Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №761/48710/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/9365/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

при секретарі Гайдаєнко В. С.

за участі: відповідача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Саадулаєва А. І.

від 10 лютого 2026 року

у цивільній справі № 761/48710/25 Шевченківського районного суду міста Києва

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року КП Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось в суд з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, які надавалися за адресою: АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи вимоги зазначав, що відповідачі від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовилися, проте своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого, станом на 31.08.2025, у відповідачів утворилась заборгованість у розмірі 76 405,96 грн, яка складається з: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 7 105,55 грн; заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 21 826,08 грн; за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 17 950,87 грн; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 27 910,21 грн.

Також зазначав, що за період з 01.11.2021 у відповідачі обліковується заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 495,00 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 118,25 грн.

Також, позивач вказував, що на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КП «Київтеплоенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 5 358,30 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5 627,33 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 105 565 (сто п`ять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 67 коп. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати у повному обсязі. Стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судові витрати. Звертає увагу на те, що задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі на суму 105 565,67 грн, суд не дослідив коло спадкоємців колишнього власника 1/3 частини квартири ОСОБА_3 . Скаржник наголошує, що померла особа була зареєстрована у житловому приміщенні протягом усього позовного періоду та була фактичним користувачем послуг, проте позивач не заявив кредиторських вимог у межах спадкової справи.

Апелянт зазначає, що чинне законодавство не покладає на нього обов`язку сплачувати борги попереднього власника, оскільки він є володільцем лише 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того вказує, що фактично проживає з родиною за іншою адресою, що підтверджується нотаріально завіреними показаннями свідків. Скаржник стверджує, що відповідно до статей 356, 360 ЦК України солідарне стягнення не є автоматичним, а кожен співвласник повинен нести витрати виключно пропорційно до своєї частки, що в його випадку становить 35 188,56 грн.

Також звертає увагу на безпідставну відмову суду у застосуванні строків позовної давності до вимог за період з липня 2015 року по квітень 2017 року, оскільки цей строк сплив ще до запровадження карантинних обмежень. Наостанок апелянт зазначає, що договір про відступлення права вимоги від 11.10.2018 № 602-18 не містить конкретизованої інформації щодо передачі його особистого боргу.

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи до Київського апеляційного суду не надходило.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу із наведених у ній підстав та доводів.

Інші учасники у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва її від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

На виконання вимог закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34(5085).

Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005. Договір є договором приєднання, а підключення будинку до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про виконання послуг.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підключений до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, що надає КП «Київтеплоенерго».

Відповідачі від послуг опалення та постачання гарячої води не відмовлялися, від вказаних мереж не відключалися.

В порушення вимог закону відповідачі плату за надані послуги не вносять, що привело до виникнення заборгованості.

Також, позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» (далі - Новий Кредитор), набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 5358,30 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5 627,33 грн.

Загальна сума заборгованості станом на 31.08.2025:

- сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 7 105,55 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 1 200,84 грн, 3 % річних у розмірі 337,56 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 21 826,08 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 3 688,61 грн, 3 % річних у розмірі 1 036,89 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 у розмірі 17 950,87 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 2 353,08 грн, 3 % річних у розмірі 674,09 грн, пеня у розмірі 820,14 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 у розмірі 27 910,21 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 3 496,78 грн, 3 % річних у розмірі 986,90 грн, пеня у розмірі 1 200,72 грн;

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 5 358,30 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 905,55 грн, 3 % річних у розмірі 254,56 грн;

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 централізованого постачання гарячої води у розмірі 5 627,33 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 951,02 грн, 3 % річних у розмірі 267,34 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 495,00 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 118,25 грн;

- заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн; що разом складає 105 565,67 грн.

Розрахунок заборгованості здійснений за тарифами, які закріплені в Розпорядженнях КМДА:

- № 700 від 26.04.2018 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»;

- № 1294 від 23.07.2018 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»;

- № 2340 від 22.12.2018 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води Комунальному підприємству Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

