Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №390/1032/26 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

Справа № 390/1032/26

Провадження № 3/390/259/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2026 р.Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі судді Підгірської Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Сотченко Я.В.,

особи, що притягується до кримінальної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Хомича А.М. в режимі відеоконференції

представника потерпілого – адвоката Усатенка В.Ю.,

розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за статтею 124, частиною четвертою статті 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Кропивницького районного суду Кіровоградської області від Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області надійшли матеріали адміністративних справ щодо скоєння ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених за статтею 124, частиною четвертою статті 130 КУпАП,які постановою суду від 29.04.2026 об`єднано в одне адміністративне провадження у справі № 390/1032/26.

Згідно наданих документів 10.04.2025 о 21:50 в с. Федорівка, вул. Леоніда Крачука, 64, водій автомобіля Мазда 626, днз НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, у результаті чого здійснив наїзд на газородподільну шафу, внаслідок чого транспортний засіб та газорозподільна шафа зазначили механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, чим порушив п.12.1. ПДР України. Травмованих немає

Водночас, відповідно до протоколу, керуючи транспортним засобом Мазда 626, днз НОМЕР_1 , ОСОБА_1 після скоєного ДТП за його участю, до проведення медичного огляду з метою встановлення стану сп`яніння, вживав спиртні напої, а саме пиво невстановленої марки у розмірі 1,5 літра, чим порушив п. 2.10. є ПДР України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 10.04.2026 в м. Кропивницькому йому зателефонував його бойовий товариш ОСОБА_2 , з яким перебував на Харківському напрямку. На прохання ОСОБА_2 він йому дав ключі від свого автомобіля на СТО в місті Кропивницькому (місце роботи ОСОБА_1 ) для особистого використання. ОСОБА_2 забрав авто близько 15 год і пообіцяв повернути наступного дня. Проте ні прізвища, ні телефону його не зазначає, бо не хоче щоб його притягували до адміністративної відповідальності. Приїхавши на таксі додому, вживав пиво з дружиною. До цього випив вина на роботі.

Після вчинення ДТП ОСОБА_2 зателефонував і повідомив, що сталося аварія, після чого він втік. Оскільки було пошкоджено об`єкт газопостачання, староста села викликав Газову службу. Поліція приїхала, коли працівники газової служби перекривали кран подачі газу. На прохання суду надати контакти ОСОБА_2 для виклику у якості свідка, повідомив що телефонна книжка дала збій в результаті чого злетіли всі номери телефонів.

Захисник ОСОБА_1 , адвокат Хомич А. М., додав, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 КУпАП. Очевидним є те, що вживання ОСОБА_1 алкоголю відбулося до того, як трапилася дорожньо-транспортна пригода. Зокрема, як свідчать відеозаписи з нагрудних бодікамер поліцейських, працівники поліції фактично вмовили визнати факт керування, вживання адкоголю після ДТП та відмовитись від проходження огляду.

На відеозаписах, долучених до матеріалів справи, не зафіксовано вживання ОСОБА_1 алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди, відсутні також пояснення свідків з цих обставин або будь-які інші належні та допустимі докази, якими підтверджується той факт.

Захисник просив закрити провадження у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу правопорушення за частиною четвертою статті 130 КУпАП.

Крім того у судовому засіданні адвокат наполягав і на недоведеності причетності його підзахисного до настання дорожньо-транспортної пригоди.

Представник потерпілого – адвокат Усатенко В.Ю., вважає вину ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП доведеною, просив притягнути його до адміністративної відповідальності. Вважає, що ОСОБА_1 намагається ввести суд в оману щодо скоєння ДТП іншою особою, анкетні дані якої він не надає, тому має припущення, що порушник шукає якогось міфічного фігуранта для уникнення від відповідальності.

Дослідивши та вивчивши протоколи про адміністративні правопорушення та додані до них матеріали суд дійшов до наступного висновку.

Суд, врахувавши, що не вкладається у строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачені статтею 277 КУпАП, однак, з метою забезпечення передбачених статтею 268 КУпАП прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вирішив розглянути справу у строк "розумний", тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового розгляду.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (статті 62 Конституції України). Згідно зі статтею 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини. Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

Суд виходить із того, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. «а» п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідальність за статті 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №637475 від 10.04.2025; схемою місця ДТП; довідкою про притягнення до адміністративної відповідальності; довідкою про наявність посвідчення водія; довідкою про належність транспортного засобу; відеозаписами з боді-камери поліцейського, тощо.

