0,45 м.

Встановлено, що на території Лозівського району Харківської області протяжністю 62,9 км проходить магістральний аміакопровод Тольяті - Одеса. Трубопровід прокладено підземно на глибині не менш 1,4 м (до верху труби), у тому числі під земельною ділянкою з кадастровим номером: 6323983000:01:000:0477.

Так, ОСОБА_3 , в травні 2025 року, точної дати та часу в ході судового розгляду встановити не виявилося можливим, маючи умисел на зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно для себе розуміючи, що ним не отримано відповідного рішення уповноваженого органу та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки в охоронній зоні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, в порушення вищевказаних норм діючого законодавства, самовільно зайняв земельну ділянку з кадастровим номером: 6323983000:01:000:0477, площею 2,5 га, розташованої в охоронній зоні магістрального аміакопроводу Тольяті - Одеса, за межами населених пунктів Лозівської міської територіальної громади Харківської області, яка перебуває в комунальній власності Лозівської міської ради Харківської області, здійснивши на вказаній земельній ділянці посів сільськогосподарської культури - соняшнику, що потребує певного обробітку землі (оранка, дискування, чизельний обробіток, культивація тощо), внаслідок чого заподіяв майнову шкоду Лозівській міській територіальній громаді Харківської області на суму 25955,50 грн.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні винним себе визнав у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та пояснив, що в зазначені в обвинувальному акті, місці, дні вчинив дане кримінальне правопорушення, всі викладені в обвинувальному акті обставини відповідають дійсності. Вказав, що дійсно самовільно зайняв земельну ділянку в охоронній зоні, де здійснював покоси сіна, та в подальшому посів пшениці та соняшнику. Розуміє наслідки ч. 3 ст. 349 КПК України та наполягає на її застосуванні, щиро розкаявся у вчиненому, матеріальну шкоду ним відшкодовано в повному обсязі.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчинені кримінального правопорушення, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 доказана, його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_3 скоїв нетяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він громадянин України, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, працює ФОП, є особою з інвалідністю ІІІ групи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2009 та 2014 років народження.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, наявність на утриманні неповнолітніх дітей.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, суд не убачає.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не зменшують суспільну небезпеку кримінального правопорушення до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує положення ст. 69-1 КК України.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який визнав свою винуватість у вчинені ним кримінального правопорушення, щиро розкаявся, обставин, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, обставин скоєння кримінального правопорушення та відношення до скоєного, добровільне відшкодування обвинуваченим завданого збитку, думки представника потерпілого, викладену у заяві про розгляд справи без їх участі, в якій просить справу вирішити на розсуд суду, суд призначає покарання ОСОБА_3 в межах санкції обвинувачення із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Судові витрати та речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на ОДИН рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на ОДИН рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1