Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №395/458/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 395/458/26

провадження №: 2/398/2758/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"02" червня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Шинкаренко І.П.,

за участю секретаря судового засідання Черткова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у 20500,00 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 22.09.2023 між ТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_1 укладено договір № 3999895 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 2500 грн, строк кредиту 360 днів: з 22.09.2023 року по 16.09.2024 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до зазначених умов договору ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед піску новим О.С. виконало та надало йому кредит в сумі 2500 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Відповідач не виконав умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 14750,00 грн, що включає: заборгованість за тілом кредиту – 2500 грн, заборгованість по процентам – 12250,00 грн. 24.05.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» уклали договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача. Станом на дату укладання договору факторингу строк дії договору № 39998959 від 22.09.2023 року не закінчився, а тому ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 25.05.2024 по 16.09.2024 здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 5750 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе за договором про надання споживчого кредиту зобов`язань позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді Новомиргородського районного суду Кіровоградської області справу передано за підсудністю до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.

Ухвалою судді від 06.04.2026 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. За клопотанням представника позивача витребувано від Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» відомості, які становлять банківську таємницю, а саме: інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 22.09.2023 на дану платіжну картку у сумі 2500,00 грн., за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечував.

Відповідач, повідомлений належним чином шляхом розміщення на офіційній сторінці суду на веб-сайті «Судова влада України» оголошення про призначення справи до розгляду, у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подавав, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 висловив позицію, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив на позов не подав та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, судом постановлено здійснювати заочний розгляд цієї справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права дійшов наступних висновків.

22.09.2023 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3999895, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання, що визначені договором.

Так, згідно умов договору сума кредиту становить 2500,00 грн, кредит надано на строк 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів, тип процентної ставки – фіксована, стандартна процентна ставка становить 2,0 % в день та застосовується у межах всього строку кредиту. Також передбачено знижену процентну ставку 0,01 % в день, яка застосовується за умови, якщо споживач до 22.10.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Також п. 2.1 Договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_3 .

Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3999895 укладений з використанням відповідачем електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора Р434.

За умовами договору він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Національного банку України.

Відповідач також підписав паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р434.

Отримання відповідачем коштів у сумі 2500,00 грн на платіжну карту НОМЕР_1 підтверджується відомостями фінансової установи ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Крім того, АТ «Креді Агріколь Банк» на виконання ухвали щодо витребування доказів від 06.04 надав до суду витребувану за клопотанням представника позивача інформацію, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 та на картковий рахунок, до якого випущено вказану карту, 22.09.2023 зараховані кошти у сумі 2500,00 грн через інтернет ресурс MoneySend.

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач не сплачував платежі за договором про споживчий кредит, внаслідок чого первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» нарахувало відсотки у розмірі 12250 грн за період користування кредитом з 22.09.2023 до 24.05.2024.

24.05.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (попередня назва – ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна») уклали договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна», а ТОВ «Лінеура Україна» відступити ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, перелік яких визначений в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3999895 у загальному розмірі 14750, грн, що складається: 2500,00 грн – заборгованість за тілом кредитом, 12250,00 грн - за відсотками.

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у межах строку дії кредитного договору нарахувало ОСОБА_1 за ставкою 2,0 % в день на залишок кредиту відсотки у розмірі 5750,00 грн за період з 25.05.2024 до 16.09.2024.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Спеціальним законом, який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції є Закон України «Про електронну комерцію».

Так, у ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 9.6 кредитного договору договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІКС Товариства /зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

У постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23) зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦПК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів недійсності / нікчемності договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3999895 від 22.09.2023 та договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024, суду не надано.

Отже, враховуючи положення вказаних норм, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем відповідно до умов кредитного договору, що був укладений між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст.ст.3,12,13,20ЦК України, ст.ст.12,13,44 ЦПК України).

Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідач не заперечував факт укладання договору, отримання кредиту, не спростував розрахунків та розміру боргу, не подав своїх доказів на заперечення відповідних доводів позивача. Отже, відповідачем не доведено відсутності вини у порушенні зобов`язання, не спростовано підстав позову.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту не виконав, не повернув кошти, а тому первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та новим кредитором ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» правомірно в межах дії строку договору за встановленою його умовами процентною ставкою здійснено нарахування відсотків за користування кредитними коштами, що відповідає узгодженим сторонами умовам договору та положенням законодавства.

За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 року; заявку № 15713 від 26.01.2026 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, де зазначено опис робіт та їх вартість; рахунок на оплату № 15713-23/02-2026 від 23.02.2026 та акт № 15713 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 2000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, суд у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого при зверненні із позовною заявою судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2) заборгованість договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3999895 від 22.09.2023 в загальному розмірі 20500 (двадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.06.2026 року.

Суддя І.П. Шинкаренко