Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №541/1072/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1072/26

Номер провадження 2/541/1206/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 червня 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі головуючого судді Морозовської О.А., за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та судових витрат.

Позов обґрунтовує тим, що 6 серпня 2025р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 8219377 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) шляхом розміщення кредитодавцем проекту кредитного договору/додаткової угоди в особистому кабінеті позичальника, що є пропозицією про його укладання (офертою), та прийняттям пропозиції (акцептом) позичальником, яка надається позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За загальними умовами вказаного кредитного договору позичальник отримала кредитні кошти в сумі 9645,50 грн на умовах платності користування та зобов`язалась повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Однак в подальшому відповідач не виконала свої зобов`язання щодо повернення наданих їй кредитних коштів, внаслідок чого утворилася заборгованість за вказаним договором в розмірі 14915,14 грн.

14.10.2025 між ТОВ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі- ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу №141025 (далі– Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належне йому Право грошової Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належне ТОВ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" Право грошової Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі Боржників.

Відповідно до Реєстру Боржників від 14.10.2025 до Договору факторингу № 141025 від 14.10.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 13 168,96 грн., з яких:- 7 981,20 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;- 1 197,16 грн. – сума заборгованості за відсотками;- 3 990,60 грн. – cума заборгованості за штрафом.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 14.10.2025 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 8219377 в розмірі 13 168,96 грн., з яких:- 7 981,20 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;- 1 197,16 грн. – сума заборгованості за відсотками;- 3 990,60 грн. – cума заборгованості за штрафом, для стягнення якої позивач звернувся до суду.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 квітня 2026 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Щодо розгляду справи у змішаній формі, відповідно до пункту 113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджено-го рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Відповідно до пункту 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у змішаній формі з метою процесуальної економії, дотримання розумних строків та уникнення зволікань, що відповідає принципам та завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд», примірник позовної заяви разом з додатками до неї, був направлений відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями доказів відправлення.

Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Відповідачу надсилалася ухвала від 01 квітня 2026 року про відкриття провадження у справі на адресу реєстрації відповідно до інформації з єдиного державного демогріфічного реєстру, також повідомлявся про розгляд справи шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду Полтавської області. Однак відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву, жодних заяв з процесуальних питань до суду не надходили, до суду повернулося поштове повідомлення з відміткою про вручення 11.04.2026.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положенням ст. 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони.

Предметом вимоги позивача є порушення відповідачем у справі вимог ст. ст. 509, 526, 530, 527, 610, 611, 1054 ЦК України та відшкодування понесених судових витрат, згідно зі ст. ст. 133, 141 ЦПК України.

06.05.2025 відповідач ОСОБА_1 заповнила заявку на отримання кредитів та встановлення ділових відносин між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та нею, після чого було створено електронний кабінет платника , та між відповідачем та товариством було укладено кредитний договір №8219377.

За умовами кредитного договору ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» надало ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 7981,20 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надано строком на 15 днів, дата повернення кредиту 21.08.2025. Позичальник сплачує проценти за кожний день користування кредитом у такому розмірі та порядку: за 1-й день користування кредитом 13,6000% в сумі 1085,44 грн, термін оплати 21.08.2025; з 2-го по 15-й день користування кредитом 0,1000% в сумі 111,74 грн, термін оплати 21.08.2025. У разі відсутності змін щодо строку кредитування, встановленого п.1.5 Договору, розмір процентної ставки, встановленої в п.1.7 договору, залишається незмінним. Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 2899,10%, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 9178,38 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом складають 1197,18 грн.

Згідно п.2.1 договору кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит шляхом видачі готівки з каси кредитодавця (за замовчуванням). Якщо позичальник обирає спосіб надання кредиту «шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника», у п. 2.2 договору зазначаються реквізити електронного платіжного засобу позичальника.

Відповідно до п.4.5 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків за договором кредитодавець несе відповідальність, встановлену чинним законодавством України, а п. 4.7 передбачена сплата штрафу.

Згідно п.5.1. договору позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма умовами цього договору, а також із діючими «Правилами надання коштів та банківських металів у кредит», розміщеними на сайті кредитодавця на момент укладення цього договору. Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що йому надана уся інформація згідно з ч.5 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг кредитодавця у формі Графіку платежів за формою, встановленою Додатком №1 до цього договору.

Кредитний договір підписано ОСОБА_1 06.08.2025 власноручним підписом.

Також у п.6 кредитного договору відповідач особистим власноручним підписом підтвердила факт отримання нею 06.08.2025 кредитних коштів в сумі 7981,20 грн та екземпляру кредитного договору від 06.08.2025.

Отже, за згодою сторін на підставі укладеного кредитного договору №8219377 від 06.08.2025, строк дії договору кредиту сторони визначили по 21.08.2025 включно. До вказаного строку сторони передбачили і право нараховувати проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, визначеному у п.1.7 договору.

Згідно Графіку платежів, який є додатком до кредитного договору, сторони передбачили, що у разі користування кредитними коштами в сумі 7981,20 грн по 21.08.2025 розмір процентів буде становити 1197,18 грн.

Згідно даних Електронного кабінету платника та касового чеку вбачається, що 06.08.2025 клієнту ОСОБА_1 видано готівкою грошові кошти в сумі 7 981,20 грн, номер чека 4938469231, фіскальний номер РРО 493846923.

Фінансова установа виконала свої зобов`язання за кредитним договором та надала відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання з договором не виконала та не повернула отримані грошові кошти, внаслідок чого в неї перед кредитором виникла заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 13168,96 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7981,20 грн, заборгованості за процентами в розмірі 1197,16 грн, заборгованості за штрафом в розмірі 3990,60 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» за кредитним договором №8219377 від 06.08.2025, станом на 14.10.2025.

14.10.2025 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №141025, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №8219377 від 06.08.2025.

Пунктом 1.1 Договору факторингу передбачено, що згідно умов цього довору Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за Позикою (плату з процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно акту прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №141025 від 14.10.2025 ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» передало, а фактор ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло Реєстр Боржників, після чого отримало право вимоги заборгованості до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 ..

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників від 14.10.2025 до Договору факторингу № 141025 від 14.10.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 13 168,96 грн., з яких:- 7 981,20 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;- 1 197,16 грн. – сума заборгованості за відсотками;- 3 990,60 грн. – cума заборгованості за штрафом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

З наданих та досліджених судом доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 06.05.2025 уклала з ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» кредитний договір №8219377, за яким отримала грошові кошти в кредит на умовах строковості, зворотності, платності, користувалась ними, однак у строки встановлені договором їх не повернула, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за вищевказаним договором.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що право вимоги за вказаним договором відступлено ТОВ «ФК «ЄАПБ» на законних підставах.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування ним.

Сторони, відповідно до умов кредитного договору №8219377 від 06.08.2025 обумовили всі істотні умови, в тому числі щодо суми кредиту, строку та процентів за користування коштами.

В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 вищевказаного договору, відповідач отримувала та користувався кредитними коштами, що відображено в розрахунку заборгованості.

А тому, вимога ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №8219377 від 06.08.2025 за основною сумою боргу в розмірі 7981,20 грн та за процентами в розмірі 1197,16 грн ґрунтується на вимогах закону, підтверджується належними доказами, наданими позивачем та дослідженими судом.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за штрафом в сумі 3990,60 грн, суд зазначає наступне.

Дійсно, п. 4.7 договору №8219377 від 06.08.2025 у випадку невиконання грошових зобов`язань передбачена сплата штрафу.

24.02.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено режим воєнного стану.

15.03.2020 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за штрафом за кредитним договором №8219377 від 06.08.2025 в розмірі 3990,60 грн є необґрунтованими і до задоволення не підлягають.

За наведених обставин позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №8219377 від 06.08.2025 за основною сумою боргу в сумі 7981,20 грн, за процентами в сумі 1197,16 грн, а всього 9178,36 грн.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в розмірі грн згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №153706 від 24.03.2026.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А тому, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1855,69 грн.

На підставі ст.ст. 205, 207, 512, 514, 516, 526, 1048, 1049, 1050, 1054, 1081, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Київська область, 07400, ІВАN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк» заборгованість за кредитним договором № 8219377 в розмірі 9178 (дев`ять тисяч сто сімдесят вісім) гривень 36 копійок, з яких: 7981,20 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1197,16 грн - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Київська область, 07400, ІВАN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1855 гривень 69 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Київська область, 07400, ІВАN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. А. Морозовська