Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №531/204/26 — Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/204/26

номер провадження 2/531/491/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Фисун Л.С.

за участю секретаря судового засідання Нагорної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Карлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач через свого представника звернувся до суду з зазначеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до розписки від 29.03.2025 року, написаної відповідачем ОСОБА_2 , останній взяв у борг у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 416000,00 доларів США на строк з 29.03.2025 по 01.06.2025, однак на дату звернення до суду кошти не повернув. Також зазначає підстави ля стягнення з відповідача боргу з урахуванням трьох процентів річних та індексу інфляції.У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача кошти у сумі 424513,75 доларів США, що на день подання позову еквівалентно18363632,83 гривень, які складаються із наступного: сума боргу за основним зобов`язанням у розмірі 416 000 доларів США, що на день подання позову еквівалентно 17 995328,00 гривень; три відсотки річних від простроченої суми за період з 01.06.2025 року (дата прострочення зобов`язання) по 04.02.2026 року (дата подання позову) у розмірі 8 513,75 доларів США, що на день подання позову еквівалентно 368 304,83 гривень та витрати зі сплати судового збору.

Позиції учасників судового провадження.

У визначений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, доказів на спростування вимог, що викладені в позовній заяві суду не надав.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, представник позивача направив клопотання про розгляд справи за його відстуності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади.

Відомості про дати та час судових засідань знаходяться у вільному доступі на офіційному сайті Судової влади за адресою в мережі Інтернет.

Таким чином, на підставі вищевикладених приписів ст.ст.128,130-131 ЦПК України суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час судового засідання.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За вказаних обставин, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення по справі при заочному розгляді, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12 березня 2026 року провадження по справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 19).

Ухвалою суду від 09 квітня 2026 року року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 40).

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року судове засідання відкладено для повторного виклику відповідача (а.с. 51).

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що згідно розписки від 29 березня 2025 року відповідач ОСОБА_2 взяв в борг у позивача ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 416000,00 (чотириста шістнадцять тисяч) доларів США, які зобов`язався повернути в строк до 01.06.2025. У випадку неповернення суми позики у вказаний строк зобов`язався сплатити борг з урахуванням трьох процентів річних та інфляційні збитки та пеню (а.с.5- 6).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Як визначено в статті 55 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За змістом статті 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі , визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості .

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верхового Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц зазначає, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом , який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки .

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця, а також, що позичальник зобов`язується повернути позику. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки (постанова 16 червня 2021 року по справі № 463/5955/18 (провадження № 61-1913св21).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано позивачу розписку про отримання ним від позивача в борг 416000,00 доларів США із строком погашення до 01.06.2025 року, отже сторони дотримались письмової форми договору.

Правовий аналіз ст. 545 ЦК України дає підстави вважати, що держатель оригіналу боргового документа є належним кредитором у зобов`язанні, на підтвердження виникнення якого наданий такий документ. Тобто наявність оригіналів документів у позивача свідчить про наявність певних зобов`язань саме перед ним.

На час розгляду справи у суду відсутні підтверджуючі докази про те, що договір позики визнаний недійсним чи є розірваним.

Оскільки належних доказів виконання відповідачем зазначеного грошового зобов`язань до суду не надано, суд виходить з того, що борг позивачу не повернуто.

Слід зазначити, що враховуючи норми ст.ст. 192, 524, 533, 1049 ЦК України, заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Такий висновок суду також узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.01.2019 по справі № 373/2054/16-ц.

Звертаючись до суду із вказаним позовом представник позивача крім переданих відповідачу в позику коштів, просив стягнути на користь позивача 3 % річних згідно із частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України №6-49цс12 від 06.06.2012.

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 373/2054/16-ц, у постанові від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення з відповідача заборгованості в іноземній валюті, що передбачає і нарахування 3% річних саме з розміру заборгованості в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Оскільки відповідачем не сплачено на користь позивача борг у сумі 416000,00 доларів США на вказану заборгованість позивачем нараховано 3% річних.

Розрахунок трьох відсотків річних позивачем здійснено з 01.06.2025 по 04.02.2026 за 249 днів і ця сума складає 8513,75 доларів США (а.с. 6).

Суд погоджується із розрахунком заборгованості, зробленим позивачем.

На підставі наведеного вище суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 є позичальником, який не виконав належним чином свої зобов`язання за договором позики щодо своєчасного повернення суми боргу позикодавцю ОСОБА_3 , що є підставою для примусового стягнення суми боргу у розмірі 424513,75 доларів США, що на день подання позову до суду, згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 18363632,83 гривень, яка складається з суми боргу за основним зобов`язанням у розмірі 416 000 доларів США та три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 8 513,75 доларів США.

Враховуючи, викладене, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити повністю.

Судові витрати.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені останнім і підтверджені документально судові витрати по сплаті судового збору в сумі 15140,00 грн.

На підставі викладеного керуючись ст.2, 12, 13, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 282, 284 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу 424513,75 доларів США (чотирста двадцять чотири тисячі п`ятсот тринадцять тисяч доларів США 75 центів), що на день подання позову еквівалентно 18363632,83 гривень (вісімнадцять мільйонів триста шістдесят три тисячі шістсот тридцять гривень 83 коп) та витрати зі сплати судового збору у сумі 15140,00 гривень (п`ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 коп) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи:

Позивач ? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач ? ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення виготовлено 29 травня 2026 року.

Суддя: Л.С.Фисун