Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №569/12064/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12064/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Костюк О.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП ______________,

за ч. 1 ст. 139 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

11.05.2026, о 12 год 20 хв, в м. Рівне по вул. Млинівська, 14 Б, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «КАМАЗ 53229», д.н.з. НОМЕР_1 , та допустив висипання бетону на проїзну частину вулиці, чим забруднив, створивши перешкоду для дорожнього руху, та чим порушив вимоги п. 2.3 ґ Правил дорожнього руху.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 139 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, вказав, що ділянка проїзної частини по вул. Млинівська, 14 Б, є проблемною, адже має велику кількість вибоїн, що призводить до розсипання багажу під час руху транспортним засобом, внаслідок чого неможливо виїхати із будівельної ділянки до іншої, не засмітивши дороги, наголосив, що відразу прибрав цемент з дороги, який висипався із авто, не створив суттєвих перешкод для руху іншим водіям, просив закрити провадження у справі за малозначністю.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 139 КУпАП полягає у пошкодженні автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів, трамвайних колій, технічних засобів регулювання дорожнього руху, у самовільному зніманні, закритті чи встановленні технічних засобів регулювання дорожнього руху, створенні перешкод для дорожнього руху, в тому числі забруднення дорожнього покриття, або невжитті необхідних заходів щодо їх усунення та попередження інших учасників руху про небезпеку, що виникла, або невжитті посадовими особами, відповідальними за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, утримання автомобільних доріг та вулиць, громадянами - суб`єктами господарської діяльності заходів щодо заборони руху підвідомчих технологічних транспортних засобів, сільськогосподарської техніки і машин на гусеничному ходу автомобільними дорогами і вулицями, покриття яких може бути пошкоджене.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 139 КУпАП є суспільні відносини в галузі шляхового господарства і зв`язку та правопорушення на транспорті.

Суб`єктивну сторону цього правопорушення становить наявність вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб`єкт зазначеного правопорушення загальний - особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які визначають правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Відповідно до п. 2.3 ґ ПДР водій зобов`язаний для забезпечення безпеки дорожнього руху не забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами по справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №663146 від 11.05.2026, в якому містяться відомості щодо часу, місця та способу вчинення адміністративного правопорушення, фотоматеріалами транспортного засобу та забрудненого дорожнього покриття проїзної частини, актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 11.05.2026.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

В даному контексті суд зазначає, що по суті, правопорушник звільняється від правових наслідків свого протиправного діяння, виходячи із засад гуманності, хоча це діяння як під час вчинення, так і під час звільнення від відповідальності залишається правопорушенням. У законодавстві не закріплено визначення малозначного правопорушення та відсутні вказівки на його ознаки. У кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи, зокрема, з того, що його наслідки не становлять великої суспільної небезпеки, не завдали, або не здатні завдати значної шкоди суспільним, або державним інтересам, правам та свободам інших осіб. Таким чином, для встановлення ступеня суспільної небезпечності необхідно проаналізувати всі сторони допущеного порушення, оцінити обставини вчинення порушення, мету, мотив і спосіб, а також наявність умов, що дають змогу досягти виховних і превентивних цілей.

Відповідно до примітки до ст. 22 КУпАП положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частинами третьою і четвертою статті 51, частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4 частиною третьою статті 123, частинами другою-п`ятою статті 126, статтями 130 та 161-1 цього Кодексу.

Отже, законодавець не встановив перешкод для можливості на підставі ст. 22 КУпАП звільнення особи від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 139 КУпАП, і обмеження усним зауваженням через малозначність вчиненого правопорушником.

Враховуючи наведене, беручи до уваги конкретні обставини справи, а також відомості про особу ОСОБА_1 , який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, його відношення до вчиненого правопорушення, яке хоча і містить в собі об`єктивні і суб`єктивні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене ст. 139 КУпАП, але не відповідає тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема наслідки забруднення проїзної частини дороги не створили матеріальних збитків для інших учасників дорожнього руху, не створили перешкод для руху транспортних засобів, що свідчить про малозначність вчиненого ним правопорушення, тому суд прийшов до висновку, що відповідно до ст. 22 КУпАП, можливо звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 139 КУпАП, за малозначністю вчиненого, оголосивши останньому усне зауваження.

На переконання суду, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде справедливим, співмірним, необхідним та достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, а саме виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Також, судом враховано, що Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти росії» зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Враховуючи, що відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, беручи до уваги, що усне зауваження не відноситься до видів адміністративних стягнень, а є однією із можливостей, визначених КУпАП для звільнення особи від адміністративної відповідальності, суд не вбачає підстав для стягнення судового збору із ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 22, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 139 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 139 КУпАП закрити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.

Суддя Рівненського міського суду Олег КОСТЮК