На відеозаписі зафіксовано, що на місці дорожньо-транспортної події перебуває ОСОБА_1 . Він переконує працівників поліції, що за кермом його автівки в момент скоєння ДТП був його товариш на ім`я ОСОБА_2 , якому він надав у користування свій автомобіль на СТО в м. Кропивницькому, де працює ОСОБА_1 для вирішення особистих питань Там останній вживав вино. Потім на таксі відправився додому, де з дружиною випив пива. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_2 та повідомив що сталось ДТП. Коли ОСОБА_1 прибіг до місця аварії, то ОСОБА_2 вже не було. Надати будь які анкетні дані на ОСОБА_2 не має можливості, оскільки «завис» телефон і неможливо знайти його контакти. ОСОБА_2 знає, як побратима, що перебував з ним на харківському напрямку. Крім того не хоче підставляти його через ризик притягнення до відповідальності.

Суд не бере до уваги твердження ОСОБА_1 про керування автомобілем «Миколою». На підтвердження цих доводів не надано жодного доказу. За версією ОСОБА_1 , він передав свій автомобіль з документами людині, про яку не знає зовсім нічого, ні прізвища, ні номеру телефону, ні адреси проживання, що робить цю версію вкрай неправдоподібною.

Крім того ДТП сталося недалеко від дому ОСОБА_1 в селі Федорівка, а зі слів останнього, автомобіль передав побратиму в Кропивницькому, там і мав його повернути наступного дня. Скоєння побратимом ДТП поблизу місця проживання ОСОБА_1 здається дуже дивним збігом обставин.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 також притягується до відповідальності за частиною четвертою статті 130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність, у тому числі, за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю, алкоголю.

Однак суд незгоден із такою кваліфікацією.

На відеозаписі поведінка ОСОБА_1 схожа на поведінку особи, яка перебуває у стані сильного алкогольного сп`яніння. Факт спяніння не заперечується і самим ОСОБА_1 . Зі змісту зафіксованих на відеозаписі розмов вбачається, що ОСОБА_1 вживав алкогольні напої, такі як вино та пиво, до скоєння ДТП. Доказів, які би підтверджували факт вживання спиртних напоїв також і після вчиненого – стороною обвинувачення не надано. Хоча, на запитання працівників поліції коли він вживав алкоголь, «до» чи «після» ДТП, ОСОБА_1 відповів, що «після», однак ці слова повністю спростовуються в ході подальшого спілкування. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння – відмовився.

В судовому засіданні ОСОБА_1 також заперечував факт скоєння ним ДТП, однак, відповідно до його показів алкоголь він вживав на роботі, вдома з дружиною, а потім «дізнався» про ДТП.

Отже, дії ОСОБА_1 кваліфіковано невірно за частиною четвертою статті 130 КУпАП, оскільки останній вживав алкоголь до вчинення ДТП, тобто до того, як він сів за кермо автомобіля та керував ним, а не після вчинення ДТП.

За керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння винний має нести відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП.

Хоча КУпАП не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної, однак, відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄСПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄСПЛ.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з частини четвертої статті 130 КУпАП на частину першу статті 130 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 та покращує його становище.

Вивчивши всі обставини справи та оцінивши у сукупності зібрані і досліджені докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, яке полягає у керуванні транспортними засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 637475 від 10.04.2026; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився (огляд не проводився); довідкою про притягнення до адміністративної відповідальності та наявністю у нього посвідчення водія; довідкою про належність транспортного засобу ОСОБА_3 ; відеозаписом з боді камери поліцейських з місця події, який долучені до протоколу про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України без врахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальності.

Вчинення правопорушення, передбаченого статті 124 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зважаючи на санкції, правопорушення передбачене частиною першою статті 130 КУпАП є більш серйозним правопорушенням з числа вчинених.

Враховуючи характер правопорушень, особу правопорушника, зважаючи на статтю 36 КУпАП, суд вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір, розмір і порядок сплати якого встановлюється Законом України «Про судовий збір», сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення.

Керуючись статтею 36, частиною першою статті 130, статтею 124 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частиною першою статті 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення правопорушнику копії постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у вказаний строк постанова надсилається для примусового виконання, в порядку якого з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Кропивницький районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Г.О. Підгірська