Задовольняючи позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго», суд першої інстанції виходив із того, що надання комунальних послуг здійснюється на договірних засадах, а публічний договір приєднання був офіційно опублікований у газеті «Хрещатик» від 28.03.2018. Встановивши, що житлове приміщення підключене до централізованих мереж опалення та гарячого водопостачання, а відповідачі у встановленому законом порядку від надання послуг не відмовлялися, суд дійшов висновку про наявність фактичних договірних відносин та обов`язку з оплати спожитих послуг. Обґрунтовуючи відмову в застосуванні позовної давності, суд першої інстанції зазначив про автоматичне продовження процесуальних строків на період дії карантину через коронавірусну хворобу та воєнного стану, а також встановив переривання цих строків внаслідок здійснення відповідачами часткових проплат за надані послуги. Суд також вказав, що відповідно до статті 360 ЦК України співвласники зобов`язані брати участь у витратах на утримання спільного майна, а виконавець послуг має законне право вимоги до кількох власників одночасно, тоді як питання внутрішнього розподілу часток витрат може бути вирішене боржниками самостійно в порядку регресу.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою реєстрації відповідачів АДРЕСА_1 , виконував належним чином. Відповідачі від послуг, що надаються позивачем, у встановленому законом порядку не відмовлялись, тому позивач проводив щомісячне нарахування плати відповідно до затверджених тарифів.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а факт відсутності письмового договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15).

Щодо доводів апелянта про безпідставність солідарного стягнення боргу та необхідність обмеження його відповідальності виключно розміром 1/3 частини відповідно до його частки у праві спільної часткової власності, колегія суддів зазначає, що солідарний обов`язок перед виконавцем послуг покладається на співвласників та зареєстрованих у житловому приміщенні осіб в силу закону. Згідно зі статтею 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Внутрішній розподіл часток між співвласниками або факт реєстрації кількох осіб за однією адресою не змінює правової природи їхнього зовнішнього зобов`язання перед надавачем послуг як єдиного та солідарного та не обмежує право кредитора вимагати виконання грошового зобов`язання в повному обсязі від будь-кого з солідарних боржників. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування у порядку регресу.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_1 не проживав у спірній квартирі, не можуть бути підставою для звільнення його від обов`язку оплати житлово-комунальних послуг. Сама по собі наявність права власності на частку житлового приміщення та офіційна реєстрація місця проживання особи покладають на неї обов`язок брати участь у витратах на утримання та збереження спільного майна незалежно від факту її постійного чи тимчасового проживання в ньому.

Стосовно вимог про застосування наслідків спливу позовної давності до щомісячних нарахувань за період з липня 2015 року по квітень 2017 року, колегія суддів наголошує на правильності висновків суду першої інстанції про переривання цих строків. Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Наданий позивачем деталізований розрахунок заборгованості підтверджує, що протягом усього спірного періоду за особовим рахунком квартири здійснювалися часткові оплати за надані послуги. Оскільки апелянт є солідарним боржником і не надав суду доказів на спростування факту цих оплат або доказів вчинення їх сторонніми особами без визнання солідарного боргу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що строк позовної давності щодо заявлених у позові вимог не був пропущений.

Розглядаючи вимоги в частині стягнення нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України та пені, колегія суддів наголошує на правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 було поновлено нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на заборгованість за житлово-комунальні послуги для територій, які виключені з переліку зон активних бойових дій. Оскільки місто Київ виключено з переліку територій можливості бойових дій згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, нарахування фінансових санкцій є цілком правомірним. Позивачем надано арифметично правильний помісячний розрахунок заборгованості, який повністю підтверджує обсяг та структуру боргу.

Стосовно доводів апелянта про недоведеність права вимоги за період до 01.05.2018 через відсутність конкретизації його особистого боргу в договорі цесії, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень правового регулювання зміни сторін у зобов`язанні (ст. ст. 512-519 ЦК України) відступлення права вимоги є чинним у разі належної ідентифікації самого зобов`язання, що передається новому кредитору. Згідно з пунктом 1.2 Договору про відступлення права вимоги від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємством «Київтеплоенерго», перелік договорів, особових рахунків, споживачів та конкретних сум грошових зобов`язань, право вимоги за якими відступається, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2, які є невід`ємними частинами цього правочину.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав витяги з цих додатків, де за особовим рахунком НОМЕР_1 чітко визначено адресу об`єкта: АДРЕСА_1 , прізвище споживача ОСОБА_2 , а також суми заборгованості у розмірі 5 358,30 грн за Додатком № 1 та 5 627,33 грн за Додатком № 2. Оскільки правовідносини щодо оплати житлово-комунальних послуг мають солідарний характер для всіх зареєстрованих мешканців та співвласників квартири, індивідуалізація особового рахунку із вказівкою на одного з членів сім`ї та точну адресу житлового приміщення повністю відповідає вимогам закону щодо визначеності предмета цесії. Твердження апелянта про те, що договір цесії не містить його особистого імені, не спростовує факт передачі права вимоги за особовим рахунком квартири, співвласником та споживачем послуг у якій, він є. За таких обставин, сторона позивача дотрималася всіх умов індивідуалізації та повністю довела правомірність набуття права вимоги до відповідачів, а тому зазначені доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню як безпідставні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 02 червня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов