Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №559/1203/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1203/26

Провадження № 1-кп/559/194/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дубно кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Залужжя Дубенського району Рівненської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого оператором виробничого цеху ТОВ «ВКФ Великом», одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 18 лютого 2026 року о 16 годині 39 хвилин, керуючи автомобілем FORD FOCUS реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, та рухаючись ним по вул. Семидубська, поблизу будинку №69 в м. Дубно, Рівненської області, порушив вимоги пунктів 2.3 6), 2.9 а), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним транспортного засобу та безпечно керувати ним, змінив напрямок руху, допустив виїзд на зустрічну смугу руху, в результаті чого автомобіль занесло і він втратив керування автомобілем та в некерованому стані допустив зіткнення автомобіля з металевою огорожею та металевим шлагбаумом, який за рахунок інерції травмував пішохода ОСОБА_4 , яка рухалася по узбіччю, в результаті чого пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження:: множинні переломи кісток лицевого черепа, носа та решітки ускладненні гемосинусом, які згідно п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров`я.

Порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 2.3 6), 2.9 а), 10.1, 12.1 ПДР знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наставшими наслідками, тобто отримання потерпілою середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286-1 КК України.

Під час судового розгляду кримінального провадження 22.05.2026 між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 було укладено угоду про примирення відповідно до вимог статті 471 КПК України, згідно з якою вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за частиною 1 статті 286-1 КК України, істотних для цього кримінального провадження обставин, також сторони обумовили можливість призначення покарання відповідно до статті 69 КК України та можливість переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини 1 статті 286-1 КК України, у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень, та призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник просили суд затвердити угоду про примирення та призначити ОСОБА_6 узгоджену міру покарання, також обвинувачений зазначив про визнання провини у скоєному злочині та розкаяння у вчиненому.

Потерпіла у судовому засіданні також просила суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання. При цьому зазначила, що вони з ОСОБА_6 є сусідами та вона є хрещеною матір`ю його дитини, з обвинуваченим вони примирилися, будь-яких претензій до нього немає та злоби не тримає, він повністю відшкодував завдану шкоду.

Прокурор щодо затвердження угоди про примирення заперечувала, посилаючись на те, що узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу є несправедливо м`яким та не відповідає вимогам кримінального та кримінально-процесульного кодексів, застосування ст.69 КК України може бути застосовано лише винятково, у даному випадку не відповідає інтересам суспільства. Зазначила, що злочин скоєний ОСОБА_6 в стані алкогольного сп`яніння, тому просила відмовити у затвердженні угоди про примирення та призначити справу до розгляду. При цьому, прокурор не навела обставин, передбачених ст.469 КПК України, які унеможливлюють укладення угоди про примирення у цьому кримінальному провадженні.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 3 статті 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Пунктом 1 частини 1 статті 468 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним.

Відповідно до частини 3 статті 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , є нетяжким злочином, міра та механізм призначення покарання, погоджені сторонами угоди, відповідають вимогам й загальним засадам призначення покарання.

Також судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені пунктом 1 частини 5 статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Потерпіла також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Згідно вимог ст.. 65 КК України при призначенні покарання судом повинні враховуватись ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Враховуючи те, що обвинувачений раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання та роботи, а також наявність двох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає за можливе призначити узгоджене умовами угоди покарання із застосуванням частини 1 статті 69 КК України, з переходом до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст. 286-1 КК України, у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 34000 гривень, та призначення додаткового покарання, зазначеного в санкції ч.1 ст.286-1 КК України, у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки .

При цьому суд враховує думку потерпілої, яка просила затвердити угоду про примирення, про те, що узгоджена міра покарання, не є занадто м`якою чи такою, що суперечить інтересам суспільства.

З огляду на зазначене, суд вважає, що умови угоди не порушують жодних прав, свобод чи інтересів сторін, інших осіб та суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим і буде відповідати цілям покарання, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Оцінюючи доводи прокурора, якими він обґрунтовував заперечення щодо затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілою, суд враховує таке.

КПК України передбачає два види угод: угода про примирення та угода про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Правила призначення покарання встановлені Кримінальним кодексом України, зокрема, Розділом XI його Загальної частини.

Відповідно до частини 5 статті 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб`єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання, яке понесе винна особа. Також КК України не містить жодних заборон чи обмежень щодо застосування статті 69 КК України при призначенні покарання за вчинення кримінального провадження, передбаченого частиною 1 статті 286-1 КК України.

Крім цього, суд вважає, що та обставина, що безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого частиною 1 статті 286-1 КК України, є суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху та експлуатацію транспорту, сама по собі не є підставою для висновку про те, що в будь-якому випадку угода про примирення між потерпілими та обвинуваченим не відповідає інтересам суспільства, а призначення обвинуваченому покарання із застосуванням статті 69 КК України порушує баланс між приватним інтересом потерпілої та публічним інтересом суспільства в цілому.

З огляду на зазначене, суд вважає доводи прокурора про неможливість затвердження угоди про примирення у цьому кримінальному провадженні безпідставними та такими, що суперечать точному змісту вимог ч.3 ст.469 КПК України.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 30 квітня 2026 року (справа № 284/1083/24, провадження № 51-315 км 26).

Відповідно до ст. ст. 100, 124 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів і процесуальні витрати.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст.373, 374, 469, 473-475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 22 травня 2026 року між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України, і призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 34 000 гривень, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у виді домашнього арешту - скасувати.

Речові докази в справі:

- автомобіль марки FORD FOCUS реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання ОСОБА_6 , залишити у розпорядженні володільця, скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20.02.2026, врахувавши ухвалу слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24.03.2026;

- оптичний диск з відеозаписом від 19.02.2026 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 5 794,10 грн. процесуальних витрат, пов`язаних з проведенням експертиз.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений: обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначене покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

потерпілою виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;

прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 Кримінального процесуального Кодексу України угода не може бути укладена.

Суддя ОСОБА_1