Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №296/12926/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/12926/25

2/296/35/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

22 травня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючої судді - Петровської М.В.,

за участю:

секретаря судових засідань - Дзюман О.І.,

представника позивачки - адвоката Горлова Є.С.,

представника відповідача - адвоката Федіна А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на спадкове майно, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить в рахунок погашення заборгованості в розмірі 45 000 доларів ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за договором позики від 20 червня 2021 року перед ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернути стягнення на спадкове нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що у червні 2021 року до позивача звернулась сусідка та подруга ОСОБА_3 із проханням про позику коштів, на що позивачка, довіряючи ОСОБА_3 , погодилась. 20 червня 2021 року між ОСОБА_1 , як кредитором/позикодавцем та ОСОБА_3 , як боржником/позичальником було укладено договір позики у формі розписки, за змістом якої ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_1 45 000 дол.США, які зобов`язалась повернути не пізніше 31.12.2021. Позикодавець свої зобов`язання за договором виконала повністю, надавши в день позики боржнику вищезазначені грошові кошти, про що була видана відповідна розписка. В свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла внаслідок нещасного випадку. Організацію та проведення поховання ОСОБА_3 організовувала та оплачувала позивачка. В подальшому позивачка замовила та оплатила встановлення пам`ятника покійній ОСОБА_3 . Позичені кошти ОСОБА_3 не повернула ОСОБА_1 . Єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 є її син - відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Обсяг спадкового майна померлої складає квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідачу було передано в натурі нерухоме майно, яке є предметом спору, з урахуванням того, що спадщина належить особі з моменту її прийняття, а інших спадкоємців, які б прийняли спадщину в порядку першої черги спадкування за законом - немає. Відповідач не виконує обов`язок щодо задоволення вимог кредитора щодо повернення грошових коштів, що зумовлює підстави для обрання позивачем такого способу захисту, як звернення стягнення не спадкове майно.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 12 січня 2026 року у даній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.06.2025, зазначеною у протоколі судового засідання, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судових засіданнях представник позивачки підтримав позов з підстав, зазначених у ньому, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні 22.05.2026 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Федін Андрій Андрійович подав заяву про визнання позову ОСОБА_2 . Також подав заяву, в якій відповідач вказав, що його бабуся ОСОБА_3 за життя повідомляла його та радилася з приводу того, щоб позичити гроші у ОСОБА_1 для переїзду та придбання їй житла для проживання поруч з ним. Розписку покійна погодила з ним. Гроші повинні були бути повернуті ОСОБА_1 після продажу квартири, але угода не відбулася, оскільки бабуся померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Не заперечує, щоб борг покійної був погашений за рахунок квартири АДРЕСА_1 .

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 89 років в м.Житомирі, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданою 07.10.2021.

Згідно договору-замовлення № 1-22289, накладної № 175 від 07.10.2021, ОСОБА_1 замовила у КП "Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування" послуги з організації поховання ОСОБА_3 та оплатила такі на загальну суму 3 137,40 грн.

Також ОСОБА_1 оплатила послуги з виготовлення, встановлення пам`ятника та облаштування місця поховання на загальну суму 19 000 грн (квитанція до прибуткового касового ордеру від 05.06.2023, рахунок-замовлення від 20.04.2023).

За змістом довідки № 303/01-16 від 07.10.2025, виданої приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Брох Аллою Анатоліївною, спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянин російської федерації ОСОБА_2 .

У відповідності до копії розписки, складеної та підписаної 20.06.2021, ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , 45 000 дол.США, які поверне повністю до кінця року після продажу квартири по АДРЕСА_2 , але точно не пізніше 31.12.2021. Також розписка містить текст наступного змісту: "Розписка написана і гроші передані в моїй присутності 20.06.2021 /підпис/ ОСОБА_4 " (текст виконано нижче підпису та дати складення розписки). Оригінал розписки оглянуто судом в судовому засіданні 22.05.2026.

На запитання суду ОСОБА_1 пояснила, що кошти в розмірі 45 000 дол.США, які позичила померлій, накопичила протягом життя шляхом продажу декількох квартир.

Власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-786 від 29.08.2002.

27.01.2022, на замовлення ОСОБА_2 , виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч.1, 3 ст.203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі .

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, сплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів – робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 квітня 2020 року в справі № 621/272517, від 03 квітня 2020 року в справі № 561/910/18.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 924/1096/17 вказано, що «договір позики є класичним прикладом реального договору, про що свідчить положення абзацу 2 частини 1 статті 1046 ЦК України. Така норма сформульована імперативно. Окрім того, із дефініції даного договору, яка закріплена в абзаці 1 частини 1 статті 1046 ЦК України, можна зробити висновок, що оскільки позика спрямована до обов`язку повернути взяте в позику, то немає позики там, де не було заздалегідь взято в позику, тому що тоді не може бути мови про повернення. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що сторонами справи не було доведено факту передання позикодавцем (відповідачем) грошових коштів позичальнику (позивачу), дійшли висновку, що наявні договори між позивачем та відповідачем в якості договорів позики є неукладеними».

Як встановлено судом у цій справі, згідно змісту копії заповіту, складеного 23.01.2019 та посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Брох Аллою Анатоліївною за № 66, заповідачка ОСОБА_3 мала поганий зір, у зв`язку із чим не могла прочитати текст заповіту, та за її дорученням заповіт до його підписання був зачитаний вголос нотаріусом та свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

Отже, померла ОСОБА_3 мала такий ступінь вади зору, який не дозволяв прочитати їй зміст заповіту.

