Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №638/22661/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/22661/25

Провадження № 2/638/2408/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25 травня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Агапова Р.О.,

секретаря Суслової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтований тим, що 03.11.2020 між ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було

зареєстровано шлюб, про що Ізюмський міськрайонний відділ державної реєстрації

актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Харків) видав свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 . Після державної реєстрації

шлюбу ОСОБА_5 змінила своє прізвище " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 ".

Від спільного подружнього життя у

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дитина ОСОБА_8 .

Спільне подружнє життя відповідачів не склалося, в результаті чого

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. Заочним

рішенням від 18.04.2023 по справі №185/821/23 Павлоградського міськрайонного суду

Дніпропетровської області позовну заяву про розірвання шлюбу

задоволено у повному обсязі, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розірвано, залишено за позивачем її шлюбне прізвище – ОСОБА_7 . рішення

набрало законної сили 19.05.2023.

З моменту народження дитини - ОСОБА_8 відповідачі

проживали разом з бабусею дитини (матір`ю відповідачки 1) –

ОСОБА_1 (позивач по справі), яка одразу взяла на себе більшу частину

обов`язків по догляду та піклуванню за дитиною.

Після розірвання шлюбу батько дитини – ОСОБА_3 проживає окремо. З того

часу відповідач взагалі не займається вихованням своєї малолітньої дитини, не

цікавиться її життям, не піклується про неї, не приймає участі у фізичному та

духовному розвитку дитини, не переймається питанням харчування, лікування

дитини, забезпечення її одягом по сезону, тобто ухиляється від виконання свого

батьківського обов`язку.

Голова квартального комітету кварталу № 9 ОСОБА_9 12.07.2024 видала

Характеристика ОСОБА_3 , у якій зазначено, що він з дня народження

доньки – ОСОБА_8 не приділяв належного догляду за

дитиною, яка знаходиться весь цей час на утриманні у бабусі

ОСОБА_1 .

05.10.2023 Дзержинським районним судом м. Харкова у

справі № 638/13543/23 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 28.09.2023 та до досягнення дитиною повноліття.

Однак, всупереч вимоги зазначеного судового наказу, відповідач ОСОБА_3 не сплачував аліменти на утримання своєї малолітньої дитини.

З липня 2023 року мати дитини – ОСОБА_2 фактично не проживає на

постійній основі зі своєю дитиною – ОСОБА_10 та матір`ю – ОСОБА_1 ,

часто та систематично зникає з місця проживання на довготривалий час, вживає

алкогольні напої, проводить час в компаніях, періодично з`являється вдома з

проханнями/вимогами дати їй грошей, дитиною не займається, не піклується про неї,

не проявляє заінтересованості до її життя, не переймається фізичним та психічним

здоров`ям дитини, не займається розвитком дитини, її навчанням, соціалізацією, не

спілкується з дитиною в обсязі, необхідному дитині в 3-річному віці, не забезпечує

необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини – тобто умисно

ухиляється від своїх батьківських обов`язків.

У характеристиці, виданій Головою квартального комітету кварталу №9

Зубковою С.В. 12.07.2024, зазначено, що ОСОБА_2 з дня

народження доньки – ОСОБА_8 , не приділяє належного

догляду за дитиною, часто не буває вдома, дитина знаходиться весь цей час у бабусі

на утриманні.

09.07.2024 КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Ізюм" було

видано довідку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що дівчинка

потребує логопедичної корекції мовлення, обстеження у ендокринолога дитячого.

Однак, батьки не вживають жодних дій, щоб виконати

рекомендації лікаря, не мають бажання займатися питаннями логопедичної корекції

мовлення своєї малолітньої дитини, проводити обстеження доньки у ендокринолога,

необхідне подальше обстеження або лікування.

Отже, з липня 2023 року всіма обов`язками по догляду за дитиною, піклуванню про

неї, вихованню, розвитку, забезпеченню дитини належним харчуванням, одягом,

належними умовами для проживання іграшками переймається та займається бабуся

дівчинки – ОСОБА_1 .

15.07.2024 комісією у складі головного спеціаліста Служби у справах дітей, старшим

інспектором ювенальної поліції Ізюмського РУП ГУНП, фахівцем з соц. роботи І

категорії ІМЦСС (Ізюмського міського центру соціальних служб) на підставі заяви

ОСОБА_1 було проведено обстеження умов проживання за адресою:

АДРЕСА_1 , про що складено відповідний Акт обстеження умов

проживання. Членами комісії встановлено, що житло розміщене на 1 поверсі 1-

поверхового будинку, складається з 3-х кімнат; приватний будинок з газовим

опаленням з усіма комунальними зручностями; умови проживання задовільні, в

будинку чисто, прибрано, навички ведення домогосподарства на належному рівні,

санітарно-гігієнічні умови задовільні; для дитини створені умови для розвитку та

виховання, дитина забезпечена їжею, одягом за сезоном, необхідними ліками, іграшками.

Також комісією встановлено, що за цією адресою постійно проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (бабуся) та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (онука). Стосунки між ними рівні, спокійні. Дитина постійно мешкає з бабусею, вихованням та розвитком займається бабуся, мати умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, виконує їх неналежним чином .

У характеристиці від 12.07.2024, виданій Головою кварталу №9 Зубковою С.В., зазначено, що ОСОБА_1 за час проживання за адресою: АДРЕСА_1 характеризується як добра, ввічлива, турботлива. З дня народження онуки – ОСОБА_8 , дитина знаходиться на утриманні ОСОБА_1 .

Все вищезазначене вказує на те, що батьки не займаються дитиною, не піклуються про її фізичний і духовний розвиток; не займаються такими простими, але необхідними для трирічної дитини речами як навчання розмовляти, самостійно їсти, ходити на горщик, одягатись, умиватись, гратись, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення та розвитку, розуміння того, що їй може нашкодити, що є поганим; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для забезпечення її хорошими умовами для життя, зростання та розвитку.

Таким чином, на думку позивача, поведінка відповідачів свідчить про те, що вони самоусунулися від виховання своєї дитини, не здійснюють будь-яких можливих та необхідних дій щодо участі в житті дитини та її утримання. Маючи можливості виконувати передбачені сімейним законодавством батьківські обов`язки, відповідачі свідомо залишили дитину без піклування та уваги зі свого боку, чим ухиляються від виконання своїх обов`язків стосовно дитини.

Всі батьківські обов`язки по догляду за дитиною, піклуванню про неї, вихованню, забезпеченню її необхідним та достатнім для зростання та розвитку дитини повністю виконує бабуся дівчинки – ОСОБА_1 . Дитина знаходиться на повному утриманні бабусі.

Позивач також вказала, що є найкращим кандидатом в опікуни над малолітньою дитиною – ОСОБА_10 .

Крім того, позивачка в повній мірі займається вихованням, розвитком, лікуванням та утриманням малолітньої дитини – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 відчуває себе психологічно готовою до опікунства над малолітньою дитиною, впевнена, що зможе надати дитині належне виховання, духовний, моральний та повноцінний фізичний розвиток та освіту, підготувати її до самостійного життя.

Вважає, що поведінка відповідачів свідчить про те, що вони самоусунулися від виховання своєї дитини, не здійснюють будь-яких можливих та необхідних дій щодо участі в житті дитини та її утримання. Маючи можливості виконувати передбачені сімейним законодавством батьківські обов`язки, свідомо залишили дитину без батьківського піклування та уваги зі свого боку, чим ухиляються від виконання своїх обов`язків стосовно дитини. Їх бездіяльність свідчить, що малолітня донька їм не потрібна, вони байдужі до своєї дитини, до її долі, розвитку, здоров`я та життя в цілому.

За переконанням позивача, всі зазначені у позові обставини у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України є підставами для позбавлення відповідачів – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав з прийняттям відповідного рішення про стягнення з них аліментів на утримання дитини.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2025 року відкрито провадження у справі у загальному порядку та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2025 року витребувано з Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ізюмської міської ради висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) відносно їх малолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

12 січня 2026 року вищевказаний висновок надійшов до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2026 року було задоволене клопотання представника позивача про повернення до стадії підготовчого провадження.

04 травня 2026 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, де останній просить:

-позбавити відповідачів батьківських прав відносно їх малолітньої доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-встановити опіку над малолітньою особою - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та призначати їй опікуна в особі позивачки – ОСОБА_1 ;

-Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 аліменти на утримання їх малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 2 817 грн. на місяць по 1408,5 грн. на місяць з кожного відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року було закрите підготовче провадження закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року позов був залишений без руху в порядку ч. 11 ст. 187 ЦПК України.

15 травня 2026 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року був продовжений розгляд справи.

У судовому засіданні представник позивача позовну заяву, з урахуванням уточнених позовних вимог, підтримав та просив задовольнити. Також просив стягнути з відповідачів судові витрати, а саме судовий збір. Витрати на правову допомогу просив не стягувати.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не вказали.

Представник третьої особи до суду не з`явилася, повідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03 листопада 2020 року зареєстрували шлюб в Ізюмському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 142. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище чоловіка – ОСОБА_7 .

Заочним рішенням від 18.04.2023 по справі №185/821/23 Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області було розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був розірваний. Після розірвання шлюбу за позивачем залишено шлюбне прізвище – ОСОБА_7 . Рішення набрало законної сили 19.05.2023.

05 жовтня 2023 року Дзержинським районним судом міста Харкова видано судовий наказ по справі № 638/13543/23 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 28.09.2023 та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з характеристикою від 12.07.2024, наданою Головою квартального комітету кварталу № 9 ОСОБА_9 , ОСОБА_3 за час проживання за адресою: АДРЕСА_1 , проявив себе спокійним та розсудливим мешканцем кварталу. Має доньку, ОСОБА_8 . З дня народження дитини не приділяє належного догляду за нею, ОСОБА_8 знаходиться на утриманні бабусі ОСОБА_1 .

Відповідно до характеристики від 12.07.2024, наданої Головою квартального комітету кварталу № 9 ОСОБА_9 , ОСОБА_2 має доньку, ОСОБА_8 . З дня народження дитини не приділяє належного догляду за нею, ОСОБА_8 знаходиться на утриманні бабусі ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Ізюм" від 09.07.2024, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , потребує логопедичної корекції мовлення, обстеження у ендокринолога дитячого.

Згідно з характеристикою від 12.07.2024, наданою Головою квартального комітету кварталу № 9 ОСОБА_9 , ОСОБА_1 за час проживання за адресою: АДРЕСА_1 , проявила себе добра, ввічлива та турботлива. З дня народження ОСОБА_8 знаходиться на утриманні бабусі ОСОБА_1 .

Також висновком органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх малолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наданого Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради, встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_3 . Малолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично проживає з рідною бабусею ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка утримує та виховує дитину. ОСОБА_1 перебуває на обліку служби у справах дітей як кандидат в опікуни.

Згідно акту обстеження умов проживання від 06.01.2026 року складеного спеціалістами служби у справах дітей Ізюмської міської ради встановлено: для дитини створені належні умови для розвитку, вона забезпечена одягом, їжею, іграшками.

Згідно висновку оцінки потреб сім?ї складеного Ізюмським міським центром 30.06.2025 року родина перебуває в складних життєвих обставинах.

Родину взято під соціальний супровід. Головними ознаками та чинниками що спричиняють складні життєві обставини в цій родині є те, що в дитина залишилася без батьківського піклування та ухилення її батьків від виконання батьківських обов?язків

ОСОБА_8 з липня 2025 року перебуває на профілактичному обліку Служби у справах дітей Ізюмської міської ради, у зв?язку з тим, що батьки ухиляються від виконання батьківських обов?язків. Вони не приймають участі у вихованні доньки та не надають кошти на її утримання, не цікавиться успіхами, станом здоров?я, розвитком. Батьки не займаються медичним обстеженням та лікуванням ОСОБА_11 , не піклуються про фізичний та духовний розвиток, не готують дитину до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, ве сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до внутрішнього світу.

Свідомо відсторонилися від виконання покладених законом на батьків батьківських обов?язків переклавши їх на гр. ОСОБА_1 .

Засідання комісії відбувалося у присутності гр. ОСОБА_1 , яка надала комісії пояснення.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на засідання комісії не з?явились.

Враховуючи вищевикладене, в інтересах малолітньої, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв?язку з тим, що вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 2) жорстоко поводяться з дитиною; 3) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 4) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 свідомо самоусунулися від виконання батьківських обов`язків щодо виховання малолітньої дитини, не піклуються про її фізичний і духовний розвиток, а також належний догляд, не беруть участі у її вихованні, не забезпечують необхідних умов для її повноцінного розвитку та свідомо нехтують своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до ст. 55 Цивільного кодексу України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Частиною 1 ст. 59 Цивільного кодексу України, піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ч.3 ст. 60 ЦК України).

Частинами 2, 3 та 4 ст. 63 Цивільного кодексу України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 243 Сімейного кодексу України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом, у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 244 Сімейного кодексу України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Вищенаведені норми закону дають підстави для висновку, що питання про призначення опікуна повинно вирішуватись зокрема на підставі подання уповноваженого органу опіки та піклування.

У зв`язку з чим, суд вважає за доцільне позбавити відповідачів батьківських прав відносно їх дочки, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та призначити її опікуном ОСОБА_1 , оскільки остання, як законний представник, матиме можливість забезпечити її онуці повний доступ до медичних, освітніх та інших видів послуг, а також реалізувати інші права, якими наділені виключно батьки.

Щодо стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 та 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ст. ст. 180 СК України - батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За правовим змістом вказаної норми закону, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Причому обов`язком є особистим, індивідуальним, а не солідарним. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Згідно з нормою ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За ст. 183 СК України - частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За ст. 8 ЗУ "Про охорону дитинства", батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 3 та ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7-8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За такого, враховуючи встановлені обставини та наявні у справі докази, а також виходячи з інтересів дитини на належне матеріальне забезпечення, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення аліментів щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ст.141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, про позбавлення батьківських прав – задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) батьківських прав відносно їх малолітньої доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити опіку над малолітньою - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та призначити їй опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1408,5 грн. на місяць, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 листопада 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1408,5 грн. на місяць, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 листопада 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , 605,60 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.О. Агапов