Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №275/1152/25 — Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/1152/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року селище Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Лівочки Л.І.,

при секретарі - Степанчук С.А.,

за участю: представника позивача (відповідача за зустрічною позовною заявою) - адвоката Кіщенко І.П.,

представника відповідача (позивача за зустрічною позовною заявою) - адвоката Красавцевої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Брусилівського районного суду Житомирської області цивільну справу №275/1152/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог- Брусилівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини.

В обгрунтування позовних вимог вказала, що 23 грудня 2011 року рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг повноліття. Донька ОСОБА_5 проживає з позивачкою та знаходиться на повному її утриманні.

04 березня 2020 року рішенням Брусилівського районного суду Житомиської області змінено розмір стягуваних з відповідача ОСОБА_2 аліментів на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з часу набрання рішенням чинності зазначено, що стягувати з ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На даний час виконавчий лист знаходиться на примусовому виконанні у Коростишівському

ВДВС у Житомирському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м. Київ) - ВП № 61854395.

Внаслідок невиконання відповідачем вказаного рішення суду від 04 березня 2020 року за відповідачем утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання доньки за період з січня 2023 року по серпень 2025 року в розмірі 65596, 60 грн., що підтверджується копією розрахунку заборгованості по аліментам по ВП № 61854395.

За проведеними позивачкою розрахунками, за період з 01 січня 2023 року по 01 серпня 2025 року, неустойка за несвоєчасну сплату аліментів відповідачем на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , становить 40 366, 17 гривень.

Позивачка просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 40366, 17 грн. по виконавчому провадженню № 61854395.

Відповідач, в особі представника - адвоката Красавцевої В.В., подав зустрічний позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог- Брусилівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 нараховує пеню на загальну суму заборгованості на двох дітей, включаючи нібито несплачені аліменти й на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Про те, стягнення аліментів на сина ОСОБА_3 мало бути припинено автоматично

11.06.2025. Однак, стягувач продовжувала нарахування до 01.08.2025, ігноруючи вимогу закону про необхідність звернення до суду для перерахунку частки на одну дитину (доньку). Це призвело до штучного завищення боргу.

ОСОБА_2 заперечує проти включення до розрахунку нарахувань пені за періоди після 11.06.2025 на користь матері, як стягувача аліментів на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , оскільки після досягнення сином повноліття правова природа вимог та суб`єкт права вимоги змінюються.

ОСОБА_1 приховує від суду той факт, що ОСОБА_2 належним чином виконував свої батьківські обов`язки щодо сина, забезпечуючи його утримання у розмірах, що значно перевищували встановлений судом мінімум.

ОСОБА_3 з 01.09.2023 року проживає та навчається у Республіці Польща, а саме у м. Лодзь (Польща), у Technikum Edukacji Innowacyjnej w Lodzi, що підтверджується довідками/документами навчального закладу.

До досягнення повноліття ОСОБА_3 мав офіційного опікуна – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,тому вимога матері про стягнення заборгованості на утримання сина з 01.09.2023 є незаконною та суперечливою.

Спільною заявою батьків від 13.05.2023 надано згоду на виготовлення візи для виїзду за кордон до Республіки Польща та інших країн Європейського Союзу їх синові – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно спільної заяви батьків – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченої 16.01.2024 приватним нотаріусом, надано підтвердження факту, що син - ОСОБА_7 перебуває на повному постійному фінансуванні та матеріальному забезпеченні ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 та також навчається в Республіці Польща, тому утримувати фінансово ОСОБА_3 не має можливості, батьки ОСОБА_3 знали та погодилися фінансово допомогати та утримувати свого сина. Нотаріально посвідчена заява батьків про надання згоди іншій особі організувати фінансування та нести відповідальність за неповнолітню дитину не припиняє обов"язку батьків утримувати дитину, що прямо випливає зі ст. ст. 180, 185 СК України. Нотаріальна заява не замінює і не припиняє батьківський обовязок і не перекладає його на третю особу.

Враховуючи, що мати ОСОБА_3 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, батько ОСОБА_2 самостійно здійснює фінансування та утримання сина у Республіці Польща.

ОСОБА_2 належним чином виконує свій обов`язок щодо утримання ОСОБА_8 та забезпечення навчання, у тому числі за кордоном. З метою забезпечення безперервного навчального процесу та належного догляду за дитиною батьками було оформлено нотаріальну заяву, якою іншу фізичну особу уповноважено представляти інтереси дитини, організовувати її перебування та здійснювати оплату навчання. Фактичне здійснення платежів третьою особою не змінює правової природи понесених витрат, оскільки вони здійснюються в інтересах дитини та за рахунок коштів позивача, що підтверджується платіжними документами та призначенням платежів.

Відповідно до статей 180, 185 Сімейного кодексу України обов`язок участі у додаткових витратах на дитину покладається на обох батьків, а тому відповідач - мати дитини - зобов`язана брати участь у витратах на навчання дитини незалежно від місця її навчання та способу фактичної оплати таких витрат. Відсутні правові підстави для звільнення відповідача від участі у додаткових витратах на дитину з огляду на залучення третьої особи до організаційних та фінансових питань навчання.

Твердження ОСОБА_1 про наявність заборгованості/пені за періоди до 11 червня 2025 підлягають перевірці судом окремо з урахуванням фактичного виконання обов`язку з утримання дитини та відсутності вини ОСОБА_2 , а також з урахуванням правильності розрахунку заборгованості та пені.

Розрахунок неустойки (пені), наданий первісним позивачем, є арифметично та методологічно хибним. Крім того, пеня не може нараховуватися на суму боргу, який виник не з вини платника (арешт рахунків, воєнний стан), а також на періоди, коли дитина (син) вже фактично проживала окремо від матері та утримувалася батьком.

Враховуючи, що ОСОБА_7 , у спірний період проживав окремо від матері, ця обставина має вирішальне значення для визначення належного способу виконання аліментного обов`язку.

Враховуючи проживання сина за кордоном, перерахування аліментів на банківську картку матері (в Україні) суперечило б інтересам дитини.

Такий шлях створив би невиправдані часові затримки та додаткові комісійні витрати (подвійна конвертація, міжнародні перекази) при подальшій пересилці коштів від матері до сина.

Крім того, ОСОБА_1 не надала жодних доказів того, що вона пересилала б отримані аліменти сину в Польщу. Діючи в найкращих інтересах дитини, з метою забезпечення його реальних та оперативних потреб у чужій країні, батько ОСОБА_3 організував прямі перекази

коштів на картковий рахунок сина.

У зв`язку з цим, нарахована пеня підлягає повному скасуванню в повному обсязі, а заборгованість підлягає перерахунку виключно на утримання однієї дитини (доньки) з моменту зміни обставин.

Згідно виписки із банківської картки ОСОБА_3 станом на 06.12.2025 за період з 27.12.2023 по 06.12.2025 батько ОСОБА_2 перерахував 109 112,00 грн, мати ОСОБА_1 – 4020,00 грн.

За таких обставин, твердження позивача у первісному позові про існування заборгованості та підстав для нарахування пені є безпідставними.

ОСОБА_2 стверджує, що діяв добросовісно, вживав усіх залежних від нього заходів для належного виконання батьківських обов`язків, незважаючи на форс-мажорні обставини, такі як накладення арешту згідно постанови про арешт коштів боржника від 06.05.2025 (ВП № 74923403) та складне матеріальне становище.

Таким чином, стягнення колосальної суми пені з батька, який фактично утримував дітей та оплачував навчання за кордоном, є непропорційним заходом, який порушує баланс інтересів сторін.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 офіційно визнає наявність заборгованості, але наполягає на коректному її розрахунку з урахуванням зміни кількості утриманців, а саме: - період з 01.01.2023 по 01.09.2023 року: аліменти нараховуються на обох дітей (сина ОСОБА_3 та доньку ОСОБА_4 ) та визнає борг, що складає 14636, 89 грн, за цей період у повному обсязі, у період з 01.09.2023 року щодо сина ОСОБА_3 : з моменту виїзду на навчання до Республіки Польща ОСОБА_3 перебуває на повному утриманні відповідача ОСОБА_2 . Відповідно, з цієї дати нарахування аліментів на користь матері на утримання сина є безпідставним. Щодо доньки ОСОБА_4 визнає свій обов`язок з утримання доньки та наявність заборгованості за період з 01.09.2023 по теперішній час – саме на одну дитину.

ОСОБА_2 готовий сплатити заборгованість по сплаті аліментів на обох дітей за період з 01.01.2023 по 01.09.2023 у розмірі 14 636,89 грн., та заборгованість по аліментам на утримання доньки ОСОБА_4 за період з 01.09.2023 по 31.08.2025 у розмірі 25 479,81 грн., а всього 40116, 70 грн.

ОСОБА_1 має перед позивачем за зустрічним позовом грошове зобов`язання з відшкодування додаткових витрат на сина, що є предметом зустрічного позову, та сума вимог складає 183 318,53 грн, просять про зарахування зустрічних вимог.

Несплата аліментів на доньку у безготівковій формі була спричинена не небажанням відповідача виконувати обов`язок, а технічною неможливістю проведення платежів. Усі банківські рахунки ОСОБА_2 були заблоковані (арештовані) органами державної виконавчої служби в рамках виконавчих проваджень. Це є обставиною непереборної сили, що виключає вину платника у простроченні платежу. Відповідач фізично не міг скористатися своїми коштами для переказу аліментів на рахунок матері.

ОСОБА_1 приховує від суду суттєву обставину того, що протягом тривалого часу у спірний період донька ОСОБА_5 фактично проживала не з матір`ю, а родичами батька за адресою: АДРЕСА_1 . У цей період повне матеріальне забезпечення дитини (харчування, одяг, побутові потреби) здійснювалося родиною відповідача за рахунок його та їхніх коштів. ОСОБА_2 брав безпосередню участь в утриманні доньки в натуральній формі. Стягнення пені за період, коли дитина перебувала на утриманні родини батька, є порушенням принципу справедливості, оскільки мати в цей час не несла витрат, які мали б компенсуватися аліментами.

Представник ОСОБА_2 просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за первісним позовом про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 40366,17 грн відмовити ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 127756,10 грн. за період з 01.09.2023 по 10.06.2025, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти (додаткові витрати на сина ОСОБА_3 ) у розмірі 55562,43 грн. за період з 11.06.2025 по 10.12.2025; здійснити зустрічне зарахування однорідних грошових вимог сторін, а саме: зарахувати суму заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_9 в рахунок погашення грошового зобов`язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за зустрічним позовом у розмірі 183 318,53 грн.; визначити, що для цілей перерахунку після 11.06.2025 частка утримання, яка фактично припадає на доньку ОСОБА_10 у межах попередньо визначеної частки 1/3 “на двох дітей”, становить 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення донькою повноліття; зобов`язати третю особу, яка не заявляє самостійних вимог — Брусилівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести перерахунок заборгованості ОСОБА_2 у ВП 74923403 згідно виконавчого листа № 275/104/20; та виключити нарахування аліментів на утримання сина за період, коли він проживав окремо від стягувача, та починаючи з 11.06.2025 року (дати досягнення повноліття);

Ухвалою Брусилівського районного суду від 18.02.2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог- Брусилівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Цкентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки(пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини.

Представником позивача ( відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - адвокатом Кіщенко І.П. 13.02.2026 року до суду подано уточнену позовну заяву, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 ,2014р.н., у розмірі 48112,80 грн. по виконавчому провадженню №618543995.

Представником позивача ( відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - адвокатом Кіщенко І.П. до суду подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вимоги зустрічної позовної заяви не визнала, виходячи з наступного.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 стверджує про те, що: «У даній справі саме на ОСОБА_1 , покладено обов`язок довести не лише факт наявності арифметичної заборгованості, а й наявність вини платника аліментів у її виникненні, оскільки вина є обов`язковим елементом складу цивільного правопорушення, за яке нараховується неустойка (пеня)...»

Вищевказане ствердження є надуманим та не відповідає вимогам Закону.

04.03.2020 року рішенням Брусилівського районного суду Житомиської області у справі

№275/104/2020 змінено розмір стягуваних із ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та вирішено з часу набрання рішенням чинності стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На даний час виконавчий лист знаходиться на примусовому виконанні у Коростишівському ВДВС у Житомирському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м. Київ) - ВП № 61854395.

В матеріалах виконавчого провадження № 61854395 наявні розписки ОСОБА_1 про те, що вона отримала аліменти від ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( 28.09.2023 року - 2000 грн., 03.11.2023 року - 2000 грн.). Боржником було перераховано аліменти за період з квітня 2020 по січень 2026 року в розмірі 57 922,18 грн.

З урахуванням того, що ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_11 досяг повноліття державним виконавцем Коростишівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління МЮ України, було надано новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 09.02.2026 року, згідно якого заборгованість по оплаті аліментів становить 141376, 42 грн., який не оскаржувався сторонами.

Ствердження ОСОБА_2 про те, що: я «...як позивач за первісним позовом приховую від суду той факт, що ОСОБА_2 , належним чином виконував свої батьківські обов`язки щодо сина, забезпечуючи його утримання у розмірах, що значно перевищували встановлений судом мінімум...» є голослівним та не підтверджений належними та допустимими доказами.

Так, з 01.09.2023 року син ОСОБА_11 навчається у Республіці Польша у м. Лодзь. Дійсно, до досягнення повноліття син ОСОБА_11 мав офіційного опікуна - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Обов`язок ОСОБА_2 щодо сплати аліментів підтверджується рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 04.03.2020 року, яке набрало законної сили.

В даному випадку, нотаріально посвідчені заяви батьків на виготовлення візи та підтвердження перебування сина ОСОБА_11 на повному постійному фінансуванні та матеріальному забезпеченні ОСОБА_6 , на які посилається ОСОБА_2 , - не мають ніякого значення, оскільки не звільняють від обов`язку сплачувати аліменти на двох дітей.

Ствердження ОСОБА_2 , про те, що ОСОБА_1 «самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків та він самостійно здійснює фінансування та утримання сина у Республіці Польща» не відповідають дійсності.

Згідно виписки АТ КБ "Приват Банк" за період з 01.09.2023 року по 01.06.2025 року ОСОБА_1 на банківський рахунок сина було здійснено переказів на загальну суму 33432,70 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 неодноразово відправляла сину Максиму посилки, що підтверджується однією з квитанцій від 17.12.2025 року, трек № 59500005505714 на суму 82,28 євро, що в гривневому еквіваленті становить 4 160 грн. 02 коп.

Водночас, ОСОБА_1 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області та отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" в період з 01.06.2023 року по 30.06.2025 року, що підтверджується довідкою № 0600-0222-8/115497 від 29.12.2025 року. Також, з 09.07.2025 року вона є особою з інвалідністю 3 групи довічно. Отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 09.07.2025 року, тобто вона матеріально утримує сина ОСОБА_11 , виходячи з її матеріальних можливостей.

ОСОБА_2 ніколи не звертався до компетентних органів з приводу нецільового використання аліментів, по причині того, що він їх регулярно не сплачував, у зв`язку з цим виникла заборгованість по аліментам.

Якщо дідусь оплатив навчання, то не означає що дідусь надав онуку безповоротну фінансову допомогу. Вважає, що платник аліментів (батько) не може вимагати від матері компенсації коштів, які він особисто не витрачав.

Якщо в чеках зазначено прізвища родичів, а не ОСОБА_2 , він не є належним позивачем у розрізі стягнення сум з оплати додаткових витрат на утримання дитини на свою користь.

ОСОБА_2 вимагає гроші, які фактично витратив дідусь, а тому його вимоги є юридично необгрунтованими, оскільки він не зазнав особистих майнових втрат.

ОСОБА_2 не надано доказів з походження коштів, які в період з 27.12.2023 року по 06.12.2025 року перерахував на картковий рахунок сина ОСОБА_11 в розмірі 109112, 00 грн. Адже посилається на своє складне матеріальне становище.

Вважає, що дії ОСОБА_2 , який є батьком двох дітей свідчать про те, шо він ухиляється від утримання доньки ОСОБА_5 , прикриваючись матеріальними можливостями своїх батьків та родичів, які проживають в Польщі, які оплачують навчання сина ОСОБА_11 в Польщі.

На виборі даного навчального закладу наполягали батьки ОСОБА_2 , оскільки в Польщі проживала їх родичка, яка згодилась допомогти сину ОСОБА_11 під час навчання, та вони запевняли, що допоможуть нести матеріальні витрати, пов`язані з освітою сина.

