Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №404/13771/25 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/13771/25

Номер провадження 2/404/5384/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

26 травня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

Головуючого судді – Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частини земельної ділянки. Просив визнати право власності на 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:11:090:0099, яка належала ОСОБА_4 та розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданого позову зазначено, що він є власником цілого житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовано в АДРЕСА_1 , та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3510100000:11:090:0099.

Право власності позивачу належить на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами, реєстровий номер 5-1824, від 04.12.1996 року, виданий Другою Кіровоградською державною конторою, зареєстровано 12.12.1996 року ОКП КООБТІ номер запису 5682 в книзі 19, та на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами від 23.01.2002 року, який зареєстровано 07.03.2002 року, ОКП КООБТІ номер запису 5682 в книзі 19, що підтверджується архівною довідкою № 67723 від 24.12.2020 року.

В 2021 році позивач мав намір приватизувати земельну ділянку, але з`ясувалося що 1/2 частина земельної ділянки вже приватизована попереднім власником (спадкодавцем) ОСОБА_4 , інша 1/2 частина не приватизована та є власністю територіальної громади, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001326642025 від 01.07.2025 року., та копією Державного Акту Серія КР 00003128.

Підставою звернення до суду є те, що під час укладання договору купівлі-продажу між позивачем та відповідачами 1/2 частини житлового будинку від 23.01.2002 року він не був обізнаний, що 1/2 частина земельної ділянки зареєстрована на праві власності за попередньою власницею ОСОБА_4 , а спадкоємці своє право на земельну ділянку не переоформили (не отримали держані акти) та не зареєстрували.

Після з`ясування вказаних обставин позивач неодноразово звертався письмово до відповідачів з проханням переоформити земельну ділянку.

На даний час він отримав відповідь від племінника ОСОБА_2 , який пояснив що ОСОБА_2 в 2019 році перенесла інсульт і з того часу прикована до ліжка, вона не розмовляє і нічого не розуміє, тому не має можливості вчинити правочин. Від сусідів ОСОБА_3 позивач також отримав усні пояснення, що вона хвора після інсульту та не може вчиняти будь яких правочинів.

Зазначено, що позивач позбавлений можливості реалізувати свої права у позасудовому порядку, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 05 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді від 26 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про день та час розгляду справи були належним чином повідомлені, з заявами та клопотаннями до суду не зверталися. У передбачений законодавством термін відповідачі відзиву до суду не надали.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням частини четвертої статті 223 та статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.

За правилами частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судом установлено, що відповідно до договору від 04 грудня 1996 року ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_1 купив 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 , з відповідною частиною надвірних будівель.

Відповідно до договору купівлі-продажу частини жилого будинку від 23 січня 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 купив, належну продавцям 1/2 частину жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серія КР 0003128, він виданий 16 грудня 1997 року, на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської Ради народних депутатів від 11 листопада 1994 року № 812, ОСОБА_4 . Згідно вказаного державного акту заявнику передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0673 га на праві спільної часткової 1/2 власності. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1 . Землю передано для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до архівної довідки № 67723 від 24 грудня 2020 року, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за архівними даними реєстрових книг Обласного комунального підприємства «КООБТІ» зареєстровано за: ОСОБА_1 – 1/2 ч. (приватна), договір купівлі-продажу від 04.12.1996 № 5-1824, ОСОБА_1 - 1/2 ч. (приватна), договір купівлі-продажу від 23.01.2002 № 94. Площа земельної ділянки 673,4 кв.м.

Відповідно до приписів ст. 120 ЗК України в редакції на час укладання договору, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

За приписами ст.126 ЗК України в редакції 01.01.2002 року Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.377 ЦК України: До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

При перегляді аналогічної справи, вказані положення підтверджені Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 № 689/26/17 у п.6.27. Суд зазначив; «При відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної дол. земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Аналогічна позиція підтверджена і Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі № 318/1274/18, суд повністю повторив позицію Великої Палати та конкретизував; « особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику».

Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

У зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідачів на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно зі ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:11:090:0099, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП не встановлено.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП не встановлено.

Повний текст судового рішення складено 02.06.2026 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова