Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №610/2458/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/2458/26

Провадження № 3-зв/610/2/2026

ПОСТАНОВА

02.06.2026м. Балаклія

Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Феленко Юрій Анатолійович, розглянувши заяву судді Тімонової В.М. про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , –

ВСТАНОВИВ:

29.05.2026 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2026 справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44 КУпАП (судова справа № 610/2458/26, № 3/610/850/2026) була розподілена для розгляду судді Тімоновій В.М.

01.06.2026 суддя Тімонова В.М. заявила самовідвід від участі у розгляді цієї справи з підстав, передбачених ч. 1 ст. 76 КПК України.

Відвід обґрунтований тим, що суддя Тімонова В.М. брала участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування.

Суддя Тімонова В.М. не виявила бажання брати участь у розгляді заяви та надавати пояснення.

Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено поняття "відвід судді", "самовідвід" та порядку розгляду таких заяв.

Водночас Рада суддів України у рішенні від 08.06.2017 № 34 роз`яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства, може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Одним з найважливіших прав людини в сучасній демократичній державі є право на справедливий суд. Забезпечення справедливого правосуддя, яке базується на верховенстві права, витікає з низки міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Україною, а отже є частиною національного законодавства, а також міжнародних зобов`язань, порушення яких призводить не лише до накладання відповідних, але й до значних репутаційних втрат, що прямо відзначаються на міжнародному положенні нашої держави та низка інших негативних наслідків. Одним з таких документів є Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікована Україною 17.07.1997.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Статтею 2 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Цей Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантію ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 21-22 рішення у справі "Надточій проти України").

Таким чином, керуючись принципом верховенства права та загальними засадами судочинства з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка відносить справи про адміністративне правопорушення до "кримінального провадження", при розгляді заяви про відвід судді, яка розглядає справу про притягнення до адміністративної відповідальності, слід застосувати принцип аналогії закону найбільш близької галузі права, а саме кримінального процесуального права.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Статтею 76 цього Кодексу визначені підстави недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні.

У відповідності до норм КПК України, слідчий суддя або суд, розглядаючи заяви про самовідвід (відвід) іншого слідчого судді, судді, присяжного, має відповідно до ст. 75, 76 КПК України з`ясувати наявність обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.

Слідчий суддя Тімонова В.М. брала участь під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026226060000042, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за фактом виявлення у ОСОБА_1 двох паперових згортків з сухою подрібненою речовиною рослинного походження, а саме 15.04.2026 постановила ухвалу про арешт майна (а.с. 42).

Беручи до уваги вищенаведене, з метою виключення сумнівів щодо неупередженості та об`єктивності судді Тімонової В.М. при розгляді зазначеної вище справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , заява судді Тімонової В.М. про самовідвід підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 283, 294 КУпАП, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 75, 76 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Балаклійського районного суду Харківської області Тімонової В.М. про самовідвід від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 (судова справа № 610/2458/26, № 3/610/850/2026) – задовольнити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

СуддяЮ.А. Феленко