Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №559/1474/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1474/26

Провадження № 2/559/1434/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

До Дубенського міськрайонного суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, укладеного 03.06.2021 року, про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, в якому просить стягнути з відповідача аліменти на своє утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, а також про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 03.06.2021. Від шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що у сторін спільне життя не склалося, відсутнє взаєморозуміння, вони мають різні погляди на життя, втрачено почуття любові, сімейні стосунки сторони не підтримують, проживають окремо. Вважає, що шлюб розпався остаточно, подальше спільне проживання та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, тому просить суд розірвати їх шлюб.

Крім того, позивачка вказує, що дитина проживає з нею. Оскільки всі витрати щодо утримання дитини позивачка несе самостійно, а відповідач, маючи можливість для надання матеріальної допомоги, таку не оказує, вона просить стягнути аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на своє утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Ухвалою суду від 27.04.2026 відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Сторони про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін повідомлені належним чином. Відповідач відзив на позов не надав.

Від сторін до суду не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Позивачка у позові просила розглядати справу у спрощеному провадженні. Відповідач телефонограмою повідомив, що визнає позов в повному обсязі, але вважає завищеною і необґрунтованою суму на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

За таких обставин, у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін не надходили.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення у даній справі є 02.06.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що подана позовна заява є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а визнання відповідачем позову не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 03.06.2021, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідними свідоцтвами (а.с.3,4).

Дитина проживає з позивачкою, що сторони не заперечують.

Відповідно до ст.ст.105, 110 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою або заявою одного з подружжя на підставі рішення суду. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлено одним з подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України при вирішенні спору про розірвання шлюбу, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 114 СК України шлюб вважається припиненим з моменту набрання рішенням про його розірвання, чинності.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Беручи до уваги взаємостосунки, що склалися між подружжям, небажання їх надалі підтримувати сімейні взаємостосунки, а також те, що подальше сумісне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Стаття 141 СК України передбачає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом ст.ст. 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з ч.2 ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до частини другої, четвертої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно з частиною другою статті 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 80 СК України - аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки судом встановлено, що позивачка та відповідач є особами працездатного віку, повинні приймати участь в утриманні дитини, яка проживає разом з матір`ю, яка доглядає та піклується про неї, а відповідач позов визнав, не спростував те, що його стан здоров`я та матеріальне становище дозволяє йому утримувати спільну дитину, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

З урахуванням принципу рівної відповідальності обох батьків за утримання дітей, розміру аліментів, що має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, і обставин, які підлягають з`ясуванню при визначенні розміру аліментів, зокрема матеріального становища сторін, принципів справедливості, добросовісності та розумності цивільного судочинства, визначення розміру аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що підлягає стягненню на користь позивачки на утримання дитини, є обґрунтованим та справедливим.

Крім того, з огляду на те, що відповідач є працездатного віку, доказів наявності інших утриманців, відсутності у нього майна суду не надано, суд, вирішуючи спір з приводу стягнення аліментів на утримання дружини, виходить з того, що відповідач має обов*язок та можливість сплачувати аліменти на утримання дружини. Задовольняючи позов у цій частині суд враховує стан здоров`я, матеріальне, сімейне становище відповідача та позивачки, факт визнання відповідачем позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Проте, положеннями статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, оскільки до початку розгляду справи по суті від відповідача надійшла заява про визнання позову, при подачі позову до суду позивачкою сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, необхідно дійти висновку про наявність підстав для повернення позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову, та стягнення з відповідача на користь позивачки іншої половини, а також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Оскільки представником позивачки у позові заявлено, що докази на підтвердження фактичного розміру витрат на правову допомогу будуть подані в порядку ст.ст.83, 137, ч.8 ст.141 ЦПК України, суд в даному рішенні це питання не вирішує.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць згідно із положеннями п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 142, 206, 279, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 80, 84, 91, 105, 110, 112, 180, 181, 182, 191 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Розірвати шлюб, зареєстрований 03.06.2021 року Виконкомом Підлозіцівської сільської ради Млинівського району Рівненської області між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 3 від 03.06.2021.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.04.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь і на утримання ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме, з 23.04.2026 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Повернути ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, шляхом зобов`язання Головного Управління державної казначейської служби України у Рівненській області повернути судовий збір у сумі 665,60 грн, сплачений згідно з квитанцією 7832-0357-0715-2384 від 21.04.2026.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , сплачений нею судовий збір в сумі 665,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у дохід держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його підписання.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складення повного судового рішення – 02.06.2026.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя О.М. Томілін