Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №359/10389/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/995/2026

Справа № 359/10389/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Бокей А.В.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

в с т а н о в и в :

28 серпня 2025 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області від ОСОБА_1 надійшов позов, в якому просить : зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2011 року у справі № 2-1911/2011 на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 до 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей : доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 липня 2011 року та до досягнення дітьми повноліття. Шлюб між сторонами було розірвано 19 червня 2012 року. 01 червня 2018 року позивач ОСОБА_6 уклав шлюб з ОСОБА_6 , в якому народилося двоє дітей : дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, у ОСОБА_6 перебуває на утриманні дружина ОСОБА_6 , оскільки вона не працює та перебуває у декретній відпустці по доглядом за дитиною до 3 років. Крім того, у позивача з середини 2023 року значно зменшився дохід, що об`єктивно унеможливлює сплачувати аліменти у розмірі передбаченому рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2025 року. Враховуючи викладене, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Ухвалою суду від 12 листопада 2025 року суддею Яковлєвою Л.В. прийнято до свого провадження цивільну справу, та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року закрито підготовче судове провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судових засіданнях представник позивача ОСОБА_9 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_10 в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Суд, повно та всебічно дослідивши докази, наявні в матеріалах справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав люди-ни» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. Так, враховую-ться висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року (серія А, №303А, п.2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, щорішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2011 року позов ОСОБА_11 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 аліменти на утримання малолітніх дітей : доньки ОСОБА_13 та сина ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 липня 2011 року та до досягнення дітьми повноліття.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

01 червня 2018 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_14 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданим Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 01 червня 2018 року (а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що зроблено відповідний актовий запис №585 (а.с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Бориспільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено відповідний актовий запис № 144 (а.с. 19).

Тобто на утриманні позивача, крім дітей – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також перебувають діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно статті 18 Конвенції батьки або, у відповідних випадках, законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Згідно частиною 3 вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездат-них чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, перед-бачених СК України.

У пункті 23 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Отже, аналіз вищезазначених норм свідчить, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Особа, яка є платником аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо змінилось матеріальне становище або сімейний стан платника або одержувача аліментів. Таким чином зміна сімейного стану є окремою підставою для зміни розміру аліментів. При цьому суд, вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, має враховувати й інші обставини, передбачені статтею 182 СК України, насамперед з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Із зазначених норм закону також випливає те, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Відповідно статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , як на підставу для зменшення розміру аліментів, посилався на зміну його сімейного стану, народження двох дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та зменшення його доходів і фінансових спроможностей.

Разом з цим, позивачем суду не надано доказів, що його матеріальний стан погіршився у зв`язку із зміною сімейного стану та народженням дітей.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23, «зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів».

Крім того, Верховний Суд наголошував на тому, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріали справи не містять належних доказів, які підтверджують розмір доходів позивача станом на час винесення рішення та на дату звернення до суду з даним позовом.

Не містять матеріали справи і доказів того, що дружина позивача перебуває на його утриманні.

Однак, суд погоджується з доводами позивача про те, що на його утриманні знаходяться ще двоє неповнолітніх дітей та вважає, що зазначені позивачем обставини є підставою для зменшення розміру аліментів у розумінні вимог ст. 192 СК України.

Разом із тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», були внесені зміни до ч.2 ст.182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв`язку з чим при зменшеному за даним рішенням суду розмірі аліментів, що присуджені до стягнення, мінімальний їх розмір не повинен бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначе-ний судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями сімейного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів на утримання дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присуджений рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2011 року, з 1/3 на 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаю-чи з дня набрання даним рішенням суду законної сили та до досягнення дітьми повноліття, - оскільки судом встановлено факт зміни сімейного стану позивача, який має ще й малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та який змушений не лише виплачувати аліменти на дітей від першого шлюбу, а й утримувати свою нову сім`ю, що включає належне харчування, дозвілля, сплати комунальних послуг за житло, а також забезпечити повноцінний розвиток своїх малолітніх дітей, що є законодавчо визначеними підставами для зменшення встановленого судовим наказом розміру аліментів.

Враховуючи наведене вище, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати представник позивача в судовому засіданні просила залишити за позивачем, у зв`язку з чим суд, на виконання вимог ст. 133, 141 ЦПК України, не вирішує питання про стягнення понесених судових витрат з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 4, 10 - 13, 19, 76 - 82, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 268, 365 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів -задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, встановлений рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2011 року у справі № 2-1911/2011.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з дня набрання цим рішенням суду законної сили.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , код платника податків – НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 , орган, що видав 3222, проживаючий за адресою : АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт – відомості відсутні, код платника податків - НОМЕР_6 , проживаючої за адресою : АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 02 червня 2026 року.

Суддя Л.В. Яковлєва