Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №357/18155/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 357/18155/25 Апеляційне провадження № 33/824/2257/2026Головуючий у суді першої інстанції - Шовкопляс О.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.03.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн. (а.с. 41-45).

Не погодившись з постановою суду, 13.03.2026 ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу до суду першої інстанції, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, оскільки в той час перебував у припаркованому автомобілі, який не був у стані руху.

ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Тилик Т.М. у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.10.2025 о 03 год. 12 хв., за адресою: Київська область, м. Біла Церква, проспект Незалежності 57, громадянин ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки Volkswagеn Golf, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки або у медичному закладі у лікаря нарколога, водій категорично відмовився,

Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд першої інстанції вказав, що вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5. Правил дорожнього руху підтверджується:

- відомостями, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 30.10.2025 серії ЕПР1 №497959;

- копією листа генерального директора КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» М. Ільченка від 07.08.2025 № 03-05/2898;

- копією листа головного лікаря КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 4» Юрія Степаненка від 25.07.2025 №375;

- направленням на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння;

- копією листа Т.в.о. директора КНП ТМР «Таращанська міська лікарня» від 28.07.2025 № 777;

- розпискою ОСОБА_4 , якою останній зобов`язався доставити автомобіль марки Volkswagеn Golf, державний номерний знак НОМЕР_2 за адресою: Київська область, м. Біла Церква, проспект Незалежності;

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, відхиляючи при цьому доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.

За змістом пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2, 6, 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції).

Зі змісту зазначеного вбачається, що у працівника поліції виникає право візуально перевірити наявність ознак алкогольного сп`яніння у водія. Разом з тим, у разі наявності підстав вважати, що такі ознаки наявні, поліцейський пропонує водієві пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу чи в закладі охорони здоров`я, а водій зобов`язаний пройти такий огляд, для підтвердження чи спростування зазначених обставин.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі-Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

З огляду на те, що ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки, визначені у правовому полі законодавства держави Україна.

Апеляційний суд, з метою перевірки доводів апеляційної скарги, дослідив наявний в матеріалах справи запис з бодікамер працівників поліції, з якого встановив, що працівниками поліції під час патрулювання, в період комендантської години, було виявлено автомобіль Volkswagеn Golf, д.н.з. НОМЕР_2 , з увімкненими задніми та передніми фарами, при спробі припаркуватися. Транспортний засіб був розташований посеред дороги, тобто ОСОБА_1 здійснив рух транспортним засобом, з метою припаркуватися, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, які останній не спростував у визначеному законодавством порядку.

Разом з цим, з наявного відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 не чітко відповідав на запитання поліцейських, тобто мав порушення мови, а також мав поведінку, що не відповідала обстановці, що вказує на наявність у нього ознак, визначених у п. 3 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Наведені вище обставини у своїй сукупності безумовно свідчать про те, що ОСОБА_1 здійснював рух транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Не можна також визнати обґрунтованими посилання на те, що з боку працівників поліції відбулась провокація, які проїжджали повз припакованого автомобіля та зупинилися, оскільки провокація - це цілеспрямовані дії або слова, які мають на меті спонукати когось до негативних, необдуманих або згубних для нього вчинків.

Як слідує із обставин, які зафіксовані на відеозаписах з бодікамер поліцейських, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння відбулась не внаслідок спонукання поліцейськими водія до такої відмови, а внаслідок свідомих дій водія у порушення п. 2.5 ПДР.

При цьому, під час розгляду справи в апеляційному суді не було з`ясовано обставини, які б підпадали б під ознаки провокації.

Крім того, аргументи апеляційної скарги про грубі дії працівників поліції під час повітряної тривоги апеляційний суд теж не приймає, адже ОСОБА_1 під час повітряної тривоги до укриття не прослідував, перебував у автомобілі під час повітряної тривоги та комендантської години.

Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також повно з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у відмові останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, є доведеною поза розумним сумнівом.

При цьому, докази, покладені судом першої інстанції в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскаржувана постанова суду є законною та мотивованою, а накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, повністю відповідає вимогам ст. 23, 33 КУпАП.

Інших, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Максим Оніщук