Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №536/1100/26 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1100/26

Провадження № 2-а/536/31/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Реки А.С.,

за участі секретаря судового засідання Черненко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє його представник – адвокат Охріменко В.Б., звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №R305688 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 20.01.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративний штраф в розмірі 17 000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що постановою № R305688 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 20 січня 2026 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративний штраф в розмірі 17 000 грн., оскільки не пройшов (відмовився) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист») та допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. З вказаною постановою позивач не погоджується, оскільки ОСОБА_1 в повному обсязі виконує військовий обов`язок, вчасно уточив свої дані, пройшов військово-лікарську комісію та заброньований до 26.12.2026 року. Окрім того, відповідачем не було дотримано процедуру щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так як відсутня інформація про те, що позивач був поінформований про дату, час та місце розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, протокол про адміністративне правопорушення був складений за відсутності ОСОБА_1 , вручено його не було, також оскаржувана постанова була направлена неналежним способом через застосунок Резерв +, що не передбачено чинним законодавством.

Також просить поновити строк звернення до суду із позовною заявою про скасування постанови, оскільки про наявність постанови № R305688 від 20 січня 2026 року дізнався після блокування коштів на банківських рахунках у зв`язку з чим 08.04.2026 року звернувся до виконавчої служби та ознайомився із матеріалами виконавчого провадження, про що є відповідна відмітка у матеріалах.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 квітня 2026 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалами Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 квітня 2026 року та від 21 квітня 2026 року продовжено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 квітня 2026 року було відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Охріменко В.Б. не з`явилися. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідачі ІНФОРМАЦІЯ_2 , т.в.о. начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, уповноваженого представника не направили, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Постановою № R305688 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 20 січня 2026 року (а.с.11), яка винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративний штраф в розмірі 17 000 грн. У відповідності до вищевказаної постанови, за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

01 квітня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі СМУ Мін`юсту України із заявою №1/2317 про примусове виконання постанови № R305688 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 20 січня 2026 року. Зазначено, що ОСОБА_1 після ознайомлення з протоколом, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 20.01.2026 року о 10 год. 00 хв., на дату та час розгляду не з`явився. Постанова № R305688 від 20 січня 2026 року порушнику була направлена в застосунок Резерв+ у визначений законом строк. ОСОБА_1 штраф не сплатив і квитанцію про сплату штрафу до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надав (а.с.12-13).

Відповідно до копії постанови про відкриття провадження №80670767 від 03 квітня 2026 року, на підставі постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R305688 від 20 січня 2026 року відкрито виконавче провадження (а.с.15).

Відповідно до копії постанови про арешт коштів провадження №80670767 від 03 квітня 2026 року, на грошові кошти/електронні кошти боржника ОСОБА_1 накладено арешт (а.с.16).

Відповідно до наявної інформації із додатку «Резерв+» ОСОБА_1 пройшов ВЛК 16.01.2026 року з результатом - придатний, має відстрочку до 26.12.2026 року, тип відстрочки – бронювання (а.с.14).

Щодо вимоги про поновлення строку на оскарження постанови, суд виходить з наступного.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України. Відповідно до частини другої вказаної статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності також визначені ст. 289 КУпАП. Відповідно до указаної статті скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Правова норма закріплена у частині другій статті 286 КАС України, передбачає, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

В матеріалах справи відсутні докази вручення позивачу копії оскаржуваної постанови від 20.01.2026 року. Позивач стверджує, що ознайомився з матеріалами виконавчого провадження щодо виконання цієї постанови 08.04.2026, про що наявна відмітка в постановах державного виконавця (а.с 15, 16), до суду представник позивача звернувся за допомогою підсистеми «Електронний суд» 13.04.2026. Таким чином, причини пропуску позивачем встановленого законом процесуального строку є поважними, а тому строк оскарження постанови необхідно поновити.

Щодо суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 даної статті передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення і скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-УІІІ (далі Закон № 389-УІІІ).

У розумінні ст. 1 Закону № 389-УІІІ, воєнним станом вважається особливий правовий режим, що вводиться в Україні або ж в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX затвердженоУказ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Згідно із Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24 лютого 2022 року, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента України воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували станом на дату винесення оскаржуваної позивачем постанови, та продовжують існувати на час розгляду даної справи).

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду». Даний закон набрав чинності 15 лютого 2025 року.

Аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, зобов`язані були до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які

перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони № 3 від 01.01.2024, протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, щодо особи, яка не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.

Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності (далі - заява про визнання правопорушення).

Відповідачами не надано доказів складання такого протоколу та вручення його копії позивачу, як і не надано доказів відсутності підстав для його складання, відповідно до Розділу ІІ вказаної Інструкції, не надано доказів повідомлення позивача про розгляд справи 20.01.2026

Згідно із пунктом 11 Розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони № 3 від 01.01.2024, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до змісту постанови № R305688 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 20 січня 2026 року, ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Однак, дослідивши зміст оскаржуваної постанови, суд встановив, що відповідач у своїй постанові не виклавав обставини, установлені під час розгляду справи, та посилаючись на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який регулює порядок проходження повторного медичного огляду громадян України, які були визнані обмежено придатними, відповідач, всупереч нормам ст. 251, 280, 283 КУпАП, не зазначив чи є ОСОБА_1 особою, яка була визнана обмежено придатною до військової служби та був зобов`язаний пройти ВЛК, та дату вчинення ним правопорушення.

Позивач, заперечуючи правомірність постанови СУ №147/2025 від 18.01.2025, стверджував, що він в повному обсязі виконує військовий обов`язок, вчасно уточив свої дані, пройшов військово-лікарську комісію, заброньований до 26.12.2026.

Як вбачається з витягу з додатку «Резерв+» ОСОБА_1 постановою ВЛК визнано придатним до служби, дані уточнені вчасно.

Суд зазначає, що відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Отже, у даній адміністративній справі відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний довести правомірність свого рішення (постанови) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема довести факт вчинення позивачем порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Натомість відповідачі не скористалися своїм правом та не подали відзиву із доказами, якими б підтверджували свою позицію, та які були взяті до уваги суб`єктом владних повноважень при винесенні оскаржуваної постанови.

Суд приймаючи рішення у справі не може керуватися припущеннями.

Відповідачами в ході розгляду справи не доведено, що на ОСОБА_1 поширювався обов`язок, встановлений п. 2 Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-IX, щодо проходження до 5 червня 2025 року повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.

У зв`язку з ненаданням відповідачами під час розгляду справи відзиву на позов, а також жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, кваліфікованого за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд позбавлений можливості встановити наявність у його діянні складу адміністративного правопорушення.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За встановлених судом обставин, вина ОСОБА_1 , яка полягала у порушенні вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отож, підсумувавши встановлені обставини в сукупності із зібраними доказами, суд доходить до висновку про те, що постанову № R305688 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 20 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у розмірі 665,60 грн.

На підставі ст.ст. 7, 9, 210-1, 245, 247, 251, 258, 268, 279, 280, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 20, 70, 122, 139,242, 244,246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-

Ухвалив:

Поновити позивачу ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою про оскарження постанови № R305688 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 20 січня 2026 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову № R305688 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 20 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 665 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

СуддяА. С. Река