Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №754/1426/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/6748/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026року місто Київ

справа № 754/1426/25

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Панченко О.М., повний текст рішення складено 12 грудня 2025року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №00-9755586від 06 жовтня 2023 року у розмірі 17125 грн., яка складається з: 5250 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 11875 грн. - сума заборгованості за відсотками.

В обґрунтування вимог посилався на те, що 06 жовтня 2023 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9755586 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Вказував, що відповідач за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт первісного кредитора - https://kachay.com.ua/ та ознайомився з актуальною редакцією правил надання грошових коштів у позику, після цього відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані. Після чого на вказаний останнім номер мобільного телефону надіслано електронний одноразовий підпис, введенням якого підписано укладений договір.

Зазначав, що відповідно до умов кредитного договору, відповідач отримав кредит у розмірі5000,00 грн., тип кредиту - кредитна лінія, строк дії кредитної лінії 120 календарних днів та зобов`язався повернути кредит кредитодавцю 03 лютого 2024 року.

22 січня 2024 року ТОВ «Качай Гроші» (клієнт) та ТОВ «Макс Кредит» (фактор) уклали договір факторингу №22-01/2024, за умовами якого клієнт відступив, а фактор прийняв право грошової вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, у тому числі і до відповідача.

16 серпня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого клієнт відступив, а фактор прийняв право грошової вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, у тому числі і до відповідача.

Посилався на те, що позикодавець свої зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит, однак останній умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, а тому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»заборгованість за кредитним договором №00-9755586 від 06 жовтня 2023 року у розмірі 17125,00 грн., понесені у справі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог посилалася на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджували б наявність у ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» права вимоги до ОСОБА_1 .

Вказувала, що суд першої інстанції не надав правової оцінки тому факту, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи які підтверджували б факт видачі кредитних коштів, а платіжна інструкція, на яку посилається суд не містить відмітки про її проведення банком та номера рахунка отримувача.

Зазначала, що посилання суду першої інстанції на інформацію, надану АТ «ОТП БАНК» також є неправомірним, оскільки з неї не вбачається що на рахунок відповідача надходили кошти саме від ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та саме по договору №00-9755586.

Посилалася на те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами не є співрозмірною сумі кредиту, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, тому розмір процентів підлягає зменшенню.

Вказувала, що суд першої інстанції не застосував приписи ст.1048 ЦК України внаслідок чого стягнув проценти у завищеному розмірі, поза строком кредитування.

Зазначала, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто витрати на правову допомогу.

05 лютого 2025 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість. Вказував на те, щопозивач підтвердив факт переходу права вимоги до нього, оскільки він виконав умови договору факторингу, надавши відповідні документи.Зазначав, що кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав уповному обсязі, що підтверджується повідомленням від 09 вересня 2024 року з відміткою ТОВ «Платежі онлайн» та додатком до нього, а також відповіддю з банку, яка долучена до матеріалів справи.Посилався на те, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості створений та підписаний електронними підписами ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит», які ґрунтуються на первинних документах, які фіксують факт виконання госпоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, 06 жовтня 2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-975558 у формі електронного документу з використанням електронного підпису-ідентифікатора F1127, відповідно до п.1.1 якого, кредитодавець надав позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язався одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п.1.2-1.3 договору, сума кредитного ліміту складає 5000,00 грн., тип кредиту - кредитна лінія, строк дії кредитної лінії 120 календарних днів. Позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю 03 лютого 2024 року.

Згідно з п.1.4 договору, стандартна процентна ставка складає 2,50 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, зазначеного в п.1.3. Знижена процентна ставка становить 0,75%.

У п.1.5 договору сторони погодили, що за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 5,00% від суми кредиту, що становить 250,00 грн.

Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

На підтвердження виконання ТОВ «Качай гроші» своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором позивач надав інформаційну довідку №204/09 від 09 вересня 2024 року, видану ТОВ «Платежі онлайн», якою товариство як технологічний оператор платіжних послуг повідомило, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» проведено успішні транзакції «видача».

До цієї довідки додано «Перелік успішних транзакцій типу «видача» на сайті KACHAY.COM.UA», в якому під порядковим номером 1046 міститься інформація про транзакцію номер 39660-04792-22173, здійснену 06 жовтня 2024 року на картковий рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 5000,00 грн., банк емітент АТ «ОТП БАНК».

На виконання вимог ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року про витребування доказів, АТ «ОТП БАНК» надало відповідь від 05 червня 2025 року згідно з відомостями якої платіжна картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Також надано фінансовий номеру телефону та виписку по рахунку за період з 06 жовтня 2023 року по 17 жовтня 2023 року, згідно якої 06 жовтня 2023 року на рахунок відповідачазараховано 5000,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року в справі №910/1580/18 зазначено, що банківські виписки з рахунків є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій за день.

Колегія суддів вважає, що вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання кредитором ТОВ «Качай гроші» свого обов`язку за кредитним договором №00-9755586 від 06 жовтня 2024 року щодовидачі ОСОБА_1 кредитних коштіву розмірі 5000 грн.

А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи які підтверджували б факт видачі кредитних коштів, а платіжна інструкція, на яку посилається суд не містить відмітки про її проведення банком та номера рахунка отримувача є безідставними та спростовуються вищенаведеним.

Посилання в апеляційній скарзі на те, щоз інформації наданої АТ «ОТП БАНК» не вбачається що на рахунок відповідача надходили кошти саме від ТОВ «Качай Гроші» та саме по договору №00-9755586колегія суддів відхиляє, оскільки виписка по рахунку відповідача в АТ «ОТП БАНК»є належним доказом. При цьому, стороною відповідача не надано доказів на спростування того, що 06 жовтня 2024 року на рахунок було зараховано 5000 грн. не від ТОВ «Качай Гроші».

22 січня 2024 року між ТОВ «Качай Гроші» (клієнт) та ТОВ «Макс Кредит» (фактор) укладено договір факторингу №22-01/2024, за умовами якого клієнт відступив, а фактор прийняв право грошової вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників.

На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав витяг з реєстру боржників до договору факторингу №22-01/2024 від 22 січня 2024 року.

16 серпня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»укладено договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого клієнт відступив, а фактор прийняв право грошової вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників.

На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав реєстр боржників за кредитними договорами до договору факторингу №16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, відповідно до якого від ТОВ «Макс Кредит» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 17125,00 грн.

Згідно зі ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

Надані позивачем вищезазначені докази підтверджують факт передачі ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №00-9755586 від 06 жовтня 2023 року.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджували б наявність у ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»права вимоги до ОСОБА_1 є безпідставними.

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочинів, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість у розмірі - 17125,00 грн., яка складається з: 5250,00 грн. - заборгованість по кредиту; 11875,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 22 січня 2024 року по 24 грудня 2024 року.

З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс Кредит» вбачається, що відсотки у розмірі 11875 грн. розраховані за період з 06 жовтня 2023 року по 03 лютого 2024 року.

Таким чином, сума відсотків, які позивач просить стягнути з відповідача нарахована в межах дії кредитного договору, а відтак доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не застосував приписи ст.1048 ЦК України внаслідок чого стягнув проценти у завищеному розмірі, поза строком кредитування відхиляються апеляційним судом як безпідставні.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ «Качай гроші», правонаступником якого є позивач, належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит в обумовленій сумі, тоді як відповідач неналежно виконував свої зобов`язання, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №00-9755586 від 06 жовтня 2023 року у розмірі 17125 грн.

Проаналізувавши надані позивачем докази, керуючись приписами статті 141 ЦПК України та врахувавши складність справи, час, затрачений на виготовлення процесуальних документів, значення справи для сторін спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для задоволення позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: