Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №757/31255/25-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026року м. Київ

Унікальний номер справи № 757/31255/25-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7499/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Остапчук Т.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «АЛЬФА - ГАРАНТ» про стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в :

У червні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Корнілова Е.Ю. звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, стягнути з ТДВ СК «АЛЬФА - ГАРАНТ» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 156 800 грн. та вирішити питання розподілу судових витрат (а.с. 1-7, 89-90).

В обґрунтування позову зазначала, що 21.07.2024 року о 15:10 год. у м. Дніпрі на нерегульованому перехресті вул. Володимира Антоновича і вул. Степана Бандери, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «CHEVROLET», р.н. НОМЕР_1 ,, рухаючись другорядною дорогою, не виконала вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», не дала перевагу в русі , та допустила зіткнення з автомобілем марки «MERCEDES», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався головною дорогою.

У результаті події автомобілі зазнали механічних пошкоджень, чим були порушені вимоги п.п. 16.11, 33.2.2 Правил дорожнього руху України. Автотранспортний засіб «MERCEDES», р.н. НОМЕР_2 , який зазнав великих пошкоджень (визнано знищеним) є приватною власністю позивача.

23.08.2024 року водія автомобіля «CHEVROLET», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 203/4097/24 визнано виною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування № 217630356. Страховиком є ТДВ СК «АЛЬФА - ГАРАНТ».

21.07.2024 року позивач подзвонив на телефон відповідача (0800501710) , розміщений в мережі Інтернет на його сайті https://alfagarant.com з метою повідомити про дорожньо-транспортну пригоду.

21.07.2024 року о 20-07 год. оператор колл-центру відповідача Плахетко записала повідомлені позивачем обставини ДТП, автоматично внесла наявні дані у відповідача та вислала на меседжер WhatsApp по телефонному номеру позивача заповнене в результаті телефонної розмови повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду з інструкцією щодо подальших дій потерпілого.

Позивач виконав запропоновані відповідачем дії в інструкції потерпілого, роздрукував повідомлення ЦВ (потерпілий майно) від 21.07.2024 року, заповнив не заповнені оператором дані, зокрема зазначивши, що автомобіль «MERCEDES», р.н. НОМЕР_2 , має договір КАСКО (авто придбано в кредит) номер 202.24.2825870 від 31.01.2024 року, страхова компанія Експрес Страхування. Як визначено в інструкції потерпілого відповідача заповнене та підписане повідомлення разом з необхідними копіями документів було направлено на вказану адресу визначеним поштовим перевізником, а саме - Нова Пошта, м. Київ, відділення № 71, отримувач СК «Альфа- Гарант», ЄДРПОУ32382598, тел. ОСОБА_3 НОМЕР_4 .

05 вересня 2024 року замовним листом з описом вкладення №4900800009052 на поштову адресу відповідача, зазначену на його сайті https://alfagarant.com в розділі контакти, згідно вимог Закону України ««Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» була направлена Заява про виплату страхового відшкодування поліс №217630356 від 04.09.2024 року.

Однак, станом на день подання даного позову страхова виплата на сплачена , вмотивованої відмові не отримано.

Вказувала, що в результаті ДТП 21.07.2024 року автотранспортний засіб Позивача автомобіль марки «MERCEDES», р.н. НОМЕР_2 , є знищеним, так як ремонт коштує стільки скільки і ринкова вартість вищевказаного транспортного засобу. До виплати потерпілому ( позивачу) за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №217630356 належить сума страхового відшкодування 160000 грн., зменшена на суму франшизи, що становить 160 000грн. - 3 200грн. =156 800 грн. (а.с. 1-7, 89-90).

04 серпня 2025 року до суду надійшов відзив від представника ТДВ СК «Альфа-Гарант» - адвоката Олійник Є.О., в якому остання заперечила проти задоволення позову (а.с. 100-101).

