Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №353/514/26 — Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/514/26

Провадження № 3/353/118/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 рокум.Тлумач

Суддя Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Лущак Н.І., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Микулича І.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від відділення поліції №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , уродженця с. Товсте Заліщицького району Тернопільської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, особу з інвалідністю ІІІ групи, постановою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 12.02.2026 року притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 (Двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (Триста сорок) гривень, за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

14.05.2026 року ДОП відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Мериндою В.Р. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 739019 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, відповідно до якого «07.05.2026 року близько 19 год. 00 хв. в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , в ході якого ображав нецензурними словами та погрожував фізичною розправою. Гр. ОСОБА_1 протягом року був підданий стягненню за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП».

В судовому засіданні ОСОБА_1 роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, заяв та клопотань не надходило. Повідомив, що жодних заяв та клопотань поштою не направляв, до канцелярії суду не подавав, на адресу електронної пошти суду не надсилав.

При розгляді справи ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, не визнав, суду пояснив, що між ним з дружиною існують неприязні відносини вже тривалий час. На даний час дружина звернулася в суд з позовом про розірвання шлюбу, однак вони продовжують проживати в одному будинку, оскільки іншого житла не мають. 07.05.2026 року між ним та його дружиною виник побутовий конфлікт, а саме словесна перепалка, оскільки він відмовився надати гроші для сплати комунальних послуг, що обурило дружину.

В судовому засіданні захиснику-адвокату Микуличу І.В., що представляє інтереси особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , роз`яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП. Повідомив, що жодних заяв та клопотань поштою не направляв, на адресу електронної пошти суду не надсилав, крім поданих через систему «Електронний суд» додаткових пояснень у справі.

В судовому засіданні захисник-адвокат Микулич І.В. підтримав додаткові пояснення у справі, які ним було попередньо, а саме 28.05.2026 року направлено на адресу суду через систему «Електронний суд» (а.с. 24-26). Вказав, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 має суттєві недоліки, зокрема відсутнє посилання на будь-які обставини та докази, які свідчать про те, що діями останнього могла бути чи була спричинено шкода потерпілій; у протоколі не зазначено «вчинення психологічного насильста» якої саме особи «… могла бути спричинена чи була спричинена шкода»; протокол містить розбіжності з свідченнями потерпілої ОСОБА_2 , оскільки потерпіла у протоколі про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію повідомила саме про економічне насильство, в той же час в протоколі кваліфіковано це як психологічне насильство. В свою чергу ОСОБА_1 зазначає, що він не вчиняв домашнє насильство до ОСОБА_2 , оскільки це була виключно дрібна побутова сварка на фоні поділу спільного майна подружжя. На даний час сторони проживають спільно у будинку, де визначені їхні частки та періодично в них відбуваються конфлікти, однак без вчинення домашнього насильства. Нецензурні висловлювання, погрози під час сварки не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Натомість наявні в матеріалах справи інші докази, зокрема письмові пояснення ОСОБА_2 є явно недостатніми для визначення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства. В своїх поясненнях від 13.05.2026 року ОСОБА_2 вказує, що між нею та колишнім чоловіком відбувся конфлікт через несплату комунальних послуг. Будь-яких доказів щодо неправомірних дій ОСОБА_1 , що завдали шкоди психологічному чи фізичному здоров`ю ОСОБА_2 , матеріали справи не містять, а сам по собі факт певної конфліктної ситуації ще не свідчить про наявність у його діях складу правопорушення. У той же час у протоколі не зазначено жодного свідка вказаної події та не зазначено рівень безпеки для потерпілої. Суть обвинувачення, що висунуте працівниками поліції ОСОБА_1 та яке міститься в протоколі є неконкретним, що в свою чергу унеможливлює належний захист особи за вказаним обвинуваченням. Так, викладена працівниками поліції суть правопорушення не містить в собі посилання на те, яка саме шкода фізичному або психічному здоров`ю була завдана чи могла бути завдана потерпілій ОСОБА_2 діями ОСОБА_1 , що виразилися в образах та у погрозах, та з чого вони складались. Наявні в матеріалах справи інші докази, зокрема, письмові пояснення потерпілої є явно недостаніми для визначеня винуватості ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства. Будь-яких доказів щодо неправомірних дій ОСОБА_1 , що завдали шкоди психологічному чи фізичному здоров`ю потерпілій, матеріали справи не містять, а сам по собі факт певної конфліктної ситуації ще не свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Таким чином, оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулася дрібна побутова сварка, а тому це не може вважатися як вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства. Вказав, що підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства немає, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Просив провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 14.05.2026 року, 07.05.2026 року близько 19 год. 00 хв. в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , в ході якого ображав нецензурними словами та погрожував фізичною розправою. Гр. ОСОБА_1 протягом року був підданий стягненню за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

В протоколі зазначено, що потерпілою від вказаного правопорушення є ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки відповідно до ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, а також повідомлено про розгляд справи в Тлумацькому районному суді.

Зі змістом протоколу ОСОБА_1 було ознайомлено. З даним протоколом останній не погодився, та надав письмові пояснення, в яких вказав,що 07.05.2026 року його дружина ОСОБА_2 близько 19-20 год. вечора почала розмову про оплату комунальних послуг за будинок, в якому вони разом проживають, на що він відповів, що категорично відмовляється оплачувати вказані комунальні послуги за будинок у зв`язку із тим, що він купляє продукти харчування, і тому оплачувати комунальні послуги не буде, а тому вона повинна оплачувати комунальні послуги. Його дружина повідомила йому, щоб він оплачував хоча б половину суми комунальних послуг, на що він теж відмовився. Жодних погроз фізичною розправою він дружині не говорив, не вчиняв. Під час перевірки телефону його дружини він знайшов чат з спілкування дружини з невідомим йому чоловіком, в подальшому це підтвердило його здогадки про зраду.

Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Так, відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність за домашнє насильство настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, а саме вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, або зазначене діяння вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи,за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

В силу ст. 1 Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 звинувачується в тому, що вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , в ході якого ображав нецензурними словами та погрожував фізичною розправою. Гр. ОСОБА_1 протягом року був підданий стягненню за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст.173-2 КУпАП.

В той час як в протоколі про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.5.2026 року потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що 07.05.2026 року близько 19 год. 00 хв. по місцю проживання в АДРЕСА_2 її чоловік ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, в ході якого погрожував фізичною розправою та вчиняє економічне насильство.

Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені наслідки, які настали внаслідок застосування домашнього насильства психологічного характеру з боку ОСОБА_1 , що є обов`язковою обставиною, яка підлягає зазначенню та доведенню під час розгляду провадження. Вищевказаний недолік протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про формальне ставлення компетентних органів до повідомлення потерпілої про вчинення правопорушення та відсутність належного ефективного розслідування.

Так, відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП вбачається, що адміністративна відповідальність настає тільки у випадку, якщо за вчинення повторного протягом року насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Обов`язок довести завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство, є формою домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Разом з тим, встановлення обставин, які зазначені у вищевказаному законі повинно бути здійснено у встановленому законом порядку та узгоджуватись із правовою кваліфікацією відповідного правопорушення.

Таким чином, висунуте обвинувачення не можна визнати конкретним, оскільки в ньому не зазначено в чому саме полягає шкода, яку було завдано психічному здоров`ю потерпілої .

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 заперечив факт вчинення домашнього насильства щодо своєї дружини та зазначив, що жодних протиправних дій не вчиняв, між ним та дружиною виник побутовий конфлікт через неприязні стосунки, не висловлював образ у нецензурній формі і обставини, викладені у матеріалах справи, не відповідають дійсності.

Натомість пояснив, що між ним та дружиною дійсно періодично виникають конфліктні ситуації, однак їх причиною є спільне проживання в одному будинку та наявність майнового спору, оскільки судом розглядається позовна заява про розірвання шлюбу між ними. Зокрема, за його словами, дружина намагається безпідставно притягнути його до адміністративної відповідальності, що і зумовлює побутові суперечки, які не мають ознак домашнього насильства у розумінні чинного законодавства.

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнім насильством визнаються умисні дії фізичного, психологічного, економічного або сексуального характеру, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи. Разом з тим, сам по собі факт словесних конфліктів чи побутових непорозумінь, що виникають у зв`язку зі спільним проживанням та майновими спорами, за відсутності доказів заподіяння шкоди або реальної загрози її заподіяння, не утворює складу домашнього насильства.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Суд вважає, що відсутнє домашнє насильство в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у тому випадку, коли сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що дії правопорушника не виходили за межі звичайних конфліктних відносин між подружжям, не містять відповідних ознак домашнього насильства та не вказують на їх навмисний характер, наявність наміру спрямованого на заподіяння шкоди фізичному або психологічному здоров`ю, не свідчать про порушення прав і свобод потерпілої особи з використанням значної переваги в силі та своїх можливостях, що дозволяє досягти бажаного результату.

Враховуючи наведене, суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів не доводить винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства і в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які доводять застосування до потерпілої ОСОБА_2 домашнього насильства психологічного характеру, яке завдало шкоду фізичному або психічному здоров`ю потерпілої.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «Кобець проти України» зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 , відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст.173-2 КУпАП, не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, а тому, відповідно до змісту п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в даній справі необхідно закрити в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП. Оскільки провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП слід закрити, то судовий збір слід віднести на рахунок держави.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 221, п. 1 ст. 247 КУпАП та керуючись ст.ст. 9, 283, 284, 287, 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Судовий збір по справі про адміністративне правопорушення в сумі 665 (Шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок віднести на рахунок держави.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду на протязі 10 днів з дня винесення постанови через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області.

СуддяН. І. ЛУЩАК

Повний текст постанови проголошено о 10 год. 30 хв. 02 червня 2026 року