При цьому візуально підпис ОСОБА_3 у заповіті виконано у графі «підпис» зі зміщенням донизу, що є підтвердженням зазначеної у заповіті інформації про поганий зір заповідачки.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 пояснила, що текст розписки від 20.06.2021 був складений нею особисто, а підписана розписка безпосередньо ОСОБА_3 .

Разом з тим, суд критично сприймає твердження сторони позивача про достовірність такої розписки, оскільки через вади із зором, які були наявні ще станом на січень 2019 року, ОСОБА_3 не могла самостійно прочитати текст розписки від 20.06.2021, а отже і не могла знати, що саме вона підписує. Окрім того, підпис у розписці, виконаний ймовірно ОСОБА_3 , проставлений чітко навпроти дати складення розписки, що характерно для людей, які, зокрема, не мають будь-яких вад зору. Натомість в заповіті, як вже раніше зазначено судом, підпис ОСОБА_3 виконано зі зміщенням та візуально такий не відповідає підпису у розписці.

Розписка не містить відмітки про те, що її текст було оголошено ОСОБА_3 .

Окрім того, в розписці зазначено, що ОСОБА_3 , якій станом на 20.06.2021 виповнилося 89 років, поверне кошти в розмірі 45 000 дол.США після продажу квартири по АДРЕСА_2 , але точно не пізніше 31.12.2021. При цьому, станом на 22.02.2022 вартість квартири АДРЕСА_1 була оцінена в розмірі 723 701 грн, тобто 26 616 дол.США за курсом долара США до гривні 27,19 грн на дату складення розписки 20.06.2021. Тобто вартість квартири, яка мала бути продана і кошти після продажу якої мали бути повернуті за розпискою складала менше половини суми позики (22 500 дол.США).

В сукупності вказані обставини, як-то наявність вад зору у померлої, вік померлої, відсутність доказів оголошення розписки померлій, візуальні особливості виконання підпису у розписці, дуже велика сума позики для особи похилого віку, додаткова вказівка в змісті розписки на продаж квартири як гарантія повернення позики (ймовірна, оскільки факт продажу міг відбутись або не відбутись до 31.12.2021), - на думку суду свідчать про недостовірність складеної розписки як боргового документу. Отже, позивачем не доведено факт укладення договору позики з ОСОБА_3 та наявності в останньої волевиявлення на складення розписки, а також отримання нею грошових коштів в сумі 45 000 дол.США.

Наведене виключає можливість задоволення позову шляхом звернення стягнення на спадкове майно в рахунок погашення заборгованості за розпискою від 20.06.2021.

Окрім того, слід вказати на наступне.

Відповідно до статей 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

За змістом статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги (ч.2).

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (ч.3).

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (ч.4).

Відповідно до ч.1 статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (ч.2 ст.1282 ЦК України).

Згідно зі статтею 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14 (провадження № 14-12цс24), наголосила, що кредитор може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: (1) безпосередньо спадкоємцю; (2) опосередковано – через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України – через консульську установу). Сплив строків, визначених статтею 1281 ЦК України, має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже й неможливість вимагати в суді захисту відповідного права. Отже, під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника суди для правильного вирішення справи першочергово повинні встановити, чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, тобто чи вчинив кредитор потрібні дії у матеріальних відносинах.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17, вказано, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Отже, спадкоємець, який прийняв спадщину та набув у власність спадкове майно, зобов`язаний погасити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Саме суд при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника встановлює необхідні для цього обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у встановлені строки; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; дійсний розмір вимог кредитора; частки спадкоємців у спадщині; обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця. До обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2025 року у справі № 201/8538/16-ц).

Враховуючи зміст частини другої статті 1281 ЦК України обов`язковими умовами для початку обчислення шестимісячного строку, у межах якого кредитор може реалізувати своє суб`єктивне право та пред`явити вимоги, є:

– обізнаність кредитора про факт відкриття спадщини (отримання кредитором повідомлення від спадкоємців боржника; кредитор в інший спосіб дізнався або міг дізнатися про цей факт);

– обізнаність кредитора про спадкоємців, які прийняли спадщину (отримання кредитором повідомлення від таких осіб; відповідь нотаріуса на запит суду про коло спадкоємців, які прийняли спадщину; ознайомлення із документами про право на спадщину тощо).

У справі, що розглядається, судом з копії спадкової справи № 6/2022 встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 03.02.2022, а ОСОБА_1 за довіреністю від 30.12.2021 була представником ОСОБА_2 з метою, в тому числі, оформлення спадкових прав на нерухомість, що залишилася після смерті ОСОБА_3 .

Отже, позивачка була обізнана з тим фактом, що ОСОБА_2 є спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_3 ще в грудні 2021 року, проте пропустила шестимісячний строк для пред`явлення до відповідача вимоги про погашення заборгованості за розпискою від 20.06.2021.

Окрім того, відповідачу ОСОБА_2 не було пред`явлено вимогу ОСОБА_1 про погашення заборгованості за договором позики шляхом одноразового платежу та останній не відмовлявся від одноразового платежу, як це передбачено ч.2 ст.1282 ЦК України. Більш того, відповідач визнав позов про звернення стягнення на спадкове майно – квартиру, що виключає наявність спору про право.

При цьому, ОСОБА_2 не вчиняє дій з оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину - на квартиру АДРЕСА_1 .

З урахуванням наведеного у сукупності, судом не може бути прийнято визнання позову відповідачем ОСОБА_2 . Підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, у відповідності до ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивачку.

Керуючись статтями 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (громадянин РФ, паспорт НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ) про звернення стягнення на спадкове майно, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено: 01.06.2026.

Суддя М. В. Петровська