При прийнятті остаточного рішення про переїзд сина до Польщі, ОСОБА_2 та родичам було добре відомо про те, що ОСОБА_1 знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Тим паче, що на її матеріальному утриманні знаходиться донька ОСОБА_5 .

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 посилалався на те, що у зв`язку із навчанням сина ОСОБА_11 за кордоном ним сплачувались кошти за навчання, харчування тощо.

Але, навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України.

ОСОБА_2 не довів існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини за кордоном при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти, не навів мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з матір`ю дитини.

ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були узгоджені питання щодо навчання сина за кордоном.

Навчальний заклад Technicum Edukacji Innowacyjnej w Lodzi (Польща) було обрано родиною ОСОБА_2 на власний розсуд, без погодження із нею.

Оплата навчання за кордоном не є додатковими витратами на дитину, адже якісну освіту можна отримати і в Україні. Навчання з метою здобуття професійної освіти не відноситься до особливих обставин, які передбачають стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

У випадках коли повнолітня дитина потребує допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею 23 років, правила статті 185 СК України не підлягають до застосування, а слід застосовувати статтю 199 СК України. Сам по собі факт оплати витрат на навчання дитини до досягнення нею повноліття не робить такі витрати додатковими у розумінні статті 185 СК України.

Сума заборгованості по аліментам яку визнає ОСОБА_2 за період з 01.01.2023 року по 01.09.2023 року є неактуальною у зв`язку з наявністю нового розрахунку заборгованості по аліментам з квітня 2020 року по січень 2026 року.

Просила позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини задовольнити, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Брусилівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення додаткових витрат на утримання дитини в порядку ст. 185 СК України, відмовити.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Красавцева В.В. подала до суду заперечення на відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначила, що відзив подано з пропуском встановленого судом строку , здійснено свідому підміну предмета позову (застосування практики Верховного Суду щодо ст. 185 СК України до правовідносин, які прямо регулюються ст. 199 СК України), здійснено спробу видати епізодичні дрібні перекази та відправку однієї посилки за повноцінне, рівноцінне виконання обов`язку з утримання повнолітнього студента за кордоном.

Просила застосувати наслідки пропуску процесуального строку, передбачені частиною 2

статті 126 ЦПК України, та залишити без розгляду відзив на зустрічну позовну заяву, поданий 11 березня 2026 року представником ОСОБА_1 . У разі неприйняття судом рішення про залишення відзиву без розгляду, відхилити викладені у ньому доводи ОСОБА_1 у повному обсязі як безпідставні, маніпулятивні та такі, що не ґрунтуються на нормах матеріального права. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина задовольнити.

В суді представник ОСОБА_1 - адвокат Кіщенко І.П. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала,надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та у відзиві на зустрічну позовну заяву. Просила вимоги ОСОБА_1 задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 неустойку /пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини, у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю вимог.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Красавцева В.В. в суді позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, надала пояснення, аналогічні викладеним в зустрічній позовній заяві, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом задовольнити.

Представник третьої особи,будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явився.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши та оцінивши надані докази, приходить до наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 04 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, задоволено, змінено розмір стягуваних із ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вирішено з часу набрання рішенням чинності стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 04 березня 2020 року ОСОБА_2 належним чином не виконується, станом на 15.09.2025 року заборгованість із сплати аліментів на дітей становить 65596,60 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ВП №61854395 від 06.05.2020 Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ).

Розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ВП №61854395 від 09.02.2026 ,виданним Коростишівським відділом державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, підтверджено, що станом на 09 лютого 2026 року боржник ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів на дітей у розмірі 141376,42 гривень.

25.09.2023 року ст.держ.виконавцем Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) винесено постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_2 ,1980 р.н., відповідно до в/л №275/104/20, виданого 15.04.2020 року у справі №275/104/20 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

07.02. 2024 року начальником Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 ,1980 р.н., відповідно до в/л №275/104/20, виданого 15.04.2020 року у справі №275/104/20 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дітей.