На обґрунтування зазначала, що відносини, що склалися між сторонами у зв`язку з виплатою страхового відшкодування за полісом № 200605013 врегульовані спеціальним законом - Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до положень п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до договору страхування предмета застави, який було укладено з ОСОБА_1 у забезпечення виконання договору про споживчий кредит за № 603/269 (для придбання транспортного засобу) від 05.02.2024 року, 21.08.2024 року ТДВ «Експрес Страхування» було сплачено страхове відшкодування в розмірі 1 502 180,58 грн. на користь АТ «Державний ощадний банк України» в рахунок погашення заборгованості по Договору про споживчий кредит, що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У зв`язку з чим, 27.09.2024 року ТДВ «Експрес Страхування» звернулося до ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» із заявою про стягнення заборгованості в порядку регресу (суброгації).

У зв`язку з чим, 10.01.2025 року ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» було складено страховий акт №ЦВ/24/4771та розрахунок до нього.

Відповідач, керуючись нормами вказаного Закону, прийняв рішення про виплату страхового відшкодування (регламентної виплати) в порядку регресу на користь ТДВ «Експрес Страхування» в розмірі 156 800,00 грн., враховуючи, що згідно полісу страхування № 217630356 від 30.10.2023 року ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 160 000,00 грн., франшиза 3 200 грн.

Таким чином, 10.01.2025 року ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» було сплачено страхове відшкодування в розмірі 156 800,00 грн. на користь ТДВ «Експрес Страхування», що також підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 100-101).

06 серпня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника ОСОБА_1 - адвоката Корнілової Е.Ю., в якій остання просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 109-110).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТДВ СК «АЛЬФА - ГАРАНТ» про стягнення страхового відшкодування - відмовлено (а.с. 129-134).

Не погодившись з рішенням районного суду, 22 січня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Корнілова Е.Ю. звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю (а.с. 136-140).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд в рішенні від 13.11.2025 року обґрунтував свій висновок ст. 993 УК України, ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст.27,30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вищевказані норми матеріального права не можуть бути застосовані до спірних правовідносин в даній справі.

Так, згідно ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( редакція на момент виникнення спірних правовідносин, тобто ДТП 21.07.2024 року) відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Тобто до позовних вимог щодо стягнення страхового відшкодування з відповідача на корись позивача по договору обов`язкового страхування згідно полісу 217630356 застосовуються норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і жодна стаття (норма) вищевказаного закону не встановлює таку підставу відмові виплати страхового відшкодування на користь позивача, як виплата раніше страхового відшкодування іншій страховій компанії в порядку регресу.

Крім того, відповідач відмови в виплаті страхового відшкодування позивачу з посилання на підставі ст.37 п.1.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Стаття 37.1.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у відповідній редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлює таку підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування, яку вказав відповідач - компенсування на добровільних засадах заподіяну шкоду.

Також, ні вищевказана 37 стаття, а також будь яка інша стаття Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у відповідній редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлює такої підстави для відмив у виплаті страхового відшкодування як не повідомлення в заяві про виплату про наявність чинного договору добровільного страхування.

Статті 27,30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на які послався суд в рішенні від 13.11.2025 року (у відповідній редакції на момент виникнення спірних правовідносин) також не містять в собі підстави відмови в виплаті страхового відшкодування по договору обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів як виплата іншій особі страхового відшкодування в порядку регресу та відмову у виплаті в зв`язку з неповідомленням про наявність чинного договору добровільного страхування.(хоча про це звісно було повідомлено відповідача, відповідні докази та пояснення містяться в позовній заяві та в матеріалах справи).

Крім того, висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, зокрема, що позивач отримав страхове відшкодування по договору добровільного страхування від ТДВ «Експрес Страхування» і тому ця страхова компанія мала права на отримання страхової виплати від відповідача не відповідає фактичним обставинам, так як ОСОБА_1 ніякого страхового відшкодування не отримував.

Це відшкодування отримав вигодонабувач АТ «Державний ощадний банк України» від ТДВ «Експрес Страхування» в сумі 1499060,58 грн. в рахунок погашення заборгованості по споживчому кредиту № 603/269 від 05.02.2024 року.

Звертала увагу, що згідно Звіту №05-08.24 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодження транспортних засобів від 06.08.2024р. вартість (розмір) збитків , заподіяних пошкодженням транспортного засобу «MERCEDES», р.н. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в результаті ДТП 21.07.2024 року становить 2 110 051 грн. ( два мільйон сто десять тисяч п`ятдесят одна гривня).

В оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування та мотиви чого суд не прийняв та не оцінив доводи позивача щодо добросовісної поведінки відповідача.

У спірних правовідносинах, які є предметом даної справи, поведінка відповідача доктрині non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) та положенням чинного законодавства України не відповідає.

13 січня 2025 року у меседжер WhatsApp по телефонному номеру позивача ( НОМЕР_3 ) відповідач надіслав текстове повідомлення позивачу , про те що відповідачем прийнято рішення про виплату у сумі 156 800 грн. по ДТП від 21.07.2024 року, поліс 217630356.( як доказ до позовної заяви наданий відповідний скріншот відповідного повідомлення з месенджера WhatsApp). А потім, у відповіді від 21.03.2025 року № 12/1678 (за підписом представника ) на первинний запит адвоката ( від 12.03.2025 року) відповідач вже повідомив, що він відмовив у виплаті страхового відшкодування та що вмотивовану відмову було направлено позивачу 28 листопада 2024 року. Звісно ніяких доказів цього до відповіді на запит адвоката надано не було , на повторний запит також відповіді не було.

Все це свідчить про те, що так звана відмова у виплаті буде створена штучно, якщо в подальшому буде надана до суду.

Крім того, позивач звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування до відповідача 05.09.2024 року, розглянута вона повинна бути до 08.12.2024 року включно. Однак, відповідач ніякого законного рішення не прийняв, натомість 10 січня 2025 року сплатив належне позивачу страхове відшкодування іншій страховій компанії - ТДВ «Експрес страхування».

Отже, поведінка відповідача, який нібито ще у листопаді 2024 року відмовив у виплаті страхового відшкодування, а у січні 2025 року нібито направив повідомлення про виплату страхового відшкодування, хоча фактично у січні 2025 виплатив іншій страховій компанії ніби то в порядку регресу страхове відшкодування, є недобросовісною, несправедливою (а.с. 136-140).

08 травня 2026 року, тобто у строк встановлений ухвалою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року, представник відповідача ТДВ СК «АЛЬФА - ГАРАНТ» - адвокат Олійник Є.О. подала відзив в якому апеляційну скаргу просила залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (а.с. 161-162, 169-172).

Особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази.

Так, апелянт ОСОБА_1 , його представник - адвокат Корнілова Е.Ю. про розгляд справи апеляційним судом 28 травня 2026 року були сповіщені, кожен окремо, 28 квітня 2026 року повідомленням до зареєстрованих Електронних кабінетів в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення. Відповідач ТДВ СК «АЛЬФА - ГАРАНТ», його представник - адвокат Олійник Є.О. про розгляд справи апеляційним судом 28 травня 2026 року були сповіщені 28 квітня 2026 року повідомленням до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення про що у справі є докази (а.с. 164-168).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частковоза таких підстав.

Судом встановлено, що 21.07.2024, о 15:10 у м. Дніпрі на нерегульованому перехресті вул. Володимира Антоновича і вул. Степана Бандери, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «CHEVROLET» (реєстраційний номер - НОМЕР_1 ), рухаючись другорядною дорогою, не виконала вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», не дала дороги, та допустила зіткнення з автомобілем марки «MERCEDES» (реєстраційний номер - НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_1 , який рухався головною дорогою. У результаті події автомобілі зазнали механічних пошкоджень, чим порушила вимоги п.п. 16.11, 33.2.2 Правил дорожнього руху України (а.с. 46-47).

Постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 23.08.2024 року у справі № 203/4097/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 46-47).

Транспортний засіб «MERCEDES», р.н. НОМЕР_2 , є приватною власністю ОСОБА_1 (а.с. 20-21).

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу CHEVROLET», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» на підставі договору обов`язкового страхування № 217630356 (а.с. 18).

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «MERCEDES», р.н. НОМЕР_2 , була застрахована у ТДВ «Експрес Страхування» на підставі договору страхування № 202.24.2825870 від 31.01.2024 року (а.с. 60).

21.07.2024 року позивач звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 39-40) та 04.09.2024 року звернувся із заявою про страхове відшкодування (а.с. 31-32).

21.08.2024 року ТДВ «Експрес Страхування» було складено страховий акт № 3.24.03710-2 (а.с. 60).

Згідно із звітом № 05-08.24 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного ФОП Коріновським Є.Ю. , вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «MERCEDES», р.н. НОМЕР_2 , становить 2 110 051,86 грн. (включаючи ПДВ на ремонтні роботи, запасні частини, матеріали фарбування) (а.с. 61-71).

Відповідно до договору страхування предмета застави, який було укладено з ОСОБА_1 у забезпечення виконання договору про споживчий кредит за № 603/269 (для придбання транспортного засобу) від 05.02.2024 року 21.08.2024р. ТДВ «Експрес Страхування» було сплачено страхове відшкодування в розмірі 1 499 060,58 грн. на користь АТ «Державний ощадний банк України» 1 499 060,58 грн. з призначенням платежу: стр.відш.зг.дог.стр.№202.24.2825870 від 31.01.24 р. ОСОБА_1 ; без ПДВ. погаш.заборг.дог.про спож.кредит № 603/269 від 05.02.24 без ПДВ (а.с. 58-59).

27.09.2024 року ТДВ «Експрес Страхування» звернулося до ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» із заявою про стягнення заборгованості в порядку регресу (суброгації) (а.с. 18).

10.01.2025 року ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» було сплачено страхове відшкодування в розмірі 156 800,00 грн. на користь ТДВ «Експрес Страхування» (а.с. 18, 101).

Відносини, що склалися між сторонами у зв`язку з виплатою страхового відшкодування за полісом № 200605013 врегульовані спеціальним законом - Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до положень п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність 01 січня 2025 року на підставі Закону № 3720-IX від 21.05.2024), якщо норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ( ч. 2 ст. 1187 ЦК України ).

Страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до статі 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Згідно ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції закону чинній на час виникнення спірних правовідносин), транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ТДВ «Експрес Страхування» у забезпечення виконання Договору про споживчий кредит за № 603/269 (для придбання транспортного засобу) від 05.02.2024р. було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави. Відповідно до п.14.1 вищевказаного договору після виплати страхового відшкодування до страховика ТДВ «Експрес Страхування» переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за вказаний збиток (а.с. 100-101).

21.08.2024 року ТДВ «Експрес Страхування» було сплачено страхове відшкодування в розмірі 1 499 060,58 грн. на користь АТ «Державний ощадний банк України» в рахунок погашення заборгованості до Договору про споживчий кредит, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 59).

27.09.2024 року ТДВ «Експрес Страхування» звернулося до ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» із заявою про стягнення заборгованості в порядку регресу (суброгації) та 10.01.2025р. ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» було складено страховий акт №ЦВ/24/4771 та розрахунок до нього (а.с. 100-101, 175).

Відповідач, керуючись нормами цього Закону, прийняв вмотивоване рішення про виплату страхового відшкодування (регламентної виплати) в порядку регресу на користь ТДВ «Експрес Страхування» в розмірі 156 800,00 грн., враховуючи, що згідно полісу страхування № 217630356 від 30.10.2023р. ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 160 000,00 грн., франшиза 3 200 грн. (а.с. 176)

10.01.2025 року ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» було сплачено страхове відшкодування в розмірі 156 800,00 грн. на користь ТДВ «Експрес Страхування» (а.с. 100-101, 173).

Колегія суддів перевірила і встановила наявність вказаних обставин, що підтверджені поданими по справі до районного суду відповідними доказами, які були додані представником відповідача - адвокатом Олійник Є.О. до відзиву на позовну заяву в системі «Електронний суд» від 04 серпня 2025 року разом з квитанцією направлення стороні позивача ОСОБА_1 відповідної заяви разом із вищевказаними додатками (Договором від 05.02.2024 року, повідомленням позивача від 28.11.2024 року, доказами перерахування (сплати) коштів). (а.с. 100-101, 173-176).

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Поряд з цим, суд першої інстанції обґрунтовуючи відмову в задоволенні позову помилково посилався на норми матеріального права, в редакції Закону, які не були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції із викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

На підставі ст. 141 ЦПК України, понесені апелянтом судові витрати мають бути віднесені на його рахунок.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили негайно дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 01 червня 2026 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов