Окрема думка від 31 травня 2026 р. у справі №320/16423/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

судді-доповідача Смоковича М. І.

01 червня 2026 року

м. Київ

справа №320/16423/25

провадження №К/990/17993/26

Перевіривши касаційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, третя особа - Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 12», про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в частині, установлено таке.

21 квітня 2026 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».

Верховний Суд ухвалою від 11 травня 2026 року касаційну скаргу залишив без руху. Скаржнику надано десять днів з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та доказів, які підтверджують поважність пропуску строку на касаційне оскарження.

12 травня 2026 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла заява Міністерства охорони здоров`я України про поновлення строку на касаційне оскарження, на обґрунтування якої автор зазначив, що строк був пропущений з поважних причин, оскільки вперше касаційну скаргу було подано в межах строку на касаційне оскарження, однак ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2026 року касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Окрім повернення попередньої касаційної скарги, автор стверджував, що пропущення процесуального строку на її подання обумовлено великим навантаженням на працівників відділу організації роботи щодо представництва в судових та інших органах державної влади юридичного департаменту МОЗ України, а саме - в роботі відділу перебуває більше 650 справ, перебуванням працівників відділу у відпустках та повітряними тривогами у місті Києві.

Визнаючи наведені обставини пропущення процесуального строку поважними, колегія суддів Верховного Суду відкрила касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства охорони здоров`я України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у цій справі.

Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

Вважаю, що для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених автором касаційної скарги в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.

При цьому відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.

Дослідивши підстави для поновлення строку касаційного оскарження, подані автором касаційної скарги у встановлений строк, варто зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Варто зауважити, що автором касаційної скарги вчинялися дії щодо касаційного оскарження судових рішень, натомість саме ним не було дотримано вимог КАС України щодо форми і змісту касаційної скарги, зокрема щодо викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, що стало підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги у цій справі.

Ухвала суду про повернення касаційної скарги від 09 квітня 2026 року автору касаційної скарги доставлено в електронний кабінет та отримано 09 квітня 2026 року, однак повторно із касаційною скаргою звернувся лише 21 квітня 2026 року.

Значний проміжок часу з моменту отримання ухвали суду про повернення касаційної скарги та повторним поданням касаційної вказує на відсутність процесуальної зацікавленості автора касаційної скарги у касаційному перегляді судових рішень у даній справі.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Як уже зазначалось, на обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження автор стверджував, що пропущення процесуального строку на її подання обумовлено великим навантаженням на працівників відділу організації роботи щодо представництва в судових та інших органах державної влади юридичного департаменту МОЗ України, а саме - в роботі відділу перебуває більше 650 справ, перебуванням працівників відділу у відпустках та повітряними тривогами у місті Києві.

Вважаю, що наведені обставини не є поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, а тому були відсутні підстави для поновлення такого строку, у зв`язку з чим за правилами пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції мав відмовити у відкритті касаційного провадження у цій справі.

Суддя-доповідач М. І. Смокович