30.09.2025 року ст.держ. виконавцем Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_2 ,1980 р.н., у праві керування т/з відповідно до в/л №275/104/20, виданого 15.04.2020 року у справі №275/104/20 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дітей.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 01.09.2023 року проживає та навчається у Республіці Польща, а саме у м. Лодзь (Польща), у Technikum Edukacji Innowacyjnej w Lodzi, що підтверджується довідками/документами навчального закладу, що підтвердили в суді представники сторін.

ОСОБА_1 є інвалідом 3-ої групи та відповідно до довідки ГУ ПФУ в Житомирській області від 25.12.2025 року, за період з 01.06.2023 року по 30.06.2025 отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям відповідно до ЗУ "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" у розмірі 75971,95 грн.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

У силу вимог ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Отже, обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у ч. 4 ст. 155 СК України.

Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду, а саме виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.

Перевіряючи обґрунтованість заявленого позивачем розміру пені за несвоєчасну сплату аліментів, нарахованої на заборгованість по аліментам, а також наданих позивачем розрахунків пені, суд виходить з наступного.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Положеннями ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Згідно зі ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, якими згідно ст. 4 ЦК України можуть бути закони та підзаконні нормативні акти.

У ст. 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане (тобто до останнього числа поточного місяця), та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Зазначений висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.04.2018 року, винесеній у справі № 572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18), відступивши від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року справі № 6-94цс15. Такий підхід Верховного Суду до розрахунку пені застосований також Касаційним цивільним судом в постановах від 12.09.2018 року у справі №759/9457/15-ц, від 17.10.2018 року у справі №359/9950/16-ц, від 05.12.2018 року у справі №372/264/15-ц.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

При визначенні розміру пені ОСОБА_1 здійснила розрахунок заборгованості та його загальний розмір за період з 01/2023 року по 01/2026 рік складає 48112,80 грн.( за період з 01/2023 по 08/2025 - 40366, 17 грн. та за період 09/2025 по 01/2026 - 7746,63 грн.), який приймається судом. Розмір нарахованої пені перевищує 100 % заборгованості по даному аліментному зобов`язанню, ОСОБА_1 просила стягнути пеня в межах наявної заборгованості по аліментам у відповідності до довідок - розрахунку державного виконавця, в розмірі 48112,80 грн.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 вказує на те, що у зв`язку із навчанням сина ОСОБА_11 за кордоном ним сплачувались кошти за навчання, харчування тощо.

До позовної заяви ОСОБА_2 долучено письмові докази, які підтверджують , що за період з 27.12.2023 по 06.12.2025 ОСОБА_2 переказав на рахунок сина ОСОБА_3 109 112,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , встановлених ЦК України.

ОСОБА_2 не довів існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини за кордоном при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти.

Оплата навчання за кордоном не є додатковими витратами на дитину, адже якісну освіту можна отримати і в Україні. Навчання з метою здобуття професійної освіти не відноситься до особливих обставин, які передбачають стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

У випадках коли повнолітня дитина потребує допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею 23 років, правила статті 185 СК України не підлягають до застосування, а слід застосовувати статтю 199 СК України. Сам по собі факт оплати витрат на навчання дитини до досягнення нею повноліття не робить такі витрати додатковими у розумінні статті 185 СК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку , що вимоги зустрічної позовної заяви не підлягають задоволенню.

При цьому , при визначені розміру неустойки / пені, яку просить стягнути ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , суд враховує положення ч. 2 ст. 196 СК України, якими передбачено право суду зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Суд враховує, що ОСОБА_2 протягом 2023-2025 років надавалась матеріальна допомога сину ОСОБА_12 , який навчався за кордоном та розмір такої допомоги, який значно перевищує розмір допомоги, що надавалася в цей період ОСОБА_1 , та вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню неустойка /пеня за несвоєчасну сплату аліментів, але розмір її з урахуванням цього, суд визначає у сумі 20 000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 гривень

На підставі ст.ст. 180,196 СК України та керуючись ст.ст. 4, 5,12- 13, 76-81, 141, 263-265, 352- 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ,РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 ) неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 20000 ( двадцять тисяч) гривень по виконавчому провадженню № 61854395.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог- Брусилівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення додаткових витрат на утримання дитини - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.І. Лівочка