Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №367/3412/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/3412/26

Провадження №2/367/5102/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участю секретаря судових засідань Колодезної В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Ірпінь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання,-

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з дня подання позову до суду та до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду та заявлені позовні вимоги позивач вказує, що Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 11.06.2013 року (справа № 367/2038/13-ц) шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Від даного шлюбу мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до рішення Орджонікідзевського міського суд Дніпропетровської області від 11.06.2013 року (справа № 184/1987/13-ц) відповідач сплачував на користь позивача аліменти на утримання дочки до досягнення нею повноліття, проте, на сьогодні донька досягла повноліття, натомість, продовжує навчання на денному відділенні ІІІ курсу Київського фахового коледжу архітектури, будівництва та управління.

Вказує, що донька навчається за денною формою, що унеможливлює повноцінну трудову діяльність, власний її дохід складається виключно зі стипендії, яка згідно з довідкою про доходи від 19.02.2026 становить 1510,00 грн на місяць. Загальна сума її доходу за період з серпня 2025 р. по січень 2026 р. склала 9 458,64 грн.

Додає, що окрім витрат на харчування та побутові потреби, дочка щоденно несе значні транспортні витрати. Навчання у Київському фаховому коледжі архітектури, будівництва та управління вимагає щоденних витрат на проїзд у громадському транспорті з місця її помешкання у місті Ірпені до навчального закладу в місті Києві і навпаки.

Враховуючи графік занять на денній формі, ці витрати є регулярними, обов`язковими та становлять суттєву частину бюджету дитини, Позивачка має статус ФОП, її річний дохід за 2025 рік згідно з декларацією склав 127 710,08 грн (в середньому 10 642 грн/міс). Цих коштів недостатньо для одноосібного повного забезпечення дитини-студентки

Щодо відповідача зазначає, що на момент подання цієї позовної заяви їй невідомо про офіційне місце роботи останнього та розмір його доходів. Разом з тим вказує, що Відповідач є особою працездатного віку, не має інвалідності чи інших утриманців, а отже, має об`єктивну можливість отримувати дохід та надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20.03.2026 року провадження по вказаній справі було відкрито, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання учасники справи або їх представники не з`явились. 26.05.2026 року позивачка надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач, будучи обізнаним про наявність даної цивільної справи, та належним чином у відповідності до приписів п.1 ч.8 ст.128 ЦПК України та вимог ч.11 цієї статті повідомленим про її розгляд. Правом надання відзиву на позов не скористався. Будь-яких заяв чи клопотань по суті спору до суду не надходило.

Через відсутність від відповідача клопотань та відзиву на позов, наявності згоди позивача на заочний розгляд даної справи, суд, у відповідності до ст.280 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Між сторонами склалися правовідносини, які регулюються Сімейним кодексом України.

Згідно з частиною другою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином з рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 11.06.2013 року (справа № 367/2038/13-ц) вбачається, що позивач та відповідач з 15 листопада 2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого в них є донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказаним рішенням суду, шлюб зареєстрований 15 листопада 2007 року в виконкомі Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області по актовому запису № 17 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було розірвано.

Поруч з чим, з рішення Орджонікідзевського міського суд Дніпропетровської області від 11.06.2013 року (справа № 184/1987/13-ц) встановлено, що позивачка самостійно займається вихованням та утриманням дитини, знаходиться у важкому матеріальному положенні, відповідач, будучи рідним батьком дитини, маючи постійне місце роботи і стабільний заробіток, будь – якої матеріальної допомоги в добровільному порядку не надає, інших аліментів не сплачує та будь – яких стягнень з його заробітку – доходу не здійснюється.

Даним рішенням суду було стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини щомісяця, починаючи з 03 червня 2013 року до досягнення повноліття доньки,

27.06.2013 року Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області на підставі вказаного рішення видано виконавчий лист.

Як вбачається, спільна донька сторін – ОСОБА_3 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_5 .

28 липня 2023 року між Київським фаховим коледжем архітектури, будівництва та управління державної форми власності, та вступником ОСОБА_3 , укладено договір №127/СП про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти, відповідно до умов якого заклад бере на себе зобов`язання здійснити підготовку вступника за денною формою здобуття освіти за освітньою-професійною програмою Зелене будівництво та садово-паркове господарство 206 Садово-паркове господарство для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра. Фінансування навчання здійснюється за рахунок видатків місцевого бюджету (регіональне замовлення). Відповідно до вказаного вище договору, законним представником вступника зазначено позивача ОСОБА_1 ..

Відповідно до довідки, виданої Київським фаховим коледжем архітектури, будівництва та управління, 20.01.2026 року за №12, ОСОБА_3 дійсно навчається на денному відділенні Київського фахового коледжу архітектури, будівництва та управління, на ІІІ курсі, група СП-32, за спеціальністю Зелене будівництво та садово-паркове господарство 206 Садово-паркове господарство.

Як вбачається із наявної довідки про доходи, виданої Київським фаховим коледжем архітектури, будівництва та управління, ОСОБА_3 , займає посаду «студент», загальний розмір доходу якої за серпень 2025 року по січень 2026 року склала 9458,64 грн., що становить 1510,00 грн. щомісячно.

Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку, ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності - ФОП, основним видом діяльності якої згідно з КВЕД є надання послуг перукарням та салонам.

Згідно з податковою декларацією про майновий стан та доходи, сума доходу позивача ОСОБА_1 за 2025 рік скала 127 710,08 грн..

Згідно з наявною довідкою про взяття на облік внутрішньо-переміщення особи, місце проживання ОСОБА_3 як ВПО значиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. ст. 199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Частиною 1 статті 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

У постанові від 29.01.2018 у справі N 622/373/16-ц Верховний Суд роз`яснив, що, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. ст. 199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба в зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі N 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі N 381/2423/20 (провадження N 61-17937св21) Верховний Суд сформував правовий висновок, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до вищевказаних правових норм, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Отже, при розгляді справ даної категорії позивач повинен довести продовження навчання, потреби в матеріальній допомозі та її розмір, а відповідач - неможливість надання такої допомоги або можливість надання у меншому розмірі, ніж вимагає позивач.

Отже, судом в даній справі встановлено, що фінансовий стан позивачки не дозволяє їй самостійно забезпечити всі матеріальні потреби доньки, як студента. Більш того, повнолітня донька сторін є студентом денної форми навчання, що унеможливлює її працевлаштування і отримання самостійного доходу, достатнього для забезпечення її потреб, відтак, продовжуючи навчання, вона потребує утримання батьків.

Розмір стипендії, яку отримує студент ОСОБА_3 в сумі 1510,00 грн. в місяць, є об`єктивно замалим для забезпечення її базових потреб, як студента денної форми навчання в реаліях сьогодення, які вимагають значних витрат на проїзд з місця проживання останньої, яке знаходиться в місті Ірпені, до закладу освіти, який знаходиться в місті Києві, харчування, придбання канцелярського приладдя, тощо.

Поруч з цим встановлено, що рівень доходу позивачки не дає їй можливості самостійно забезпечити повнолітню доньку, яка продовжує навчання без фінансової допомоги її батька.

Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч.ч.1-4, 8 ст.83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач є працездатною особою, законом встановлено його обов`язок надавати матеріальну допомогу доньці, яка продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги батька, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Такий розмір утримання відповідає визначеним статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

З відповідача згідно зі ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути судовий збір на користь держави.

Керуючись, ст. 180-184, 199-200 СК України, ст. 12, 81, 141, 264-268, 280-284, 354, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.03.2026 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_4 23 років

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1311 (одна тисяча триста одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду до Київського апеляційного суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення проголошено 28 травня 2026 року.

Суддя: Л.В. Мерзлий