Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №953/5083/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/5083/25

н/п 2/953/697/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Демченко С.В.,

за участю:

відповідачки – ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання – Тюльпа Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа – Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та внесення змін до актового запису,

УСТАНОВИВ:

27 травня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа – Відділ реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, в якій просить:

- визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати відділ реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського управління юстиції внести зміни до актового запису № 2957 від 30 червня 2010 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- виключити відомості з актового запису № 2957 від 30 червня 2010 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в графі «батько» виключити запис « ОСОБА_3 , громадянин України» та внести запис « ОСОБА_2 , громадянин Вірменії»;

- змінити прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », по батькові « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

В обґрунтування позовних вимог вказав, що у вересні 2009 року він перебував у близьких стосунках з ОСОБА_1 , у якої ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син. Оскільки на той час ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , тому запис про батька дитини внесений відповідно до положень ст. 126 СК України. З 2018 року позивач проживає однією сім`єю з ОСОБА_1 та її сином. У 2024 році позивачу стало відомо від ОСОБА_1 про те, що він є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилаючись на викладене, просив визнати його батьком неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа – Відділ реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції про визнання батьківства та внесення змін до актового запису.

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року скасовано ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2025 року, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 листопада 2025 року вищевказану цивільну справу 17 листопада 2025 року передано в провадження суді Київського районного суду м. Харкова Демченко С.В.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2025 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії ухвали. У встановлений законом строк 04 грудня 2025 року позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2026 року за наслідками підготовчого судового засідання справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначила, що коли у неї народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона проживала разом з ОСОБА_3 , який, будучи обізнаним про те, що він не є рідним батьком ОСОБА_4 , погодився бути записаним у свідоцтві про народження дитини його батьком. Повідомила, що через деякий час після народження дитини вони з ОСОБА_3 розійшлись та стали жити окремо. Потім їй стало відомо, що ОСОБА_3 виїхав з України та до цього часу їй невідомо його місце перебування. Зазначила, що після того як вони фактично припинили жити однією сім`єю, їхнє спілкування припинилося. ОСОБА_3 з її сином також не підтримує жодних зав`язків впродовж тривало часу. Повідомила, що наразі вони проживають однією сім`єю разом з ОСОБА_2 та їхнім спільним сином - ОСОБА_4 . Між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 склалися доброзичливі, довірливі та близькі взаємини, як між батьком і сином. ОСОБА_4 знає про те, що його біологічним батьком є ОСОБА_2 .

Позивач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив проводити судове засідання за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сіренко Н. у судове засідання не з`явилася, на адресу суду надала заяву про розгляд справи без участі представника Відділу.

Суд, вислухавши доводи відповідачки, дослідивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила сина – ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 30 червня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 2957, батьками зазначено: мати – ОСОБА_1 та батько – ОСОБА_3 .

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження відповідно до ст. 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00003923845 від 30 червня 2010 року слідує, що відомості про батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесені відповідно до положень ст. 126 СК України.

З долученого відповідачкою до матеріалів справи акту, виконаного 22 вересня 2024 року ТОВ Центру молекулярної генетики та офіційного його перекладу з російської та англійської мови на українську, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Литвинюк Л.В. вбачається, що ОСОБА_9 є біологічним батьком ОСОБА_4 . Ймовірність біологічного батьківства складає 99,998%.

Відповідно до медико-генетичного консультування, виконаного Центром медичної генетики та первинної охорони здоров`я, та офіційного його перекладу з російської та англійської мови на українську, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Литвинюк Л.В., ОСОБА_9 звернувся до Центру медичної Генетики та первинної охорони Здоров`я для медико-генетичного консультування з метою встановлення батьківства по відношенню до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Генотипування проведено методом ПЛР для прямої ампліфікації 16-ти локусів ДНК людини в Центрі молекулярної генетики, акт від 22 вересня 2024 року. Висновок: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьком по відношенню до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З долученої до матеріалів справи довідки, виданої Центром медичної генетики та первинної охорони здоров`я та офіційним її перекладом з російської та англійської мови на українську, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Литвинюк Л.В., вбачається, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з актом Центру молекулярної генетики від 22 вересня 2024 року.

За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 12 ЦПК України зазначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 51 Конституції України, ч. 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 125 СК України передбачено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Статтею 8 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно зі ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Згідно зі ст. 129 СК зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Суд встановив, що позивач звернувся до суду з дотримання встановлених законодавством строків.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У постановах Верховного Суду від 20 вересня 2024 року в справі № 183/2690/21, від 16 травня 2018 року в справі № 591/6441/14-ц викладено висновки про те, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмета доказування а такій категорії справ. Доказами а такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2022 року у справі № 363/3458/18, «передумовою звернення до суду в таких справах є наявність кровного споріднення між особою, яка вважає себе батьком і дитиною. Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт батьківства».

Суд встановив, що позивач та неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наразі мешкають у Республіці Вірменія, що також підтвердила у судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 , у зв`язку з чим не мають можливості прибути до України для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_2 надав акт про встановлення батьківства за допомогою ДНК, виконаний 22 вересня 2024 року ТОВ Центр молекулярної генетики з перекладом з російської/англійської мови на українську із нотаріальним посвідченням справжності підпису перекладача, з якого вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи відомості, що містяться в акті про встановлення батьківства за допомогою ДНК, виконаного 22 вересня 2024 року ТОВ Центром молекулярної генетики з перекладом з російської/англійської мови на українську із нотаріальним посвідченням справжності підпису перекладач,а та визнання відповідачкою ОСОБА_1 батьківства ОСОБА_2 щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , а також те, що встановлення батьківства відповідача сприятиме інтересам дитини, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача щодо його батьківства щодо неповнолітнього ОСОБА_4 або свідчили про незгоду відповідача ОСОБА_3 з позовними вимогами, матеріали справи не містять.

Відповідачка ОСОБА_1 , яка є матір`ю дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проти задоволення позовних вимог не заперечувала, факт батьківства позивача визнала та не висловила сумнівів щодо результатів проведеного дослідження.

За таких обставин, вимога про визнання батьківства підлягає задоволенню.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року за № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року за № 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до п.2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Положеннями ст. 134 СК України передбачено, що на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши докази та з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду і розглядом цивільної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа – Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та внесення змін до актового запису - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_4 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Внести зміни до актового запису 2957 від 30 червня 2010 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, вказавши батьком дитини - громадянина Вірменії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виключивши відомості про особу як батька – « ОСОБА_3 , громадянина України», у відомостях про дитину змінити у графі «прізвище» з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », у графі «по батькові» з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ОСОБА_3 , останнє відоме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 ;

Відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;

Третя особа - Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ: 23320813, місцезнаходження: 61057, м. Харків, пров. Л. Гурченко, буд. 3Е.

Повний текст рішення складений 01 червня 2026 року.

Суддя С.В. Демченко